Справа №: 343/1528/25
Провадження №: 2-з/343/8/25
про забезпечення позову
19 серпня 2025 року м. Долина
Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
судді - Монташевич С.М.,
з участю секретаря судового засідання - Шикор Г.В.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,
заявник ОСОБА_1 у системі "Електронний суд" сформував заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на земельні ділянки: площею 1,9236 га (кадастровий номер 2622010100:01:014:0087), площею 0,7526 га (кадастровий номер 2622010100:01:014:0088), та заборонити землекористувачам здійснювати будівництво, реконструкцію нерухомого майна на вказаних земельних ділянках.
Заява мотивована тим, що ним подана позовна заява, в якій він просить: 1) скасувати:
- рішення Долинської міської ради від 29.09.2016 № 441-16/2016 в повному об'ємі;
- рішення Долинської міської ради від 15.12.2022 № 1917-25/2022 в частині п.п. 1, 2, 3, 4;
- розпорядження міського голови від 20.12.2022 № 364 «Про зупинення рішення міської ради» в повному об'ємі;
- рішення Долинської міської ради від 18.07.2023 № 2333-33/2023 в повному об'ємі;
2) скасувати технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, розробленої ФОП ОСОБА_2 , та реєстрацію земельних ділянок:
- площею 1,9236 га (кадастровий номер 2622010100:01:014:0087);
- площею 0,7526 га (кадастровий номер 2622010100:01:014:0088);
3) скасувати державну реєстрацію права власності, номер запису: 51483554, на земельну ділянку кадастровий номер 2622010100:01:014:0088 від 21.08.2023, зареєстрованої на підставі рішення державного реєстратора Долинської міської ради Івано-Франкіської області Шмеги Лідії Богданівни, індексний номер: 69007855 від 24.08.2023;
4) скасувати в Державному земельному кадастрі записи про державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровим номером 2622010100:01:014:0087 та 2622010100:01:014:0088.
На підставі рішення Долинської міської ради Івано-Франківської області від 29.09.2016 № 441-16/2016 за заявою керівника Долинського БМО « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ФОП ОСОБА_2 виготовила технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, площею 2,6762 га, кадастровий номер 2622010100:01:014:0004, на дві земельні ділянки, площею 1,9236 га та площею 0,7526 га.
19 листопада 2021 року Відділ у Долинському районі міськрайонного управління у Долинському районі та м. Болехові ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області зареєстрував земельну ділянку з кадастровим номером 2622010100:01:014:0087, площею 1,9236 га, та земельну ділянку з кадастровим номером 2622010100:01:014:0088, площею 0,7526 га.
Рішення Долинської міської ради Івано-Франківської області від 29.09.2016 № 441- 16/2016 порушує права позивача як власника 5/100 часток майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач вважає, що земельна ділянка, площею 2,6762 га, кадастровий номер 2622010100:01:014:0004, мала бути поділена на три земельні ділянки.
Наслідком скасування рішення Долинської міської ради Івано-Франківської області від 29.09.2016 № 441-16/2016 є скасування в Державному земельному кадастрі записів про державну реєстрацію земельних ділянок: з кадастровим номером 2622010100:01:014:0087, площею 1,9236 га, та 2622010100:01:014:0088, площею 0,7526 га.
Рішенням Долинської міської ради Івано-Франківської області від 18.07.2023 № 2333- 33/2023 було вирішено: передати громадянці ОСОБА_3 в оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,7526 га, дано згоду на поділ земельної ділянки площею 1,9236 га, зобов'язано громадянина ОСОБА_1 і Долинське БМО "Райагробуд" замовити проєкт землеустрою щодо поділу земельної ділянки.
Позивач не звертався із заявою до Долинської міської ради Івано-Франківської області щодо поділу земельної ділянки кадастровий 2622010100:01:014:0087, площею 1.9236 га.
Додані до матеріалів справи документи свідчать, що Долинська міська рада Івано- Франківської області приймає рішення щодо розпорядження земельною ділянкою, на якій розташоване нерухоме майно, що перебуває у спільній частковій власності Долинського будівельно-монтажного об'єднання «Райагробуд", ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , без врахування законних інтересів співвласників, на власний розсуд.
Виходячи з наведеного, існує реальна загроза того, що земельні ділянки: кадастровий 2622010100:01:014:0087, площею 1,9236 га, кадастровий номер 2622010100:01:014:0088, площею площею 0,7526 га, можуть бути розділені ще на декілька земельних ділянок чи передані в оренду або в користування іншим особам без урахуванням інтересів співвласників.
У 2021 році на частині земельної ділянки кадастровий номер 2622010100:01:014:0088, площею 0,7526 га, було розпочато незаконне будівництво без дозвільних документів, що призвело до утруднення користування його нерухомим майном. Позивач звертався із заявою до Долинської міської ради Івано-Франківської області, де просив вчинити заходи щодо припинення незаконного будівництва. Долинська міська рада Івано-Франківської області повідомила його, що 29.10.2021 було проведено засідання комісії на предмет перевірки законності виконаних робіт та припинення самочинного будівництва. За результатами перевірки складено акт, протокол про адміністративне правовопорушення, припис про зупинення будівельних робіт, чим зобов'язано суб'єкта містобудування усунути виявленні правопорушення згідно чинного законодавства. Особою, яка вчиняла самовільне будівництво, є ОСОБА_3 . Передача в оренду земельної ділянки кадастровий номер 2622010100:01:014:0088, площею 0,7526 га, ОСОБА_3 може призвести до продовження самочинного будівництва орендарем ОСОБА_3 , що утруднить його господарською діяльність.
Невжиття заявлених заходів забезпечення позову може призвести до неможливості відновлення його порушених прав без ініціювання нових позовів, зокрема аналогічного позову в разі поділу земельної ділянки, чи позову про знесення об'єкта будівництва.
На підставі ч. 3 ст. 153 ЦПК України суд заслухав пояснення представника заявника, який вказав, що у Долинському районному суді Івано-Франківської області вже розглядався даний спір, однак у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено з формальних підстав, а саме незалучення всіх відповідачів. Вказане було підставою для подання нового позову, а, враховуючи, що такий заявлено не до тих самих відповідачів, а коло їх збільшилось, відповідно наявні підстави для відкриття провадження у даній справі. У справі, яка вже була предметом розгляду у суді, було забезпечено позов, однак після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, заходи забезпечення втратили чинність, а порушення, які існували, продовжують існувати. Так, ОСОБА_1 є власником приміщення, яке знаходиться на спірній земельній ділянці, однак йому ділянка для його обслуговування не виділена. У зв'язку з оскаржуваним розподілом земельної ділянки, незаконним їх формуванням, його довіритель позбавлений можливості таку отримати. Відповідно у разі не накладення арешту на ділянки, такі можуть бути реалізовані, поділені, що утруднить виконання рішення в майбутньому та в разі задоволення позовних вимог його права не зможуть бути відновленні без пред'явлення нових позовів. Також на ділянці, площею 0,7526 га, ОСОБА_3 веде самовільне будівництво, яке заходить і на ділянку, площею 1,9236 га, та не враховує обов'язковість проїзду, у зв'язку з чим Долинська міська рада вже виносила відповідний припис, а тому для збереження стану земельних ділянок в порядку забезпечення позову слід заборонити землекористувачам будівництво, чи реконструкцію нерухомога майна до закінчення розгляду даної справи
Суд, вивчивши доводи заяви про забезпечення позову та докази, подані на її обгрунтування, заслухавши пояснення представника заявника, дійшов такого висновку.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до положень частин 1-2 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Згідно із ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Ч. 1 ст. 151 ЦПК України передбачає, що заява про забезпечення позову повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Як встановлено положеннями частин 6,7 ст. 153 ЦПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно роз'яснень, викладених у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановлені зазначеної відповідальності слід врахувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд може брати до уваги інтереси не тільки позивача, та й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
У пункті 10 вказаної постанови роз'яснено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
Аналіз наведених норм діючого законодавства призводить до висновку, що забезпечення позову можливе лише при наявності між сторонами спору та наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів та, вживаючи заходи забезпечення позову, слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26.09.2019 у справі №904/1417/19, від 26.10.2020 у справі №907/477/20 та від 09.07.2021 у справі №910/6825/20.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на заявника та полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення його законних вимог.
Верховний Суд у постановах від 25.09.2020 у справі № 925/77/20, від 13.01.2020 по справі № 922/2163/17, від 03.04.2020 по справі № 904/4511/19 дійшов відповідного правового висновку та зазначив, що обов'язок доказування наявності обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття заходів забезпечення можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову, покладається саме на заявника.
При розгляді питань про забезпечення позову цивільний процесуальний закон не зобов'язує перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
З наданих суду матеріалів убачається, що 12 серпня 2025 року до Долинського районного суду Івано-Франківської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Долинської міської ради, ОСОБА_3 , Долинського будівельно-монтажного об'єднання "РАЙАГРОБУД", Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про скасування рішення міської ради, технічної документації із землеустрою, державної реєстрації права власності та запису про державну реєстрацію земельних ділянок, в якій позивач просить:
1) скасувати:
- рішення Долинської міської ради від 29.09.2016 № 441-16/2016 в повному об'ємі;
- рішення Долинської міської ради від 15.12.2022 № 1917-25/2022 в частині п.п. 1, 2, 3, 4;
- розпорядження міського голови від 20.12.2022 № 364 «Про зупинення рішення міської ради» в повному об'ємі;
- рішення Долинської міської ради від 18.07.2023 № 2333-33/2023 в повному об'ємі;
2) скасувати технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, розробленої ФОП ОСОБА_2 , та реєстрацію земельних ділянок:
- площею 1,9236 га (кадастровий номер 2622010100:01:014:0087);
- площею 0,7526 га (кадастровий номер 2622010100:01:014:0088);
3) скасувати державну реєстрацію права власності, номер запису: 51483554, на земельну ділянку кадастровий номер 2622010100:01:014:0088 від 21.08.2023, зареєстровану на підставі рішення державного реєстратора Долинської міської ради Івано-Франкіської області Шмеги Лідії Богданівни, індексний номер: 69007855 від 24.08.2023;
4) скасувати в Державному земельному кадастрі записи про державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровим номером 2622010100:01:014:0087 та 2622010100:01:014:0088.
З урахуванням викладених заявником обставин та доказів, які надані на підтвердження його вимог, суд висновує, що між сторонами дійсно існує спір щодо права користування земельними ділянками, їх меж, і невжиття заходів забезпечення позову у даній справі може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
В даному випадку, суд уважає, що забезпечення позову, шляхом накладення арешту на земельні ділянки, тобто заборони як розпоряджання, так і користування ними, є надмірним та створить перешкоди у користуванні ділянками особам, які на законнних підставах ними володіють та користуються, сплачують орендну плату, а тому накладення арешту в частині заборони користування фактично обмежить права орендаря, призведе до надмірного втручання у діяльність та права відповідачів, що є неприпустимим та не є необхідним для досягнення мети забезпечення позову, оскільки у даній справі предметом спору є правомірність поділу земельних ділянок, а не порядок їх використання.
Водночас існує ризик відчуження чи іншого розпорядження спірними ділянками, а також здійснення на них будівництва, що може істотно ускладними або зробити неможливим виконання можливого рішення суду та призвести до зміни їх правового та фактичного стану.
Отже, суд ураховує розумність та співрозмірність обмеження права власності, наслідки та правові підстави для забезпечення позову, наявність імовірної, обґрунтованої підозри в порушеннях та діях, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, та доходить висновку про необхідність часткового задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони відчуження та розпорядження земельними ділянками з кадастровим номером 2622010100:01:014:0087, площею 1,9236 га, та кадастровим номером 2622010100:01:014:0088, площею 0,7526 га, а також заборони здійснення будівництва на ділянці, площею 0,7526 га, результатом якого є збільшення площ наявних приміщень, із відмовою в іншій частині вимог заяви. Доказів здійснення будівництва на ділянці, площею 1,9236 га, не надано, а, враховуючи заборону розширювати площі наявного нерухомого майна, неможливим є вихід за межі орендованої відповідачкою ділянки, що припускав представник заявника, тому відсутні підстави для заборони здійснення будівництва на обох земельних діялнках. При цьому, суд бере до уваги до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справах «Антріш проти Франції» (Hentrich v. France)» від 22 вересня 1994 року, серія А № 296-А, пункт 42, та «Кушоглу проти Болгарії» 10 травня 2007 року, заява № 48191/99, підпункти 49-62). Будь-яке втручання державного органу у права осіб повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, пункти 69, 73, серія A № 52).
Ст. 1 Першого протоколу до Конвенції регламентує, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Іммобільяре Саффі проти Італії» від 28 липня 1999 року зазначено, що втручання у право власності допустиме лише тоді, коли воно переслідує легітимну мету в суспільних інтересах. Але, окрім того, втручання, особливо коли воно має розглядатися в контексті ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, має забезпечити «справедливу рівність» між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав людини. Має бути розумне співвідношення між засобами, що використовуються, і поставленою метою.
Разом із тим, застосування заходів забезпечення позову, шляхом заборони відчуження та розпорядження земельних ділянок з кадастровим номером 2622010100:01:014:0087, площею 1,9236 га, та кадастровим номером 2622010100:01:014:0088, площею 0,7526 га, а також проведення на них будівельних робіт, що виходять за межі належного відповідачам нерухомого майна та його площі, не порушить прав та охоронюваних законом інтересів останніх, чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, не призведе до втручання у звичайну діяльність учасників судового процесу, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо розпорядження земельними ділянками, що дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.
Відповідно до ч.1 ст. 157 ЦПК України, ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
На підставі викладеного ст. ст. 149, 150, 153 ЦПК України, та керуючись ст.ст. 260, 261, 268 ЦПК України, суд
заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволити частково.
Заборони відчуження та розпорядження земельними ділянками:
- кадастровий номер 2622010100:01:014:0087, площею 1,9236 га;
- кадастровий номер 2622010100:01:014:0088, площею 0,7526 га.
Заборонити проведення будь-яких будівельних робіт на земельній ділянці, площею 0,7526 га, кадастровий номер 2622010100:01:014:0088, поза межами площі наявного на ній нерухомого майна.
В задоволенні інших вимог заяви про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвалу суду про забезпечення позову може бути оскаржено.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Копію ухвали направити сторонам по справі для виконання.
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідачі:
Долинська міська рада Івано-Франківської області, код ЄРДПОУ: 04054317, місце знаходження: просп. Незалежності,5, м.Долина, Калуського району, Івано-Франківської області, 77503.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Долинське будівельно-монтажне об'єднання "Райагробуд", код ЄРДПОУ: 03578001, місце знаходження: вул. Обліски, 66б, м.Долина Калуського району Івано-Франківської області,77500.
Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, код ЄРДПОУ: 39767437, місце знаходження: вул. Сахарова,34, м. Івано-Франківськ,76014.
Суддя: Монташевич С.М.