15 серпня 2025 рокуСправа №160/16396/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУТАЛІЯ» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРУТАЛІЯ" до Дніпровської митниці, в якій позивач просить:
- визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110130/2025/000116/1 від 01.04.2025, №UA110130/2025/000112/1 від 01.04.2025 та №UA110130/2025/000122/1 від 02.04.2025;
- стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати, в тому числі витрати по сплаті судового збору та витрати на правову професійну допомогу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що підприємством з метою митного оформлення товарів подано до митного органу декларації та документи на підтвердження заявленої митної вартості товару. Під час декларування товарів позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товарів за ціною договору та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України. Позивач вказує, що в оскаржуваних рішеннях митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів, не обґрунтовано неможливість застосування основного методу визначення митної вартості та не обґрунтовано застосування резервного методу. Всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товару наявні у підприємства та надані під час митного оформлення товарів. З огляду на викладене позивач вважає, що оскаржувані ним рішення про коригування митної вартості товарів є безпідставними та такими, що підлягають скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.06.2025 відкрито провадження в адміністративній справі призначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Представником відповідача подано до суду відзив, в якому останній проти адміністративного позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні. У відзиві зазначено, що оскаржувані рішення є правомірними, оскільки в документах, які надані позивачем до митниці разом з митними деклараціями містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, водночас декларантом не подано всіх додаткових документів, які витребувані контролюючим органом згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України.
Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останнім викладено позицію, аналогічну заявленій ним у позовній заяві з зазначенням тотожних аргументів та доводів.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 07.03.2025 між ТОВ «ФРУТАЛІЯ» та компанією LLC «Super Frun Company» (Єгипет) було укладено зовнішньоекономічний контракт №070325 від 07.03.2025 р. (далі - Контракт). Відповідно до п. 1.1. Контракту LLC «Super Fruit Company» (за Контрактом - Продавець) приймає на себе зобов'язання поставляти і передавати у власність ТОВ «ФРУТАЛІЯ» (за Контрактом - Покупець) свіжі овочі та фрукти (далі - товар), а Позивач зобов'язується приймати і оплачувати товар в порядку та на умовах, визначених Контрактом.
Згідно з інвойсом №14 від 12.03.2025 р. і специфікацією №4 від 12.03.2025 р. (передбачали поставку товару у 11 контейнерах) сторони, зокрема, визначили до постачання наступний товар: картопля свіжа, вага нетто 27450 кг, ціна 0,30 долара США за 1 кг, загальна вартість 8235,00 доларів США, умови поставки CFR (Інкотермс-2020) - Чорноморськ, Україна, № контейнера MNBU4073689; картопля свіжа, вага нетто 27450 кг, ціна 0,30 долара США за 1 кг, загальна вартість 8235,00 доларів США, умови поставки CFR (Інкотермс-2020) - Чорноморськ, Україна, № контейнера MNBU3343007; картопля свіжа, вага нетто 27450 кг, ціна 0,30 долара США за 1 кг, загальна вартість 8235,00 доларів США, умови поставки CFR (Інкотермс-2020) - Чорноморськ, Україна, № контейнера MNBU4163268.
01.04.2025 електронну митну декларацію №25UA110130006766U5 з наступними документами: зовнішньоекономічний контракт №070325 від 07.03.2025 р.; Сертифікат якості (Certificate of quality) № 4 від 12.03.2025; пакувальний лист (Packing list) № 4 від 12.03.2025; Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № 14 від 12.03.2025; Коносамент (Bill of lading) № 251202850 від 24.03.2025; Автотранспортна накладна (Road consignment note) № 3689 від 31.03.2025; Фітосанітарний сертифікат (Phytosanitary certificate) № 1209506 від 25.03.202; Сертифікат про походження товару форми А; (Certificate of origin form A (GSP)) № A240065781 від 25.03.2025; Специфікація виробника товару № від 12.03.2025; Договір про надання послуг митного брокера № 11/12/2023-1 від 11.12.2023.
Митну вартість товару було визначено та заявлено декларантом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, оскільки, відповідно до ст. 57 Митного кодексу України (далі - МК України), основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Сторонами застосовано процедуру консультацій, в ході якої позивачем додатково надано документи, обсяг яких відповідачем визнано недостатнім.
Оскільки в ході проведених консультацій сумніви відповідача усунуто не було, відповідно до вимог Митного кодексу України вартість товару була визначена митницею самостійно, митну вартість визначено за резервним методом.
За наслідками опрацювання наданих документів у Відповідача виникли сумніви стосовно заявленої митної вартості товарів. У зв?язку з цим, за результатами перевірки ЕМД-1, Відповідач відмовив Позивачу у митному оформленні (випуску) товарів, що зафіксовано у Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення NєUA110130/2025/000214 від 01.04.2025, з причини прийняття рішення про коригування митної вартості NєUA110130/2025/000116/1 від 01.04.2025.
Рушення обгрутовано тим, що за ЕМД №25UA10130006766U5 01.04.2025 товари постачаються на підставі зовнішньоекономічного договору від 07.03.2025 № 070325, укладеного між ТОВ "ФРУТАЛЯ" та компанією Super Fruit Company_(Єгипет). Згідно п. 3.1 даного контракту асортимент, ціна та інші дані для здійснення поставки товару узгоджуються в специфікації, згідно п.4.2 умови поставки узгоджуються в специфікації, згідно п. 5.1 ціна узгоджується окремо на кожну партію товару в специфікації та у рахунку на оплату, згідно п. 6.2 порядок розрахунку за товар узгоджується в специфікації. Надана до митного контролю специфікація від 12.03.2025 № 4 містить умови оплати - протягом 60 діб після доставки. Таким чином,. документального підтвердження здійснення оплати за поставлений товар декларантом не надано Згідно п. 4.3 вищезазначеного контракту продавець має надати покупцю відповідний пакет документів. Серед переліку документів фігурує експортна митна декларація, проте даний документ до митного контролю не надано. Документ може бути надано в якості підтвердження числових значень вартості товару. П. 8.6 контракту передбачено сплату неустойки в розмірі 0,5% від загальної вартості партії товару, щодо якої порушено строки встановлені п. 4.3 та 4.5 (1 робочий день). Згідно п. 3. І даного контракту асортимент, ціна та інші дані для здійснення поставки товару узгоджуються в специфікації, згідно наданої до митного контролю специфікації від 12.03.2025 № 4 пакуванням товару є мішки, проте згідно іньойсу від 12.03.2025 №14 окрім мішків наявні відомості щодо 198 палет. Такі ж відомості наявні і в пакувальному листі від 12.03.2025 №4. В той час як сертифікат якості від 12.03.2025 №4 містить відомості, що товар оброблено та упаковано в ящики в гігієнічних умовах. Згідно CMR від 31.03.2025 №3689 відомості щодо палет та/або ящиків вже відсутні та наявні відомості щодо мішків. Розділ 2. Якість, упаковка та маркування товару вищезазначеного контракту 07.03.2025 № 070325 не містить відомостей щодо включення вартості перепакування у фактурну. вартість товару. Відомості щодо пакування зазначаються у додатках до контракту. Таким чином, специфікація від 12.03.2025 № 4 та інші товаросупровідні документи містять між собою розбіжності відомостях щодо пакування, а відомості щодо вартості перепакування товару (та/або використання палет із подальшим їх поверненням). відсутні серед наданих до митного контролю документів та заявлених даних. Отже, не включені до складових митної вартості товару та не піддаються обчисленню. До митного контролю у товаросупровідних документах на оцінюваний товар заявлено умови поставки CFR Chornomorsk. Згідно відомостей коносаменту від 24.03.2025 № 251202850 наявні відмітки «Freight prepaid», що означає передплату за фрахт судна. Відомості щодо вартості такого фрахту відсутні у митного органу, та не підтверджені декларантом документально. Відомості про можливі здійснені операції з товаром, такі як перевантаження, демередж та детеншен (час перевищення використання контейнера та неустойка за таке перевищення відсутні. Підставою для перевірки таких відомостей є зазначені дані щодо строку поставки товару згідно специфікації від 12.03.2025 №4 п.6 -строк поставки товару 7-10 діб (при цьому відмітки ПМК при прибутті в митницю призначення датовані 31.03.2025 згідно CMR від 31.03.2025 №3689). Таким чином, враховуючи перебіг сяків відомості про наявність таких витрат або інші витрати в тому числі портові збори відсутні та не піддаються обчисленню. Таким чином, неможливо визначити витрати на транспортування до митного кордону. До митного оформлення не надано замовлення на перевезення, заявку на таке перевезення, платіжних Сокументів, що підтверджують факт оплати послуг з перевезення. Таким чином, в митного органу є всі підстави вважати, що усі наявні складові не включені в повному обсязі до митної вартості товару. Також складові митної вартості не підтверджено документально. Враховуючи вищевикладене у митного органу є сумніви, щодо достовірності заявленого рівня митної вартості товару. Враховуючи вищезазначені розбіжності у документах у митниці можливість здійснення перевірки митної вартості оцінюваної партії товару.
Відповідно до Рішення вартість товару картопля свіжа з 0,30 долара США за 1 кг була скоригована Відповідачем до 0,58 долара США за 1 кг. Відповідно, митна вартість товару, що була зазначена декларантом у розмірі 8235,00 доларів США, була скоригована Відповідачем до 15921,00 доларів США із застосуванням шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару.
У зв?язку з незгодою Позивача з оскаржуваним рішенням Відповідача, вищезазначений товар на підставі митної декларації №25UA110130006796U9 від 01.04.2025 був випущений у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цього товару, визначеною декларантом, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною Відповідачем, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х МК України.
У зв?язку з прийняттям відповідачем Рішення, позивач вимушений був сплатити з необґрунтовано визначеної митної вартості (тобто, з різниці митних платежів, що підлягали сплаті з врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом в ЕМД-1, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному Рішенні-1), додатково до визначених самостійно митних платежів, мито в сумі 31837,56 грн. та ПДВ в сумі 70042,64 грн., що разом становить 101880,20 грн.
01.04.2025 електронну митну декларацію №25UA110130006758U9 з пакетом документів (для оформлення товару у контейнері №MNBU3343007) з наступним пакетом документів: зовнішньоекономічний контракт №070325 від 07.03.2025; Сертифікат якості (Certificate of quality) № 4 від 12.03.2025; пакувальний лист (Packing list) № 4 від 12.03.2025; Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №14 від 12.03.2025; Коносамент (Bill of lading) № 251202850 від 24.03.2025; Автотранспортна накладна (Road consignment note) №3007 від 31.03.2025; Фітосанітарний сертифікат (Phytosanitary certificate) № 1209506 від 25.03.202; Сертифікат про походження товару форми А; (Certificate of origin form A (GSP)) №A240065781 від 25.03.2025; Специфікація виробника товару № від 12.03.2025; Договір про надання послуг митного брокера № 11/12/2023-1 від 11.12.2023.
Митну вартість товару було визначено та заявлено декларантом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, оскільки, відповідно до ст. 57 Митного кодексу України (далі - МК України), основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Сторонами застосовано процедуру консультацій, в ході якої позивачем додатково надано документи, обсяг яких відповідачем визнано недостатнім.
Оскільки в ході проведених консультацій сумніви відповідача усунуто не було, відповідно до вимог Митного кодексу України вартість товару була визначена митницею самостійно, митну вартість визначено за резервним методом.
За наслідками опрацювання наданих документів у Відповідача виникли сумніви стосовно заявленої митної вартості товарів. У зв?язку з цим, за результатами перевірки ЕМД-2, Відповідач відмовив Позивачу у митному оформленні (випуску) товарів, що зафіксовано у Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2025/000213 від 01.04.2025 р., з причини прийняття рішення про коригування митної вартості №UA110130/2025/000112/1 від 01.04.2025.
Рішення обгрунтовано тим, що за ЕМД №25UA110130006758U9 (UA110130/2025/006758) від 01.04.2025 товари постачаються на підставі зовнішньоекономічного договору від 07.03.2025 № 070325, укладеного між ТОВ "ФРУТАЛІЯ" та компанією Super Fruit Company (Єгипет). Згідно п. 3.1 даного контракту асортимент, ціна та інші дані для здійснення поставки товару узгоджуються в специфікації, згідно п.4.2 умови поставки узгоджуються в специфікації, згідно п. 5.1 ціна узгоджується окремо на кожну партію товару в специфікації та у рахунку на оплату, згідно п. 6.2 порядок розрахунку за товар узгоджується в специфікації. Надана до митного контролю специфікація від 12.03.2025 № 4 містить умови оплати - протягом 60 діб після доставки. Таким чином, документального підтвердження здійснення оплати за поставлений товар декларантом не надано Згідно п. 4.3 вищезазначеного контракту продавець має надати покупцю відповідний пакет документів. Серед переліку документів фігурує експортна митна декларація, проте даний документ до митного контролю не надано. Документ може бути надано в якості підтвердження числових значень вартості товару. П. 8.6 контракту передбачено сплату неустойки в розмірі 0,5% від загальної вартості партії товару, щодо якої порушено строки встановлені п. 4.3 та 4.5 (1 робочий день). Згідно п. 3.1 даного контракту асортимент, ціна та інші дані для здійснення поставки товару узгоджуються в специфікації, згідно наданої до митного контролю специфікації від 12.03.2025 № 4 пакуванням товару є мішки, проте згідно інвойсу від 12.03.2025 №14 окрім мішків наявні відомості щодо 198 палет. Такі ж відомості наявні і в пакувальному листі від 12.03.2025 №4. В той час як сертифікат якості від 12.03.2025 №4 містить відомості, що товар оброблено та упаковано в ящики в гігієнічних умовах. Згідно CMR від 31.03.2025 №3007 відомості щодо палет та/або ящиків вже відсутні та наявні відомості щодо мішків. Розділ 2. Якість, упаковка та маркування товару вищезазначеного контракту 07.03.2025 № 070325 не містить відомостей щодо включення вартості перепакування у фактурну вартість товару. Відомості щодо пакування зазначаються у додатках до контракту. Таким чином, специфікація від 12.03.2025 № 4 та інші товаросупровідні документи містять між собою розбіжності відомостях щодо пакування, а відомості щодо вартості перепакування товару (та/або використання палет із подальшим їх поверненням) відсутні серед наданих до митного контролю документів та заявлених даних. Отже, не включені до складових митної вартості товару та не піддаються обчисленню. До митного контролю у товаросупровідних документах на оцінюваний товар заявлено умови поставки CFR Chornomorsk. Згідно відомостей коносаменту віо 24.03.2025 № 251202850 наявні відмітки «Freight prepaid», що означає передплату за фрахт судна. Відомості щодо вартості такого фрахту відсутні у митного органу, та не підтверджені декларантом документально. Відомості про можливі здійснені операції з товаром, такі як перевантаження, демередж та детеншен (час перевищення використання контейнера та неустойка за таке перевищення відсутні. Підставою для перевірки таких відомостей є зазначені дані щодо строку поставки товару згідно специфікації від 12.03.2025 №4 п.6 - строк поставки товару 7-10 діб (при цьому відмітки МК при прибутті в митницю призначення датовані 3 1.03.2025 згідно CMR від 31.03.2025 №3007). Таким чином, враховуючи перебіг строків відомості про наявність таких витрат або інші витрати в тому числі портові збори відсутні та не піддаються обчисленню. Таким чином, неможливо визначити витрати на транспортування до митного кордону. До митного оформлення не надано замовлення на перевезення, заявку на таке перевезення, платіжних документів, що підтверджують факт оплати послуг з перевезення. Таким чином, в митного органу є всі підстави вважати, що усі наявні складові не включені в повному обсязі до митної вартості товару. Також складові митної вартості не підтверджено документально. Враховуючи вищевикладене у митного органу є сумніви, щодо достовірності заявленого рівня митної вартості товару. Враховуючи вищезазначені розбіжності у документах у митниці можливість здійснення перевірки митної вартості оцінюваної партії товару
Відповідно до Рішення-2 вартість товару картопля свіжа з 0,30 долара США за 1 кг була скоригована Відповідачем до 0,58 долара США за 1 кг. Відповідно, митна вартість товару, що була зазначена декларантом у розмірі 8235,00 доларів США, була скоригована Відповідачем до 15921,00 доларів США із застосуванням шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару.
У зв'язку з незгодою Позивача з оскаржуваним рішенням Відповідача, вищезазначений товар на підставі митної декларації №25UA110130006792U2 від 01.04.2025 р. був випущений у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цього товару, визначеною декларантом, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною Відповідачем, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х МК України.
У зв?язку з прийняттям Відповідачем незаконного Рішення-2, Позивач вимушений був сплатити з визначеної митної вартості (тобто, з різниці митних платежів, що підлягали сплаті з врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом в ЕМД-2, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному Рішенні-2), додатково до визначених самостійно митних платежів, мито в сумі 31837,56 грн. та ПДВ в сумі 70042,64 грн., що разом становить 101880,20 грн.
02.04.2025 електронну митну декларацію №25UA110130006812U3 з пакетом документів (для оформлення товару у контейнері №MNBU4163268): зовнішньоекономічний контракт №070325 від 07.03.2025 р.; Сертифікат якості (Certificate of quality) № 4 від 12.03.2025; пакувальний лист (Packing list) № 4 від 12.03.2025; Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № 14 від 12.03.2025; Коносамент (Bill of lading) № 251202850 від 24.03.2025; Автотранспортна накладна (Road consignment note) № 3007 від 31.03.2025; Фітосанітарний сертифікат (Phytosanitary certificate) № 1209506 від 25.03.202; Сертифікат про походження товару форми А; (Certificate of origin form A (GSP)) № A240065781 від 25.03.2025; Специфікація виробника товару № від 12.03.2025; Договір про надання послуг митного брокера № 11/12/2023-1 від 11.12.2023.
Митну вартість товару було визначено та заявлено декларантом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, оскільки відповідно до ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Сторонами застосовано процедуру консультацій, в ході якої позивачем додатково надано документи, обсяг яких відповідачем визнано недостатнім.
Оскільки в ході проведених консультацій сумніви відповідача усунуто не було, відповідно до вимог Митного кодексу України вартість товару була визначена митницею самостійно, митну вартість визначено за резервним методом.
За наслідками опрацювання наданих документів у Відповідача виникли сумніви стосовно заявленої митної вартості товарів. У зв?язку з цим, за результатами перевірки ЕМД-3, Відповідач відмовив Позивачу у митному оформленні (випуску) товарів, що зафіксовано у Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2025/000220 від 02.04.2025 р., з причини прийняття рішення про коригування митної вартості №UA110130/2025/000122/1 від 02.04.2025.
Рішення обгрутовано тим, що за ЕМД № 25UA110130006758U9 (UA110130/2025/006758) від 01.04.2025 товари постачаються на підставі зовнішньоекономічного договору від 07.03.2025 № 070325, укладеного між ТОВ "ФРУТАЛЯ" та компанією Super Fruit Company (Єгипет). Згідно п.3.1 даного контракту асортимент, ціна та інші дані для здійснення поставки товару узгоджуються в специфікації, згідно п.4.2 умови поставки узгоджуються в специфікації, згідно п. 5.1 ціна узгоджується окремо на кожну партію товару в специфікації та у рахунку на оплату, згідно п. 6.2 порядок розрахунку за товар узгоджується в специфікації. Надана до митного контролю специфікація від 12.03.2025 № 4 містить умови оплати - протягом 60 діб після доставки. Таким чином, документального підтвердження здійснення оплати за поставлений товар декларантом не надано Згідно п.4.3 вищезазначеного контракту продавець має надати покупцю відповідний пакет документів. Серед переліку документів фігурує експортна митна декларація, проте даний документ до митного контролю не надано. Документ може бути надано в якості підтвердження числових значень вартості товару. П. 8.6 контракту передбачено сплату неустойки в розмірі 0,5% від загальної вартості партії товару, щодо якої порушено строки встановлені п.4.3 та 4.5 (1 робочий день). Згідно п.3.1 даного контракту асортимент, ціна та інші дані для здійснення поставки товару узгоджуються в специфікації, згідно наданої до митного контролю специфікації від 12.03.2025 № 4 пакуванням товару є мішки, проте згідно інвойсу від 12.03.2025 №14 окрім мішків наявні відомості щодо 198 палет. Такі ж відомості наявні і в пакувальному листі від 12.03.2025 №4. В той час як сертифікат якості від 12.03.2025 №4 містить відомості, що товар оброблено та упаковано в ящики в гігієнічних умовах. Згідно CMR від 31.03.2025 №3007 відомості щодо палет та/або ящиків вже відсутні та наявні відомості щодо мішків. Розділ 2. Якість, упаковка та маркування товару вищезазначеного контракту 07.03.2025 № 070325 не містить відомостей щодо включення вартості перепакування у фактурну вартість товару. Відомості щодо пакування зазначаються у додатках до контракту. аким чином, специфікація від 12.03.2025 № 4 та інші говаросупровідні документи містять між собою розбіжності відомостях щодо пакування, а відомості щодо вартості перепакування товару (та/або використання палет із подальшим їх поверненням ) відсутні серед наданих до митного контролю документів та заявлених даних. Отже, не включені до складових митної вартості товару та не піддаються обчисленню. До митного контролю у товаросупровідних документах на оцінюваний товар заявлено умови поставки CFR Chornomorsk. Згідно відомостей коносаменту від 24.03.2025 № 251202850 наявні відмітки «Freight prepaid», що означає передплату за фрахт судна. Відомості щодо вартості такого фрахту відсутні у митного органу, та не підтверджені декларантом документально. Відомості про можливі здійснені операції з товаром, такі як перевантаження, демередж та детеншен (час перевищення використання контейнера та неустойка за таке перевищення відсутні. Підставою для перевірки таких відомостей є зазначені дані щодо строку поставки товару згідно специфікації від 12.03.2025 №4 п.6 - строк поставки товару 7-10 діб (при цьому відмітки ПМК при прибутті в митницю призначення датовані 31.03.2025 згідно CMR від 31.03.2025 №3007). Таким чином, враховуючи перебіг строків відомості про наявність таких витрат або інші витрати в тому числі портові збори відсутні та не піддаються обчисленню. Таким чином, неможливо визначити витрати на транспортування до митного кордону. До митного оформлення не надано замовлення на перевезення, заявку на таке перевезення, платіжних документів, що підтверджують факт оплати послуг з перевезення. Таким чином, в митного органу є всі підстави вважати, що усі наявні складові не включені в повному обсязі до митної вартості товару. Також складові митної вартості не підтверджено документально. Враховуючи вищевикладене у митного органу є сумніви, щодо достовірності заявленого рівня митної вартості товару. Враховуючи вищезазначені розбіжності у документах у митниці можливість здійснення перевірки митної вартості оцінюваної партії товару. Вищезазначене дає підстави вважати про можливе неврахування всіх витрат, які передбачені ст. 58 МКУ в повному обсязі та неправильності розрахунку заявленої митної вартості.
Відповідно до Рішення-3 вартість товару картопля свіжа з 0,30 долара США за 1 кг була скоригована Відповідачем до 0,58 долара США за 1 кг. Відповідно, митна вартість товару, що була зазначена декларантом у розмірі 8235,00 доларів США, була скоригована Відповідачем до 15921,00 доларів США із застосуванням шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару. у зв?язку з незгодою Позивача з оскаржуваним рішенням Відповідача, вищезазначений товар на підставі митної декларації №25UA110130006843U6 від 02.04.2025 р. був випущений у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цього товару, визначеною декларантом, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною Відповідачем, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х МК України.
У зв?язку з прийняттям Відповідачем незаконного Рішення-3, Позивач вимушений був сплатити з визначеної митної вартості (тобто, з різниці митних платежів, що підлягали сплаті з врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом в ЕМД-3, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному Рішенні-3), додатково до визначених самостійно митних платежів, мито в сумі 31799,28 грн. та ПДВ в сумі 69958,43 грн., що разом становить 101757,71 грн.
Загальна сума додатково сплачених Позивачем митних платежів з причини прийняття Рішень склала 101880,20 + 101880,20 + 101757,71 = 305518,11 грн.
Не погодившись з цими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Основним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини, пов'язані з митним оформленням товарів, є Митний кодекс України.
Згідно з ч. 8 Митного кодексу України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).
На виконання статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 Митного кодексу України. До таких документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
За приписами частини 3 вказаної статті, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган має право, серед іншого, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; застосовувати інші передбачені форми митного контролю (ч.5 ст.54 Митного кодексу України).
Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, митний орган може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу (ч.6 ст. 54 Митного кодексу України).
Згідно ст. 55 Митного кодексу України, якщо митний органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту встановлюються статтею 57 Митного кодексу України. До таких методів належать: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та другорядні - за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант в обов'язковому порядку зобов'язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності у них розбіжностей, ознак підробки, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
За приписами статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. При цьому, контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (ч.ч. 1,4 ст.337 Митного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 320 Митного кодексу України, форми та обсяги контролю, обираються 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. При цьому, митний орган зобов'язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Суд зауважує, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі №815/3451/16, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 у справі №809/1469/16, від 13.01.2022 у справі № 1.380.2019.005307.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно із ч.2 ст. 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Суд досліджуючи рішення про коригування митної вартості, яке є предметом оскарження, на відповідність ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов до наступного висновку.
Відмовляючи у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю, відповідач посилається на невідповідність умов оплати, зазначених у Контракті.
Суд вважає за необхідне зазначити, що питання умов виконання контрактних обов'язків декларанта, з огляду на вимоги ст. 53 МК України, не стосуються питань підтвердження числових значень митної вартості товарів.
Наведене підтверджується також правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 29.07.2020 у справі №420/1709/19: «Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються».
В даному випадку порядок оплати товару жодним чином не стосується визначення митної вартості товару за Контрактом. Відповідач не зазначив обґрунтовані доводи про вплив таких умов на числові значення митної вартості товарів.
З наданих для митного оформлення документів вбачається, що вартість товарів за інвойсами було належним чином включено до митної вартості останніх згідно наданих до митного оформлення митних декларацій.
Стосовно посилань митниці на відмінності між інвойсами, сертифікатами якості, фіто-санітарними сертифікатами, суд зазначає наступне
Митним органом не зазначається, яким чином це впливає на визначення митної вартості оцінюваних товарів, тому такий аргумент суд вважає не обґрунтованим.
Щодо наданої митної декларації країни відправлення, суд зазначає наступне.
Декларація країни відправлення не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, вичерпний перелік яких наведено у ч. 1 ст. 53 МК України. Копія митної декларації країни відправлення передбачена як додатковий документ, що надається (за його наявності) на запит митниці, якщо надані документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 02.03.2018 у справі №804/2997/17.
При цьому сама по собі розбіжність у способі оплати за товар не впливає на митну вартість товару, сам відповідач не вбачав розбіжності у зазначених митних вартостях, адресувавши зауваження лише до способу оплати, а не до суми постачання. При цьому позивач не має вплив на оформлення продавцем документів та не має обов'язку перевіряти правильність їх складання.
Визначений порядок розрахунків, а також обставини здійснення таких розрахунків не характеризують митну вартість, оскільки така підтверджується відомостями про вартість товару, а не про порядок сплати такої вартості.
Відповідно, незалежно від того чи належним чином сторони розрахувалися між собою, ця обставина не змінює визначену вартість поставки та, відповідно, фактурну митну вартість товару, яка підтверджується в першу чергу контрактом, рахунком на оплату та платіжним документом.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 06.03.2019 року по справі №809/278/17, від 24.10.2019 року у справі № 815/7158/15.
Крім того, слід зазначити, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі №803/3649/15.
У постанові від 17.04.2018 року по справі №815/329/17 Верховний Суд зробив висновок, що навіть відсутність оплати за товар не впливає на митну вартість такого з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Щодо вартості пакування, суд зазначає наступне.
Відповідно до розділу А.9 умов CFR Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс, Продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару.
Більш того, п. 2.5. Контракту передбачає обов?язок продавця товару упакувати його забезпечити відповідно до звичайних вимог в міжнародній практиці.
Отже, відповідно до умов зазначеного Контракту обов'язок пакування покладається на Постачальника товару та при постачанні Товару витрати з пакування закладалися Постачальником самостійно до вартості Товару і додатковому відшкодуванню з боку позивача не підлягали.
Згідно із зовнішньоекономічним договором ціна Товару вже включає в себе вартість упаковки та маркування, позивачем жодних витрат на пакування понесено не було, а тому за приписами ч.10 ст.58 МК України ці складові не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та вони не можуть вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості.
У разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.
Зазначене узгоджується з правовими висновками викладеними Верховним Судом у постанові від 17 січня 2023 року у справі № 160/7901/18, у постанові від 05 грудня 2024 року у справі № 380/19286/23, у постанові від 26 червня 2025 року у справі № 380/1110/24.
Щодо вартості фрахту суд зазначає наступне.
Згідно правил "Інкотермс 2010" умови поставки CFR означають, що вартість, вказана в інвойсі, включає в себе кінцеву вартість товару з урахуванням експортного оформлення, оплати вивізного мита та інших зборів, а також вартість доставки (фрахту) до зазначеного пункту призначення.
В даному випадку пунктом призначення є Чорноморськ Україна, а в інвойсі зазначена вартість фрахту.
Позивачем до суду надано коносамент, в якому зазначено умови оплати фрахту "Freight Prepaid", що означає що витрати по перевезенню товару було оплачено за передоплатою та жодним чином не передбачає розшифрування вартості, яка наявна в інвойсі.
Суд також вказує, що інші наведені відповідачем зауваження до поданих позивачем до митного оформлення документів не беруться судом до уваги, оскільки мають надмірно формальний характер, подані декларантом документи в цілому дають змогу встановити не лише ціну товару, а й всі аспекти господарської операції з придбання та доставки товару, а також ці аргументи відповідача не були покладені в основу рішення про коригування митної вартості.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що надані позивачем до митного оформлення документи повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч, невідповідностей або розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом, документи у своїй сукупності підтверджують заявлену позивачем митну вартість та її складові частини, відомості про визначення митної вартості в цих документах є базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, достатність яких не спростована відповідачем, а тому вказані відповідачем в оспорюваному рішенні обставини не можуть бути підставами для коригування такої митної вартості.
Митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору
Відтак, підстави для незастосування першого методу визначення митної вартості судом не встановлені, наявність підстав для коригування митної вартості товару відповідачем не доведена.
Щодо інших зауважень митного органу щодо неточностей у документах, які були надані до контролюючого органу задля митного оформлення, суд зазначає про таке.
Надаючи оцінку таким доводам митного органу, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Так, Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 по справі № 1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
При цьому, такі посилання митного органу не заслуговують на увагу, оскільки визначаючи зазначені недоліки, відповідач не наводить посилань на розбіжності у числових значеннях складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.
Крім того, суд також вважає за необхідне зазначити і про таке.
Окремо суд зазначає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 05.12.2022 року по справі №820/3939/16.
Суд зазначає, що наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар повинна бути доведена відповідачем, який з посиланням на існування таких недоліків прийняв рішення, що є предметом оскарження.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 18.01.2018 року по справі №К/9901/3440/18.
Наведені раніше положення Митного кодексу України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29.01.2019 року по справі №815/6827/17.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 05.03.2019 року по справі № 815/5791/17.
Системний аналіз наведених раніше правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 17.01.2023 року по справі №0440/5532/18.
Суд також зауважує, що тільки в разі доведення митним органом того, що подані декларантом документи були недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликали сумнів у достовірності наданої інформації, може бути реалізовано його повноваження щодо витребування документів.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 06.03.2019 року по справі №809/278/17.
В цій справі відповідачем не доведено існування недоліків у поданих позивачем документах ані на момент їх витребовування, ані на момент розгляду цієї справи судом. Відповідно, правові підстави для їх витребування були відсутні.
В свою чергу відповідачем витребувано документи, які не належать до основних документів, що підтверджують митну вартість товару.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 року по справі №821/101/18.
При цьому відповідач діяв необґрунтовано при витребуванні зазначених ним документів за наявності документів, що були надані йому позивачем, зокрема, Контракту, Інвойсу та інших документів. При цьому відповідач не конкретизував в зв'язку з чим ним не прийнято надані документи та витребовуються додаткові.
Отже, відповідач діяв протиправно при прийнятті рішення, яке є предметом оскарження, з посиланням на те, що позивачем не надано витребувані відповідачем документи, оскільки відповідачем не доведено підстави та необхідність у їх витребуванні.
Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 у справі №818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 по справі № 809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.
Інші підстави, зазначені у спірних рішеннях про коригування митної вартості суд не бере до уваги, оскільки такі підстави не передбачені частинами 2-4 статті 53 МК України.
Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.
Щодо методу коригування митної вартості, обраного відповідачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Частинами другою та третьою вказаної статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
В цій справі відповідач відхилив основний метод визначення митної вартості та застосував резервний метод визначення митної вартості, що ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товару.
В якості підстави для незастосування попередніх методів митний орган послався на відсутність інформації щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, відсутність інформації щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів.
З приводу використання посилання на конкретні інші митні декларації суд відзначає, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 15.02.2022 року по справі №815/6768/17.
Разом з цим, факт ненадання позивачем додатково затребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29.01.2019 року по справі №815/6827/17.
При цьому рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 18.12.2020 по справі №160/5853/19.
Наведене також вказує на необґрунтованість та протиправність рішення, які є предметом оскарження.
Суд зазначає, що зміст спірного рішення відповідача, які є індивідуально-правовими актами, оскільки породжують права і обов'язки для позивача, має відповідати вимогам, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Обґрунтованість, в силу статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є однією з обов'язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує Закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
У рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі «Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів прийняті без урахування усіх обставин та без дотримання норм чинного законодавства, що вказує на їх протиправність, в зв'язку з чим вони підлягають скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.
Враховуючи положення ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений позивачем судовий збір у розмірі 9084,00 грн. підлягає поверненню останньому за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Одночасно позивачем заявлено вимогу про стягнення на його користь витрат на правову допомогу у розмірі 8500 грн, з приводу чого суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема: витрати на професійну правничу допомогу; витрати, що пов'язані із прибуттям до суду.
Так, за змістом приписів ч.1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 1 та 2 ст. 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Як зазначалося вище, за правилами ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Судом встановлено, що на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8500 грн., представником позивача надано:
- Договір про надання професійної правничої (правової) допомоги від 16.06.2023 року;
- Додаток від 18.12.2024 року до Договору № 16/01-06/23 від 16.06.2023 року;
- Акт приймання передачі наданої професійної (правничої) допомоги до Договору № 16/01-06/23 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 16.06.2023 року (Додаток № 20/05-25/1 до Договору);
- Рахунок на оплату № 60 від 27.05.2025 року на суму 60000,00 грн.
- Платіжна інструкція № 407 від 27.05.2024 року на суму 60000,00 грн.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 року №23-рп/2009передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Згідно з Постановою Верховного суду від 08.02.2022 року по справі №160/6762/21 вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, що включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи. Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Верховним Судом в постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Тож, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
В той же час, за переконанням суду визначена позивачем та адвокатом сума за надання правничої допомоги в розмірі 8500,00 грн. не є обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
Отже, суд доходить висновку, що заявлена до відшкодування сума витрат є неспівмірною із складністю даної справи та не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
В той же час, оскільки позивач, у зв'язку із неправомірними діями відповідача, був змушений звернутися до суду за захистом порушеного права, враховуючи принцип співмірності, суд доходить висновку про необхідність присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУТАЛІЯ» (49000, м. Дніпро, вул. Старочумацька, 6-Я, код ЄДРПОУ: 42424288) до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Ольги княгині, буд. 22, код ЄДРПОУ ВП: 43971371) про визнання протиправним та скасування рішень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110130/2025/000116/1 від 01.04.2025, №UA110130/2025/000112/1 від 01.04.2025 та №UA110130/2025/000122/1 від 02.04.2025 р.;
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Ольги княгині, буд. 22, код ЄДРПОУ ВП: 43971371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУТАЛІЯ» (49000, м. Дніпро, вул. Старочумацька, 6-Я, код ЄДРПОУ: 42424288) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 9084,00 гривень та 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Маковська