Справа №293/829/25
Провадження № 3/293/356/2025
13 серпня 2025 рокуселище Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області у складі судді Лось Л.В.,
за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1
захисника Майданик А.О.
розглядаючи адміністративні матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , працюючого ТОВ "Землі Житомирщини", директор
за ч. 1 ст. 130 КУпАП
18.07.2025 на адресу суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №385631 від 08.07.2025 відносно ОСОБА_1 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №385631 від 08.07.2025, 08.07.2025 22:07:00 в с-щі Черняхів по вулиці Володимирській,8 гр. ОСОБА_1 керував автомобілем Форд днз НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, не чітка мова, почервоніння шкіри обличчя. Від проходження огляду на визначення алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив п. 2.5.ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Перед початком розгляду справи про адміністративне правопорушення суд роз'яснив особі, яка притягається до адміністративної відповідальності права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину не визнав, пояснив, що втомлений їхав з роботи. Вказав, що пояснення в протоколі про те, що пив пиво, записані зі слів поліцейського.
Захисник у судовому засіданні просив закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Так, мотивуючи клопотання про закриття провадження захисник вказує, що працівниками поліції при зупинці ОСОБА_1 вказали, що підставою зупинки транспортного засобу є те, що під час здійснення маневру повороту водій виїхав на бордюр, а у подальшому наклали адміністративне стягнення за інше порушення, передбачене п.10 ПДР. Таким чином вважає, що зупинка транспортного засобу була незаконною, відтак всі здобуті докази після незаконної зупинки є також недопустимими.
Захисник зазначає, що працівники поліції роз'яснили права та обов'язки ОСОБА_1 після оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, а відеозапис події не є безперервним. Вважає, що протокол про адміністративне правопорушення складений з порушеннями ст. 266 КУпАП.
Крім того захисник вважає, що працівники поліції не могли проводити огляд ОСОБА_1 на стан виявлення алкогольного сп'яніння, оскільки у останнього були відсутні всі ознаки сп'яніння, які б давали право поліцейським вимагати проводити такий огляд.
Разом з тим, захисник звертає увагу, що у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначені дані про відео реєстратор, відеозапис з якого доданий до протоколу, за таких обставин вважає, що у справі відсутні належні докази, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення захисника, особи що притягається до відповідальності, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
За приписами ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху (далі- ПДР). Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина).
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речовими доказами тощо.
Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Процедура виявлення у водіїв ознак алкогольного сп'яніння та проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп'яніння визначена ст.266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (надалі - Інструкція), Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення у водіїв стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Порядком).
Відповідно до змісту ст. 266 КУпАП та Інструкції, якщо поліцейський уповноваженого підрозділу НПУ виявляє ознаки стану алкогольного сп'яніння у водія транспортного засобу (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), у зв'язку з чим є законні підстави вважати, що останній перебуває у такому стані, то має право вимагати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Згідно п.3 Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
За ч.2 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно з ч.3 цієї статті в разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Відповідно до п.6 Розділу І Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Згідно з п.7 Розділу І Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я.
Як убачається з диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП адміністративна відповідальність настає в разі як керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та так само і за відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Правопорушення вважається закінченим з того моменту, коли особа відмовилася від проходження такого огляду.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху України (далі ПДР України) передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Пункт 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №385631 від 08.07.2025, 08.07.2025 22:07:00 в с-щі Черняхів по вулиці Володимирській,8, гр. ОСОБА_1 керував автомобілем Форд, днз НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, не чітка мова, почервоніння шкіри обличчя. Від проходження огляду на визначення алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив п. 2.5.ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
Обставини вчинення даного правопорушення підтверджується наступними доказами: протоколом про адміністративне правопорушення ЕПР1 №385631 від 08.07.2025 (а.с.2), копією постанови серії ЕНА №5175990 від 08.07.2025 (а.с. 8), актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням технічних засобів (а.с. 3), направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 4), розпискою про роз'яснення прав та обов'язків, передбачених статтями 55,56,59,63 Конституції України та статтею 268 КУпАП від 08.07.2025 (а.с. 5); розпискою про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу від 08.07.2025 (а.с. 6), розпискою про ознайомлення водія з вимогами ч.1 ст. 266 КУпАП щодо відсторонення водія від керування транспортним засобом ( а.с. 7); диском з відеозаписом події, які наявні в матеріалах справи ( а.с.11).
Як вбачається з дослідженого в судовому засіданні відеозапису поліцейського вбачається, що:
- працівники поліції здійснили зупинку автомобіля, яким керував гр. ОСОБА_1 за здійснений небезпечний маневр повороту автомобілем. Водночас під час зупинки транспортного засобу працівники поліції виявили, що у транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 відсутнє праве дзеркало заднього огляду, яке передбачено конструкцією автомобіля, що є порушенням п.31.4.7 ПДР. За вказане правопорушення гр. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності згідно постанови від серії ЕНА № 5175990 від 08.07.2025. Також працівники поліції на автомобілі, яким керував ОСОБА_1 виявили численні сліди пошкоджень.
Під час спілкування з ОСОБА_1 працівники поліції виявили у гр. ОСОБА_1 таку ознаку алкогольного сп'яніння як запах алкоголю з порожнини роту та запропоновано останньому пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу так і у найближчому медичному закладі, на що останній відмовився.
Під час перегляду відеозапису суд встановив, що ОСОБА_1 пропонував працівникам поліції вирішити питання без складання протоколу, на що працівник поліції попередив ОСОБА_1 про кримінальну відповідальність за пропонування неправомірної вигоди.
Після чого працівник поліції перейшов до частини оформлення матеріалів протоколу, які після їх складення були надані ОСОБА_1 для ознайомлення та підписання. Будь яких зауважень до дій працівників поліції чи зауважень до вмісту інформації матеріалів протоколу ОСОБА_1 не висловив. Також ОСОБА_1 були роз'яснені його права та обов'язки передбачені ст. 55,56,59,63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.
Працівниками поліції ОСОБА_1 відсторонено від подальшого керування транспортним засобом та видано тимчасовий дозвіл.
Суд вважає відеозапис відповідним п.5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 р. №1026.
За наслідками розгляду справи суд встановив, що поліцейським протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №385631 від 08.07.2025 стосовно ОСОБА_1 складений в установленому законом порядку, відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, розділам ІІ, ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Відповідно до вимог діючого адміністративного законодавства, а саме ст.ст. 9, 33, 245, 252 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Так, у п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.
Відповідно судової практики ЄСПЛ, «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.
Зазначені вище докази на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості не викликають.
Підсумовуючи викладене суд зазначає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП поза розумним сумнівом доведена та підтверджується доданими до матеріалів про адміністративне правопорушення доказами.
Щодо твердження захисника, що працівники поліції зупинили автомобіль під керуванням ОСОБА_1 за правопорушення передбачене п.10 ПДР, а винесли постанову за порушення п. 31.4.7 ПДР, що вказує на незаконність дій працівників поліції щодо зупинки транспортного засобу, то суд такі твердження не приймає до уваги та зазначає, що з відео фіксації події чітко вбачається, що автомобіль на якому рухався ОСОБА_1 мав технічні ушкодження у вигляд відсутності правого дзеркала заднього виду.
Крім працівник поліції має право зупиняти транспортний у випадках, передбачених статтею 35 Закону України "Про Національну поліцію", зокрема, якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу.
Суду не надано відомостей про оскарження будь яких дій працівників поліції, що могли б ввести ОСОБА_1 в оману щодо оформлення вищезазначених матеріалів чи інших доказів, які б ставили під сумнів належність і допустимість даних суду доказів винуватості ОСОБА_1 .
Положення пункту 2.5 ПДР вказують на те, що незгода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов'язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, оскільки такий обов'язок прямо передбачений пунктом та не пов'язаний з причиною зупинки транспортного засобу.
За невиконання такого обов'язку, тобто відмову водія від проходження огляду на виявлення стану сп'яніння, настає юридична відповідальність, передбачена частиною 1 статті 130 КУпАП.
Склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, не містить такого елементу, як "причина зупинки транспортного засобу". Об'єктивна сторона вказаного адміністративного правопорушення не містить у собі елементи іншого правопорушення, а тому кваліфікація діянь особи здійснюється самостійно він інших видів адміністративної відповідальності.
Під час розгляду справи № 990SCGC/1/24 у своїй постанові від 18 квітня 2024 року Велика Палата Верховного Суду (далі - Постанова № 990SCGC/1/24) виснувала, що водій зобов'язаний виконувати обов'язки, визначені Законом України «Про дорожній рух» і Правилами дорожнього руху, зокрема передбачений указаним Законом обов'язок виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів. Одним із таких розпоряджень поліцейського є вимога пройти саме огляд з метою встановлення стану алкогольного чи наркотичного сп'яніння.
Правопорушення, яке полягає в керуванні транспортними засобами особами у стані сп'яніння, відмінне від правопорушення, яке полягає у відмові осіб, які керують транспортними засобами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння. Отже, предмет доказування у справі про адміністративне правопорушення відрізняється залежно від того, за вчинення якого саме порушення складено протокол про адміністративне правопорушення (пункт 70 Постанови № 990SCGC/1/24).
В пункті 83 Постанови № 990SCGC/1/24 Велика Палата Верховного Суду зосереджує увагу, що обов'язковою передумовою для вимоги поліцейського до водія транспортного засобу пройти медичний огляд з метою встановлення стану сп'яніння є наявність ознак такого сп'яніння, визначених в Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ та Міністерства охорони здоров'я від 9 листопада 2015 року № 1452/735.
В даному випадку відносно ОСОБА_1 складений адміністративний протокол за вчинення адміністративного правопорушення, об'єктивною стороною якого є саме "відмова від проходження огляду на стан сп'яніння", яка у свою чергу чітко зафіксована на відеозаписі, які міститься в матеріалах справи.
Таким чином доводи захисника щодо неправомірності зупинки транспортного засобу працівниками поліції є безпідставними.
Щодо доводів захисника про відсутність на відеозаписі наданим працівниками поліції озвучених ознак алкогольного сп'яніння, які були наявні на момент зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 то з відеозапису чітко видно, що працівник поліції озвучує ОСОБА_1 про таку ознаку алкогольного сп'яніння як запах алкоголю з порожнини рота та порушення мови. Разом з тим суд зазначає, що обов"язок водія пройти огляд на стан алкогольного сп"яніння виникає хоча б у разі наявності однієї з ознак.
Щодо доводів захисника в частині не безперервності відео фіксації даного правопорушення, то суд звертає увагу, що доказ, який міститься на оптичному диску, доданому до матеріалів справи, відеозапис саме факту пропонування пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в установленому законом порядку так і у медичному закладі, що і підлягає встановленню під час розгляду даної справи є безперервним та відповіді особи.
Суд звертає увагу, що в межах даного провадження встановлюється саме склад правопорушення у виді відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, відеозаписи в цій частині є належними та допустимими, оскільки на них зафіксована об'єктивна сторона вказаного адміністративного правопорушення в повному обсязі.
За таких обставин, суд вважає, що при складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, порушень положень вищезазначених Інструкції, Порядку та вимог ст.266 КУпАП допущено не було.
Заперечення захисника суд розцінює як обрану лінію захисту з метою уникнення відповідальності ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення.
В рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди.
Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
Згідно ст. 280 КУпАП обставин, які обтяжують чи пом'якшують відповідальність, визначені статтями 34-35 КУпАП судом не встановлено.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, суд дійшов висновку про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у межах санкції ч. 1 статті 130 КУпАП, з позбавленням права керувати транспортними засобами.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст.ст. 7, 34-35, 245, 251, 252, 256, 266, 291, 294, 307,308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
1. ОСОБА_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та піддати адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі одна тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , працюючого ТОВ "Землі Житомирщини", РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в дохід держави в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60грн (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
На постанову суду протягом 10 днів з дня її винесення може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Черняхівський районний суд Житомирської області.
Роз'яснити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, що штраф має бути сплачений добровільно не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу після набрання нею законної сили, а в разі оскарження постанови, не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. Документ, що підтверджує сплату штрафу не пізніше трьох робочих днів після закінчення вказаного строку, має бути наданий (надісланий) правопорушником до суду.
У разі несплати штрафу у добровільному порядку у встановлений строк, копія постанови буде направлена до відділу державної виконавчої служби для примусового виконання.
Згідно ст.308 КУпАП, у порядку примусового виконання постанови, про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та витрати на облік правопорушення.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з моменту набрання нею законної сили.
Повний текст постанови оголошено: 18.08.2025 об 14:20 год
Суддя Людмила ЛОСЬ