ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/8476/25
провадження № 2/753/7184/25
18 серпня 2025 року суддя Дарницького районного суду м. Києва Лужецька О.Р., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У квітні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовною заявою до відповідача, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача:
- заборгованість за кредитним договором №200333291 від 19.03.2021 р. у розмірі 65 548 грн. 33 коп.;
- заборгованість за кредитним договором №300009718 від 10.11.2021 р. у розмірі 46 083 грн. 74 коп.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 19.03.2021 між АТ «Банк Форвард» та ОСОБА_1 укладено заяву (оферта) №200333291. Відповідно до паспорту споживчого кредитусума кредиту - 100 000 грн., строк кредиту - 11 місяців.
Крім того, 10.11.2021 між АТ «Банк Форвард» та ОСОБА_1 укладено договір про банківське обслуговування фізичних осіб, шляхом підписання Анкети-заяви №300009718 про акцепт публічної пропозиції АТ «Банк Форвард». Відповідно умов договору відповідачу було відкрито поточний рахунок та надано кредит у розмірі 31 200 грн. 89 коп., строком на 1462 до 25.01.2025, а відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити відсотки за користування коштами і виконати свої зобов'язання згідно з договором у повному обсязі.
25.07.2024 року між АТ «Банк Форвард» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір №GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого АТ «Банк Форвард» відступило новому кредитору ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» за плату права грошової вимоги до відповідача за вказаними кредитними договорами.
Оскільки відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання за вищенаведеними договорами та має заборгованість, позивач був змушений звернутися до суду з даним позовом.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 08.05.2025 р. відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст.174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до ст.ст. 174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм процесуальним правом та у встановлений судом строк не подав відзиву на позовну заяву, у зв'язку з чим суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.
Згідно із частинами 1, 8 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 19.03.2021 р. ОСОБА_1 підписав заяву (оферту) №200333291, на підставі якої укладено Договір з АТ «БАНК ФОРВАРД» про надання та використання платіжної картки «Кредитна картка КОКО КАРД Visa Noname_dist», ставка по ліміту 48% річних.
Згідно п. 1.2. Договору, відповідач запропонував відкрити на ім'я відповідача поточний рахунок (валюта рахунку - гривня), що буде використовуватися в рамках договору про Картку, в тому числі для розміщення коштів та відображення операції, здійснених з використанням картки, з дебетно-кредитним порядком обслуговування рахунку.
Відповідно до паспорту споживчого кредиту продукт Кредитна картка КОКО КАРД Visa Noname_dist, тип кредиту відновлювальна кредитна лінія, сума кредиту до 100 000,00 грн., строк кредитування 11 місяців, мета отримання кредиту на споживчі потреби, процентної ставк за кредитом 48% річних, реальна річна процентна ставка 57,22% річних, а також щомісячна плата за участь у програмі добровільного страхування життя власників карткового рахунку 1%, 15 грн.
Відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити відсотки за користування коштами і виконати свої зобов'язання згідно з договорами у повному обсязі.
Крім того, 10.11.2021 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву №300009718 про акцепт Публічної пропозиції АТ «Банк Форвард» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Банк Форвард» (44-46).
Відповідно до розділу 3 Заяви, ОСОБА_1 запропонував АТ «Банк Форвард» укласти Угоду про надання споживчого кредиту, яка є невід'ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб, в рамках якої просить Банк: відкрити рахунок у гривні, що буде використовуватись для надання, повернення та обліку кредитних коштів та заборгованості за кредитним договором; надати кредит за продуктом «КОКО-КЕШ», номер договору 300009718, на строк кредиту 1462 днів, з 10.11.2021 по 10.11.2025, в сумі 31 200 грн. 89 коп.
Згідно з п.3.1.3. Заяви, ставка кредиту (на строкову частину основного боргу) 0,01 % річних, ставка кредиту (на прострочену частину основного боргу) 0,00001 % річних, щомісячна комісія, без ПДВ - 1 244,88 грн.
шляхом зарахування суми кредиту на рахунок та її подальшого безготівкового переказу з рахунку згідно з дорученням позичальника.
Відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити відсотки за користування коштами і виконати свої зобов'язання згідно з договорами у повному обсязі.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Встановлено, що АТ «Банк Форвард» повністю виконало свої зобов'язання за кредитними договорами №200333291 від 19.03.2021 р. та №300009718 від 10.11.2021 р., надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договорами.
25.07.2024 року між АТ «Банк Форвард» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір №GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого АТ «Банк Форвард» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуває права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (додатку №1 до цього договору) (а.с.66-68).
Відповідно до витягів з Реєстру боржників до Договору №GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги від 25.07.2024 р. (а.с.69,70), ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 , а саме:
- за кредитним договором №200333291 від 19.03.2021 р. у розмірі 65 548 грн. 33 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 37 007 грн. 04 коп.; заборгованість за відсотками - 28 541грн. 29 коп.;
- за кредитним договором №300009718 від 10.11.2021 р. у розмірі 46 083 грн. 74 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 29 247 грн. 41 коп.; заборгованість за відсотками - 2 грн. 89 коп.; заборгованість за комісією - 16 833 грн. 44 коп.
Статтею 512 ЦК України передбачено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, а саме: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
На підставі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язані в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно умов вищевказаного Договору відступлення прав вимоги та відповідно до вимог ст.ст. 512, 513, 514, 516, 517 ЦК України у зобов'язанні позичальника за кредитними договорами відбулася заміна кредитора, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора.
Первісний кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, відповідно до умов договору.
Відповідно до розрахунків заборгованості, наданих Позивачем, заборгованість Відповідача складається з наступного:
- заборгованість за кредитним договором №200333291 від 19.03.2021 р., станом на 24.07.2024 р., складає 65 548 грн. 33 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 37 007 грн. 04 коп.; заборгованість за відсотками - 28 541грн. 29 коп. (а.с.24-25);
- заборгованість за кредитним договором №300009718 від 10.11.2021 р., станом на 24.07.2024 р., складає 46 083 грн. 74 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 29 247 грн. 41 коп.; заборгованість за відсотками - 2 грн. 89 коп.; заборгованість за комісією - 16 833 грн. 44 коп. (а.с.55).
Дослідивши матеріали справи, перевіривши даний розрахунок заборгованості, суд дійшов до наступного висновку.
Будь-яких доказів на спростування наданих позивачем розрахунків заборгованості відповідач суду не надав, як і не надав доказів щодо належного виконання ним умов вищезазначеного договору.
Крім того вищевказана заборгованість підтверджується банківськими виписками з особових рахунків відповідача, відкритих в АТ «Банк Форвард».
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Такого ж змісту норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Таким чином, надані банком виписки за картковими рахунками позичальника, яким суд дав оцінку у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідача.
Такі висновки наведені, у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16.
В матеріалах справи містяться досудові вимоги позивача від 15.04.2025 р., адресовані відповідачу щодо сплати заборгованості за кредитними договорами, однак докази погашення вказаної заборгованості відсутні.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до змісту ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Ст. 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання не виконані з вини відповідача.
Згідно ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, що свідчить про порушення його прав, суд погоджується із тим, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та сплати процентів.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Будь-яких заперечень по суті позовних вимог Відповідачем суду не надано.
Враховуючи викладене, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню:
- заборгованість за кредитним договором №200333291 від 19.03.2021 р. у розмірі 65 548 грн. 33 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 37 007 грн. 04 коп.; заборгованість за відсотками - 28 541грн. 29 коп.
- заборгованість за кредитним договором №300009718 від 10.11.2021 р. (за тілом кредиту) у розмірі 29 247 грн. 41 коп.; заборгованість за відсотками - 2 грн. 89 коп.
Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за комісією за кредитним договором №300009718 від 10.11.2021 в розмірі 16 833 грн. 44 коп., суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до умов кредитного договору №300009718 від 10.11.2021, встановлено щомісячну комісію, без ПДВ - 1 244,88 грн.
Разом з тим, сторона позивача в позовній заяві не вказує та не обґрунтовує, які саме послуги за вказану комісію надавались відповідно до умов кредитних договорів. Позивач обмежився лише зазначенням суми заборгованості за комісією в розрахунках та позовних вимогах.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України "Про споживче кредитування", у зв'язку з чим у Законі України "Про захист прав споживачів" текст статті 11 викладено в такій редакції: "Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержания процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов'язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.
Закон України "Про споживче кредитування" розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України "Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 р. у справі № 496/3134/19
Щодо наслідків включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації, що за законом повинна надаватися безоплатно, має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині відміняє дію попереднього нормативно-правового акта, тобто застосуванню підлягає Закон України "Про споживче кредитування".
Враховуючи, що в договорі встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата Верховного Суду вказала, що пункти договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено правомірності стягнення з відповідача передбаченої умовами договору комісії за обслуговування кредиту, з огляду на висновки ВП ВС та на те, що з тексту позовної заяви не вбачається і зміст вказаної послуги, і обґрунтованість встановлення плати за її надання відповідно до Закону України «Про споживче кредитування».
З огляду на викладене позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за комісією за кредитним договором задоволенню не підлягає.
Отже, з огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов до наступного.
Як вбачається із матеріалів позову, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 14 000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно із ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу адвокатом слід саме у договорі з клієнтом визначити механізми розрахунку свого гонорару. Лише рахунку замало. Саме такий висновок випливає з правової позиції ВС/КГС у справі №922/1163/18 від 06.03.2019 р.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.
На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду надано копію Договору про надання правової (правничої) допомоги № 0103 від 01.03.2024, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та Адвокатським об'єднанням «Апологет»; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю стосовно Усенка М.І., копію ордеру н надання правничої (правової) допомоги, копії детальних описів наданих послуг від 07.04.2025 з Договором про надання правової (правничої) допомоги № 0103 від 01.03.2024, копію витягу із замовлення №41 від 02.04.2025 до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 0103 від 01.03.2024 на суму 7 000 грн., копію витягу із замовлення №41 від 02.04.2025 до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 0103 від 01.03.2024 на суму 7 000 грн.
Із розрахунків витрат на правничу допомогу, які наведені в детальних описах наданих послуг від 07.04.2025 та витягах із замовлення, вбачається, що адвокатом надано послуги, загальна вартість яких складає 14 000 грн.
Визначаючи час на надання зазначених в детальних описах послуг та видів правничої допомоги, суд виходить із наявності у адвоката повної вищої юридичної освіти, стажу роботи в галузі права, у зв'язку з чим такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи.
Крім того, дана справа є типовою та нескладною за своєю суттю.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Водночас у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.
Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року N 922/1964/21.
У постановах від 19 лютого 2022 року N 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі N 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 р.№ 686/5757/23.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).
Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, слід дійти висновку про те, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 № 686/5757/23).
Суд вважає, що понесені витрати є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, які не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
За вказаних вище обставин, враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, які підтверджені належними доказами, принципу справедливості, співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи суд приходить до висновку про необхідність зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 2 500 грн.
Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням часткового задоволення позову відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, заявлений розмір позовних вимог складав 111 632,07 грн.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 94 794,63 грн. Тобто у відсотковому відношенні заявлений розмір позовних вимог зменшений до 84,91 % (100/111 632,07 х 94 794,63).
Отже з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 2 056 грн. 85 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 122 грн. 75 коп.
Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 536, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 279 ЦПК України, суд,
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, поверх 4):
- заборгованість за кредитним договором №200333291 від 19.03.2021 р. у розмірі 65 548 грн. 33 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 37 007 грн. 04 коп.; заборгованість за відсотками - 28 541грн. 29 коп.
- заборгованість за кредитним договором №300009718 від 10.11.2021 р. (за тілом кредиту) у розмірі 29 247 грн. 41 коп.; заборгованість за відсотками - 2 грн. 89 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, поверх 4) судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 2 056 грн. 85 коп., та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 122 грн. 75 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СУДДЯ О.Р. ЛУЖЕЦЬКА