Справа № 308/11269/25
15 серпня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12025070000000335 від 26.07.2025 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 332, ч.1 ст.369 КК України про накладення арешту на майно,-
Прокурор Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12025070000000335 від 26.07.2025 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 332, ч.1 ст.369 КК України звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно.
В обгрунтування вимог клопотання прокурор посилається на те, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, за процесуального керівництва Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, проводиться досудове розслідування кримінального провадження розпочатого за ознаками складу кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 369 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025070000000335 від 26.07.2025.
Прокурор зазначає, що під час досудового розслідування встановлено, що у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ОСОБА_4 ), спільно з невстановленими досудовим розслідуванням особами в невстановлений досудовим розслідуванням точний час, але не пізніше 24.07.2025 року, та у невстановленому досудовим розслідуванням точному місці, але на території Закарпатської області, з метою особистого збагачення та з корисливих мотивів, виник злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким в умовах правового режиму воєнного стану обмежено виїзд за межі України, через державний кордон України шляхом протиправного перетинання останніми державного кордону України поза межами офіційних пунктів пропуску.
24.07.2025 усвідомлюючи необхідність для вчинення запланованих раніше злочинних дій, пов?язаних з організацією незаконного переправлення осіб через державний кордон України, ОСОБА_4 познайомився з сержантом матеріального забезпечення - начальником групи логістики відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) молодшим сержантом ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі - ОСОБА_5 ), котрому запропонував надання неправомірної вигоди за сприяння у протиправному переправленні осіб через державний кордон України через офіційний пункт пропуску - котре мало полягати у не створенні останнім перешкод у перетині державного кордону України особами призовного віку від 18 до 60 років, яким в умовах правового режиму воєнного стану обмежено виїзд за межі України, а саме у тому, що під час перевірки транспортного засобу на прикордонному пункті пропуску, особи щодо яких організовується переправлення через державний кордон України, які будуть знаходитись в кузові автомобіля, мають залишитись непоміченими працівниками ДПС України, в наслідок чого ОСОБА_5 звернувся до правоохоронних органів та в подальшому 26.07.2025 був залучений до конфіденційного співробітництва здійснюючи свою діяльність під контролем правоохоронних органів.
В свою чергу ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою групою осіб з невстановленим особами, здійснюючи свою діяльність з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою отримання незаконного прибутку та особистого протиправного збагачення, з метою реалізації свого злочинного умислу, підшукали громадян України: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (далі - ОСОБА_6 ), ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (далі - ОСОБА_7 ), ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (далі - ОСОБА_8 ), ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (далі - ОСОБА_9 ), ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (далі - ОСОБА_10 ), ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (далі - ОСОБА_11 ), ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_11 (далі - ОСОБА_12 ) та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_12 (далі - ОСОБА_13 ), яким під час дії правового режиму воєнного стану обмежено виїзд за межі України, та яким повідомили, що можуть організувати їх незаконне переправлення через державний кордон України через офіційний пункт пропуску за грошову винагороду у сумі від 10 000 до 20 000 доларів США, розмежовуючи при цьому ціну за свої незаконні послухи персонально під фінансову спроможність кожного з 8 (восьми) вказаних вище осіб, а також спосіб передачі вказаних вище грошових коштів та часовий проміжок в якому вони мають передати вказані грошові кошти (до/після переправлення через державний кордон України), обумовивши при цьому можливі дату, місце та механізм його протиправного переплавлення через державний кордон України, на що ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 надали свою згоду.
У подальшому 06.08.2025 невстановлені досудовим розслідуванням особи, діючи за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_4 , здійснюючи свою діяльність з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою отримання незаконного прибутку та особистого протиправного збагачення, з використанням невстановлених досудовим розслідуванням транспортних засобів, в проміжку часу з 08 години 00 хвилин по до 10 години 00 хвилин, забрали з невстановлених досудовим розслідуванням місць та доставили ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 до місця звідки мала відбуватися безпосередня переправка їх через державний кордон України, а саме до лісової місцевості зарослої чагарниками, яка знаходиться поряд з селом Теково Берегівського району Закарпатської області, а саме за географічними координатами: НОМЕР_7, де знаходився транспортний засіб, а саме: автомобіль марки «Mercedes-Benz» моделі «Sprinter» д.н.з. НОМЕР_1 , до якого сіли вказані вище 6 чоловік чиє переправлення через державний кордон України планувалось.
Водночас ОСОБА_4 перебуваючи під керуванням транспортного засобу марки «Opel» моделі «Astra» д.н.з. НОМЕР_2 приблизно о 10 годині 00 хвилин приїхав до готельного комплексу «Червона Гора», який знаходиться за адресою: Закарпатська область, місто Мукачево, вулиця Червона Гора, 1А, де на нього відповідно до попередніх домовленостей очікував ОСОБА_12 , після чого ОСОБА_4 посадив останнього до вказаного вище транспортного засобу та поїхав в сторону села Яблунів Мукачівського району Закарпатської області.
У подальшому 06.08.2025 приблизно о 10 годині 30 хвилин ОСОБА_4 перебуваючи під керуванням транспортного засобу марки «Opel» моделі «Astra» д.н.з. НОМЕР_2 , в середині якого знаходився ОСОБА_12 , приїхав до села Яблунів Мукачівського району Закарпатської області, (точного місця досудовим розслідуванням наразі не встановлено), де відповідно до попередніх домовленостей очікував ОСОБА_9 , після чого ОСОБА_4 посадив останнього до вказаного вище транспортного засобу та поїхав до місця звідки мала відбуватися безпосередня переправка їх через державний кордон України, а саме до лісової місцевості зарослої чагарниками, яка знаходиться поряд з селом Теково Берегівського району Закарпатської області, а саме за географічними координатами: НОМЕР_7.
Надалі того ж дня приблизно о 12 годині 40 хвилин ОСОБА_4 перебуваючи під керуванням транспортного засобу марки «Opel» моделі «Astra» д.н.з. НОМЕР_2 , в середині якого знаходились ОСОБА_12 та ОСОБА_9 прибув до лісової місцевості зарослої чагарниками, яка знаходиться поряд з селом Теково Берегівського району Закарпатської області, а саме за географічними координатами: НОМЕР_7, де знаходився транспортний засіб, а саме: автомобіль марки «Mercedes-Benz» моделі «Sprinter» д.н.з. НОМЕР_1 , в якому вже знаходились ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , вказавши ОСОБА_12 та ОСОБА_9 про необхідність заховатися у вказаному вище транспортному засобі, після чого ОСОБА_12 та ОСОБА_9 також сіли у вказану автівку.
У подальшому ОСОБА_4 діючи за попередньою змовою групою осіб з невстановленим особами, здійснюючи свою діяльність з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою отримання незаконного прибутку та особистого протиправного збагачення, реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на організацію незаконного переправлення ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 через державний кордон України, перебуваючи на ділянці місцевості, яка знаходиться в лісовій місцевості зарослої чагарниками, яка знаходиться поряд з селом Теково Берегівського району Закарпатської області, а саме за географічними координатами: НОМЕР_7, підійшов до ОСОБА_5 та через ОСОБА_12 передав останньому неправомірну вигоду у сумі 1 000 доларів США, за безперешкодний перетин державного кордону України ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , після чого був затриманий працівниками правоохоронних органів.
Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що 17 жовтня 2022 року молодший сержант ОСОБА_5 призначений на посаду сержанта матеріального забезпечення - начальника групи логістики відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) ДПС України.
Статтею 2 Закону України «Про військову службу та військовий обов'язок» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», під час проходження військової служби в НОМЕР_3 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України сержант ОСОБА_14 є працівником правоохоронного органу.
Відповідно до посадової інструкції сержант матеріального забезпечення - начальник групи логістики відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) молодший сержант ОСОБА_5 відповідає безпосередньо за виконання завдань з охорони державного кордону України на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби у визначений час, протидію правопорушенням, які законодавством віднесено до компетенції Державної прикордонної служби України у межах ділянки відповідальності відділу прикордонної служби.
Прокурор зазначає, що молодший сержант ОСОБА_5 - сержант матеріального забезпечення - начальник групи логістики відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) ДПС України, при виконанні службових обов'язків за посадою здійснює функції представника влади, у зв'язку з чим є службовою особою.
Відповідно до Положення про відділ прикордонної служби Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України № 311 від 15.04.2016, відділ прикордонної служби є основним підрозділом прикордонного загону, призначеним, зокрема, для безпосередньої охорони та захисту визначеної ділянки державного кордону. Відділу прикордонної служби може визначатись ділянка відповідальності, яка обмежується державним кордоном України (визначеним рубежем) по фронту, розмежувальними лініями справа та зліва, а також тиловою межею контрольованого прикордонного району. Відділення інспекторів прикордонної служби є підрозділом, який безпосередньо виконує завдання з охорони державного кордону України на ділянці відділу прикордонної служби у визначений час.
Водночас, відповідно до Указу Президента України, який затверджений Законом України №2102-IX від 24.02.2022, на території України у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, відповідно до пункту 20 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан із 05:30 год 24.02.2022, строком на 30 діб, який надалі неодноразово продовжувався та діяв на час вчинення вищевказаного кримінального правопорушення.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань 24.02.2022 Президент України видав Указ № 69/2022 про оголошення на території України загальної мобілізації, яка проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом, строк дії якої також неодноразово продовжувався та діяв на час вчинення вищевказаного кримінального правопорушення.
Так, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою із невстановленими особами, усвідомлюючи, що на території України діють вищевказані нормативно-правові акти, 24.07.2025 року познайомився з сержантом матеріального забезпечення - начальником групи логістики відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) молодшим сержантом ОСОБА_5 із пропозицією посприяти йому ( ОСОБА_4 ) в організації незаконного переправлення 8 осіб через державний кордон України через офіційний пункт пропуску осіб призовного віку, яким під час дії правового режиму воєнного стану заборонений виїзд за межі України, та які виявили бажання протиправно покинути територію України, за грошову винагороду в сумі 4 500 доларів США за кожного, яка буде сплачена після безпосереднього переправлення їх через державний кордон України.
Поряд з цим, ОСОБА_5 , будучи службовою особою відповідальною за виконання завдань з охорони державного кордону України на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » НОМЕР_4 прикордонного загону ДПС України, та будучи відповідальним за протидію правопорушенням, які законодавством віднесено до компетенції Державної прикордонної служби України, розуміючи незаконність зазначених дій ОСОБА_4 , не бажаючи бути втягненим у протиправну діяльність та бути притягненим до кримінальної відповідальності, звернувся з відповідним рапортом на адресу начальника відділу внутрішньої та власної безпеки по НОМЕР_4 прикордонному загону Головного відділу внутрішньої та власної безпеки «Захід» ДПС України та почав діяти під контролем правоохоронних органів з метою викриття злочинної діяльності ОСОБА_4 .
У подальшому, близько 12 години 45 хвилин 06.08.2025, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою групою осіб з невстановленим особами, здійснюючи свою діяльність з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою отримання незаконного прибутку та особистого протиправного збагачення, реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на організацію незаконного переправлення ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 через державний кордон України, перебуваючи на ділянці місцевості, яка знаходиться в лісовій місцевості зарослої чагарниками, яка знаходиться поряд з селом Теково Берегівського району Закарпатської області, а саме за географічними координатами: НОМЕР_7, підійшов до ОСОБА_5 та через ОСОБА_12 передав останньому неправомірну вигоду у сумі 1 000 доларів США (в якості передплати), за безперешкодний перетин державного кордону України ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , після чого в порядку ст. 208 КПК України був затриманий працівниками правоохоронних органів.
В подальшому 06.08.2025 в проміжок часу з 13 години 23 хвилини по 15 годин 11 хвилин заступником начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Закарпатській області капітаном поліції ОСОБА_15 , проведено огляд місця події поряд з селом Теково за координатами: НОМЕР_8, в ході якого були виявлені та вилучені наступні речі:
- транспортний засіб марки «Opel» моделі «Corsa» синього кольору д.н.з. НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_5 ,
- ключ пуску до транспортного засобу марки «Opel» моделі «Corsa»;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки «Opel» моделі «Corsa» НОМЕР_6;
- 1.000 доларів США;
- мобільний телефон марки Iphone 14 Pro Max;
- мобільний телефон марки Redmi;
- мобільний телефон марки Samsung;
- мобільний телефон марки Hiavei;
- мобільний телефон марки Nokia;
- мобільний телефон марки Samsung;
- мобільний телефон марки Nomi;
- мобільний телефон марки Iphone 12 Pro;
- мобільний телефон марки Infix;
- мобільний телефон марки Samsung;
- мобільний телефон марки Samsung;
- мобільний телефон марки Iphone 16 Pro;
- мобільний телефон марки Iphone 16 Pro Max;
- мобільний телефон марки Iphone 13 Pro.
Прокурор зазначає, що 07.08.2025 постановою заступника начальника відділу РОТЗ СУ ГУНП в Закарпатській області вищевказані речі, на підставі ст. 98 КПК України визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
Враховуючи вищевикладене, у органу досудового розслідування наявні підстави для застосування в межах досудового розслідування вказаного кримінального провадження одного з видів заходів забезпечення кримінального провадження, передбаченого п. 7 ч. 1 ст. 131 КПК України, а саме арешту майна.
Прокурор зазначає, що вищевказане майно відповідно до статті 98 КПК України є речовим доказом даного кримінального провадження, а тому в органу досудового розслідування виникла необхідність у накладанні арешту на вилучене майно.
На даний час існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вищевказані речі є доказами у кримінальному провадженні, адже вони відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України (вони є матеріальні об'єкти, які могли зберегти на собі сліди злочину, містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження). У зв'язку із цим є необхідність у накладенні арешту на вказане майно з метою збереження речових доказів.
В судове засідання прокурор не з'явився. Прокурор подав до суду заяву, згідно якої просив розглянути клопотання без його участі. Просить клопотання задовольнити. Окрім того, слідчий подав до суду заяву, згідно якої просив розглянути клопотання без його участі, зазначив , що ним було повідомлено власників про розгляд даного клопотання.
Власник майна ОСОБА_4 в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Подав до суду заяву, згідно якої просив провести розгляд клопотання без його участі.
Власник майна ОСОБА_16 в призначене судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Подала до суду заяву, згідно якої просила провести розгляд клопотання без її участі. Окрім того зазначила, що проти накладення арешту на її транспортний засіб заперечує, зазначила, що вона немає жодного відношення до кримінального провадження.
У відповідності до ст. 172 КПК України неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Згідно ч.4 ст.107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Перевіривши докази, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Слідчим суддею встановлено, що ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке 26.07.2025 року внесені до ЄРДР за №12025070000000335, попередня правова кваліфікація ч.3 ст.332, ч.1 ст. 369 КК України.
Слідчим суддею встановлено, що 06.08.2025 року без ухвали слідчого судді було проведено огляд транспортного засобу марки «Opel» моделі "Astra" д.н.з. НОМЕР_2 в ході якого виявлено та вилучено, а саме: транспортний засіб марки «Opel» моделі "Astra" синього кольору д.н.з. НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_5 , ключ пуску до транспортного засобу марки «Opel» моделі "Astra"; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки «Opel» моделі «Corsa» НОМЕР_6; 1.000 доларів США; мобільний телефон марки Iphone 14 Pro Max; мобільний телефон марки Redmi; мобільний телефон марки Samsung; мобільний телефон марки Hiavei; мобільний телефон марки Nokia; мобільний телефон марки Samsung; мобільний телефон марки Nomi; мобільний телефон марки Iphone 12 Pro; мобільний телефон марки Infix; мобільний телефон марки Samsung; мобільний телефон марки Samsung; мобільний телефон марки Iphone 16 Pro; мобільний телефон марки Iphone 16 Pro Max; мобільний телефон марки Iphone 13 Pro.
Як вбачається з протоколу огляду від 06.08.2025 року, такий був проведений за участю понятих.
Постановою заступника начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатські області капітана поліції ОСОБА_15 який здійснює досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні, вилучені речі, а саме: транспортний засіб марки «Opel» моделі «Corsa» синього кольору д.н.з. НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_5 , ключ пуску до транспортного засобу марки «Opel» моделі «Corsa»; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки «Opel» моделі «Corsa» НОМЕР_6; 1.000 доларів США; мобільний телефон марки Iphone 14 Pro Max; мобільний телефон марки Redmi; мобільний телефон марки Samsung; мобільний телефон марки Hiavei; мобільний телефон марки Nokia; мобільний телефон марки Samsung; мобільний телефон марки Nomi; мобільний телефон марки Iphone 12 Pro; мобільний телефон марки Infix; мобільний телефон марки Samsung; мобільний телефон марки Samsung; мобільний телефон марки Iphone 16 Pro; мобільний телефон марки Iphone 16 Pro Max; мобільний телефон марки Iphone 13 Pro, які було виявлено та вилучено 06.08.2025 року, під час проведення огляду, визнано речовими доказами.
Слідчим суддею встановлено, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 від 12.07.2025 року, транспортний засіб марки «Opel» моделі «Corsa» д.н.з. НОМЕР_2 на праві власності належить ОСОБА_16 .
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч.5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160 - 166, 170 - 174 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Згідно ч.2 ст.167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до частини 1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Таким чином арешт може бути накладено на майно у вигляді речей, документів (в тому числі цінних паперів, грошей (у будь якій валюті готівкою або безготівковому вигляді), на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, корпоративні права.
Згідно положень ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною 3 ст. 170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
У кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) (п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК).
Застосовуючи положення п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК слідчий суддя зауважує, що стандарт доведення «достатні підстави», необхідність застосування якого у даній ситуації передбачає ч. 3 ст. 170 КПК, не вимагає від сторони обвинувачення надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об'єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв'язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів.
При цьому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Також, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Отже, чинним КПК не заборонено з метою збереження речових доказів накладати арешт на майно у кримінальному провадженні, коли у ньому нікому, в тому числі й тим, на чиє майно накладається арешт, не повідомлено про підозру.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5)розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно ч.10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Частиною 11 ст.170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст.173 КПК України).
Щодо відповідності майна ознакам речового доказу
Надаючи оцінку тому чи майно, на яке просить прокурор накласти арешт, відповідає ознакам речового доказу, слідчим суддею ураховуються зміст поняття «речові докази» та обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Так, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (п. п. 1, 2, 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК).
Речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 98 КПК).
У кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) (п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК)
Застосовуючи положення п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК слідчий суддя зауважує, що стандарт доведення «достатні підстави», необхідність застосування якого у даній ситуації передбачає ч. 3 ст. 170 КПК, не вимагає від сторони обвинувачення надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об'єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв'язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів.
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст.173 КПК України).
За ч.7 ст.236 КПК предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
На виконання вимог ч.1 ст.173 КПК України прокурор довів слідчому судді необхідність арешту майна на вилучені речі, а саме:
- транспортний засіб марки «Opel» моделі «Corsa» синього кольору д.н.з. НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_5 , ключ пуску до транспортного засобу марки «Opel» моделі «Corsa»; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки «Opel» моделі «Corsa» НОМЕР_6; 1.000 доларів США; мобільний телефон марки Iphone 14 Pro Max; мобільний телефон марки Redmi; мобільний телефон марки Samsung; мобільний телефон марки Hiavei; мобільний телефон марки Nokia; мобільний телефон марки Samsung; мобільний телефон марки Nomi; мобільний телефон марки Iphone 12 Pro; мобільний телефон марки Infix; мобільний телефон марки Samsung; мобільний телефон марки Samsung; мобільний телефон марки Iphone 16 Pro; мобільний телефон марки Iphone 16 Pro Max; мобільний телефон марки Iphone 13 Pro, з метою збереження речових доказів та наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України, а тому клопотання підлягає до задоволення.
Метою накладення арешту на це майно, слідчим суддею є забезпечення кримінального провадження у частині збереження речових доказів.
Одночасно, слідчий суддя вважає, що прокурором дотримано вимог ст.ст. 170,171 КПК України і в клопотанні прокурора наявне обґрунтування необхідності арешту на вилучені речі, виявлені під час огляду та конкретизовано підстави та мета накладення арешту на них.
Слідчим суддею встановлено, клопотанням та матеріалами доданими до клопотання доведено, що вилучені в ході огляду речі, а саме: транспортний засіб марки «Opel» моделі «Corsa» синього кольору д.н.з. НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_5 , ключ пуску до транспортного засобу марки «Opel» моделі «Corsa»; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки «Opel» моделі «Corsa» НОМЕР_6; 1.000 доларів США; мобільний телефон марки Iphone 14 Pro Max; мобільний телефон марки Redmi; мобільний телефон марки Samsung; мобільний телефон марки Hiavei; мобільний телефон марки Nokia; мобільний телефон марки Samsung; мобільний телефон марки Nomi; мобільний телефон марки Iphone 12 Pro; мобільний телефон марки Infix; мобільний телефон марки Samsung; мобільний телефон марки Samsung; мобільний телефон марки Iphone 16 Pro; мобільний телефон марки Iphone 16 Pro Max; мобільний телефон марки Iphone 13 Pro, у відповідності до ст. 98 КПК України, мають значення у кримінальному провадженні як речовий доказ.
Слідчим суддею встановлена безумовна переконливість щодо застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, оскільки у разі його не застосування може призвести до зникнення та навіть втрати слідів, предметів як речових доказів, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, окрім того вилучення майна проведено згідно встановленої процедури, враховуючи правову підставу для арешту майна та достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, наслідки арешту майна для інших осіб, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини та положення ст.1 Протоколу №1 до Конвенції, яка проголошує, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, при цьому позбавлення цього права відбувається в суворому додержанні як національного, так і міжнародного законів, щоб не призводити до свавілля з боку правоохоронних органів не втручання в право власності, враховує можливість використання його як доказу у даному кримінальному провадженні, оскільки за його допомогою може бути виконане завдання досудового розслідування щодо встановлення та з'ясування всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, тому слідчий суддя вважає, що клопотання в цій частині обґрунтоване й підлягає до задоволення з підстав та мотивів викладених вище.
Незастосування арешту майна може призвести до його зникнення, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, а тому наявні правові підстави для арешту майна шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування .
За таких обставин слідчий суддя при розгляді даного клопотання вбачає потенційну загрозу та шкоду для кримінального провадження в разі відмови у накладенні арешту та повернення вилученого майна.
Така шкода може виразитись у втраті речового доказу стороною обвинувачення та унеможливить подальше провадження досудового розслідування та встановленню істини у справі, що очевидно переважає над відсутністю в даний час повідомленої підозри винуватій у вчиненні злочинів особі, а також неможливістю власником (володільцем) тимчасово володіти, розпоряджатися та користуватися вказаним майном. Крім того, матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потребидосудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою попередження настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, тому підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження слідчий суддя не вбачає.
Відповідно довимог ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю,результатами своєї інтелектуальної,творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово зазначав, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п.2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Також, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що має існувати розумна пропорційність між заходами і метою, заради якої їх застосовано (рішення у справі «Літґоу та інші проти Сполученого Королівства»).
Справедливий баланс має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини.
Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе індивідуальний і надмірний тягар (рішення у справі «Брумареску, Трегубенко проти України»). Судам належить з'ясувати, чи дотримано справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу і вимогами захисту основних прав громадян (рішення у справах «Спорронг і Льонрот проти Швеції», «Іатрідіс проти Греції»).
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до частини 4 статті 173 КПК у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
З огляду на викладене, слідчий суддя зазначає, що з метою забезпечення дотримання гарантованих законом прав ОСОБА_16 на користування належним їй на праві власності транспортним засобом марки «Opel» моделі «Corsa» синього кольору д.н.з. НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_5 , ключем пуску до транспортного засобу марки «Opel» моделі «Corsa»; свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу марки «Opel» моделі «Corsa» НОМЕР_6 , слідчий суддя приходить до висновку про застосування до останньої менш обтяжливого способу арешту, а саме накладення арешту на транспортний засіб марки «Opel» моделі «Corsa» синього кольору д.н.з. НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_5 , ключ пуску до транспортного засобу марки «Opel» моделі «Corsa»; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки «Opel» моделі «Corsa» НОМЕР_6 , шляхом тимчасового обмеження права на відчуження та розпорядження майном , залишивши власникові можливість користування вказаним вище транспортним засобом, ключем пуску до транспортного засобу марки «Opel» моделі «Corsa»; свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.
При цьому арешт на майно накладений у найменш обтяжливий спосіб без обмеження права користування, а саме в частині обмеження відчуження та розпорядження частини майна з метою запобігання його зміни чи знищенню, оскільки розпорядження майном - це можливість його власника визначати долю такого майна, що зокрема полягає в можливості зміни фізичної сутності майна аж до його повного знищення або шляхом відмови від права на майно, наприклад відчуження шляхом продажу чи дарування.
Окрім того, слідчим та прокурором не надано доказів того, що ОСОБА_16 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення у кримінальному провадженні №12025070000000335 від 26.07.2025 року.
Задовольняючи клопотання про накладення арешту майна у частині обмеження права на відчуження та розпорядження такого транспортного засобу, слідчий суддя враховує, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025070000000335 від 26.07.2025 року не завершено, враховує те, що необхідні на даний час слідчі дії та експертизи з вилученим майном не проведені, а з урахуванням потреби власника майна у здійсненні використання тимчасово вилученого майна транспортного засобу марки «Opel» моделі «Corsa» синього кольору д.н.з. НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_5 , ключ пуску до транспортного засобу марки «Opel» моделі «Corsa»; свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки «Opel» моделі «Corsa» НОМЕР_6 , слідчий суддя прийшов до висновку, що слід накласти арешт на транспортний засіб марки «Opel» моделі «Corsa» синього кольору д.н.з. НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_5 , ключ пуску до транспортного засобу марки «Opel» моделі «Corsa»; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки «Opel» моделі «Corsa» НОМЕР_6 -шляхом тимчасового обмеження права на відчуження та розпорядження майна .
Застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, у тому числі і арешт майна, є втручанням у права і свободи особи, проте таке втручання можливе, якщо потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання, обов'язковою ж умовою для такого втручання має бути встановлення обставин, які б не допустили до порушення принципу розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Розяснити, що згідно ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Тимчасове накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, хоча власник і обмежується у реалізації всіх правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим, відповідні обмеження за вищевказаних фактичних обставин є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження, з урахуванням чого слідчий суддя погоджується з висновком, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи осіб з метою виконання завдань кримінального провадження.
Таким чином, клопотання прокурора підлягає до задоволення. Відповідно до ч.3 ст.173 КПК України відмова у задоволенні клопотання або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі всього тимчасово вилученого майна.
Керуючись ст.ст.170-173,309 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання прокурора Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12025070000000335 від 26.07.2025 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 332, ч.1 ст.369 КК України про накладення арешту на майно- задовольнити .
Накласти арешт на майно, яке вилучене 06.08.2025 року в ході проведення огляду транспортного засобу, а саме:
- транспортний засіб марки «Opel» моделі «Corsa» синього кольору д.н.з. НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_5 , ключ пуску до транспортного засобу марки «Opel» моделі «Corsa», свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки «Opel» моделі «Corsa» НОМЕР_6 - шляхом тимчасового обмеження права на відчуження та розпорядження;
- 1.000 доларів США; мобільний телефон марки Iphone 14 Pro Max; мобільний телефон марки Redmi; мобільний телефон марки Samsung; мобільний телефон марки Hiavei; мобільний телефон марки Nokia; мобільний телефон марки Samsung; мобільний телефон марки Nomi; мобільний телефон марки Iphone 12 Pro; мобільний телефон марки Infix; мобільний телефон марки Samsung; мобільний телефон марки Samsung; мобільний телефон марки Iphone 16 Pro; мобільний телефон марки Iphone 16 Pro Max; мобільний телефон марки Iphone 13 Pro - шляхом тимчасового обмеження права на відчуження, користування та розпорядження;
Копію ухвали вручити прокурору, а іншим учасникам направити не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.
Ухвала про накладення арешту виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1