Справа № 308/11117/18
18 серпня 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого-судді Бенца К.К.,
при секретарі - Майор Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Інвест-Кредо» до ОСОБА_1 про стягнення в солідарному порядку суми заборгованості за кредитним договором,-
Позивач Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Інвест-Кредо» звернулося до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення в солідарному порядку суми заборгованості за кредитним договором.
Мотивуючи позовні вимоги, вказує на те, що 18 вересня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «РОДОВІД БАНК», найменування якого з 17.06.2009 року у відповідності до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» було змінено на Публічне акціонерне товариство «РОДОВІД БАНК» (надалі - АТ «РОДОВІД БАНК» /БанкПозивач) правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Інвест-Кредо» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір N?2/СЖ-124.07.1, згідно умов якого Банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 20 000, 00 (двадцять тисяч) доларів США, строком користування до 18 вересня 2016 року, зі сплатою процентів в розмірі 15 % річних. Згідно умов кредитного договору (п.3) позичальник зобов'язувався повертати кредит та нараховані відсотки щомісячно, в розмірі мінімально необхідного платежу - 185,19 дол. США, щомісячно, до 10 числа поточного місяця.
Позивач зазначає, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором N?2/СЖ-124.07.1 від 18.09.2007 року, між ВАТ «РОДОВІД БАНК» правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Інвест-Кредо» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки N?2/СЖ-124-07.1 від 18.09.2007 року, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передав в іпотеку Банку будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та прилеглу до нього земельну ділянку площею 0, 2222 га.
За умовами договору іпотеки ОСОБА_3 для забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов?язань перед іпотекодержателем за Кредитним договором N?2/СЖ-124-07.1 від 18 вересня 2007 року та можливих змін і доповнень до нього щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості за кредитним договором та цим Договором, надалі «основне зобов?язання», передає в іпотеку іпотекодержателю належний йому на праві власності будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та прилеглу до нього земельну ділянку площею 0, 2222 га.
Також, на забезпечення виконання зобов?язань Відповідача-1 за вказаним кредитним договором, банком укладено договір поруки від 18 вересня 2007 року (надалі - договір поруки з ОСОБА_1 (Відповідач-2).
За умовами договору поруки у разі порушення боржником обов?язків за кредитним договором Поручитель зобов?язалась відповідати перед банком субсидіарно відносно до Боржника. (п.2.1. договору поруки).
Зазначає, що банк взяті на себе зобов?язання щодо надання кредитних коштів виконав у повному обсязі згідно з умовами кредитного договору, надавши Відповідачу-1 18.09.2007 року кредитні кошти в сумі 20 000, 00 (двадцять тисяч) доларів США.
Позивач вказує, що ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання щодо погашення суми отриманого кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, у розмірі та строки визначені кредитним договором не виконує. ОСОБА_2 порушував терміни погашення кредиту і відсотків за користування кредитом.
Позивач зазначає, що Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області 26.04.2012 року по справі №2-6473/11 стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» заборгованість за кредитним договором N?2/СЖ-124.07.1 від 18.09.2007 року в сумі: 29 555, 63 дол. США, що в гривневому еквіваленті на дату позову складає 235 638, 17 грн., яка складається 7 963, 17 дол. США простроченої заборгованості за кредитом; 11 110, 88 дол. США строкової заборгованості за кредитом; 10 246, 42 дол. США простроченої заборгованості за відсотками; 235, 16 дол. США строкової заборгованості за відсотками. Також стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» нараховану пеню в сумі 4 626, 00 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 36 881, 71 грн. та три проценти річних в сумі 957, 15 дол. США, що в гривневому еквіваленті на дату позову складає 7 631, 06 грн.
Вказує, що станом на 20.09.2018 року рішення Ужгородського районного суду Закарпатської області від 26.04.2012 року по справі N?2-6473/11 не виконано, заборгованість Відповідачі не погасили, внаслідок чого перед Банком у відповідачів існує заборгованість, яка за період з 04.10.2011 року по 20.09.2018 року складає 93 782, 31 дол. США (еквівалент в гривні для розрахунку судового збору за курсом НБУ станом на 20.09.2018 року, складає 28,120205 грн./1 дол. США складає 2 637 177, 80 грн.), з яких : Сума заборгованості за кредитом та процентами - 14221, 48 дол. США (еквівалент в національній валюті на дату розрахунку становить 399 910, 93 грн.); Пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту та процентам: 72 328, 03 дол. США (еквівалент в національній валюті на дату розрахунку становить 2 033 878, 97 грн.); Сума трьох процентів річних від суми простроченої заборгованості по кредиту та процентам 7232, 80 дол. США (еквівалент в національній валюті на дату розрахунку становить 203 387, 90 грн.).
З посиланням на викладене, позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути солідарно з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» (Код ЄДРПОУ 14349442, К/р НОМЕР_3 в ГУ НБУ по м. Києву і Київській області, МФО 321712) заборгованість за кредитним договором N?2/СЖ-124.07.1 від 18 вересня 2007 року, яка утворилася за період з 04.10.2011 року по 18.09.2018 року в сумі: 93 782, 31 дол. США, з яких : - прострочена заборгованість за процентами по кредиту - 14 221, 48 дол. США; - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту та процентам: 72 328, 03 дол. США; - 3% річних від суми простроченої заборгованості по кредиту та процентам - 7 232, 80 дол. США; Судові витрати покласти на відповідачів ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 та ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Позиція сторін справи :
У призначене судове засідання представник позивача не з'явився. Подав до суду заяву, згідно якої просить суд ухвалити рішення, яким задовольнити позовні вимоги та просить суд розглянути справу за її відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з'явилася, хоча про час та місце розгляду справи неодноразово була повідомлена у встановленому законом порядку, за зареєстрованим місцем проживання у відповідності до ч.ч.6,7 ст. 128 ЦПК України, відзив до суду не надходив.
Відповідач ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку, що стверджується рекомендованими повідомленнями, які повернулися на адресу суду з відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання» за №8800021079834, №8800020536921, №8800018388052, №8800018857206, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» за №0610272344674 та з відміткою «вручено» за №8840600000110.
Окрім того слід зазначити, що інформація про дату і час розгляду справи наявна на сайті Судова влада.
Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Суд вважає за необхідне звернути увагу на тому, що застосовуючи відповідно до ч. 4 ст. 10 Цивільно- процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain). Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи, що відповідач повідомлений належним чином повторно не з'явився до суду без повідомлення причин, не подав відзив, тому, при відсутності заперечень зі сторони позивача, вирішує справу на підставі наявних в ній доказів та матеріалів і ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Заяви, клопотання.
17.12.2018 року представник позивача подав до суду клопотання про проведення судового засідання у режимі відео конференції.
03.10.2019 року представник позивача подав до суду клопотання про проведення судового засідання у режимі відео конференції.
30.10.2019 року представник позивача подав до суду заяву про проведення судового засідання у режимі відео конференції.
17.01.2020 року представник позивача подав до суду заяву про залучення правонаступника.
03.02.2021 року представник позивача подав до суду заяву про залучення правонаступника позивача.
01.03.2021 року представник позивача подав до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи.
09.04.2021 року представник позивача подав до суду заяву про проведення судового засідання у режимі відео конференції.
12.04.2021 року представник позивача подав до суду заяву про витребування доказів.
12.04.2021 року представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без їх участі.
19.05.2021 року представник позивача подав до суду заяву про відкладення розгляду справи.
20.09.2021 року представник позивача подав до суду клопотання про проведення судового засідання у режимі відео конференції.
21.09.2021 року представник позивача подав до суду клопотання про проведення судового засідання у режимі відео конференції.
29.09.2021 року представник позивача подав до суду заяву про відкладення розгляду справи.
22.12.2021 року представник позивача подав до суду клопотання про проведення судового засідання у режимі відео конференції.
16.07.2025 року представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без їх участі.
В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії:
28.11.2018 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду відкрито провадження та призначено справу до розгляду.
26.12.2018 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду задоволено клопотання про проведення судового засідання у режимі відео конференції.
07.11.2019 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду задоволено клопотання про проведення судового засідання у режимі відео конференції.
17.01.2020 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду задоволено клопотання про проведення судового засідання у режимі відео конференції.
08.04.2020 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду задоволено клопотання про проведення судового засідання у режимі відео конференції.
11.02.2021 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду замінено позивача його правонаступником.
12.04.2021 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду задоволено клопотання про проведення судового засідання у режимі відео конференції.
19.05.2021 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду задоволено клопотання про проведення судового засідання у режимі відео конференції.
28.09.2021 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду задоволено клопотання про проведення судового засідання у режимі відео конференції.
01.10.2021 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду задоволено клопотання про проведення судового засідання у режимі відео конференції.
16.11.2021 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду закрито провадження в частині позовних вимог пред'явлених до ОСОБА_2 з підстав, передбачениз п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України.
16.12.2021 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду закрито підготовче провадження по справі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.
За правилами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5 даної статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи , а ч.6 що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору,з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Фактичні обставини справи:
Судом встановлено, що 18 вересня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «РОДОВІД БАНК», найменування якого з 17.06.2009 року у відповідності до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» було змінено на Публічне акціонерне товариство «РОДОВІД БАНК» (надалі - АТ «РОДОВІД БАНК» /БанкПозивач) правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Інвест-Кредо» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір N?2/СЖ-124.07.1, згідно умов якого Банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі в сумі 20 000, 00 (двадцять тисяч) доларів США, строком користування по 18 вересня 2016 року включно , зі сплатою процентів в розмірі 15 % річних. Згідно умов кредитного договору (п.3) позичальник зобов'язувався повертати кредит та нараховані відсотки щомісячно, в розмірі мінімально необхідного платежу - 185,19 дол. США, щомісячно, до 10 числа поточного місяця, що стверджується кредитним договором N?2/СЖ-124.07.1від 18.09.2007 року, копія якого приєднана до матеріалів справи. ( а.с. 21-22 Т.1).
Згідно п.1.2 Кредитного договору №2/СЖ-124.07.1 від 18.09.2007 року вбачається, що для обліку виданого кредиту банк відкриває позичковий рахунок № НОМЕР_4 .
Даний кредит було надано ОСОБА_2 на споживчі цілі, що стверджується п. 1.1 кредитного договору №2/СЖ-124.07.1 від 18.09.2007 року.
Як вбачається з кредитного договору ОСОБА_2 отримав кошти від АТ «РОДОВІД БАНК», правонаступником якого є позивач на умовах строковості, зворотності, забезпеченості, платності.
Як встановлено судом, ОСОБА_2 фактично отримав від Банку суму кредиту в розмірі 20000,00 доларів США, вказані обставини встановлені судовим рішенням, яке набуло законної сили, а саме рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 26.04.2012 року у справі №2-6473/11 і в силу ст. 82 ЦПК України доведення не потребують.
Відповідно до п.4.1 укладеного кредитного договору банк має право вимагати від позичальника дострокового припинення, повернення одержаної суми кредитів, сплати нарахованих за ними процентів, а також звернути стягнення на предмет застави згідно з договором іпотеки від 18.09.2007 року.
Судом встановлено, що 18.09.2007 року між Відкритим акціонерним товариством "РОДОВІД БАНК" правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Інвест-Кредо» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки, згідно якого в порядку та на умовах, визначених договором Поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язків гр. ОСОБА_2 перед кредитором за кредитним договором №2/СЖ-124.07.1 від 18.09.2007 року, укладеним між кредитором та боржником у розмірі 20 000, 00 (двадцять тисяч) доларів США зі сплатою 15 % річних.
Згідно п.2.1 договору поруки у разі порушення боржником обов'язків за кредитним договором поручитель відповідає перед кредитором субсидіарно відносно до боржника, тобто виключно у тому разі, якщо боржник не задовольнить у повному обсязі або частково письмової вимоги кредитора відповідно до п.3.1 цього договору.
Того ж дня, 18.09.2007 року з метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором №2/СЖ-124.07.1 від 18.09.2007 року між сторонами ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством "РОДОВІД БАНК", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Інвест-Кредо» укладено іпотечний договір №2/СЖ-124.07.1 від 18.09.2007 року за яким Іпотекодавець для забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов'язань перед Іпотекодержателем передає в іпотеку іпотеко держателю належну йому на праві власності будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та прилеглу до нього земельну ділянку площею 0,2222 га.
Судом встановлено, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 26.04.2012 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифіка номер НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК», що знаходиться за адресою: 04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька 1-3, МФО 32112, ЄДРПОУ 14349442, заборгованість за Кредитним договором N?2/СЖ-124.07. від 18.09.2007 року в сумі 29 555,63 дол. США, що в гривневому еквіваленті на дату позову складає 235638,17 грн., яка складається з 7963,17 дол. США простроченої заборгованості за кредитом, 11110,88 дол. США строкової заборгованості за кредитом, 10246,42 простроченої заборгованості за відсотками, 235,16 дол. США строкової заборгованості за відсотками. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК», що знаходиться за адресою: 04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька 1-3, МФО 321712, код ЄДРПОУ 14349442 нараховану пеню в сумі 4626,00 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 36881,71 грн. та три проценти річних в сумі 957,15 дол. США, що у гривневому еквіваленті на дату позову складає 7631,06 грн.
Отже, встановлено, що між сторонами діють цивільні правовідносини, засновані на договорі.
Позивач свої зобовязання за кредитною угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі 20000,00 дол. США.
Однак, як стверджує позивач , у порушення умов договору ОСОБА_2 належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання по погашенню кредиту та відсотків. Внаслідок цього, станом на 20.09.2018 р. загальна заборгованість по вищевказаному кредитному договору перед банком складає - 93782,31 дол. США, з яких: -14221,48 дол. США сума заборгованості по процентам; -72328,03 дол. США- сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту та процентам; -7232,80 дол. США- сума трьох процентів річних від суми простроченої заборгованості по кредиту та процентам, що стверджується розрахунком заборгованості долученим до матеріалів справи ( Т.№1, а.с.7-8).
Нормативно-правове обґрунтування :
Правовідносини між сторонами по справі є цивільно правовими та урегульовані положеннями ЦК України.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Визначення поняття зобов'язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямоне вста-новлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Отже, вчинений правочин вважається правомірним, доки ця презумпція не буде спростована на підставі судового рішення, яке набрало законної сили.
У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину, повинні здійснюватися, а обов'язки підлягають виконанню.
В силу приписів ст. 204 ЦК України діє презумпція дійсності правочину.
Згідно вимог п.1 ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст. 527 ЦК України Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.04.2012 року по справі N?2-6473/11 стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» заборгованість за кредитним договором N?2/СЖ-124.07.1 від 18.09.2007 року в сумі: 29 555, 63 дол. США, що в гривневому еквіваленті на дату позову складає 235 638, 17 грн., яка складається 7 963, 17 дол. США простроченої заборгованості за кредитом; 11 110, 88 дол. США строкової заборгованості за кредитом; 10 246, 42 дол. США простроченої заборгованості за відсотками; 235, 16 дол. США строкової заборгованості за відсотками. Також стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» нараховану пеню в сумі 4 626, 00 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 36 881, 71 грн. та три проценти річних в сумі 957, 15 дол. США, що в гривневому еквіваленті на дату позову складає 7 631, 06 грн.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).
Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (частина п'ята статті 82 ЦПК України).
Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення та створюються передумови для виникнення «колізії» судових рішень (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2023 року в справі № 442/3663/20 (провадження № 61-6501св21)).
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17)).
Подібні правові висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18).
Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.
Таким чином для правильного вирішення цього спору суду слід брати за основу саме ті фактичні обставини які встановлені рішенням суду по справі №2-6473/11.
Так, з мотивувальної та резолютивної частини рішення Ужгородського міськрайонного суду від 26.04.2012 року по справі №2-6473/11 вбачається, що з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , окрім іншого також стягнуто наступну заборгованість: 7963,17 дол. США - прострочена заборгованість за тілом кредиту та 11110,88 дол. США - строкова заборгованість за тілом кредиту. Також стягнуто 10246,42 дол.США простроченої заборгованості за відсотками та 235,16 дол. США строкова заборгованість за відсотками. Загальна сума що стягнута за рішенням суду за простроченими та строковими тілом кредиту та відсотками становить 29555,63 дол. США.
Рішення суду мотивовано положеннями частини 2 статті 1050 ЦК України. Також рішення суду містить констатацію факту того, що кредитором 08.09.2011 року, боржнику ОСОБА_2 та поручителю ОСОБА_1 направлялись вимоги про сплату боргу.
Поряд з цим, зі змісту детального розрахунку заборгованості, що доданий до позовної заяви у цій справі, вбачається що сума поточної заборгованості за кредитом, сума простроченої заборгованості за кредитом та сума поточної заборгованості за процентами по кредиту становить 0,00 дол. США, тобто такі заборгованості у відповідачів відсутні.
Аналізуючи в сукупності усе вищевикладене, вбачається, що рішенням суду по справі №2-6473/11 з відповідачів, в порядку частини 2 статті 1050 ЦК України стягнуто як прострочену заборгованість за кредитом так і достроково стягнуто іншу частину кредиту, яка залишалась.
Частина 4 статті 263 ЦПК України унормовує, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В постанові Великої Палати Верховного суду по справі №444/9519/12 від 28 березня 2018 року зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Щодо нарахування та стягнення процентів від суми позики (кредиту) після спливу строку кредитування.
Що стосується розміру нарахованих позивачем відсотків, за кредитним договором за період з 04.10.2011 року по 18.09.2018 року, суд враховує правову позицію, яка викладена у пунктах 48-55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, яка полягає в тому, що з дня закінчення строку дії кредитного договору відносини між банком та відповідачем за своєю суттю перейшли з кредитних правовідносин, які передбачають правомірне користування чужими грошовими коштами зі сплатою відповідних процентів визначених у договорі, у відносини незаконного користування чужими грошовими коштами, тобто перейшли в охоронні правовідносини, права та інтереси позивача за якими забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Тобто, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, суд робить висновок, що право кредитора нараховувати проценти за кредитним договором припинено з 08.09.2011 року - з дати направлення боржнику та поручителю відповідних вимог, окрім того, такі вже достроково стягнуто з солідарних боржників рішенням суду по справі №2-6473/11.
Однак, у даній справі позивач, з посиланням на рішення суду по справі №2-6473/11 просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором N?2/СЖ-124.07.1 від 18 вересня 2007 року, яка утворилася за період з 04.10.2011 року по 18.09.2018 року в сумі: 93 782, 31 дол. США, яка складається зокрема з : - простроченої заборгованості за процентами по кредиту - 14 221, 48 дол. США.
Суд вважає, що позовна вимога про стягнення простроченої заборгованості за процентами по кредиту у розмірі 14 221,48 дол. США не підлягає до задоволення у зв'язку з тим, що прострочені проценти вже стягнуто достроково рішенням суду по справі №2-6473/11, а відтак право в подальшому нараховувати проценти кредитор втратив 08.09.2011 року та також у зв'язку з тим, що розрахунок заборгованості що доданий до позовної заяви не містить деталізацію правової природи виникнення суми у розмірі 14 221,48 дол. США, а лише обмежується зазначенням періоду за який така обрахована.
Додатково суд зауважує, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.
Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.
Вказана правова позиція міститься в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц.
Отже, включення позивачем до розрахунку процентів за користування кредитом періоду з 04.10.2011 року по 20.09.2018 року є безпідставним.
Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Так, вважаючи обґрунтованими позовні вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту, суди попередніх інстанцій не врахували, що за рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2012 року заборгованість у повному обсязі за тим самим кредитним договором вже стягнута, а тому повторне стягнення кредиту всупереч положень статті 61 Конституції України призведе до подвійного стягнення заборгованості за одне й те ж саме зобов'язання, а тому в цій частині позовні вимоги є необґрунтованими.
Також, позивач просить суд, стягнути з солідарних боржників пеню за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту та процентам в розмірі 72 328, 03 дол. США, що обрахована за період з 04.10.2011 року по 20.09.2018 року.
Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За правилами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.
За змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов'язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов'язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов'язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі. Але відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, такі пені) застосовується позовна давність в один рік. Відтак, стягнути неустойку (зокрема і пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише у межах спеціальної позовної давності.
Таким чином, у справі, яка розглядається, вимоги банку про стягнення процентів та пені після вересня 2011 року (закінчення строку кредитування) не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Такі правові висновки, узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 14-10цс18.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у даній справі кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів та пені.
За рішенням суду по справі №2-6473/11 з відповідачів солідарно стягнуто 29555,63 дол. США , що складається зі строкової та простроченої заборгованості за тілом кредиту та відсотками за його користування.
Окремо рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.04.2012 року по справі N?2-6473/11 також стягнуто пеню в розмірі 4626,00 дол. США та 3% річних в розмірі 957,15 дол. США в порядку статті 625 ЦК України.
З урахуванням усіх вищевказаних висновків суд вважає, що позивач має право на отримання сум, що передбачені статтею 625 ЦК України, які нараховані на основну суму зобов'язання - 29555,63 дол. США.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження №12-161гс19) зазначено, що:
«визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду».
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 вказано, що:
«суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок.
Враховуючи вказане суд самостійно визначив суму нарахувань 3% річних у відповідності до статті 625 ЦК України на суму основного зобов'язання у розмірі 29555,63 дол. США за період з 04.10.2011 року по 20.09.2018 року.
Розрахунок здійснюється за формулою: Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення.
За період з 04/10/2011 до 31/12/2011 - (29 555,63 x 3 % x 89 : 365 : 100 = 216,20 Дол. США); за період з 01/01/2012 до 31/12/2012 - (29 555,63 x 3 % x 366 : 366 : 100 = 886,67 дол. США); за період з 01/01/2013 до 31/12/2015 - (29 555,63 x 3 % x 1095 : 365 : 100 = 2 660,01 дол. США); за період з 01/01/2016 до 31/12/2016 - (29 555,63 x 3 % x 366 : 366 : 100 = 886,67 дол.США) та за період з 01/01/2017 до 20/09/2018 - (29 555,63 x 3 % x 628 : 365 : 100 = 1 525,56 дол. США). Разом до стягнення підлягає 6 175,10 (дол. США).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, зважаючи на те, що відповідачем не представлено суду жодних доказів щодо безпідставності вимог позивача, також не надано спростування наданого позивачем розрахунку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Інвест-Кредо» підлягають до часткового задоволення з підстав та мотивів викладених вище.
Згідно із ст.263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргу ментів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Щодо розподілу судових витрат
Частинами першою-другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.141ЦПК України, у разі часткового задоволення позову, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач був звільнений від сплати судового збору в розмірі 39 557,66 грн.(за подання позовної заяви).
Предметом позову є стягнення з відповідача суми заборгованості , яка у загальному розмірі складає 93 782,31 дол. США, що за курсом 28,120205 грн. відповідно до курсу НБУ станом на 20.09.2018 року складає 2 637 177,78 грн.
Разом з тим, суд дійшов висновку про обгрунтованість стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 6 175,10 дол. США, що за курсом 28,120205 відповідно до курсу НБУ станом на 20.09.2018 року складає 173645,078 грн.
За таких обставин, з урахуванням принципу пропорційності при розподілі судових витрат між сторонами, суд вважає, що стягненню з відповідача на користь держави підлягає сума у розмірі 2604,67 грн. (39 557,66 * 173645,07 / 2 637 177,78).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а тому суд вважає, що оскільки позивач за подання позову звільнений від сплати судового збору, з відповідача за позовом слід стягнути в дохід держави судовий збір у розмірі 2604,67 гривень .
Відповідно до положень частин 4, 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення; датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Відповідно до положень частин 4, 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення; датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Судове засідання було призначено на 12.08.2025 року, дата складання повного судового рішення-18.08.2025 року, а відтак датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення -18.08.2025 року.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612, 623, 624, 628, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 13, 14, 82, 206,223, 259, 263-265, 268, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Інвест-Кредо» до ОСОБА_1 про стягнення в солідарному порядку суми заборгованості за кредитним договором- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Інвест-Кредо» (місце знаходження: 01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд.13/2, літ. «Б», код ЄДРПОУ 39761587) заборгованість по Кредитному договору N?2/СЖ-124.07.1 від 18 вересня 2007 року р. у сумі: 6 175,10 доларів США (шість тисяч сто сімдесят п'ять доларів 10 центів США) з яких: 6 175,10 доларів США - 3 відсотка річних за прострочення виконання зобов'язання у відповідності до статті 625 ЦК України.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь держави судовий збір у сумі 2604,67 грн.
В решті позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи:
Позивач - Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Інвест-Кредо» (місце знаходження: 01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд.13/2, літ. «Б», код ЄДРПОУ 39761587);
Відповідач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ).
Дата складення повного тексту рішення - 18.08.2025 року.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду К.К. Бенца