Провадження № 22-ц/803/6271/25 Справа № 209/7511/24 Головуючий у першій інстанції: Лобарчук О. О. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.
06 серпня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.,
за участю секретаря Сахарова Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі судді Лобарчук О.О. від 27 березня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи - Служба у справах дітей Кам'янської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини,-
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 обґрунтовуючи це тим, що 16.08.2008 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_3 . Від шлюбу вони мають двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У подальшому шлюбні відносини не склались. З жовтня 2022 року син - ОСОБА_5 проживав та проживає разом із Позивачем - ОСОБА_6 в АДРЕСА_1 . Син виховується та утримується батьком самостійно з жовтня 2022 року. Донька - ОСОБА_4 проживає разом з матір'ю за іншою адресою. Так як шлюбні відносини остаточно припинились та сім'я розпалася остаточно, тому Позивач звернувся до суду з проханням розірвати шлюб. Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 19.03.2024 шлюб між ними було розірвано. Син - ОСОБА_5 , з жовтня 2022 року проживає разом із позивачем за адресою: АДРЕСА_2 , якого він самостійно виховує та утримує у повному обсязі. Наразі Позивач несе всі необхідні витрати на утримання, виховання та розвиток сина. Син проживає в окремій кімнаті, яка облаштована всім необхідним для нього, аби він мав здоровий сон, навчався, грався, розвивався та відчував себе комфортно. В даній кімнаті є стіл для навчання, необхідні книги, окреме ліжко для сну та відпочинку тощо. Крім цього, в кімнаті облаштований куточок для ігор, де знаходяться всі іграшки дитини. Позивач виховує дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини. Він піклується про його здоров'я, фізичний та моральний розвиток. Заявник забезпечує здобуття освіти, дитина живе та росте в оточенні любові та поваги. Позивач бере активну участь у житті дитини. Дитина має своїх друзів та необмежена в спілкуванні з однолітками. Дитина оточена всім необхідним для гармонійного розвитку. Позивач матеріально утримує сина: купує одяг, їжу, іграшки, все необхідне для навчання. Дитина дуже прив'язана до свого батька. Між Заявником та сином існує прив'язаність один до одного, його дім разом з батьком. Позивач є законослухняним громадянином, до кримінальної відповідальності не притягався, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває. Заявник не вживає алкогольні напої та будь-які наркотичні засоби, веде здоровий спосіб життя. Позивач не має жодних протипоказань щодо встановлення опіки над неповнолітніми дітьми. Тому позивач просив встановити юридичний факт, що має юридичне значення, а саме те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , самостійно виховує та утримує дитину - свого сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Заочним рішенням Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 березня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи Служба у справах дітей Кам'янської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, - залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного заочного рішення та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи. Від Служби у справах дітей Кам'янської міської ради06.06.2025 надійшла заява про розгляд справи без участі представника третьої особи.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.
Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженець м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, зареєстрований за адресою по АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Дніпровським РВ Дніпродзержинського МУ УМВС України в Дніпропетровській області (а.с. зворот 7-8).
ІНФОРМАЦІЯ_6 народився ОСОБА_5 , батьками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , актовий запис №806, виданого Дніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області (а.с. 9).
Заочним рішенням Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 березня 2024 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований 16 серпня 2008 року, актовий запис № 501 - розірвано (а.с.10). Рішення набрало законної сили.
Згідно акту про не проживання №308 від 22.08.2023 року, виданого КП КМР «Добробут», ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , не проживає за адресою по АДРЕСА_1 з 2021 року та по теперішній час, про що підтверджують сусіди (а.с. 12).
Відповідно до довідки про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психіатричних речовин від 01.22.2023 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не має психіатричних протипоказань для встановлення опіки (зворот а.с. 9).
Згідно характеристики ОСОБА_5 , учня 7 класу приватного ліцею «Бейт Менахем Любавич», зокрема, ОСОБА_5 виховується батьком, який приділяє належну увагу вихованню сина, бере активну участь у житті ліцею, забезпечує інтереси своєї дитини, створює умови для виховання та розвитку, проводить із сином вільний час. Щодня вранці проводжає сина до школи, стежить за його успішністю, допомагає йому із заняттями. Дитина проживає в добрих умовах і матеріально забезпечена, доглянута та охайно одягнена. ОСОБА_6 виявив себе як люблячий та турботливий тато. Мати ОСОБА_5 - ОСОБА_3 , не бере участі у шкільному житті сина, не відвідує шкільні заходи, не цікавиться шкільним життям сина (а.с.11)
З акту про проживання №385 від 27.05.2024 року, виданого КП КМР «Добробут», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований та проживає за адресою по АДРЕСА_3 . Разом з ним проживає та зареєстрований ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 2022 року та по теперішній час, про що підтверджують сусіди (зворот а.с.11).
Платіжними інструкціями підтверджується факт сплати ОСОБА_1 грошових коштів за уроки англійської мови (а.с. 14).
Згідно довідки вчителя ОСОБА_10 репетиторські послуги з алгебри, геометрії, фізики у 2023 році були надані у кількості 70 уроків, на загальну вартість 21000,00 грн (а.с.15)
Квитанцією до прибуткового касового ордеру від 08.02.2024 року підтверджується факт сплати ОСОБА_1 грошових коштів у фонд школи у розмірі 2100 грн. (зворот а.с. 15)
Відповідно до довідки №934 від 14.05.2024 року, студент ОСОБА_5 навчається у Малій Академії IT STEP, термін навчання з 13.10.2022 року по 12.10.2025 рік (а.с. 16)
Платіжним інструкціями підтверджується факт сплати ОСОБА_1 грошових коштів за навчання у Малій Академії IT STEP (а.с.16 оберт -17).
Допитаний в судовому засідання свідок ОСОБА_11 надав пояснення про те, що він товариш позивача, з ним спілкується майже кожного тижня. Тривалий час ОСОБА_1 самостійно виховує сина. Чому так сталося він не знає. Із дружиною ОСОБА_1 не проживає.
Допитана в судовому засідання свідок ОСОБА_12 надала пояснення про те, що знає родину ОСОБА_6 . Батько самостійно виховує сина, із дружиною він розлучився. Батько достатньо часу приділяє вихованню дитини. Де знаходиться мати, вони не знають.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (стаття 1 СК України).
Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Статтею 141 СК встановлено рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною пятою статті 157 цього Кодексу.
Права та обов'язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях 150, 151 СК України.
За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.
При цьому сімейні відносини як вид суспільних відносин складаються з суб'єктів, об'єктів і змісту (прав та обов'язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є юридичні факти, які поділяються на юридичні дії (настання яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).
Так, у силу положень ЦК України у момент народження фізичної особи в неї виникає цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права та обов'язки), яка припиняється у момент її смерті (стаття 25 ЦК України), а з підстав, установлених цим Кодексом, виникає цивільна дієздатність (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання),яка може бути обмежена виключно у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 30 ЦК України).
Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
Сімейні обов'язки особистого або майнового характеру є обов'язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.Тому смерть, до прикладу, батька дитини є підставою для припинення його обов'язку утримувати дитину.
Згідно із частиною другою статті 15 СК України, якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов'язок особистого немайнового характеру припиняється у зв'язку з неможливістю його виконання.
У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
Так, ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).
Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.
Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.
СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов'язків, якими є, зокрема, обов'язки щодо виховання дитини.
Із вищенаведеного слідує, що встановлення факту самостійного виховання дитини можливе в ході вирішення питання про позбавлення одного з батьків батьківських прав та встановлення обставин невиконання одним із батьків батьківських обов'язків.
Тобто, за змістом наведених норм чинного законодавства з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися. Таким чином, при встановленні факту самостійного виховання дитини батьком фактично встановлюється юридичний факт, в силу якого обсяг прав матері обмежується або припиняється, тобто вона може бути позбавлена батьківських прав щодо дитини на підставі пункту 2 частини 1 статті 164 СК України.
Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб'єктністю, такі права та обов'язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.
Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов'язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов'язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов'язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.
Оскільки, сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов'язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом, як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов'язків з виховання дитини.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 201/5972/22 від 11 вересня 2024 року.
В силу статті 141 СК України, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дітей не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дітей, а позивач не надав суду доказів, що в питанні виховання чи утримання дитини сторін, мати умисно ухиляється від виконання цих обов'язків чи реалізації своїх батьківських прав.
Розірвання шлюбу та встановлення місця проживання дитини з позивачем, що включає в себе обов'язок батька щодо утримання та виховання дитини, не доводять факт відсутності участі матері у вихованні дитини.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши, що у матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт ухилення матері від участі у вихованні та утриманні дитини; встановивши, що позов до відповідачки про позбавлення її батьківських прав не пред"явлений, - місцевий суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком дитини, тобто позивачем, неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У даній справі позивачем не надано доказів, що в питанні виховання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідачка умисно ухиляється від виконання цих обов'язків чи реалізації прав з даного приводу.
Позивачем не доведено факту невиконання відповідачкою своїх батьківських обов'язків, ухилення матері від участі у вихованні та утриманні сина.
Судом не встановлено обставин, які б беззаперечно свідчили, що мати дитини не здатна виконувати свої батьківські обов'язки щодо дитини чи позбавлена у визначений законом спосіб можливості здійснення своїх батьківських прав стосовно дитини.
Ті обставини, що мати дитини проживає окремо, не свідчать про те, що позивач самостійно виховує дитину і може вважатися в розумінні закону «одиноким батьком», оскільки вказані обставини не позбавляють матір дитини батьківських прав і не залишають дитину без материнського виховання.
Більш того, ОСОБА_3 не позбавлена батьківських прав, згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, з позовом про стягнення з відповідачки аліментів на дитину позивач до суду не звертався.
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги докази одноособового фінансового забезпечення дитини, зокрема, сукупність фінансових документів щодо забезпечення лише позивачем дитину освітою, речами, одягом, продуктами харчування, - є безпідставними, оскільки зазначені "фінансові документи" (квитанції) щодо сплати, зокрема, послуг репетиторів для дитини, плати за навчання в комп'ютерній академії, придбання одягу, взуття тощо не є беззаперечними доказами того, що відповідачка не несе витрат на утримання дитини; на підтвердження позову належних, допустимих, достатніх доказів позивачем не надано.
За таких обставин доводи апелянта про те, що мати неповнолітньої дитини не приймає участі у її вихованні та утриманні, не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновок суду щодо відсутності підстав для встановлення факту самостійного виховання і утримання доньки.
Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до повторення підстав позову, незгоди з рішенням суду першої інстанції, незгоди з наданою місцевим судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, тобто стосуються переоцінки доказів, яким була надана належна оцінка судом, і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка.
Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 18 серпня 2025 року.
Головуючий Т.П. Красвітна
Судді В.С. Городнича
М.Ю. Петешенкова