Справа № 500/2095/25
12 серпня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просить визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на її запит від 11.03.2025, зобов'язати відповідача надати відповідь на запит.
Позов обґрунтовано тим, що чоловік ОСОБА_1 при виконанні бойового завдання загинув внаслідок артилерійського обстрілу, йому посмертно присвоєно звання “Почесний Громадянин міста Тернополя». Даний запит позивач передала через ІНФОРМАЦІЯ_1 11.03.2025, звідки запит було переслано засобами електронного зв'язку на адресу в/ч НОМЕР_1 з проханням надати інформацію чи передані відомості про її чоловіка ОСОБА_2 для занесення його імені до Книги пам'яті. Відповідач відповідь на запит по суті не надав та не повідомив про продовження строків розгляду отриманого запиту, чим порушив вимоги частини першої статті 20 Закону України “Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI (далі - Закон №2939-VI)
Позивач вказану бездіяльність відповідача вважає протиправною, у зв'язку з чим звернулася до суду з цим позовом.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено судовий розгляд справи проводити суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у строк, встановлений частиною другою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач своїм правом не скористався та відзиву до суду не подав.
Частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Позивачем 29.04.2025 подано клопотання про долучення додаткових доказів по справі.
Ухвалою суду від 02.06.2025 призначено судове засідання на 15.07.2025 о 11:15 год.
Ухвалою суду від 15.07.2025 відкладено розгляд справи на 12.08.2025 о 10:00 год. та продовжено строк розгляду справи на 2 місяці.
Представник позивача в судовому засіданні подав письмову заяву про розгляд даної справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча своєчасно і належним чином повідомлявся про день, час та місце розгляду заяви судом. Про причини неприбуття суд не повідомив.
Відповідно до ч.3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно п.1 ч.3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи положення ч.3 ст.194, ч.3 ст.205 та ч.4 ст. 229 КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду даної справи в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Згідно сповіщення сім'ї від 20.02.2023 №1434, солдат ОСОБА_2 загинув під час виконання бойового завдання, в районні населеного пункту Авдіївка Донецької області (а.с.7).
ОСОБА_1 є дружиною загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 (а.с.6). Позивачка 11.03.2025 звернулася через ІНФОРМАЦІЯ_1 до Військової частини НОМЕР_1 із запитом, в якому просила упродовж 5 робочих днів надіслати на її адресу наступну інформацію: чи були передані Генеральним штабом Збройних Сил України у Департамент військової освіти, науки, соціальної та гуманітарної політики Міністерства оборони України (чи інший структурний підрозділ Міністерства оборони України) відомості про ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , номера обслуги 1 мінометного взводу 2 мінометної батареї 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , для занесення його імені до Книги пам'яті.
Так, працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 в той же день, 11 березня 2025 р. 0 15 год.47 хв. запит було зареєстровано у в/ч НОМЕР_1 під Вх. №5727 відповідальною особою на прізвище ОСОБА_3 .
На порушення вимог частини першої ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації " в/ч НОМЕР_1 не надала позивачу відповіді на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на запит, звернулася до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначається Законом України “Про доступ до публічної інформації».
Відповідно до статті 1 Закону України “Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до пункту другого частини першої статті 5 цього Закону доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом (пункт перший частина перша статті 3 Закону №2939-VI).
Відповідно до статті 12 Закону № 2939-VI суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.
Статтею 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначений перелік розпорядників інформації.
Так, відповідно до пункту першого частини першої статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Згідно із статтею 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації", якою визначені обов'язки розпорядників інформації, розпорядники інформації зобов'язані: оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; вести облік запитів на інформацію; визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Розпорядник публічної інформації може (і має своїм обов'язком) надати тільки ту публічну інформацію, яку він, з огляду на свій правовий статус, створив та яка певним чином задокументована/відображена на матеріальних носіях інформації і якою він володіє.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 9901/925/18 викладено правову позицію, згідно з якою розпорядник може надати ту інформацію, яка вже існує і заздалегідь зафіксована на будь-яких носіях. Вжиття заходів для того, щоб створити інформацію, якої у володінні розпорядника немає, але щодо якої подано інформаційний запит, не охоплюється поняттям доступу до публічної інформації, а тому не покладає на розпорядника (додаткових) зобов'язань та/або відповідальності за надання/ненадання запитувачу такої інформації.
Таким чином, розпорядник публічної інформації може (і має своїм обов'язком) надати тільки ту публічну інформацію, яку він, з огляду на свій правовий статус, створив, яка певним чином задокументована/відображена на матеріальних носіях інформації і якою він (розпорядник) володіє.
Висновки аналогічного змісту викладені у постановах Верховного Суду від 18.01.2021 у справі № 9901/381/20, від 02.04.2020 у справі № 9901/22/20.
Розпорядник інформації відповідає за визначення завдань та забезпечення діяльності структурного підрозділу або відповідальної особи з питань запитів на інформацію розпорядників інформації, відповідальних за опрацювання, систематизацію, аналіз та контроль щодо задоволення запиту на інформацію та надання консультацій під час оформлення запиту. Запит, що пройшов реєстрацію у встановленому розпорядником інформації порядку, обробляється відповідальними особами з питань запитів на інформацію (стаття 16 Закону № 2939-VI).
Статтею 19 Закону №2939-VI визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Відповідно до частини першої статті 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту (частина четверта стаття 20 Закону № 2939-VI).
Частиною третьою статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
Статтею 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Запитувач має право оскаржити: відмову в задоволенні запиту на інформацію; відстрочку задоволення запиту на інформацію; ненадання відповіді на запит на інформацію; надання недостовірної або неповної інформації; несвоєчасне надання інформації; невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Розпорядник повинен забезпечити особі, яка звертається із запитом на інформацію, доступ саме до тієї інформації чи документів, які він просить надати, а у випадку, якщо він не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції володіти інформацією, щодо якої зроблено запит, - відмовити у її наданні, не виходячи за межі чітко поставленого питання, щодо якого зроблено запит.
Судом встановлено, що позивачем подано запит через ІНФОРМАЦІЯ_1 11.03.2025, звідки запит було переслано засобами електронного зв'язку на адресу в/ч НОМЕР_1 .
У направленому запиті позивачка просила надати таку інформацію: чи передані відомості про ОСОБА_2 для занесення його імені до Книги пам'яті.
Ведення Книги пам'яті передбачене Положенням про Книгу пам'яті військовослужбовців Збройних Сил України, які загинули за свободу, незалежність і територіальну цілісність України та під час проведення міжнародних операцій з підтримання миру та безпеки, затвердженим наказом Міністерства оборони України 04.03.2019 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.03.2019 за № 313/33284.
Відповідно до цього Положення Книга пам'яті військовослужбовців Збройних Сил України, які загинули за свободу, незалежність і територіальну цілісність України та під час проведення міжнародних операцій з підтримання миру та безпеки (далі - Книга пам'яті), видається у Міністерстві оборони України з метою увічнення пам'яті загиблих військовослужбовців Збройних Сил України.
Книга пам'яті, як символ честі і гідності Збройних Сил України, виготовляється в одному примірнику і є відкритим книжковим виданням. Внесення до Книги пам'яті відомостей про загиблих військовослужбовців є публічним визнанням їх подвигів та героїчних вчинків.
Книга пам'яті оновлюється та доповнюється за потреби один раз на рік до 01 вересня.
До Книги пам'яті заносяться прізвище, ім'я та по батькові, дата народження, військове звання військовослужбовців, які загинули за свободу, незалежність і територіальну цілісність України та під час проведення міжнародних операцій з підтримання миру та безпеки, а також найменування підрозділів (частин, установ), у яких вони проходили військову службу, дата та обставини їх загибелі.
До Книги пам'яті заносяться дані про військовослужбовців, які:
загинули внаслідок безпосереднього зіткнення з противником (уражені зброєю противника);
померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби в районі бойових дій, у тому числі й тих, які померли, перебуваючи в полоні або в заручниках, а також будучи інтернованими в нейтральних державах.
Занесення до Книги пам'яті здійснюється на підставі відомостей Генерального штабу Збройних Сил України про загиблих військовослужбовців, які щороку до 05 серпня подаються до структурного підрозділу апарату Міністерства оборони України, призначеного для реалізації державної гуманітарної та соціальної політики в Міністерстві оборони України та Збройних Силах України.
Прізвища та ініціали загиблих військовослужбовців, чиї імена занесено (прийнято рішення про занесення) до Книги пам'яті, розміщуються також у вигляді табличок на стінах у Залі пам'яті. Оновлення таких табличок за потреби відбувається щотижня на підставі відомостей Генерального штабу Збройних Сил України про загиблих військовослужбовців, які подаються на наступний після загибелі військовослужбовця день.
Книга пам'яті виставляється для загального доступу та зберігається у Залі пам'яті.
Отже, формування Книги пам'яті здійснюється безпосередньо на підставі відомостей Генерального штабу Збройних Сил України про загиблих військовослужбовців, які подаються до відповідних та відповідальних структурних підрозділів апарату Міністерства оборони України.
З огляду на наведені положення, запит направлений позивачкою до належного суб'єкта його розгляду, до Військової частини НОМЕР_1 .
За наведених обставин суд дійшов висновку про допущення бездіяльності відповідача пов'язаної із не розглядом запиту ОСОБА_1 від 11.03.2025.
З урахуванням вищенаведеного, суд керуючись статтею 9 КАС України дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде визнання неправомірною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 у формі ненадання відповіді на запит від 11 березня 2025 року щодо надіслання на її адресу на паперових носіях завіреної копії Витягу з Книги Пам'яті військової частини НОМЕР_1 щодо внесення до Книги даних відносно її померлого чоловіка, солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 надати відповідь на запит від 11 березня 2025 року щодо надіслання на її адресу на паперових носіях завіреної копії Витягу з Книги Пам'яті військової частини НОМЕР_1 щодо внесення до Книги даних відносно померлого чоловіка, солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, питання розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати неправомірною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 у формі ненадання відповіді на запит від 11 березня 2025 року щодо надіслання на адресу ОСОБА_1 на паперових носіях завіреної копії витягу з Книги Пам'яті військової частини НОМЕР_1 щодо внесення до Книги даних відносно її померлого чоловіка, солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 надати відповідь на запит від 11 березня 2025 року щодо надіслання на адресу ОСОБА_1 на паперових носіях завіреної копії витягу з Книги Пам'яті військової частини НОМЕР_1 щодо внесення до Книги даних відносно її померлого чоловіка, солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 12 серпня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 );
відповідач:
- Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 ).
Головуючий суддя Подлісна І.М.