18 серпня 2025 року м. Рівне №460/12113/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М. розглянувши матеріали справи за адміністративним позовом
Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
доУправління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - позивач) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 , у якому просить:
визнати неправомірними дії Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо винесення постанови про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в сумі 5100 грн від 08.07.2025;
скасувати постанову про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в сумі 5100 грн. від 08.07.2025 року за ВП №78259249.
Позовна заява обґрунтована тим, що у провадженні Відділу примусового виконання рішень УЗПВР у Рівненській області перебуває виконавче провадження № 78259249 з примусового виконання рішення суду від 09.01.2025 у справі №460/13801/24. Державним виконавцем Відділу ПВР УЗПВР у Рівненській області винесено постанову в межах виконавчого провадження №78259249 про накладення штрафу в сумі 5100,00 грн на позивача за невиконання рішення суду. Позивач вважає таку постанову протиправною. Зазначає, що на виконання рішення суду у справі №460/13801/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 без обмеження будь-яким максимальним розміром , з урахуванням раніше виплачених сум. Розмір пенсії після перерахунку пенсії становить 72471,91 грн. Позивач зазначає, що листом відповідача повідомив, що ОСОБА_1 нараховано доплату за період з 13.05.2024 по 30.06.2025 становить 433063,40 та буде виплачена після виділення коштів. Просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.
Ухвалою від 22.07.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою від 29.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами, встановленими статтею 287 КАС України, з повідомленням (викликом) учасників справи. Залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 . Встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву, а третьою особою - письмових пояснень.
У встановлений судом строк відповідач подав відзив на позовну заяву, зазначивши, що на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження №78259249 з примусового виконання виконавчого листа №460/13801/24 виданого 18.04.2025 Рівненським окружним адміністративним судом про зобов'зання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 13.05.2024, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(ІІ)/2024, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум. У відповідності до вимог ст. 3-4, 24- 27 Закону України «Про виконавче провадження» (далі-Закон) державним виконавцем 11.06.2025 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №78259249 з примусового виконання виконавчого листа Рівненського окружного адміністративного суду по справі №460/13801/24. Відповідно до ч.6 ст.26 Закону за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню). 02.07.2025 на адресу відділу надійшла заява стягувача про невиконання рішення суду.
У зв'язку з тим, що у визначені державним виконавцем строки боржником не надано підтверджуючі документи щодо виконання вищезазначеного судового рішення, 08.07.2025 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу.
Ухвалою суду від 12.08.2025 вирішено перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.
З'ясувавши доводи та аргументи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення учасників справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив та врахував такі фактичні обставини справи.
На виконанні в Управлінні забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження №78259249 з примусового виконання виконавчого листа №460/13801/24 виданого 18.04.2025 Рівненським окружним адміністративним судом про зобов'зання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 13.05.2024, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(ІІ)/2024, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
У відповідності до вимог ст. 3-4, 24-27 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем 11.06.2025 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №78259240 з примусового виконання виконавчого листа Рівненського окружного адміністративного суду по справі №460/13801/24.
11.06.2025 державним виконавцем до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області скеровано постанову про відкриття виконавчого провадження для виконання.
Листом від 23.06.2025 Головне управління ПФУ В Рівненській області повідомило відповідача, що рішення Рівненського окружного адміністративного суду справі №460/13801/24 виконано відповідно до покладених зобов'язань, в установленому законодавством порядку. Зазначило, що здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 та нараховано доплату за період з 13.05.2024 по 30.06.2025 становить 433063,40 та буде виплачена після виділення коштів.
02.07.2025 на адресу відділу надійшла заява стягувача про невиконання рішення суду.
Відповідач, вважаючи, що рішення суду не виконане у відповідності до резолютивної частини, 08.07.2025 виніс постанову про накладення на боржника штрафу на підставі статей 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження" в сумі 5100,00 грн.
Вважаючи таку постанову протиправною, ГУ ПФУ в Рівненській області звернулося до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені в Законі України “Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення ) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону №1404-VIII).
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (п. 16 ч. 3 ст. 18 Закону №1404-VIII).
Відповідно до частини першої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Частинами другою статті 63 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником (ч. 3 ст. 63 Закону №1404-VIII).
Стаття 75 Закону №1404-VIII встановлює відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.
Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання (ч. 1 ст. 75 Закону №1404-VIII).
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку про те, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання. Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. При цьому, умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Отже, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього. Такі обставини мають бути перевірені державним виконавцем.
Суд зазначає, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, необхідно встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини.
Накладення штрафу є заходом покарання, а тому можливість накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Таким чином, законодавець передбачає дві складові, які повинен здійснити державний виконавець перед тим, як застосувати до боржника штраф. По-перше, перевірити виконання рішення боржником та, по-друге, впевнитися, що рішення суду не виконане без поважних причин.
У постанові від 31.03.2021 у справі №360/3573/20 Верховний Суд зазначив, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання. Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. При цьому, визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Предметом спору у цій справі є правомірність винесення державним виконавцем постанови про накладення штрафу на боржника, відтак факт невиконання без поважних причин боржником рішення суду, невжиття заходів з метою виконання рішення суду, є суттєвою обставиною, яка впливає на правильність вирішення спору.
Судом встановлено, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/13801/24 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 13.05.2024, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(ІІ)/2024, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання рішення суду у справі за №460/13801/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 13.05.2025 без обмеження будь-яким максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Розмір пенсії після перерахунку пенсії становить 72471,92 грн, що підтверджено рішенням 963270850773 від 06.06.2025
На адресу Головного управління надійшов лист державного виконавця від 11.06.2025 на яку була надана інформація від 26.06.2025 №1700-0802-5/45960 про хід виконання виконавчого листа.
Позивач зазначив, що сума нарахованої доплати за період з 13.05.2024 по 30.06.2025 становить 433063,40 грн. та буде виплачена після виділення коштів з Державного бюджету, оскільки статтею ст. 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.
Слід врахувати, що згідно з п. 30 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України кошторис - основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.
Відповідно до пункту 5 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228 (далі - Порядок №228), установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених та погоджених у випадках, передбачених цим Порядком, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, а закладам фахової передвищої та вищої освіти, науковим установам та закладам охорони здоров'я також за наявності затверджених та погоджених у випадках, передбачених цим Порядком, планів використання бюджетних коштів і помісячних планів використання бюджетних коштів.
Установи мають право брати бюджетні зобов'язання та здійснювати платежі в межах бюджетних асигнувань, установлених затвердженими та погодженими у випадках, передбачених цим Порядком, кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду, а заклади фахової передвищої та вищої освіти, наукові установи та заклади охорони здоров'я також установлених затвердженими та погодженими у випадках, передбачених цим Порядком, планами використання бюджетних коштів і помісячними планами використання бюджетних коштів.
Згідно зі статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 23.04.2020 справа №560/523/19, від 24.01.2018 справа №405/3663/13-а, від 16.07.2018 справа №811/1469/18.
Частиною першою статті 87 Бюджетного кодексу України визначено, що до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення виплату пенсій військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу строкової служби та членам їхніх сімей, пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, іншим особам, визначеним законом; сплату до Пенсійного фонду України страхових внесків за окремі категорії осіб, передбачені законом; виплату доплат, надбавок, підвищень до пенсій, додаткових пенсій, пенсій за особливі заслуги перед Україною, встановлених законом, державної соціальної допомоги на догляд особам, зазначеним у пунктах 1-3 частини першої статті 7 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", а також на покриття різниці між розміром пенсії, обчисленим відповідно до абзаців першого та третього частини першої, частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та розміром пенсії, обчисленим відповідно до статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (пп. "а" п.9).
Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 423 (далі - Положення № 423), Мінсоцполітики є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізацію державної політики, зокрема, у сфері соціальної політики, загальнообов'язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального захисту населення, надання соціальних послуг та проведення соціальної роботи, пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства під час надання соціальної підтримки (державна допомога, пільги, житлові субсидії та інші виплати, що проводяться за рахунок державного бюджету, соціальні послуги), державне регулювання та нагляд за дотриманням норм Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій у солідарній системі.
З урахуванням статей 10 та 22 Бюджетного кодексу України, додатка № 3 до Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", відомчої класифікації видатків та кредитування державного бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 11, головним розпорядником бюджетної програми за КПКВК 2506080 "Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду" є Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України - відповідальний виконавець і розпорядник коштів нижчого рівня.
Згідно з частинами першою, другою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Відповідно до пунктів 20, 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Таким чином, саме Мінсоцполітики забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері пенсійного забезпечення та є головним розпорядником коштів за бюджетною програмою за КПКВК 2506080 "Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду".
Отже, виділення коштів із державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України.
Органами Пенсійного фонду України ведеться облік рішень суду, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.
Черговість виконання рішень визначається датою набрання його законної сили.
30.12.2024 Головою правління Пенсійного фонду України затверджено Тимчасовий розпис доходів та видатків Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на І квартал 2025 року.
Затвердженим Тимчасовим розписом доходів та видатків Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на І квартал 2025 року не передбачені кошти на виплату заборгованості за рішеннями судів.
Тимчасовим розписом доходів і видатків ГУ ПФУ в Рівненській області на ІІ квартал 2025 року, затвердженим наказом Пенсійного фонду України від 31.03.2025 №49 передбачено кошти на виконання рішень суду в сумі 35,3 тис. грн.
Погашення заборгованості за рішеннями суду буде здійснено з 20.11.2020 в порядку черговості за датою набрання рішенням законної сили в межах виділеної суми коштів на ці цілі, оскільки було погашено заборгованість за рішеннями суду включно по 19.11.2020.
Отже, обставини, повідомлені ГУ ПФУ в Рівненській області, свідчать про те, що невиплата в повному обсязі нарахованої ОСОБА_1 на виконання судового рішення пенсії зумовлена не недбалістю чи неналежним виконанням своїх обов'язків, а власне правовим регулюванням порядку виплати та фінансуванням витрат на виплату пенсій. Позивач не мав об'єктивної фінансової можливості виконати судове рішення в повному обсязі, оскільки кошти з Державного бюджету на виплату нарахованих на виконання судового рішення пенсій у необхідному розмірі не виділялись.
Верховний Суд у постанові від 31.05.2021 у справі №560/594/20 зазначив, що невиконання пенсійним органом рішення суду дозволяє державному виконавцю вжити заходи реагування у вигляді накладення штрафу, проте необхідно встановити, що послугувало причиною до невиконання рішення суду на момент накладення штрафу. Якщо встановлено, що невиконання відбулось без поважних причин, то наявні підстави для накладення штрафу, а у протилежному випадку (наявні реальні обставини, що є перешкодою до виконання), необхідно враховувати їх поважність та у кожному конкретному випадку виходити з цих обставин.
В свою чергу, Верховний Суд в постановах від 07.11.2019 у справі №420/70/19, від 23.04.2020 у справі №560/523/19 та від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 13.10. 2021 у справі №360/4708/20 та від 13.10.2021 у справі №360/4705/20 зазначив, невиконання судового рішення Головним управління Пенсійного фонду України в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
У відповідності до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Встановлені обставини справи в їх сукупності свідчать, що невиконання рішення суду у повному обсязі в даному випадку обумовлене об'єктивними причинами, які не залежали від позивача.
Поряд з цим, суд враховує, що з метою захисту інтересів стягувача державний виконавець наділений повноваженнями проводити перевірку виконання боржником рішень, що підлягають виконання відповідно до цього Закону, зокрема, одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб та інших учасників виконавчого провадження пояснення, довідки та іншу інформацію необхідну для проведення виконавчих дій (п.п.1,3 ч.3 ст.18 Закону №1404-VIII).
Тобто, державний виконавець був зобов'язаний та мав провести перевірку виконання судового рішення "боржником", оскільки підставою для накладення відповідного штрафу є саме невиконання рішення без поважних причин.
У свою чергу, відповідачем до суду не було надано, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що державний виконавець витребував від позивача довідки або ж розрахунок, які необхідні для перевірки виконання ним судового рішення. Будь-яких заходів щодо оцінки причини невиконання рішення суду відповідачем не вжито.
Органи Пенсійного фонду України, як органи державної влади, в силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, законами України та іншими нормативно-правовими актами.
Зважаючи на те, що ГУ ПФУ в Рівненській області вжито конкретні заходи, спрямовані на виконання рішення суду у справі №460/13801/24, а саме здійснено перерахунок пенсії третьої особи, за наслідком такого перерахунку сформовано суму доплати, яка підлягає виплаті стягувачу при отриманні позивачем бюджетних асигнувань, виділених з Державного бюджету на цю мету то суд дійшов висновку про відсутність підстав для накладення на позивача штрафу за невиконання судового рішення без поважних причин.
При винесенні оскарженої постанови державний виконавець не з'ясував та не дав належної оцінки причинам, які зумовили невиконання судового рішення в повному обсязі, та не встановив, що судове рішення не виконується органом Пенсійного фонду без поважних причин. Отже постанова державного виконавця про накладення на боржника штрафу не відповідає критеріям правомірності, встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України.
Суд також враховує, що у справі “Півень проти України» Європейський суд констатував порушення ст. 6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може бути виправдане недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання. У цій справі Європейський суд дійшов висновку про відсутність у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади, і констатував порушення п. 1 ст. 6 Конвенції. Невиконання рішення державного суду не може бути виправдане і відсутністю бюджетних видатків. У справі “Шмалько проти України» Європейський суд констатував, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів, щоб виправдати невиконання судового рішення про виплату боргу.
Однак суд зазначає, що у справі, що розглядається, предметом судового спору є правомірність застосування фінансової відповідальності за невиконання судового рішення без поважних причин, як способу спонукати боржника виконати судове рішення. За відсутності доказів невиконання судового рішення без поважних причин накладення на боржника штрафу суд вважає необґрунтованим також і з огляду на те, такий захід впливу на боржника жодним чином не призведе до виділення коштів із Державного бюджету на відповідні цілі, а отже й не впливатиме на виконання судового рішення. Тобто мета застосування фінансової відповідальності до боржника досягнута в такий спосіб не буде та не зможе захистити право стягувача на отримання заборгованості з пенсійних виплат попередніх періодів.
При ухвалені рішення суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що постанова державного виконавця від 08.07.2025 (ВП №78259249) про накладення штрафу в сумі 5100,00 грн на позивача є протиправною та підлягає скасуванню.
При цьому, суд вважає, що визнання протиправною та скасування спірної постанови є достатнім заходом для захисту та відновлення порушеного права позивача, а тому позовна вимога про визнання протиправними дій державного виконавця щодо винесення такої постанови задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , про визнання дій неправомірними, скасування постанови - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 08.07.2025 ВП №78259249, якою на Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області накладено штраф у розмірі 5100 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 18 серпня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Відповідач - Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Замкова, буд. 29,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 43316386)
Суддя У.М. Нор