про залишення позовної заяви без руху
18 серпня 2025 рокум. ПолтаваСправа № 440/11194/25
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Слободянюк Н.І., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до 3 Територіального Одеського вузлу урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Полтавського окружного адміністративного суду подана позовна заява ОСОБА_1 до 3 Територіального Одеського вузлу урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України про:
- визнання протиправними дій 3 Територіального Одеського вузла урядового зв?язку Державної служби спеціального зв?язку та захисту інформації України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення (з урахуванням основних та додаткових його складових, а також премії), а також виплаченої за 2020-2023 роки грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
- зобов?язання 3 Територіального Одеського вузлу урядового зв?язку Державної служби спеціального зв?язку та захисту інформації України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням основних та додаткових його складових, а також премії) за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року, а також виплаченої за 2020-2023 роки грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням раніше проведених виплат.
- визнання протиправною бездіяльності 3 Територіального Одеського вузла урядового зв?язку Державної служби спеціального зв?язку та захисту інформації України, яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого перерахунку грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по день фактичної виплати перерахованого грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;
- зобов?язання 3 Територіального Одеського вузлу урядового зв?язку Державної служби спеціального зв?язку та захисту інформації України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого перерахунку грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по день фактичної виплати перерахованого грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
В ході з'ясування вищенаведених питань суддею встановлено наступне.
Відповідно до частин першої та п'ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
За визначенням, наведеним у пункті 17 частини першої статті 4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Як свідчить зміст позовної заяви, предмет спору у цій справі зводиться до вимог про перерахунок грошового забезпечення позивача під час проходження ним військової служби, яка в силу пункту 17 частини першої статті 4 КАС України є публічною службою, а відтак для такої категорії спорів частиною п'ятою статті 122 КАС України встановлений місячний строк звернення до суду.
Разом з тим, беручи до уваги той факт, що стаття 122 КАС України, зокрема частина п'ята цієї статті, не містить норми, яка б встановлювала строк звернення до суду у справах про стягнення належної особам, які перебували (перебувають) на публічній службі, заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці, Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, відповідно до якого положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, відповідно до частин першої та другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, тобто до 19 липня 2022 року) "працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком".
Відповідно до частин першої та другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній після внесення змін Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, тобто з 19 липня 2022 року) "працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
При цьому відповідно до пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України відмінено карантин.
Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23 (пункти 65.1 та 65.2 пункту 65), вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшов таких висновків:
"Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином:
правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції);
у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин"). З урахуванням пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року".
Таким чином, до правовідносин, які мали місце у період до 19 липня 2022 року, строк звернення до суду не обмежений, а до правовідносин, які виникли у період після 19 липня 2023 року, строк звернення до суду становить три місяці з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права, а у разі звільнення такої особи строк звернення до суду становить - три місяці з дня одержання особою письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені їй при звільненні. При цьому з урахуванням закінчення в Україні строку дії карантину 30 червня 2023 року, перебіг строку звернення до суду з вимогами про стягнення належної працівнику заробітної плати відновлено з 01 липня 2023 року.
Ураховуючи правову позицію, сформовану Верховним Судом у справі №460/21394/23, суд доходить висновку, що в цій справі до вимог про перерахунок та виплату грошового забезпечення до 18 липня 2022 року застосуванню підлягає частина друга статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених Законом України №2352-ІХ) якою визначено, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Однак, період перерахунку та виплати грошового забезпечення з 19 липня 2022 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні/виключенні зі списків особового складу.
При цьому початок перебігу тримісячного строку для подання позову в частині вимог за період з 19 липня 2022 року слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23, таке ознайомлення відбувається шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, в якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні/виключенні зі списків особового складу військової частини).
Згідно із Витягом із наказу начальника 3 Територіального Одеського вузлу урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України від 15 серпня 2024 року №70-ОС ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 31 серпня 2024 року.
Позивач звернувся до суду з позовом - 12 серпня 2025 року, тобто із пропуском встановленого законом тримісячного строку.
До позовної заяви позивачем додано заяву про поновлення строку звернення до суду, яка обґрунтована тим, що позивач вперше дізнався про те, що йому розраховувалося грошове забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений Законом Про Державний бюджет України на 01 січня 2018 року (1762 грн), а фактично має бути застосовано прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законами про Державний бюджет України на відповідний рік із листа-відповіді від 24 липня 2025 року, що отриманий від відповідача, адже у витязі з наказу про звільнення та грошовому атестаті не було зазначено, який прожитковий мінімум застосовувався при розрахунку грошового забезпечення, а позивач не мав підстав для сумніву у добросовісності відповідача при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення.
Надаючи оцінку поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовом, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд зауважує, що критеріями оцінки причин поважності пропуску строку звернення до суду є: 1) обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк (є причиною); 2) обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла або тривала протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
При цьому поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Суд наголошує на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.
Встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (суб'єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії, рішення від 22 жовтня 1996 року, справа Девеер проти Бельгії, рішення від 27 лютого 1980 року)."
Поновлення пропущеного строку звернення до суду є порушенням принципу правової визначеності, а відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим.
За змістом пункту 11.1 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (додаток до наказу Міністерства оборони України 22 травня 2017 №280 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 22 квітня 2021 року №104) грошовий атестат видається військовослужбовцю військовою частиною, в якій він перебуває на грошовому забезпеченні, у таких випадках: - вибуття до нового місця служби (навчання) з виключенням зі списків особового складу військової частини; - зарахування військової частини, що не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, на фінансове забезпечення від однієї військової частини до іншої; - звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби); - відрядження військовослужбовців до органів виконавчої влади та інших цивільних установ із залишенням на військовій службі.
Згідно з абзацом першим пункту 11.3 розділу 11 Правил № 280 грошовий атестат виписується у двох примірниках на кожного військовослужбовця окремо (друкованим способом або ручкою), підписується командиром військової частини і начальником фінансового органу і засвідчується особистим підписом власника грошового атестата та відтиском гербової печатки з найменуванням частини, зазначеної в атестаті, та реєструється в журналі реєстрації вихідної документації.
Перший примірник грошового атестата видається під підпис у картці особового рахунку військовослужбовця, в якій зазначається дата його видачі, а другий залишається в діловодстві фінансового органу військової частини (абзац п'ятий пункту 11.3 розділу 11 Правил №280).
Відповідно до пункту 11.2 розділу 11 Правил №280 у грошовому атестаті зазначаються, зокрема та невиключно, дані про розмір посадового окладу та окладу за військовим званням станом на день видання цього атестата.
Форма грошового атестата встановлена додатком 16 Правил №280. Ця форма передбачає відображення в атестаті всіх складових грошового забезпечення військовослужбовця, які йому нараховані та виплачені у день виключення зі списків особового складу військової частини.
Окрім цього, форма грошового атестата передбачає пункт 14 такого змісту: Правильність даних, зазначених в атестаті, підтверджую ….. (підпис військовослужбовця).
Відтак, про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення військовослужбовець, який вибуває до нового місця служби, або який звільняється з військової служби, дізнається у день виключення його зі списків особового складу військової частини шляхом засвідчення особистим підписом на грошовому атестаті, один примірник якого видається військовослужбовцю, а інший залишається в діловодстві фінансового органу військової частини.
До позовної заяви позивач не долучив грошовий атестат. Натомість позивач долучив до позовної заяви форму грошового атестату, що наведена в додатку до Інструкції про грошове забезпечення та компенсаційні виплати військовослужбовцям Дерджавної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, затвердженої наказом Адміністрації Держспецзв'язку від 13 березня 2018 року №151.
У той же час зі змісту Правил №280 слідує, що в день виключення позивача з особового складу військової частини та всіх видів забезпечення 31 серпня 2024 року позивачу мало бути видано перший примірник грошового атестата. Заперечень щодо цього позивач не зазначає.
На противагу доводам позивача суд зазначає, що у разі виключення військовослужбовця з особового складу військової частини та усіх видів її забезпечення (у зв'язку зі звільненням зі служби або вибуттям до нового місця служби) письмовим документом, в якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні /виключенні зі списків особового складу військової частини та усіх видів забезпечення, є (за висновком Верховного Суду, наведеним у постанові Верховного Суду від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/2) - грошовий атестат, а не лист відповідача, що надісланий у відповідь на запит позивача. Направлення позивачем до відповідача заяви (після закінчення встановленого законом строку звернення до суду) та отримання від відповідача листа не змінює моменту, з яким законодавство пов'язує початок перебігу строку звернення до суду, а свідчить лише про час, коли позивач виявив зацікавленість до стану своїх прав та почав вчиняти активні дії щодо реалізації своїх прав і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду, а фактично є штучно створеною новою часовою передумовою звернення з позовом до суду. На переконання суду, військовослужбовець, який виключений з особового складу певної військової частини та отримав грошовий атестат, в якому (в силу чинного законодавства та висновку Верховного Суду) зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні/ виключенні зі списків особового складу військової частини, вправі звернутися до відповідача із заявою щодо отримання інформації про те, як обраховане грошове забезпечення та на підставі яких нормативно-правових актів, або про підстави ненарахування чи неналежного нарахування грошового забезпечення за певний період, - без зайвих зволікань та до спливу встановленого законом строку звернення до суду. Доказів на підтвердження наявності у позивача вагомих перешкод звернутися до відповідача із заявою щодо отримання такої інформації у період з дня отримання грошового атестату до дня закінчення встановленого законом трьохмісячного строку звернення до суду позивач також не надав.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що у цій справі позивач звернувся до суду із позовом в частині позовних вимог щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 19 травня 2023 року з пропуском установленого процесуальним законом строку та при цьому доказів на підтвердження наявності обставин, які були об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили звернення до суду у строк, який пропущено, до матеріалів позовної заяви (заяви про поновлення строку звернення) не надав.
Таким чином, суд не знаходить підстав для визнання поважними підстав пропуску строку звернення до суду з позовом у частині позовних вимог щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 19 травня 2023 року .
Суд зауважує, що позивач звернувся до суду з цими позовними вимогами понад рік з дня виключення його з особового складу військової частини та отримання грошового атестату без надання доказів на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду, а тому поновлення позивачу строку звернення до суду без наявності поважних причин його пропуску свідчитиме не тільки про нехтування судом вимог закону, а й про недотримання судом такого принципу адміністративного судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Враховуючи вищевикладене, позовна заява не відповідає вимогам статті 122 КАС України.
Відповідно до частини першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи наведене, позовна заява у частині позовних вимог щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 19 травня 2023 року підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаного недоліку.
Керуючись статтями 122, 123, 161, 169, 171, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
Визнати неповажними підстави подання позову з пропущенням встановленого строку звернення до суду.
Позовну заяву ОСОБА_1 до 3 Територіального Одеського вузлу урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії у частині позовних вимог щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 19 травня 2023 року залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліку - упродовж десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недолік необхідно усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду:
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку з доказами поважності причин його пропуску (зокрема, грошовим атестатом, виданим позивачу 3 Територіальним Одеським вузлом урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; доказами на підтвердження наявності у позивача перешкод щодо звернення до відповідача із заявою щодо отримання детального розрахунку спірного грошового забезпечення у період з дня його виключення з особового складу військової частини (отримання грошового атестату) до дня закінчення встановленого законом трьохмісячного строку звернення до суду)
або
- уточненої позовної заяви, у якій спірним періодом буде період з 29 січня 2020 року по 18 липня 2022 року, та копії такої уточненої позовної заяви відповідно до кількості учасників справи.
Роз'яснити позивачу, що у разі неусунення недоліку позовної заяви вона буде повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя Н.І. Слободянюк