про закриття провадження у справі
18 серпня 2025 рокум. ПолтаваСправа № 440/10101/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Канигіної Т.С., розглянувши справу в письмовому провадженні за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІСПРОМ ПОЛТАВА" про стягнення адміністративно-господарських санкцій,
Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІСПРОМ ПОЛТАВА" про стягнення адміністративно-господарських санкцій, а саме просить: стягнути з відповідача адміністративно - господарські санкції у розмірі 48596,58 грн та пені у розмірі 1506,60 грн.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.
12.08.2025 до суду надійшла заява представника позивача про відмову від позовних вимог. Зазначено, що відповідачем сплачено до державного бюджету адміністративно-господарську санкцію в сумі 48596,58 та пеню в сумі 2745,90 грн, що підтверджується випискою ГУ ДКСУ у Полтавській області.
Розглянувши подану заяву та матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Частиною третьою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом частини першої статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову.
Положення наведених норм відповідно до принципу диспозитивності визначає право позивача на пред'явлення позову та право розпоряджатись своїми вимогами на власний розсуд.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
Відповідно до частини шостої статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України суд не приймає відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем і не визнає умов примирення сторін, якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси.
За таких обставин, зважаючи на наявність у позивача права на відмову від позову та відсутність будь-яких порушень прав, свобод чи інтересів третіх осіб такими діями ініціатора звернення, суд вважає за можливе прийняти відмову від позову.
Отже, провадження у цій справі слід закрити.
Позивачем подано також клопотання про повернення судового збору розмірі 3028 грн.
Згідно з частиною другою статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
У пункті 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, наведеній у постанові від 08.05.2024 у справі № 240/17530/23: аналіз змісту частин першої-третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України дозволяє зробити висновок про те, що витрати суб'єкта владних повноважень на сплату судового збору за будь-яких результатів розгляду справи (задоволення або відмова в задоволенні позову як повністю, так і частково) не підлягають розподілу за результатом розгляду справи.
Суд вважає, що такий підхід законодавця нерозривно пов'язаний із завданням адміністративного судочинства, котре полягає у вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин із метою ефективного захисту прав, свобод й інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень із боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, якщо позивачем є суб'єкт владних повноважень, то незалежно від результатів розгляду справи понесені ним судові витрати, окрім судових витрат суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз (частина друга статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України), не підлягають розподілу.
На думку Верховного Суду, підхід про розподіл судових витрат у разі відмови позивача - суб'єкта владних повноважень від позову не сприятиме врегулюванню відповідачами спорів у позасудовому порядку, оскільки їм буде вигідніше "програти справу" і не відшкодовувати судові витрати на сплату судового збору, аніж добровільно виконати вимоги позивача - суб'єкта владних повноважень до вирішення спору по суті та мати обов'язок відшкодовувати його витрати на сплату судового збору.
З урахуванням наведеного об'єднана палата КАС ВС дійшла висновку про те, що передбачене статтею 140 Кодексу адміністративного судочинства України правило щодо присудження витрат спрацьовує, якщо позивачем є фізична або юридична особа, яка не є суб'єктом владних повноважень. Якщо позивачем є суб'єкт владних повноважень, незалежно від результату розгляду справи не підлягають відшкодуванню понесені ним судові витрати, окрім судових витрат суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.
До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 29.08.2022 у справі № 826/16473/15.
Таким чином, положення статті 7 Закону України "Про судовий збір" щодо повернення сплаченої суми судового збору за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі в адміністративному судочинстві застосовуються лише за клопотанням сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.
З урахуванням наведеного, не підлягає поверненню сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір.
Керуючись статтями 4, 9, 47, 238, 142, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Прийняти відмову Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю від позову.
Провадження у справі за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІСПРОМ ПОЛТАВА" про стягнення адміністративно-господарських санкцій закрити.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
У задоволенні клопотання Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про повернення судового збору відмовити.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення судового рішення шляхом подання апеляційної скарги в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.С. Канигіна