Справа № 420/27771/25
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
18 серпня 2025 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Караван Р.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Біляївської міської ради Одеського району Одеської області (67602, Одеська область, Одеський район, місто Біляївка, пр-кт. Незалежності, 9; ЄДРПОУ 33579244) про визнання протиправними дій щодо відмови у поновленні договору землі,
ОСОБА_1 12.08.2025 року через засоби поштового зв'язку звернувся до Біляївської міської ради Одеського району Одеської області, який зареєстровано канцелярією суду 15.08.2025, у якому просить суд:
визнати протиправними дії Біляївської міської ради, що полягали у відмові в поновленні договору оренди (земельна ділянка загальної площі 1,8329 га., кадастровий номер 5121010100:01:001:0924) за моєю заявою ОСОБА_1 від 15.07.2024;
визнати протиправними дії щодо виставлення спірної земельної ділянки (загальної площі 1,8329 га., кадастровий номер 5121010100:01:001:0924) на електронний аукціон без врахування переважного права орендаря;
скасувати результати електронного аукціону (лот №LRE001-UA-20250508-43489) проведеного 10 червня 2025 року через систему Prozorro. Продажі (земельна ділянка загальної площі 1,8329 га., кадастровий номер 5121010100:01:001:0924);
зобов'язати Біляївську міську раду повторно розглянути заяву Позивача про поновлення договору оренди (земельна ділянка загальної площі 1,8329 га., кадастровий номер 5121010100:01:001:0924) з дотриманням законодавства та мого переважного права.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 КАС України.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття провадження за позовом ОСОБА_2 , та здійснюючи перевірку щодо підсудності цієї справи адміністративному суду, вважаю за необхідне зазначити наступне.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейським судом з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначено, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункту 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Отже, поняття суд, встановлений законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Статтею 55 Конституції України закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає та встановлює Кодекс адміністративного судочинства України.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
За приписами частини другої статті 4 КАС України публічно-правовий спір це спір у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
Натомість приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило майнового, приватного права чи інтересу.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин.
У даному разі, позивачем заявлені позовні вимоги до Біляївської міської ради Одеського району Одеської області та основна вимога, яка заявлена позивачем стосується питання визнання протиправними дій Біляївської міської ради, що полягали у відмові в поновленні договору оренди (земельна ділянка загальної площі 1,8329 га., кадастровий номер 5121010100:01:001:0924) за заявою ОСОБА_1 від 15.07.2024.
Виходячи з мотивів наведених у позовній заяві та змісту прохальної частини позову суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду за захистом власних приватних прав, пов'язаних із реалізацією його права на укладення договору оренди з дотриманням його переважного права оренди земельної ділянки, яке передбачено пунктом 3.2. укладеного між ним та Біляївською міською радою договору оренди землі.
При цьому, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на положення Закону України «Про оренду землі», Земельного кодексу України та судову практику Верховного Суду у господарських та цивільних справах.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.
Згідно ч. 6 ст. 21 КАС України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб'єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.
Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Ураховуючи наведені вище нормативні положення, не є публічно-правовим спір між суб'єктом владних повноважень та суб'єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.
Такий зміст позовних вимог та характер правовідносини, щодо яких виник спір, вказує на те, що звернення до суду з цим позовом спрямоване, насамперед, на захист права позивача щодо його переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що цей спір не пов'язаний із захистом прав у сфері публічно-правових відносин, водночас стосується цивільних прав та інтересів позивача.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги стосуються приватно-правових відносин, порядок їх вирішення врегульований нормами ЦПК України, а тому вказаний спір не є публічно-правовим, що виключає можливість його вирішення адміністративним судом.
Суд відхиляє наведені у позовній заяві посилання позивача на правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 29 січня 2019 року у справі № 910/20323/17, оскільки остання є нерелевантною та до спірних правовідносин застосуванню не підлягає, оскільки стосується оскарження розпорядження Харківської обласної державної адміністрації від 28 листопада 2011 року № 685 «Про надання земельної ділянки в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Декарт Плюс» на території Харківського району» за умови не укладення відповідного договору оренди на підставі оскаржуваного розпорядження. У вказаній же справі між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди та предмет спору стосується порушення визначеного п. 3.2. договору права на переважне право орендаря на укладення договору оренди на новий строк.
З моменту укладення між землекористувачем та органом місцевого самоврядування договору оренди землі припиняються адміністративні відносини між цими суб'єктами, та в подальшому виникають договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору. Такі ознаки не притаманні адміністративним правовідносинам, натомість - притаманні цивільним правовідносинам, які з урахуванням суб'єктного складу можуть бути предметом судового розгляду у відповідному суді загальної юрисдикції або господарському суді.
Аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 150/928/14-а (провадження № 11?113апп18).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відтак наявні підстави для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.
У разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи (частина 6 статті 170 КАС України).
Зважаючи на суб'єктний склад учасників спірних правовідносин та характер таких відносин, розгляд даної справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
На підставі наведеного та керуючись статтями 170, 171, 248, 294-295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
У відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Біляївської міської ради Одеського району Одеської області про визнання протиправними дій щодо відмови у поновленні договору землі - відмовити.
Роз'яснити позивачеві, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Роз'яснити позивачеві, що вказані в позові вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надіслати позивачеві разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Роман КАРАВАН