Іменем України
18 серпня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/9928/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) позовну заяву Кардаша В'ячеслава Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся з адміністративним позовом Кардаш В'ячеслав Анатолійович в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач, ГУ ПФУ в м.Києві), з такими вимогами:
-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в переведені з 16.05.2022 ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до п. 10 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перевести з 16.05.2022 ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до п. 10 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» з урахуванням для обрахунку пенсію довідки від 08.12.2021 № 10-462 та від 08.12.2021 №10-463;
-стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10000 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач 16.05.2022 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою встановленого зразка та необхідними документами за переведенням на пенсію державного службовця відповідно до пункту 10 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу».
Відповідач листом від 25.05.2022 повідомив позивача, що на день набрання чинності Закону України «Про державну службу», а саме станом на 01.05.2016 у позивача відсутній стаж державної служби, оскільки робота в органах податкової інспекції (фіскальної служби) не відносяться до посад державної служби.
Позивач з відмовою відповідача не згоден та зазначає, що стаж державної служби позивача станом на 01.05.2016 складав 20 років 1 місяць та 17 днів, що є достатнім для призначення пенсії державного службовця.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 липня 2022 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання представника Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про залучення співвідповідача у справі Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року прийнято адміністративну справу до провадження. Розгляд справи продовжено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Киівській області як другого відповідача до участі у справі.
ГУ ПФУ в м.Києві суду подано відзив на позовну заяву, в якому представник просить у задоволені позову відмовити у повному обсязі з огляду на наступне.
ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою щодо переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» .
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області в порядку екстериторіальності розглянуто заяву ОСОБА_1 від 16.05.2022 щодо переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» та прийнято рішення від № 263040002777 про відмову у переведенні на пенсію за вислугу років.
Про прийняте рішення ГУ ПФУ м.Києві листом від 25.05.2022 вих №2600-0208-8/55754 повідомлено ОСОБА_1 про відмову у переведені на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Відповідач також зазначає , що станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 набула 0 років 5 місяців 17 дні стажу державної служби, що недостатньо для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» .
На підставі викладеного, ГУ ПФУ в м.Києві просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
ГУ ПФУ в Київській області через підсистему «Електронний суд» до суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м.Києві та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За матеріалами ЕПС не працює. Страховий стаж становить 45 роки 0 місяців 17 днів.
ОСОБА_1 , звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України 16.05.2022.
За результатами розгляду заяви від 16.05.2022 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області винесено рішення №263040002777 від 17.05.2022 про відмову у здійсненні перерахунку у зв'язку з відсутністю необхідного стажу державної служби.
Відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889) на призначення пенсії можуть розраховувати, зокрема, особи які на день набрання чинності цим Законом обіймають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі - Закон №3723) та актами Кабінету Міністрів України. У такому разі особа має набути 10 років стажу на посадах державної служби саме на 01.05.2016.
Згідно роз'яснень управління Державної служби України щодо зарахування до стажу державної служби, що дає право на призначення пенсії державного службовця незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку, періодів роботи в органах державної податкової служби на посадах, за якими присвоюються спеціальні звання, то віднесення посад державних службовців до відповідних категорій посад державних службовців здійснюється відповідно до статті 25 Закону №3723. Посади працівників органів державної податкової служби цією статтею не передбачені.
Водночас, у разі виходу посадових осіб органів державної податкової служби на пенсію з посад державних службовців, стаж державної служби для призначення таким особам пенсії державного службовця обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283, яка втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229.
Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою КМУ від 25.03.2016 року №229 врахування до спеціального стажу роботи на посадах керівників і спеціалістів державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекцїї та її територіальних органів не передбачено.
Отже, станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 набула 0 років 5 місяців 17 дні стажу державної служби, що недостатньо для призначення пенсії відповідно до Закону України “Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей72-76,90 КАС України, судом встановлено таке.
16.05.2022 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м.Києві, як одержувач пенсії за віком, призначеної за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
16.05.2022 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в м.Києві з заявою про перехід на пенсію за віком за Законом України «Про державну службу».
Заяву позивача розглянуто за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Київській області та рішенням №263040002777 від 17.05.2022 відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного стажу державної служби.
Згідно довідки ГУ ДПС у м.Києві від 08.12.2021 № 10-462 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), виданої ОСОБА_1 , про те, що вона працювала в ГУ ДПС у м.Києві на посаді головного державного інспектора та її заробітна плата станом на листопад 2021 року становить: посадовий оклад 8200,00 грн; надбавка за ранг (6 ранг) 500,00 грн; надбавка за вислугу років (50 відсотків) (за стаж державної служби 25 років) 4100,00 грн; усього 12800,00 грн.
Згідно довідки 08.12.2021 № 10-463 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, виданої ОСОБА_1 для призначення згідно з пунктами 10, 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону “Про'державну службу» пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ “Про державну службу» про те, що середні розміри надбавок, премій та інших виплат за листопад 2021 року, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, становили: місяць дистопад; надбавка за інтенсивність 3159,29 грн; надбавка за виконання особливо важкої роботи 1482, 33 грн; надбавка за роботу з відомостями, що становлять державну таємницю 0,00 грн; виплати за додаткове навантаження 0,00 грн; премія місячна 2335,19 грн; інші виплати (матеріальна допомога, премії, наховані за період, що перевищує календарний місяць) в частині, що відповідає календарному місяцю 6540,61 грн; разом 13517, 42 грн.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон від 10.12.2015 №889-VIII).
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723 (далі - Закон від 16.12.1993 №3723), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу, якими передбачено право державних службовців, за певних умов, на призначення пенсії за віком відповідно до цього закону.
Так, відповідно до частини першої статті 37 Закону від 16.12.1993 №3723 на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Механізм обчислення стажу державної служби визначений Порядком обчислення стажу державної служби, який затверджений постановою КМУ від 25.03.2016 №229 (далі - Порядок №229).
Пунктом 4 Порядку №229 встановлено, що стаж державної служби обчислюється відповідно до частини другої статті 46 Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу».
Так, статтею 46 цього Закону визначено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема: час перебування на посаді державної служби відповідно до Закону; час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
У пункті 6 Порядку також зазначено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 10.12.2015 №889-VIII стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом (до 01.05.2016) обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Системний аналіз цих норм дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію, відповідно до вимог статті 37 Закону України «Про державну службу», є досягнення такими особами певного віку та наявність відповідного страхового стажу. При цьому, зазначений вік визначається положеннями статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Тобто, до 01.05.2016 право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01.05.2016 відповідно до статті 90 Закону від 10.12.2015 №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Разом з тим, законодавець визначив певні умови за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723.
Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889 державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону України «Про державну службу» №3723 та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 10.12.2015 №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статті 25 Закону України «Про державну службу» №3723 та актами КМУ, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723 в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону від 10.12.2015 №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723 в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії, відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723 після 01.05.2016, є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону від 16.12.1993 №3723 і Прикінцевих та перехідних положень Закону від 10.12.2015 №889-VIII, а саме щодо віку, стажу державної служби або стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України від 04.12.1990 №509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (далі - Закон №509-XII), а з 12.08.2012 - Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Пунктом 342.4 статті 342 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.
Згідно з абзацами першим, другим пункту 344.1 статті 344 ПК України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому, період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 №229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 №889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 №889-VIII. Згідно з пунктом 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Згідно пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової служби. Крім цього, згідно з п.342.4 ст.342 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.
Відповідно до ст.1 Закону №3723-ХІІ, який був чинним від початку спірного періоду трудової діяльності позивача (15.03.1996) до набрання чинності Законом Закон №889-VIII (01.05.2016), державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.
Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Як убачається з матеріалів справи, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Київськійобласті № 263040002777 від 17.05.2022 позивачу було відмовлено у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Підставою відмови є відсутність необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до категорії державних службовців, оскільки посади працівників державної податкової інспекції (які мають спеціальні звання) до категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723, не відносяться.
Із записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 10.04.1980 убачається, що позивач у період з 15.03.1996 до 29.10.2021 займала посади, віднесені до посад державної служби, в органах податкової служби, їй було присвоєно персональні та спеціальні звання, ранги державного службовця.
Таким чином, позивач у період з 15.03.1996 до 29.10.2021 працювала на різних посадах в органах державної податкової служби, посаду в цій службі обіймала і станом на 01.05.2016.
Верховний Суд України раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 08 жовтня 2013 року у справі №21-275а13 зазначив, що аналіз положень статті 37 Закону №3723-XII, Закону №509-XII дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.
Таким чином, суд дійшов висновку , що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.
За таких обставин, періоди роботи позивача з 15.03.1996 до 29.10.2021 на посадах державної служби, в органах державної податкової служби України, підлягають зарахуванню до стажу державної служби.
На підставі викладеного, враховуючи досягнення позивачем пенсійного віку, наявність у позивача достатнього страхового стажу та стажу державної служби понад 20 років та той факт, що станом на 01.05.2016 позивач обіймала посаду державної служби, суд підсумовує, що станом на момент звернення до відповідача з заявою позивач мала право на призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Відповідно до частини 3 статті 45 Закону №1058-IV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Позивач, звернувшись із заявою від 16.05.2022 №2062, надала органу Пенсійного фонду усі документи, необхідні для здійснення переведення позивача з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII та пункту 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII.
Оскільки спірні правовідносини виникли у зв'язку з порушенням права позивача на переведення з одного виду пенсії на інший, а матеріалами справи підтверджено, що у відповідача, як територіального органу Пенсійного фонду, відсутні інші варіанти правомірної поведінки ніж ухвалення позитивного рішення за результатами розгляду заяви позивача, належним способом захисту позивача є зобов'язання відповідача ІІ перевести позивача з 16.05.2022 на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.
Правильність обрання такого способу захисту порушеного права у підтверджена Верховним Судом у постанові від 19.12.2023 у справі №600/947/23-а щодо бездіяльності органу Пенсійного фонду щодо переведення позивача з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058-IV на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ у зв'язку із наявністю у позивача, якому під час служби присвоєно спеціальне звання, стажу на посаді державного службовця та більше 20 років на момент набрання чинності Законом №889-VІІІ (01.05.2016).
Щодо територіального органу Пенсійного фонду, який має повторно розглянути заяву позивача, суд зазначає, що у спірних правовідносинах заяву позивача в порядку екстериторіальності розглянуто ГУ ПФУ в Київській області та прийнято оскаржене рішення, відтак право позивача на належне пенсійне забезпечення порушено цим відповідачем, тому обов'язок відновлення порушеного права позивача покладається на орган Пенсійного фонду, який допустив таке порушення.
Отже, у задоволенні позовних вимог до ГУ ПФУ в м.Києві слід відмовити за відсутністю порушення цим органом Пенсійного фонду прав позивача.
Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди.
Згідно з статтею 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до положень статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що під моральною шкодою треба розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих відносин через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
У пункті 5 цієї ж постанови зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Однак, як встановлено судом, позивачем не доведено, що зазначеними вище діями та бездіяльністю відповідача йому заподіяно моральну шкоду, а саме не надано жодних належних доказів того, в чому полягає моральна шкода, якими обставинами вона підтверджується (наявність душевних переживань, погіршення стану здоров'я тощо), наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідача та заподіянням йому шкоди, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди тощо.
Водночас, з урахуванням наведеного вище, суд зазначає, що сам по собі факт протиправної поведінки відповідача не свідчить про завдання позивачу моральної шкоди.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 31 липня 2019 року у справі № 804/6922/16.
За наведених обставин та усталеного правового врегулювання, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди слід відмовити.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач як особа з інвалідністю ІІ групи звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 КАС України, суд
Позов Кардаша В'ячеслава Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16), Головного управління Пенсійного фонду в Київській області (місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Ярославського, 40) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області №263040002777 від 17.05.2022 про відмову ОСОБА_1 в переведенні на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 08.12.2021 № 10-462 та від 08.12.2021 №10-463, які видані Головним управлінням ДПС у м.Києві, з дати звернення - з 16.05.2022.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Захарова