18 серпня 2025 року № 320/26399/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якому просить суд:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови Позивачу здійснення перерахунку та сплати у подальшому пенсії з урахуванням встановлених на 01.01.2023, на 01.01.2024 прожиткових мінімумів та індексацій за 2023 і 2024 роки;
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та сплачувати у подальшому пенсії з урахуванням встановлених на 01.01.2023, на 01.01.2024 прожиткових мінімумів та індексацій за 2023 і 2024 роки;
зобов'язати відповідача сплатити однією сумою створену їм заборгованість у зв'язку з невиконанням вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 78 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів Населення»; Постанови Шостого ААС від 14.06.2022 у справі №640/13891/21.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що всупереч чинному законодавству відповідач виплачує позивачу пенсію по інвалідності з обмеженням її максимального розміру, що по суті є порушенням його конституційним прав та законних інтересів.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі №320/26399/24 та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач у відзиві на позов вказав про необґрунтованість позовних вимог.
Позивач у відповіді на відзив не погодився з доводами відповідача.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію відповідно до Закону №2262.
З отриманого від відповідача листа, позивач дізнався, що станом на 01.10.2024 розмір пенсії по інвалідності (з доплатами) складає 34889,47 грн., що на думку позивача є меншим, оскільки пенсії кожного року має перераховуватись у зв'язку із збільшенням прожиткового мінімуму, встановленого для непрацездатних громадян.
Позивач, не погоджуючись з такими діями відповідача, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно частини 3 статті 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За змістом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Вирішуючи спір, суд виходив з того, що умови, норми і порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців визначає також Закон України від 09.04.1992 № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-XII).
З матеріалів справи встановлено, що позивачу призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 2262-XII.
Так, обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, також введено в дію Законом № 3668-VI.
Частиною сьомою статті 43 Закону № 2262-XII, в редакції Закону № 3668-VI, із змінами, внесеними Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01 січня 2016 р. по 31 грудня 2016 р., максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740,00 грн.
Конституційним Судом України рішенням від 20 грудня 2016 року у справі №1-38/2016 №7-рп/2016 визнано неконституційними положення частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". У рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що особи, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, створених відповідно до законів України, а також члени їхніх сімей мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту, а обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2017 року, у частині 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та в частині 3 статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" слова і цифри "у період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2016 р." замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 р.". Водночас, внесені Законом № 1774-VIII зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 року № 7-р(ІІ)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) приписи статті 2 Закону № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
У пункті 2 резолютивної частини цього Рішення зазначено, що приписи статті 2 Закону № 3668-VI втрачають чинність через шість місяців з дня ухвалення цього Рішення.
Тобто, лише до 12.04.2023 року була наявна колізія між приписами частини сьомої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та статтею 2 Закону № 3668-VI, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 12.10.2022 № 7-р(ІІ)/2022, в частині обмеження пенсії максимальним розміром.
Отже, обмеження максимального розміру пенсії особи, право на пенсійне забезпечення у якої встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним.
Разом з тим, з матеріалів справи позивача встановлено, що розмір його пенсії (з надбавками), призначеної відповідно до норм Закону № 2262-ХІІ, станом на 01.12.2024 складав 34889,47 грн, де: 33520,88 грн - основний розмір пенсії; 5617,70 грн - підвищення основного розміру пенсії; 837,20 грн - підвищення особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи.
Отже, з наявних у справі матеріалів не встановлено виплату позивачу пенсії, призначеної відповідно до норм Закону № 2262-ХІІ, з обмеженням її максимальним розміром.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, у задоволенні яких належить відмовити.
Відповідно до положень статті 139 КАС України, судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Колеснікова І.С.