ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"18" серпня 2025 р. справа № 300/3304/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Скільського І.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) в інтересах якого діє адвокат Яковишин В.В. (далі - представник позивача) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо незвільнення ОСОБА_1 відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу», за сімейними обставинами, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час дії воєнного стану;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 звільнити з військової служби ОСОБА_1 відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», за сімейними обставинами, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час дії воєнного стану.
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач мобілізований і проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . ОСОБА_1 у березні 2025 подав рапортпро звільнення з військової служби відповідно до абзацу 13 пункту 3 часини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком який є особою з інвалідністю ІІ групи. До вказаного рапорту позивач долучив необхідний перелік документів, які підтверджували, що його батько має ІІгрупу інвалідності, потребує постійного догляду, мати позивача є також особою з інвалідністю ІІ групи (психічне захворювання) та потребує догляду, рідний брат позивача перебуває на військовій службі у ЗСУ, інших дітей у батька немає, батьки батька померли, рідний брат та сестра батька є непрацездатними особами. За наслідками розгляду рапортупозивача, листом від 05.04.2025Військова частина НОМЕР_1 повідомила ОСОБА_1 про відсутність підстав для звільнення з військової служби, оскільки згідно акту обстеження військового стану військовослужбовця від 17.03.2025 затвердженого начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , у ОСОБА_2 (особа яка потребує стороннього догляду) є брат ОСОБА_3 та сестра ОСОБА_4 .Документів щодо потреби в постійному догляді цих осіб не надано. Відповідно підстав для винесення проекту наказу командира ВЧ НОМЕР_1 про звільнення з військової служби не вбачається. Позивач та його представник вважають таку відмову відповідача протиправною зважаючи на те, що батько ОСОБА_1 - ОСОБА_4 є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду. Батьки батька позивача померли. Мати позивача є особою з інвалідністю ІІ групи й сама потребує постійного догляду. Брат позивача - ОСОБА_5 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . Рідні брат та сестра батька позивача є пенсіонерами (непрацездатними громадянами) та проживають у іншій області.
Ухвалою від 19.05.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.65-66).
Військова частина НОМЕР_1 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалась. Згідно з довідками про доставку електронного листа ухвала про відкриття провадження доставлена до електронного кабінету Військової частини НОМЕР_1 (а.с.68). Крім того відповідачем ухваласуду від 19.05.2025 про відкриття провадження отримана 01.07.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.74).
Згідно з частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, суд вважає, що відповідача повідомлено належним чином про розгляд справи в суді, а справа підлягає вирішенню за наявними у ній матеріалами.
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 12.10.1987, батьками ОСОБА_1 .ІНФОРМАЦІЯ_7 є : ОСОБА_4 та ОСОБА_6 (а.с.29).
Згідно довідки МСЕК №192959 від 03.01.2007 ОСОБА_4 1952 р.н. (батько позивача) з 01.11.2006 встановлено ІІ групу інвалідності повічно (а.с.31).
Відповідно до висновку про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі №4/1550 від 29.07.2024 (форма первинної облікової документації №080-2/о) виданого Структурним підрозділом «Міська поліклініка №4» КНП «ЦПМКДД», ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 потребує отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (а.с.32).
Згідно витягу із акту огляду у МСЕК до довідки серії ІФ №154325 від 18.03.2005 ОСОБА_7 1950 р.н., (мати позивача)встановлено ІІ групу інвалідності довічно(непрацездатна) (а.с.46).
Відповідно до довідки №3-48/756 від 20.01.2025 рідний брат позивача - ОСОБА_5 перебуває на військовій службі по мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 Збройних Сил України з 28.12.2024 по теперішній час (зворот а.с.41).
Згідно акту обстеження сімейного стану військовослужбовця від 17.03.2025 затвердженого начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ,комісія провела перевірку сімейного стану військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації солдата ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 . На день перевірки сім'я військовослужбовця складається: батько - ОСОБА_4 1952, ІІ група інвалідностіповічно, потребує постійного догляду (довідка до акта огляду МСЕК №192959, висновок ЛКК №4/1550 від 29.07.2024); мати - ОСОБА_7 1950 р.н., ІІ група інвалідності довічно, потребує постійного догляду (довідка до акта огляду МСЕК №154325, висновок ЛКК №2142 від 06.02.2025); брат - ОСОБА_5 1985 р.н. проходить військову службу по мобілізації в в/ НОМЕР_4 . Також у акті комісією зазначено про наявність у батька позивача - ОСОБА_2 брата ОСОБА_3 1957 р.н., який досяг пенсійного віку; сестри ОСОБА_8 1961 р.н.яка досягла пенсійного віку. Онуки у ОСОБА_2 відсутні. Інших осіб, які можуть здійснювати догляд за ОСОБА_4 комісією не виявлено (а.с.56-59).
Встановлені актом обстеження сімейного стану військовослужбовця від 17.03.2025 затвердженого начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 обставини підтверджені висновком головного спеціаліста командування з обліковою спеціальністю «правознавство» ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.60-61).
У березні 2025 на ім'я командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 подано рапорт про звільнення з військової служби відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком який є особою з інвалідністю ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісіїзакладу охорони здоров'я, або рішеннямекспертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.До рапорту позивачем було долучено відповідні документи в підтвердження того,що його батько має ІІ групу інвалідності, потребує постійного догляду, мати позивача є також особою з інвалідністю ІІ групи (психічне захворювання) та потребує догляду, рідний брат позивача перебуває на військовій службі у ЗСУ, інших дітей у батька немає, батьки батька померли, рідний брат та сестра батька є непрацездатними особами.
За результатом розгляду рапорту помічником командира військової частини з правової роботи - начальником юридичної служби військової частини НОМЕР_1 підготовлено командиру військової частини НОМЕР_1 висновок від 05.04.2025. Згідно вказаного висновку підстав для задоволення рапорту - винесення проекту наказу про звільнення солдата ОСОБА_1 з військової служби, на даний час, не вбачається.Як підставу для відмови у задоволенні рапорту зазначено, що в порушення вимог Положення про проходження громадянами України військової служби в Збройних силах України, Інструкції про організацію виконання положення про проходження громадянами України військової служби в Збройних силах Українизатвердженої наказом МОУ №170 від 10.04.2009, до рапорту солдат ОСОБА_1 не надав документи щодо відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення особи інваліда 2 групи з потребою в постійному сторонньому догляді або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я або рішеннямекспертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи утримувати особу інваліда з потребою в постійному сторонньому догляді . Згідно акту обстеження сімейного стану військовослужбовця від 17.03.2025 затвердженого начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , у ОСОБА_4 (особа яка потребує постійного стороннього догляду) є брат - ОСОБА_3 та сестра ОСОБА_4 . Документів щодо потреби в постійному сторонньому догляді цих осіб не надано (а.с.15-16).
Листом від 05.04.2025 Військова частина НОМЕР_1 повідомила позивача про відсутність підстав для звільнення з військової служби. До вказаного листа долучено висновок за рапортом військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 (а.с.13-14).
Вважаючи протиправною відмову відповідача у звільненні з військової служби, позивач, в інтересах якого діє адвокат Яковишин В.В., звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд, при вирішенні даної справи, керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Згідно з частинами 1 та 2 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частиною 6 статті 2 Закону №2232-ХІІ передбачено наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.
Суд зазначає, що на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено та діє.
Згідно вимог статей 20, 22 Закону №2232-XII на військову службу за призовом під час мобілізації приймаються громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років (для вищого офіцерського складу до 65 років).
Статтею 24 Закону №2232-ХІІ унормований початок, призупинення і закінчення проходження військової служби.
Відповідно до частини 3 статті 24 Закону №2232-ХІІ закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII, а у частині четвертій цієї статті наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, зокрема: під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (пункт 1), під час воєнного стану (пункт 2).
Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану:г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Згідно з абзацом 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах,під час дії воєнного стану,необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Згідно з частиною 7 статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі Положення №1153/2008).
Відповідно до пунктів 6, 7 Положення №1153/2008 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Згідно з пунктом 12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Продовження дії контрактів із військовослужбовцями, які звільняються, у випадках, визначених законодавством, затвердження військовослужбовців на посади за мобілізаційним планом, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, призупинення військової служби або звільнення з військової служби осіб, які проходять строкову військову службу, оформлюється письмовими наказами по стройовій частині. Також наказами по стройовій частині в особливий період оформлюється продовження військової служби та дії контракту понад встановлені строки до термінів, визначених частиною дев'ятою статті 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України.
Відповідно до пункту 112 Положення №1153/2008 військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 цього Положення.
Військовослужбовець, який проходить військову службу за призовом, переміщується у зв'язку із службовою необхідністю та за станом здоров'я на нове місце військової служби без його згоди.
У пункті 116 Положення №1153/2008 наведені випадки, за яких допускається зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання.
Військовослужбовці звільняються з посад та зараховуються в розпорядження посадових осіб наказами командирів (начальників), які мають право призначення на ці посади.
Військовослужбовці, які зараховані в розпорядження відповідно до підпунктів 1 - 12-1 цього пункту, продовжують проходити військову службу згідно з цим Положенням, виконуючи обов'язки військової служби в межах, визначених посадовою особою, у розпорядженні якої вони перебувають.
Військовослужбовець, якого звільнено з посади, вважається таким, що перебуває у розпорядженні відповідного командира (начальника) військової частини, у списках якої він перебуває, з дня, що настає за днем звільнення, та до дня, з якого він приступив до виконання обов'язків за новою військовою посадою, на яку його призначено (до дня зарахування у розпорядження посадової особи, яка має право призначення на посаду).
Згідно з пунктом 117 Положення №1153/2008 призначення на посади військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні відповідних командирів (начальників), проводиться в якомога коротший строк, але не пізніше ніж через два місяці з дня звільнення з попередньої посади, за винятком випадків, передбачених підпунктами 12 - 16 пункту 116 цього Положення.
Пунктом 225 Положення №1153/2008 передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється:
2) під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", зокрема, - у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
- підстави звільнення з військової служби;
- думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
- районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Згідно з пунктом 241 Положення №1153/2008 накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.
Пунктами 12.1, 12.11 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 року за №438/16454 (далі - Інструкція №170) передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.
Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Відповідно до підпункту 26 пункту5 додатку 19 до Інструкції №170, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються:копія аркуша бесіди;копія рапорту військовослужбовця;копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років);документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме:у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я:
документи, які підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами);
один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді.
Відповідно до обставин справи відмовою у задоволенні рапорту про звільнення позивача з військової служби стало те, що з акту обстеження сімейного стану військовослужбовця від 17.03.2025 затвердженого начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , у ОСОБА_4 (особа яка потребує постійного стороннього догляду) є брат - ОСОБА_3 та сестра ОСОБА_4 . Документів щодо потреби в постійному сторонньому догляді цих осіб не надано.
Отже, в цій справі відмова позивачу у звільненні з військової служби зводиться фактично до того, що позивач не надав підтверджуючих документів про потребу в постійному сторонньому догляді за братом батька позивача а саме: ОСОБА_3 сестрою БорейкоМирославоюОлександрівною.
З'ясовуючи наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 з військової служби згідно поданого ним рапорту, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами: у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком - ОСОБА_9 , який є особою з інвалідністю II групи, - необхідно встановити наявність у позивача всіх передбачених підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» умов для звільнення з військової служби з вищевказаної підстави.
Так, суд встановив, ОСОБА_10 :
1) є військовослужбовцем, проходить військову службу у воєнний час за призовом під час мобілізації;
2) позивач подав рапорт про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком - ОСОБА_4 , який є особою з інвалідністю II групи;
3) батько позивача - ОСОБА_4 1952 р.н., є особою з інвалідністю II групи, встановлена безстроково, що підтверджується довідкою серії МСЕ №192959 (а.с.31). Необхідність здійснення постійного догляду за ОСОБА_4 підтверджена висновком Структурного підрозділу «Міська поліклініка №4»КНП «Центр первинної медичної і консультативної діагностичної допомоги» за №4/1550 від 29.07.2024 про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (а.с.32);
4) мати позивача - ОСОБА_7 1950 р.н., є особою з інвалідністю II групи, встановлена безстроково, що підтверджується витягом із акту огляду у МСЕКдодовідки серії МСЕ №154325 (а.с.46).
5) рідний брат позивача - ОСОБА_5 1985 р.н., перебуває на військовій службі по мобілізації, що підтверджується довідкою №3-48/756 від 20.01.2025 (зворот а.с.41).
Факт того, що ОСОБА_4 1952 р.н., є батьком а ОСОБА_7 1950 р.н.,є матір'ю - ОСОБА_1 підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_1 від 12.10.1987 серії НОМЕР_3 (а.с.29).
Згідно висновку комісії зазначеному у акті обстеження сімейного стану військовослужбовця від 17.03.2025 затвердженого начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановлено, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 ,батько - ОСОБА_11 відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії МСЕ№192959 та висновку ЛКК №4/1550 від 29.07.2024 є особою з інвалідністю ІІ групиповічно, потребує постійного догляду. Щодо інших родичів першого та другого ступеня споріднення особи з інвалідністю: - батьки ОСОБА_2 - померли (свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 , свідоцтво про смерть серії НОМЕР_6 , НОМЕР_7 ); - другий з подружжя ОСОБА_2 - дружина ОСОБА_7 1950 р.н.,є особою з інвалідністю ІІ групи довічно, потребує постійного догляду (свідоцтво про одруження серія НОМЕР_8 , довідка до акта огляду МСЕК серії МСЕ №154325, висновок ЛКК №2142 від 06.02.2025); - інші діти ОСОБА_2 - син ОСОБА_5 , 1985 проходить військову службу за призовом під час мобілізації в в/ч НОМЕР_2 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_9 , довідка форми 5 від 20.01.2025 №3-48/756); - брати сестри ОСОБА_2 - комісію повідомлено про сестру ОСОБА_4 1961 р.н., яка досягла пенсійного віку та зареєстрована у АДРЕСА_1 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_10 );брата ОСОБА_3 1957 р.н., який досяг пенсійного віку; - онуки:комісію повідомлено про відсутність онуків. Інших осіб, які можуть здійснювати догляд за ОСОБА_4 , не виявлено (а.с.56-59).
Всі вищевказані документи були долучені до рапорту позивача про звільнення з військової служби, доказів зворотнього матеріали справи не містять.
Що стосується такої умови для звільнення ОСОБА_1 з військової служби, як відсутність в ОСОБА_2 членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, то суд вказує на таке.
Визначення поняття «інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення» міститься в підпункті 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, згідно якого членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу ІV цього Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені.
Членами сім'ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.
Водночас, підпункт 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України містить застереження про те, що таке визначення поняття «інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення» використовуються лише для цілей розділу ІVПодаткового кодексу України «Податок на доходи фізичних осіб».
Визначення поняття «сім'я» міститься в пункті 1 частини другої статті 3 Сімейного кодексу України, згідно якого сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Згідно з абзацом другим резолютивної частини рішення Конституційного суду України №5-рп/99 від 03.06.1999 року (справа про офіційне тлумачення терміна«член сім'ї»), до кола членів сім'ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони належать його (її) дружина (чоловік), їхні діти і батьки. Щодо них ознака (вимога) ведення спільного господарства з суб'єктом права на пільги в оплаті користування житлом і комунальними послугами застосовується лише у передбачених законом випадках.
Житлове законодавство також широко використовує поняття «член сім'ї». Так, відповідно до частини другої статті 64 Житлового кодексу України до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Окрім кодифікованих нормативно-правових актів, законодавець застосовує поняття «член сім'ї» і в інших правових документах, де висловлені різні підходи до його розуміння.
Так, частиною першою статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що члени сім'ї:
а) особа, яка перебуває у шлюбі із суб'єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, та діти зазначеного суб'єкта до досягнення ними повноліття - незалежно від спільного проживання із суб'єктом;
б) будь-які особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки із суб'єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
У спірному випадку актом обстеження сімейного стану військовослужбовця від 17.03.2025 затвердженого начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 встановлено, що за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані: ОСОБА_4 1952 р.н., ОСОБА_7 1950 р.н, ОСОБА_5 1985 р.н., ОСОБА_1 1987 р.н. (а.с.56-59).
Доказів наявності будь-яких інших осіб, які спільно проживають чи пов'язані спільним побутом з ОСОБА_4 1952 р.н., матеріали справи не містять.
Таким чином, членами сім'ї ОСОБА_2 1952 р.н. є: дружина ОСОБА_7 1950 р.н, два сини - ОСОБА_5 1985 р.н., та ОСОБА_1 1987 р.н.
Що стосується сестри ОСОБА_2 - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 20.11.1989 року зареєстрована та проживаєза адресою: АДРЕСА_1 , щопідтверджуєтьсявитягом з реєструтериторіальноїгромадиІваничівськоїтериторіальноїгромадм (а.с.55). ОСОБА_12 пенсіонером, щопідтверджуєтьсякопієюпенсійногопосвідченнясерії НОМЕР_15 від 26.10.2021(а.с.54). В силу ОСОБА_13 може здійснювати догляд засвоїм братом ОСОБА_4 .
Що стосується ОСОБА_14 - ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 21.02.2001 року зареєстрованийта проживаєза адресою: АДРЕСА_3 , щопідтверджуєтьсяпаспортом громадянинаУкраїнисерії НОМЕР_11 (а.с.50-51).Також ОСОБА_3 пенсіонером, щопідтверджуєтьсякопієюпенсійногопосвідченнясерії НОМЕР_14 від06.09.2017(а.с.52).В силу вказанихобставин ОСОБА_3 може здійснювати догляд засвоїм братом ОСОБА_4 .
Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого цим Законом віку, що дає право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, та дострокової пенсії, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону.
Отже, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є пенсіонерамиі в силу закону належать до непрацездатних громадян.
Зазначені обставини, з огляду на наведене правове регулювання, є достатніми для підтвердження неможливості додатково таких осіб, які не є членами сім'ї ОСОБА_2 , але є його родичами другого ступеня споріднення, як ОСОБА_16 та ОСОБА_3 здійснювати догляд за своїм братом - ОСОБА_4 .
Підсумовуючи, суд дійшов висновку визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи), прийняту за результатом розгляду його рапорта.
Щодо вимог позивача зобов'язального характеру, то суд вказує на таке.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень.
Згідно з частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Позиція Верховного Суду щодо застосування частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме щодо можливості зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, була висловлена у постановах від 04.09.2021 у справі №320/5007/20, від 14.09.2021 у справі №320/5007/20, від 23.12.2021 у справі №480/4737/19 та від 13.10.2022 у справі №380/13558/21.
Також суд враховує правову позицію, що міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №806/965/17 та від 27.09.2021 у справі №380/8727/20, відповідно до якої у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому особою дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання особою усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Таким чином, у випадку коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд може зобов'язати відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення, та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.
Як установлено судом та підтверджено матеріалами справи, рапорт позивача був розглянутий відповідачем з урахуванням долучених позивачем документів і в його задоволенні відмовлено.
Незаконність цієї відмови підтверджено судом і не спростовано відповідачем.
Крім того, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи.
Зважаючи на це та враховуючи, що норми підпункту «г» п.2 ч.4 (абз.13 п. 3 ч.12) ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» містять імперативний припис, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, зокрема, під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), - «у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи» (тобто відсутня дискреція щодо прийняття рішення за наявності цих обставин - звільняти чи не звільняти), суд уважає, що обраний спосіб захисту порушеного права позивача є ефективним і відповідає завданню адміністративного судочинства.
Відтак, враховуючи встановлену протиправність відмови відповідача щодо звільненнявійськовослужбовцяОСОБА_1 з військової служби, а також встановленого судом права позивача на звільнення з військової служби на підставі пп. «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу'необхідно зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення з військової служби військовослужбовця ОСОБА_1 на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 (абзац 13пункту 3 частини 12) статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особина підставі поданого ним рапорту та доданих до нього документів.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач під час розгляду справи не надав.
Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи), прийняту за результатом розгляду його рапорта.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення з військової служби військовослужбовця ОСОБА_1 на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 (абзац 13пункту 3 частини 12) статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи на підставі поданого ним рапорту та доданих до нього документів.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_12 ), адреса: АДРЕСА_4 ;
відповідач - Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_13 ), адреса: АДРЕСА_5 .
Суддя /підпис/ Скільський І.І.