18 серпня 2025 року Справа № 280/4901/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м.Херсон, вул. Крицак Валентини, буд. 6, код ЄДРПОУ 21295057)
Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр.Соборний, буд. 158-б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. № 10, код ЄДРПОУ 22933548)
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
12.06.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - третя особа), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 14.04.2025 №213050043264, щодо відмови ОСОБА_1 в призначені та виплаті пенсії за віком;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Херсонській області здійснити призначення та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із зарахуванням до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1984 року по 26.02.1990 рік згідно диплому НОМЕР_2 від 26.02.1990 року, періоду роботи з 29.04.1985 року по 24.11.1990 рік згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 01.08.1983 року, періоду роботи з 26.11.1990 року по 01.11.1994 рік згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 01.08.1983 року, періоду роботи з 01.11.1994 року по 01.03.1996 рік згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 01.08.1983 року, періодів роботи з 01.03.1996 року по 03.03.1996 рік, з 04.03.1999 року по 06.05.2003 рік згідно трудової книжки НОМЕР_4 від 01.08.1983 року, періодів роботи з 17.04.2015 року по 05.04.2018 рік, з 18.06.2018 року по 05.04.2019 рік, з 08.04.2019 року по 06.03.2024 рік, з 18.03.2024 року згідно трудової книжки НОМЕР_4 від 01.08.1983 року (нова дата заповнення:17.04.2012), та призначити позивачу пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV, починаючи з 26.03.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських та інших документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах. Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або не точного запису не передбачено. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання всіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. За загальним правилом, формальні неточності у документах не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації її права на соціальний захист шляхом призначення пенсії. Крім того, зазначає, що періоди його роботи в республіці білорусь припадають на чинність «Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць «Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992».
Відповідач 1 проти задоволення позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема зазначив, що відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, орган Пенсійного фонду діяв обґрунтовано, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з огляду на що, слід дійти до висновків щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі
Відповідач 2 проти задоволення позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема зазначив, що позивачу було відмовлено в призначені пенсії за віком відповідно статті 26 Закону №1058-IV, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. В задоволенні позову просить відмовити.
Ухвалою суду від 17.06.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Позивач 07.04.2025 звернувся із заявою до територіальних органів Пенсійного фонду України, про призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно принципу екстериторіальності заяву та документи позивача було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області та прийнято рішення №213050043264 від 14.04.2025про відмову у призначені пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Згідно вищезазначеного рішення страховий стаж позивача становить-17 років11 місяців 25 днів. До страхового стажу не зараховано:
1) період навчання відповідно диплому НОМЕР_2 від 26.02.1990 року, оскільки до заяви про призначення було додано копію вищезазначеного диплому. Для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку про період навчання, форму навчання та присвоєну кваліфікацію, видану на підставі первинних документів;
2) періоди трудової діяльності, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_3 від 01.08.1983 року:
-період роботи з 29.04.1985 року по 24.11.1990 рік, оскільки відсутня назва підприємства при прийнятті на роботу;
- період роботи з 26.11.1990 по 01.11.1994 рік, оскільки відсутня посада, підпис та прізвище відповідальної особи при звільненні з підприємства;
- період роботи з 01.11.1994 по 01.03.1996 рік, оскільки наявне виправлення в даті наказу на звільнення;
- періоди роботи з 01.03.1996 року по 03.03.1996, з 04.03.1999 по 06.05.2003 (стаж зараховано частково з 01.01.1998 по 31.08.1998 рік, з 01.12.1998 по 31.12.1998, з 01.07.1999 по 31.12.2002 згідно даних в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування), оскільки відсутня посада та прізвище відповідальної особи при звільнені з підприємства.
- період роботи з 17.04.2015 по 05.04.2018, з 18.06.2018 по 05.04.2019, з 08.04.2019 по 06.03.2024, з 18.03.2024, оскільки з 19 червня 2023 року для України припинено дію угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.2024 року. У зв'язку з цим до страхового стажу зараховуються періоди роботи в республіці білорусь по 31.12.1991 рік.
Позивач не погоджуючись з таким рішенням відповідача 2, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІУ (далі Закон 1058), Законом України "Про пенсійне забезпечення" № 1 788-ХІІ від 05.11.1991 та іншими нормативно-правовими актами.
Закон 1058 розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 1 ст. 5 Закону №1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону,
Абзацом 7 частини 2 ст. 5 Закону №1058 передбачено, що виключно цим Законом визначаються умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Закон України від 09.07.2003 № 1058 - IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон №1058) є спеціальним нормативно-правовим актом у сфері пенсійного забезпечення.
Відповідно до ч.1 статті 26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Згідно ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Відповідно до ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Судом встановлено, що відповідачем до страхового стажу позивача не зараховано період навчання відповідно диплому НОМЕР_2 від 26.02.1990 року, оскільки до заяви про призначення було додано копію вищезазначеного диплому. Для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку про період навчання, форму навчання та присвоєну кваліфікацію, видану на підставі первинних документів; періоди трудової діяльності, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_3 від 01.08.1983 року: -період роботи з 29.04.1985 року по 24.11.1990 рік, оскільки відсутня назва підприємства при прийнятті на роботу; - період роботи з 26.11.1990 по 01.11.1994 рік, оскільки відсутня посада, підпис та прізвище відповідальної особи при звільненні з підприємства; - період роботи з 01.11.1994 по 01.03.1996 рік, оскільки наявне виправлення в даті наказу на звільнення; - періоди роботи з 01.03.1996 року по 03.03.1996, з 04.03.1999 по 06.05.2003 (стаж зараховано частково з 01.01.1998 по 31.08.1998 рік, з 01.12.1998 по 31.12.1998, з 01.07.1999 по 31.12.2002 згідно даних в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування), оскільки відсутня посада та прізвище відповідальної особи при звільнені з підприємства;- період роботи з 17.04.2015 по 05.04.2018, з 18.06.2018 по 05.04.2019, з 08.04.2019 по 06.03.2024, з 18.03.2024, оскільки з 19 червня 2023 року для України припинено дію угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.2024 року. У зв'язку з цим до страхового стажу зараховуються періоди роботи в Республіці Білорусь по 31.12.1991 рік.
Надаючи оцінку таким діям відповідача, суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок).
Відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно норм законодавства, чинного у спірний період роботи позивача, а саме: Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція № 162) було визначено порядок ведення трудових книжок.
З 29.07.1993 порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція №58), яка містить аналогічні вимоги щодо внесення записів до трудових книжок, що й Інструкція №162.
Відповідно до п. 2.5 Інструкції № 162 у випадку виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення виправлення здійснюється адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати працівнику необхідну допомогу в цьому. Аналогічна правова позиція висловлена у п. 2.6 Інструкції № 58.
Згідно п. 2.8 Інструкції № 162 виправлені відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення і т. ін. мають повність відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У випадку втрати наказу або розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, що не вказані в трудовій книжці. Аналогічна правова позиція висловлена у п. 2.9 Інструкції № 58.
Відповідно до п.2.2 Інструкції №162, заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Стягнення до трудової книжки не заносяться.
Згідно з п.2.3. Інструкції №162, всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Пунктом 2.11 Інструкції №162 встановлено, що після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.
Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Аналогічні за змістом вимоги встановлені пунктом 2.12 Інструкції № 58.
Відповідно до пункту 2.12 Інструкції № 162 зміна записів в трудових книжках про прізвище, ім'я, по-батькові та дату народження здійснюються адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я, по-батькові, тощо) з посиланням на дату та номер цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, попереднє прізвище чи ім'я, по-батькові, дата народження та записуються нові дані. Посилання на відповідні документи записуються на внутрішній стороні обкладинки та засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. В такому ж порядку за необхідності вносяться зміни у відомостях щодо освіти, професії, спеціальності.
Аналогічні за змістом вимоги містяться у пункті 2.13 Інструкції № 58.
Також, пунктом 2.13 Інструкції №162 визначено, що у графі 3 розділу «Відомості про роботу» у вигляді заголовка, пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.
У графі 3 пишеться: «Прийнятий або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво» із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду.
Згідно з 4.1 Інструкції №162, при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Таким чином, аналіз вказаних вище правових норм дозволяє дійти до висновку, що обов'язок щодо внесення достовірних відомостей про працівника під час заповнення трудової книжки покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки вперше, а не на працівника, а тому наявність таких недоліків в трудовій книжці позивача не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу останнього періодів роботи згідно з записами в трудовій книжці, виконаними у відповідності до вимог Інструкцій № 162 та № 58.
Крім того, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України Про трудові книжки працівників від 27.04.1993 №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
Отже, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Вищенаведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 30.09.2019р. по справі № 638/18467/15-а зазначено, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Відповідно до диплому НОМЕР_2 від 26.02.1990 позивач з 01.09.1984 по 26.02.1990 позивач навчалася у Вітебському національному медичному інституті.
Враховуючи, що період навчання може бути також підтверджений дипломом, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що диплом НОМЕР_2 від 26.02.1990 містить неправдиві або недостовірні відомості, відтак, період навчання позивача з 01.09.1984 по 26.02.1990 підлягає зарахуванню до страхового стажу.
Крім того, з трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 судом встановлено, що позивач:
запис №3 на час відсутності основного працівника зачислена на посаду фармацевта, згідно Наказу №13 від 29.04.1985;
запис №4 звільнена в порядку переводу в аптеку №158 м. Херсона, згідно Наказу №35 від 24.11.1990;
запис №5 прийнята по переводу на посаду провізора-технолога в аптеку №158 м. Херсона, згідно Наказу №26 від 26.11.1990;
запис №6 переведена на посаду замісника завідуючого аптеки №158, згідно Наказу №9 від 02.03.1992;
запис №7 переведена на посаду замісника завідуючого аптеки №158, згідно Наказу від 19.11.1994;
запис №8 прийнята в орендне підприємство «Панацея» на посаду замісника завідуючого аптеки №158, згідно Наказу №2 від 19.11.1994;
запис №9 реорганізоване орендне підприємство «Панацея» в товариство з обмеженою відповідальністю «Панацея» , згідно Наказу від 18.06.1995;
запис №10 звільнена по переводу, згідно Наказу№97 від 29.02.1996;
запис №11 прийнято на посаду провізора по переводу, згідно Наказу №2 від 03.03.1996;
запис №12 звільнена по переводу, згідно Наказу №18 від 03.03.1999;
запис №13 зачислена на посаду провізора, згідно Наказу №2 від 04.03.1999;
запис №14 звільнена по переводу згідно Наказу №27 від 06.05.2003.
Суд зазначає, що спірні записи №3-14 у трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 01.08.1983 є читабельними та чіткими, внесені відповідно до вимог законодавства, а саме належно завірені та містять необхідні реквізити, передбачені Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників. Записи виконані акуратно, без виправлень і помилок, у хронологічному порядку, що забезпечує повноту та достовірність відображення трудової діяльності працівника.
Суд наголошує, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що періоди роботи позивача з 29.04.1985 року по 24.11.1990 рік, з 26.11.1990 року по 01.11.1994 рік, з 01.11.1994 року по 01.03.1996 рік, з 01.03.1996 року по 03.03.1996 рік, з 04.03.1999 року по 06.05.2003 рік згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 01.08.1983 року мають бути зараховані до страхового стажу, оскільки відповідач в силу правових позицій Верховного Суду, що вказані вище, не несе відповідальність за заповнення трудової книжки.
Суд вважає за необхідне зазначити, що орган який призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Однак, відповідач не вчинив жодних дій, спрямованих на отримання додаткових відомостей, на підтвердження обґрунтованості та достовірності, або уточнення даних, що містяться у поданих позивачем документах, в яких зазначені періоди роботи, зокрема, у записах трудової книжки.
Відповідач відмовляючи позивачу у зарахуванні спірних періодів трудового стажу не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.
Щодо не зарахування періодів роботи з 17.04.2015 по 05.04.2018, з 18.06.2018 по 05.04.2019, з 08.04.2019 по 06.03.2024, з 18.03.2024, оскільки з 19 червня 2023 року для України припинено дію угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.2024 року, суд зазначає наступне.
Згідно трудової книжки НОМЕР_4 від 01.08.1983 року (нова дата заповнення: 17.04.2012), позивач:
запис №35 прийнята на посаду завідувач в аптеку №4 другої категорії м. Мінська, згідно Наказу №12-к від 17.04.2015;
запис №36 звільнена по згоді сторін, згідно Наказу №9-к від 05.04.2018;
запис №37 прийнята на посаду провізора в аптеку п'ятої категорії №25, згідно Наказу №115-к від 18.06.2018;
запис №38 звільнена по згоді сторін, згідно Наказу №111-к від 04.04.2019;
запис №39 прийнята провізором в аптеку №18, згідно Наказу №114-к від 05.04.2019;
запис №40 реорганізація підприємства, згідно Наказу №1-к від 24.12.2019;
запис №41 переведена на посаду завідувача аптеки №18, згідно Наказу №196-к від 17.08.2020;
запис №42 переміщена в аптеку №40 п?ятої категорії, згідно Наказу №373-к від 01.12.2023;
запис №43 звільнена по згоді сторін, згідно Наказу №77-к від 04.03.2024;
запис №44 прийнята на посаду провізора-рецептора аптеки №40, згідно Наказу №100-к від 18.03.2024;
запис №45 переведена на посаду завідувача аптеки №40 п'ятої категорії, згідно Наказу №118-к від 01.04.2024.
Також, зазначені періоди трудової діяльності позивача підтверджуються довідками, а саме: №03-40/09 від 19.03.2025, №03-40/08 від 19.03.2025, №2П від 03.04.2025, 22-29/3-209 від 03.04.2025 та трудовими договорами: від 17.04.2015 з додатками, від 22.03.2017 з додатками, від 18.06.2018, від 06.04.2019, №23 від 13.03.2020, від 15.02.2021, трудовий договір від 24.02.2022, №12 від 24.02.2023 з додатками, №29 від 18.03.2024 з додатками, №31 від 01.04.2024 з додатками.
Відповідно до ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13 березня 1992 року пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Так, стаття 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення передбачає, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Водночас, суд звертає увагу, що Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» прийнято рішення про вихід України з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. москві. Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022.
Отже, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 1328 від 29.11.2022 Україна, як держава - учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а тому припинення російською федерацією з 01.01.2023 участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, не стосуються періодів трудової діяльності позивача, що мали місце в період дії вказаної Угоди.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1058-IV цей Закон регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Стосовно посилань відповідачів на припинення Україною участі в Угоді з 19.06.2023 суд враховує таке.
Відповідно до ст.13 Угоди від 13.03.1992, кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Разом з тим, ч.2 ст.13 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення передбачає, що пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Згідно з ч.1 ст.25 Закону України «Про міжнародні договори України», припинення дії міжнародного договору України звільняє Україну від будь-якого зобов'язання щодо виконання договору і не впливає на права, зобов'язання чи правове становище України, що виникли в результаті виконання договору до припинення його дії.
З огляду на визначені правові наслідки припинення дії міжнародного договору України, слідує висновок, що денонсація Угоди від 13.03.1992 означає, що вказана Угода припинила породження зобов'язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов'язання або юридичне становище учасників цієї Угоди, які виникли в результаті її виконання; вони зберігаються і після припинення вказаної Угоди 19.06.2023.
Відтак, суд приходить до висновку, що відповідач 2 протиправно не зарахував до страхового стажу позивача період роботи з 17.04.2015 по 05.04.2018, з 18.06.2018 по 05.04.2019, з 08.04.2019 по 06.03.2024, з 18.03.2024, оскільки такий підтверджується його трудовою книжкою.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 14.04.2025 №213050043264 про відмову в призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.
Оскільки позивач на момент звернення із заявою про призначення пенсії від 29.01.2025 року досягнув 60 років, мав загальний страховий стажу понад 32 років, тому останній має право на призначення пенсії за віком на підставі частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Щодо дати призначення пенсії, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія за віком призначається з дня звернення за пенсією. Пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Враховуючи, що позивач звернувся із заявою про призначення пенсії не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку, тому пенсія позивачу має бути призначена дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, а саме з 26.03.2025.
Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду.
З огляду на встановлені обставини справи, наведені норми законодавства, вимоги позивача, та оскільки подана позивачем заява з документами по суті розглядалась за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області і не зараховано спірний стаж роботи позивача саме ним, суд дійшов до висновку, що належним способом захисту, необхідним для поновлення порушеного прав позивача, є визнання протиправним та скасування рішення відповідача 2 від 14.04.2025 №213050043264 та зобов'язання відповідача 2 зарахувати до страхового стажу позивача період навчання з 01.09.1984 року по 26.02.1990 рік згідно диплому НОМЕР_2 від 26.02.1990 року, періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 01.08.1983 року з 29.04.1985 року по 24.11.1990 рік, з 26.11.1990 року по 01.11.1994 рік, з 01.11.1994 року по 01.03.1996 рік, з 01.03.1996 року по 03.03.1996 рік, з 04.03.1999 року по 06.05.2003 рік; періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_4 від 01.08.1983 року (нова дата заповнення:17.04.2012) з 17.04.2015 року по 05.04.2018 рік, з 18.06.2018 року по 05.04.2019 рік, з 08.04.2019 року по 06.03.2024 рік, з 18.03.2024 року призначити пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 26.03.2025.
Таким чином вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м.Херсон, вул. Крицак Валентини, буд. 6, код ЄДРПОУ 21295057), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр.Соборний, буд. 158-б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. № 10, код ЄДРПОУ 22933548)-задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 14.04.2025 №213050043264.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1984 року по 26.02.1990 рік згідно диплому НОМЕР_2 від 26.02.1990 року, періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 01.08.1983 року з 29.04.1985 року по 24.11.1990 рік, з 26.11.1990 року по 01.11.1994 рік, з 01.11.1994 року по 01.03.1996 рік, з 01.03.1996 року по 03.03.1996 рік, з 04.03.1999 року по 06.05.2003 рік; періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_4 від 01.08.1983 року (нова дата заповнення:17.04.2012) з 17.04.2015 року по 05.04.2018 рік, з 18.06.2018 року по 05.04.2019 рік, з 08.04.2019 року по 06.03.2024 рік, з 18.03.2024 року, та призначити з 26.03.2025 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В іншій частині позовних вимог-відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору в розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр.Соборний, буд. 158-б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012), .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі 18.08.2025.
Суддя О.В. Конишева