15 серпня 2025 року Справа № 280/4815/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )
до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
09.06.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, оформлене листом від 23.01.2025 № 604, про відмову ОСОБА_1 у виплаті грошового забезпечення військовослужбовця Військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 ;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 прийняти рішення (наказ) щодо виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця Військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 (виплат в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інших видів грошового забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, індексації та перерахунку відповідного грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України з 24.02.2022 до визнання військовослужбовця Військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 в установленому законом порядку безвісно відсутнім чи померлим та не більше ніж до дня виключення останнього зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 є донькою військовослужбовця ОСОБА_2 та проживала разом із ним. 24.02.2022, під час виконання бойових завдань у районі населеного пункту Каланчак Херсонської області військовослужбовець зник безвісти. Позивач, через свого представника, звернулася до відповідача із заявою про виплати всіх належних військовослужбовцю сум грошового забезпечення, однак отримала відмову. Посилаючись на норми Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2026 № 884, вважає зазначене рішення протиправним та просить задовольнити позов.
Ухвалою суду від 16.06.2025 відкрито провадження у справі № 280/4815/25; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач позов не визнав, у поданому відзиві (вх. від 26.06.2025 № 32054) послався на те, що доказів, що ОСОБА_2 на момент зникнення безвісти мешкав разом з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 до позовної заяви не додано. Отже, відсутні законні підстави для виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 . У задоволенні позову просить відмовити.
01.07.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 32808), в якій він заперечує проти доводів відповідача.
Частиною п'ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.
ОСОБА_3 , яка діє на підставі довіреності від 15.08.2023, звернулася до Військової частини НОМЕР_2 із заявою від 13.12.2024 про виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення її батька, військовослужбовця ОСОБА_2 , який є безвісно відсутнім з 24.02.2022.
У якості додатків зазначено копії: паспорта, РНОКПП, довіреності, свідоцтва про народження, а також реквізити банку.
Листом від 23.01.2025 № 604 відповідач повідомив про відсутність підстав для виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення ОСОБА_2 , оскільки заява підписана представником, а до заяви додано фотокопії документів та довіреності від 15.08.2023, що не завірені належним чином.
Наведені обставини зумовили звернення ОСОБА_1 до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Порядок виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2026 № 884 (далі - Порядок № 884; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно пункту 1 Порядку № 884, цей Порядок визначає механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім'ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв'язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх (далі - військовослужбовці).
У цьому Порядку під терміном "безвісно відсутній військовослужбовець" слід розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, крім відомостей про самовільне залишення військової частини або місця служби (п. 2 Порядку № 884).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 884 за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
За правилами ч. 4 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
До заяви додаються: копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім'ї з даними про прізвище, ім'я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування); довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім'ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті); копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності); копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності); копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою).
Відповідно до п. 5 Порядку № 884 командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.
У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов'язково зазначаються підстави для такої відмови.
Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі:
подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку;
подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку;
подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку;
з'ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.
Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв'язку з поданням не в повному обсязі документів не позбавляє заявників права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.
Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку.
За правилами п. 7 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.
У спірному випадку відмова позивачу у виплаті грошового забезпечення безвісно відсутнього військовослужбовця ОСОБА_2 зумовлена поданням заяви особою, що не зазначена в пункті 7 Порядку № 884. При цьому, відповідач посилається на те, що ОСОБА_3 , яка діє на підставі довіреності від 15.08.2023, додала до заяви фотокопію такої довіреності та інші документи, не завірені належним чином.
Суд зазначає, що у відповіді від 23.01.2025 № 604 відповідач на інші підстави відмови не посилався, тому покликання у відзиві на відсутність доказів того, що ОСОБА_1 проживала разом із ОСОБА_2 , відхиляються.
Разом із тим, згідно частин першої, третьої статті 244 Цивільного кодексу України, представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.
Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
За правилами ч. 2 ст. 245 Цивільного кодексу України довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених частиною четвертою цієї статті.
Пункт 1 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 № 3425-XII визначає, що нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії: посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності, вимоги про нотаріальне посвідчення правочину тощо).
Суд зазначає, що стаття 244 Цивільного кодексу України не передбачає можливості представництва на підставі копії довіреності, тим більше, що така копія не завірена.
Покликання позивача на те, що Порядок № 884 не вимагає засвідчення довіреності суд відхиляє, оскільки цей Порядок визначає механізм виплати грошового забезпечення. Проте, питання належного представництва та належного підтвердження повноважень особи на представництво інтересів регулюються іншими нормативно-правовими актами, зокрема, Цивільним кодексом України.
Отже, оскільки ОСОБА_3 не відноситься до кола осіб, визначених п. 7 Порядку № 884, при цьому вона не надала відповідачу нотаріально посвідченої довіреності (оригіналу, а не фотокопії, жодним чином не завіреної) на представництво інтересів ОСОБА_1 , військова частина правомірно відмовила у виплаті грошового забезпечення на підставі заяви від 13.12.2024 відповідно до п. 5 Порядку № 884.
При цьому, заявнику роз'яснено, що прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення не позбавляє ОСОБА_1 права особисто звернутися з повторною заявою, за умови надання належним чином завірених копії документів на підтвердження права на отримання виплат.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, є не обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про відмову в задоволені позову.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення виготовлено та підписано 15.08.2025.
Суддя Ю.П. Бойченко