18 серпня 2025 року Справа № 640/22766/19 провадження № ЗП/280/1042/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Підприємства "ДЖІОМЕТРІ ГЛОБАЛ УКРАЇНА" (вул. Дегтярна, буд. 10, м. Київ, 04071) до Головного управління ДПС у м.Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Підприємство "ДЖІОМЕТРІ ГЛОБАЛ УКРАЇНА" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 20.08.2019 №00010981402 та зобов'язання відповідача здійснити звірку показників інтегрованої картки платника відповідно до первинних документів підприємства, починаючи з 2013 року та відкоригувати показники з переплати на прибуток в інтегрованій картці платника відповідно до даних підприємства.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки відповідача є помилковими, оскільки грунтуються на допущеній платником податків помилці при заповненні податкової декларації, яка не призвела та не могла призвести до фактичного зменшення зобов'язання позивача з податку на прибуток. Помилка в заповненні декларації не призвела до зменшення надходжень з платежу податок на прибуток, а тому позивач вважає, що донарахування податковим органом основної суми зобов'язання є протиправним. Також вважає необгрунтованими доводи відповідача про порушення п. 38 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, тому що задекларовану суму авансового внеску згідно Декларації за 3 квартал 2016 року у розмірі 126255 грн. не було перераховано до бюджету з підстав переплати податку на прибуток. Наявність переплати податку на прибуток підтверджена звіркою ДПС та одержаним документом, який було сформовано автоматичним шляхом вивантаження відповідної інформації з електронного кабінету. Позивач зазначає, що 30.12.2016 по інтегрованій картці платника податків пройшло списання задекларованої суми авансового внеску за 3 квартали 2016 року у розмірі 126288 грн., в результаті чого станом на 30.12.2016 переплата податку на прибуток підприємства склала 1965712, 81 грн. Просить позов задовольнити.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Амельохін В.В.) від 21.11.2019 відмовлено в задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Амельохін В.В.) від 21.11.2019 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Амельохін В.В.) від 03.12.2019 відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Відповідачем 27 грудня 2019 року подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що він не погоджується із заявленими позовними вимогами, оскільки позивачем в декларації з податку на прибуток підприємства неправомірно задекларовано рядок 19 декларації з податку на прибуток підприємства податкового періоду, а саме податок на прибуток до зменшення на суму 568294 грн. Згідно декларації з податку на прибуток підприємства за попередній податковий звітний період, тобто за 3 квартали 2016 року у рядку 17 декларації з податку на прибуток підприємства задекларовано суму податку в розмірі 0 грн. У звязку з цим відповідач вважає, що позивачем допущено порушення вимог п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 137.1 ст. 137 ПК України та наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства» та занижено податок на прибуток за 2016 рік на 568294 грн. Окрім того, позивачем не було сплачено до бюджету задекларовану суму авансових внесків протягом строків, визначених кодексом, у звязку з чим застосовано штрафну санкцію у розмірі 31572 грн. Вважає прийняте податкове повідомлення-рішення правомірним та просить у задоволенні позову відмовити.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано.
З урахуванням пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2825-IX, Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, справу №640/33072/20 передано на розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.
14.04.2025 справа №640/22766/19 надійшла до Запорізького окружного адміністративного суду, після повторного автоматизованого розподілу справи між суддями, проведеного в порядку Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), справу передано на розгляд судді Запорізького окружного адміністративного суду Сіпаці Андрію Васильовичу.
Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 21.04.2025 прийнято адміністративну справу до провадження.
На підставі наданих сторонами письмових доказів судом встановлено такі обставини.
Судом встановлено, що відповідачем відповідно до ст. 20, ст. 77, ст. 82 ПК України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за 2019 рік, на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 30.05.2019 № 7277, було проведено документальну планову виїзну перевірку Підприємства «Джіометрі Гробал Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2016 по 31.03.2019, валютного - за період з 01.04.2016 по 31.03.2019, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 31.03.2019 та іншого законодавства - за період з 01.04.2016 по 31.03.2019.
За результатами перевірки складено акт від 25.07.2019 № 484/26-15-14-02-02/25587182.
Висновками Акту зафіксовано порушення Підприємством «Джіометрі Гробал Україна» податкового законодавства, зокрема:
- п.п. 134.1.1, п. 134.1 ст. 134, п. 137.1 ст. 137 ПК України, а саме занижено податок на прибуток на загальну суму 568297 грн., в тому числі по періодам: за 2016 рік на суму 568297 грн.;
- п. 38 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, в результаті чого позивачем допущено порушення вимог своєчасності перерахування суми нарахованого авансового внеску з податку на прибуток до бюджету на загальну суму 126288 грн., у тому числі за 2016 рік у сумі 126288 грн.;
- п.п. 141.4.1 та п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПКУ, а саме заниження податку з доходу нерезидента за 2016 та 2018 роки на суму 37800 грн.;
- п. 201.10 ст. 201 ПКУ, в результаті чого встановлено порушення термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям-платникам податку на додану вартість за грудень 2018 року.
На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом 20.08.2019 було прийнято податкове повідомлення-рішення № 00010981402, яким Підприємству «Джіометрі Гробал Україна» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на загальну суму 741944 грн., з яких 568297 грн. - за податковими зобов'язаннями та 173647 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.
Відповідно до пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України, платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог статті 137 цього Кодексу.
В силу пункту 48.1 статті 48 Податкового кодексу України, податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.
Пунктом 137.4 ст.137 Податкового кодексу України встановлено, що податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду.
З аналізу наведених норм податкового законодавства вбачається, що податкове зобов'язання з податку на прибуток розраховується платником цього податку самостійно та ним подаються податкові декларації за податковими (звітними) періодами, які становлять календарні квартал, півріччя, три квартали, рік і розрахунки у вказаних у вказаних деклараціях здійснюються наростаючим підсумком, тобто декларація за три квартали має включати в себе розрахунки за весь період І-ІІІ кварталів (з урахуванням розрахунків з І квартал та за півріччя).
У свою чергу, Наказом Міністерства фінансів України від 10 жовтня 2015 року №897, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за №1415/27860, затверджено форму Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, згідно з якою: в рядку 17 декларації зазначається Податок на прибуток за звітний (податковий) період (рядок 06 + рядок 08 + рядок 10 + рядок 12 + рядок 15 - рядок 16 ЗП); в рядку 18 зазначається Податок на прибуток за результатами попереднього звітного (податкового) періоду поточного року з урахуванням уточнень (рядок 17 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній звітний (податковий) період поточного року); в рядку 19 зазначається Податок на прибуток, нарахований за результатами останнього (звітного) податкового періоду (рядок 17 - рядок 18) (+, -).
З матеріалів справи вбачається, що 09 лютого 2017 року позивачем було подано до відповідача податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2016 рік.
У рядку 17 «Податок на прибуток за звітний (податковий) період (рядок 06 + рядок 08 + рядок 10 + рядок 12 + рядок 15 - рядок 16 ЗП)» зазначено 0 грн. 00 коп.
Крім того, у рядку 18 «Податок на прибуток за результатами попереднього звітного (податкового) періоду поточного року з урахуванням уточнень (рядок 17 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній звітний (податковий) період поточного року)» зазначено 568 297 грн. 00 коп.
У рядку 19 «Податок на прибуток, нарахований за результатами останнього (звітного) податкового періоду (рядок 17 - рядок 18) (+, -)» зазначена наступна сума 568 297 грн.00 коп.
Позивач у своєму листі від 16.07.2019, у відповідь на запит про надання документів від 12.07.2019 № 3, надав пояснення з цього приводу, а саме зазначив, що у поданій декларації з податку на прибуток підприємства за 2016 рік у ряду 18 Декларації було вказано суму 568297 внаслідок механічної помилки, яка не була своєчасно помічена та виправлена та яка збільшила переплату податку на прибуток підприємства на 568297 грн.
Тобто, згідно з висновками акта перевірки встановлено, що позивачем неправомірно задекларовано рядок 19 декларації з податку на прибуток підприємств (податок на прибуток, нарахований за результатами останнього (звітного) податкового періоду (рядок 17 - рядок 18)), а саме податок на прибуток до зменшення на суму 568294 грн.
Враховуючи зазначене, суд зазначає, що позивачем було допущено технічну помилку, яка не призвела до завищення показників витрат податкових декларацій платника податків у цілому, а також не призвела до заниження податкових зобов'язань звітного періоду.
Суд звертає увагу, що в даному випадку заниження податкових зобов'язань не відбулось, оскільки заниження податкових зобов'язань звітного періоду - це різниця між податковими зобов'язаннями звітного періоду, які б мали бути (без помилки), та помилковими податковими зобов'язаннями. Проте, оскільки податкові зобов'язання з прибутку розраховують наростаючим підсумком, то під час порівняння варто брати дані не за останній квартал, а за "наростаючий" період.
Відповідно до роз'яснення Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 20.03.2001 № 06-10/167 під терміном "арифметична помилка" слід розуміти помилки або описки, допущені платником податку при заповненні декларацій (розрахунків) або додатків до них, зокрема, при виконанні арифметичних дій, передбачених при обчисленні об'єкта оподаткування з метою визначення податкових зобов'язань з податку, збору, обов'язкового платежу (додавання або вирахування відповідних рядків), а також описки, допущені при перенесенні даних із додатків, на підставі яких заповнюються відповідні рядки декларації (неправильно поставлено кому при застосуванні одиниці виміру, неправильно перенесено підсумок з додатка тощо).
Статтею 14 Податкового кодексу України передбачено визначення понять, які вживаються у Кодексі. У даній статті визначення поняття "арифметична помилка" відсутнє.
При цьому суд звертає увагу, що при прийнятті рішень за допущені арифметичні помилки, які призвели до нарахування штрафних санкцій, у кожному конкретному випадку слід об'єктивно враховувати причини та обставини, що призвели до виникнення таких помилок, і застосовувати штрафні санкції за наявності достатніх підстав щодо намірів навмисного ухилення від сплати податкових зобов'язань.
Отже, суд приходить до висновку, що в даному випадку мала місце арифметична помилка в декларації, яка не призвела до заниження податкових зобов'язань звітного періоду та до зменшення надходжень до бюджету.
Відтак, позивачем в повному обсязі дотримано вимоги п. 137.4 ст. 137 Податкового кодексу України, якою встановлено імперативний обов'язок платника податку на прибуток розраховувати податкову декларацію з податку на прибуток наростаючим підсумком, з урахуванням всіх розрахунків, що свідчить про відсутність обставин встановлення заниження податку на прибуток, нарахованого за результатами останнього (звітного) податкового періоду в сумі 568297 грн.
В той же час, згідно п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України У разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Таким чином, наведена штрафна санкція застосовується виключно щодо податку на додану вартість та не підлягає розширеному тлумаченню в частині застосування її до податку на прибуток підприємств, оскільки застосування положень п. 54.3 статті 54 можливо лише в рамках встановлення підстав для визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість.
Відтак, відповідачем неправомірного застосовано до позивача донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток та штрафних санкцій.
Стосовно нарахування штрафних санкцій за несвоєчасне перерахування авансового внеску суд зазначає наступне.
Так відповідачем в акті перевірки зафіксовано, що згідно декларації з податку на прибуток підприємства за 2016 рік позивачем задекларовано в рядку 16.6 Додатку ЗП до декларації (сума нарахованого авансового внеску з податку на прибуток відповідно до п. 38 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України) суму нарахованого авансового внеску з податку на прибуток 126288 грн.
Контролюючий орган дійшов висновку щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства, виходячи з того, що позивачем суму авансового внеску з податку на прибуток у розмірі 126288 грн. не було сплачено до бюджету протягом строків, визначених ПК України.
Листом від 16.07.2019 Підприємство «Джіометрі Гробал Україна» повідомило контролюючий орган, що сума авансових внесків по податку на прибуток згідно декларації за 9 місяців 2016 року та за 2016 рік у сумі 126288 грн. дійсно не було сплачено, тому що у компанії була переплата по авансовим внескам по податку на прибуток.
Суд зазначає, що зі змісту інтергованої картки платника податків убачається, що 30.12.2016 відбулось списання задекларованої суми авансового внеску у розмірі 126288 грн.
Згідно з пунктом 38 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, платники податку на прибуток підприємств сплачують до 31 грудня 2016 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 2/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за три квартали 2016 року.
Розрахунок такого авансового внеску подається платником податку у податковій декларації за три квартали 2016 року. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.
Згідно з п. 123.1 ст. 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Відтак, приписами статті 123 Податкового кодексу України встановлено відповідальність платника податків, саме за несплату (неперерахування) податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу.
Так, надаючи правові оцінку правомірності застосування до позивача штрафних санкцій на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд зазначає наступне.
Пунктом 109.1 статті 109 ПК передбачено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Тобто, юридичним фактом, який зумовлює повноваження контролюючого органу збільшити платнику податків суми податкових зобов'язань є невиконання платником податкового обов'язку щодо обчислення, декларування та/або сплаті суми податку (збору) в порядку, розмірі та строк, визначені нормами ПК.
Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Отже, не вжиття платником податків достатніх заходів щодо дотримання правил та норм податкового законодавства, або якщо контролюючий орган доведе що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються не достатніми, платник податків вважається винним у вчиненні правопорушення.
Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов'язків, закріплених за платником податків уст. 16 ПК України.
В противагу цьому слід зазначити, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру.
Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення якихПК Українипередбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
Натомість, акт перевірки не містить жодних обґрунтувань умисного вчинення позивачем порушення норм п.57.1 ст.57 ПК України, в акті перевірки контролюючим органом не зазначено обставини та не доведено фактів, які свідчили б про умисне порушення платником податків строків сплати грошового зобов'язання та спрчинення негативних наслідків, окрім зазначення того, що позивач самостійно визначив розмір грошового зобов'язання та був обізнаний про терміни його сплати, з урахуванням доказів переплати позивачемз податку на прибуток та списання контролюючим органом задекларованої суми авансового внеску у розмірі 126288 грн.
Акт перевірки таких відомостей не містить, а містить лише посилання на відомості щодо дати сплати зобов'язань та граничний строк сплати таких зобов'язань.
Суд зазначає, що податковий обов'язок є безумовним і першочерговим. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку законодавчо покладено на платника податків. Водночас, для вирішення питання про наявність/відсутність підстав для застосування до платника податку відповідальності за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов'язання необхідно встановити причини, що зумовили такий пропуск, та перевірити, чи вчинив платник податку усі залежні від нього дії з метою належного та своєчасного виконання податкового обов'язку.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем не доведено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення контролюючий орган діяв на підставі, у межах та у спосіб, визначені чинним законодавством України.
Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню у судовому порядку.
Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенцію) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено право на ефективний засіб юридичного захисту, та визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Тобто, “ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; прийняття рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 р. (остаточне) по справі “ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява № 28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності “небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути “ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 р. (заява № 38722/02).
Таким чином, “ефективний засіб правого захисту» у розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах “Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та “Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)».
Тому у якості захисту порушеного права суд вважає вірним повернути правовідносини до попереднього стану та зобов'язати відповідача відкоригувати дані інтегрованої картки платника Підприємства "ДЖІОМЕТРІ ГЛОБАЛ УКРАЇНА" з податку на прибуток, з урахуванням здійснених Підприємством "ДЖІОМЕТРІ ГЛОБАЛ УКРАЇНА" платежів та наявних переплат з податку на прибуток, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В свою чергу у задоволенні позовних вимог в частині зобовязання провести звірку показників інтегрованої картки платника відповідно до первинних документів починаючи з 2013 року слід відмовити, оскільки такі повноваження є виключною дискрецією податкового органу та суд не вправі перебирати на себе не властиві йому функції.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
За змістом частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
З огляду на зміст наведеної норми саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового та іншого законодавства, на підставі яких до платника застосовано фінансові санкції.
У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 у справі Компанія Вестберга таксі Актіеболаг та Вуліч проти Швеції визначено, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасовувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами для призначення податкових штрафів (санкцій), має саме податкове управління.
Це правило означає, що податковий орган повинен доводити передбаченими процесуальним законом засобами доказування ті обставини, які покладені в основу прийняття податкового повідомлення-рішення.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позовні вимоги задоволено, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві.
Згідно з положеннями абзацу 6 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2825-IX, судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 263, 295 КАС України, суд
Позовну заяву Підприємства "ДЖІОМЕТРІ ГЛОБАЛ УКРАЇНА" (вул. Дегтярна, буд. 10, м. Київ, 04071) до Головного управління ДПС у м.Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві №00010981402 від 20.08.2019.
Зобов'язати Головне управління ДПС у м.Києві відкоригувати дані інтегрованої картки платника Підприємства "ДЖІОМЕТРІ ГЛОБАЛ УКРАЇНА" з податку на прибуток, з урахуванням здійснених Підприємством "ДЖІОМЕТРІ ГЛОБАЛ УКРАЇНА" платежів та наявних переплат з податку на прибуток, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ; ЄДРПОУ 44116011) на користь Підприємства "ДЖІОМЕТРІ ГЛОБАЛ УКРАЇНА" (вул. Дегтярна, буд. 10, м. Київ, 04071) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 13050,16 грн. (тринадцять тисяч п'ятдесят гривень 16 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 18.08.2025.
Суддя А.В. Сіпака