18 серпня 2025 року Справа № 280/4851/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (вул. Сталеварів, 14, м. Запоріжжя, Україна, 69035,к од ЄДРПОУ 00130926) до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (69068, м. Запоріжжя, вул. Брюллова, буд. 5, код ЄДРПОУ 44993352) про визнання протиправною та скасування постанови,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (далі - позивач) до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач), в якій позивач росить суд:
визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ВП №78025818 від 30.05.2025 про накладення штрафу в розмірі 5 100 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю постанови державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ВП №78025818 від 30.05.2025 про накладення штрафу в розмірі 5 100 грн.
Ухвалою від 30.06.2025 поновлено позивачу строк звернення до суду, відкрито провадження в справі №280/4851/25 з врахуванням приписів статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), ухвалено проводити розгляд справи без повідомлення та виклику сторін за наявними у справі матеріалами, витребувано у відповідача докази.
Про розгляд справи учасники повідомлені шляхом отримання документів по справі через систему «Електронний суд», про що у матеріалах справи наявні довідки про доставку електронного листа.
Відповідач правом на подання відзиву на адміністративний позов не скористався. Витребуваних доказів суду не надав.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що 09.05.2025 державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Романовою Мариною Олександрівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 78025818, з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/9577/21, виданого 28.04.2025 про зобов'язання Публічного акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" (69035, м. Запоріжжя, Запорізька область, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926) повернути пам'ятку архітектури та містобудування, історії місцевого значення "Будинок першої теплоелектростанції", що розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Поштова (Горького), 73 (літ. А-2, інвентарні номери 1.70010 та 1.20053, реєстраційні номери об'єктів нерухомого майна 2004800123101 та 2004935623101 відповідно) державі в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9, код ЄДРПОУ 00032945).
Рішенням від 20.05.2025 №79202534 відмовлено у проведені реєстраційних дій за Заявою. Державним реєстратором встановлено, що до заяви рішення Господарського суду м. Києва, справа 910/9577/21 від 12.11.2024, відповідно до якого визначено: "Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Запоріжжя обленерго" (69035, м. Запоріжжя, Запорізька область, вул. Сталеварів, 14, Код ЄДРПОУ 00130926) повернути пам'ятку архітектури та містобудування, історії місцевого значення "Будинок першоїтеплоелектростанції", що розташована за адресою: м, Запоріжжя, вул. Поштова (Горького), 73 (літ. А-2, інвентарні номери 1.70010 та 1.20053, реєстраційні номери об'єктів нерухомого майна 2004800123101 та 2004935623101 відповідно) державі в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9, код ЄДРПОУ 00032945)," Подане рішення суду не містить вимогу саме щодо припинення права власності. Крім того, в поданому рішенні суду вирішено: "Закрити провадження в частині позовних вимог про: припинення права приватної власності ПАТ "Запоріжжяоблеиерго" на пам'ятку архітектури та містобудування, історії місневогозначення "Будинок першої теплоелектростанції" - об'єкт нерухомого майна: будівля контролерів інв. Ага 1.70010 - приміщення № 2 під літ. "А-2" загальною площею 648 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2004800123101)." Таким чином, на підставі поданого рішення суду здійснити державну реєстрацію припинення права власності неможливо, яке не вирішує питання щодо припинення права власності.
Рішенням від 21.05.2025 №79019865 відмовлено у проведені реєстраційних дій. Державним реєстратором встановлено, що заявником подано заяву про припинення права власності ПАТ "Запоріжжяоблснерго" на об'єкт нерухомого майна: будівля. Реєстраційний номер ОНМ: 2004935623101 Адреса ОНМ: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вулиця Поштова, будинок 73. Разом із заявою подано копію рішення господарського суду м. Києва за справою 910/9577/21 від 12.11.2024 та копію постанови Північного апеляційного господарського суду за справою 910/3577/21 від 04.03.2025. Згідно ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачені підстави для державної реєстрації прав. П. 9 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація може проводитись на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно. Поданим рішенням суду не встановлюється, не змін.ється та не припиняються права власності. Згідно тексту рішення: "Після набрання рішеня законної сили видати наказ, та закрити провадження в частині вимог про: припинення права приватної власності ПАТ "Запоріжжяобленерго" на зазначений в заяві об'єкт нерухомого майна. Отже, проведення державної реєстрації припинення права власності - за ПАТ "Запоріжжяобленерго" на підставі поданого рішення суду неможливо.
28.05.2025 позивач звернувся із письмовою заявою до відповідача та повідомив, що АТ «Запоріжжяобленерго» вжило заходи на виконання рішення суду. АТ «Запоріжжяобленерго» на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2024 по справі №910/9577/21 було подано до Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради: заяву від 15.05.2025 за реєстраційним номером 66946126 про припинений права власності ПАТ «Запоріжжяобленерго» на об'єкт нерухомого майна: будівля, контролерів, реєстраційний номер ОНМ: 2004800123101 за адресою: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вулиця Поштова, будинок 73; заяву від 15.05.2025 за реєстраційним номером 66946411 про припинення права власності ПАТ «Запоріжжяобленерго» на об'єкт нерухомого майна: будівля, реєстраційний номер ОНМ: 2004935623101 за адресою: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вулиця Поштова, будинок 73. Однак, 20 та 21 травня 2025 року по вищевказаним заявам було отримано рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій (№79002534 та №79019865). Також відповідачу було повідомлено про те, що через нечіткість формулювань щодо конкретного механізму «повернення» виникає необхідність у роз'ясненні для уникнення спорів на стадії виконання. У зв'язку з вшцевикладеним, вважаємо, що постала необхідність у зверненні до суду з заявою про роз'яснення рішення суду.
30.05.2025 державним виконавцем складено акт про невиконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/9577/21 від 28.04.2025.
30.05.2025 старшим державним виконавцем Відділу, керуючись статтями 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про накладання штрафу у зв'язку з невиконанням рішення суду у розмірі 5100,00 грн.
Не погодившись із постановою відповідача про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн., позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зміст та обсяг повноважень державного виконавця з приводу виконання рішень судів, а також спосіб та порядок реалізації цих повноважень визначені, насамперед, приписами Закону України Про виконавче провадження, у розумінні ч.1 ст.1 якого виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
05.10.2016р. набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. №1404-VIII (далі за текстом - Закон №1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Як передбачено положеннями ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.
Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Як передбачено приписами ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний, зокрема: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; 14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
При цьому, приписами ст.13 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Положеннями ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому Законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Відповідно до ч.5 ст.26 Закону №1404 виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Положеннями ч.6 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Згідно із частинами 1, 2 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до частини другої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Частинами першою та другою статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду при розгляді справи № 821/1568/16 у п.п. 17-23 постанови від 12 грудня 2018 року наголосила, що «...відповідно до статті 75 Закону № 606-ХІV після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону. У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав. Відповідно до статті 89 Закону № 606-ХІV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподаткованих мінімумів доходів громадян; на боржника юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржника без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності. Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання (виконати судове рішення)».
Крім того, Верховний Суд при розгляді справи № 818/348/18 у постанові від 31 жовтня 2018 року звернув увагу на те, що «... пункт 16 частини 3 статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ «Про виконавче провадження»: виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом. Частини 1 та 2 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження»: за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Стаття 75 Закону України «Про виконавче провадження»: у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. З системного аналізу норм Закону України «Про виконавче провадження» випливає, що єдиними заходами примусового виконання рішень зобов'язального характеру є застосування штрафних санкцій до боржника та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно з вищезазначеним Законом. Інших заходів для примусового виконання рішень немайнового характеру законодавством не визначено».
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду при розгляді справи № 822/1079/17 від 20 березня 2019 року.
Враховуючи позицію Верховного Суду, суд зазначає, що накладення штрафу на боржника за невиконання судового рішення є мірою юридичної відповідальності, яка має стимулювати останнього негайно здійснити дії задля його виконання. У випадку, коли боржник ігнорує ці вимоги без поважних причин, він на законних підставах притягується до відповідальності у вигляді накладення на нього штрафних санкцій. Такі дії держави в особі відповідних органів є виправданими та мають легітимну мету - відновлення прав стягувача. Тому, за кожне повторне невиконання судового рішення боржник притягується до юридичної відповідальності.
Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (стаття 19 Конституції України). Зазначена норма дає підстави стверджувати, що суб'єкти державного управління мають діяти за принципом «заборонено те, що прямо не дозволено Законом», в свою чергу будь-які інші особи, які не мають владних повноважень діють за принципом «дозволено все, що прямо не заборонено Законом».
Загально-дозвільний принцип поширюється на поведінку людини, всіх інститутів громадянського суспільства й гарантує можливість діяти будь-яким чином та у будь-який спосіб, не порушуючи права інших осіб чи заборони, які встановлені законом.
Спеціально-дозвільний принцип закріплений у конституційній нормі - ч. 2 ст. 19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Нормативна дія спеціально-дозвільного принципу поширюється також на органи публічної влади, межі повноважень та діяльності яких визначаються відповідними Законами України.
Як встановлено судом, що обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання судового рішення в письмовій формі були доведені до відома відповідача. Зокрема, позивач звертався до відповідача з письмовою заявою, якою повідомив про необхідність роз'яснення рішення суду.
Крім того, позивач звернувся до компетентного державного органу про здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно та припинення такої реєстрації за позивачем, проте отримав відмову у здійсненні реєстраційних дій у порядку та спосіб, передбачений Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Як вже зазначалось судом, умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин.
У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Тобто, на час прийняття відповідачем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання позивачем судового рішення без поважних причин.
Разом з тим, у спірних правовідносинах позивач не мав реальну можливість виконати судове рішення, оскільки припинення свого права власності на майно, не можливе.
Отже відповідач прийняв оскаржуване рішення без врахування всіх обставин справи, не діяв добросовісно і розсудливо, що свідчить про невідповідність його рішення вимогам ст. 2 КАС України.
З урахуванням вищенаведеного, суд доходить до переконання про те, що постанова старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Романовою Мариною Олександрівною від 30.05.2025 у виконавчому провадженні № 78025818 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн., є протиправною та підлягає скасуванню, а тому позов підлягає задоволенню.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу ч. 3 ст. 90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,
Позовні вимоги Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (вул. Сталеварів, 14, м. Запоріжжя, Україна, 69035,к од ЄДРПОУ 00130926) до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (69068, м. Запоріжжя, вул. Брюллова, буд. 5, код ЄДРПОУ 44993352) про визнання протиправною та скасування постанови, - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Романової Марини Олександрівни від 30.05.2025 у виконавчому провадженні №78025818 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні) 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 287, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 18.08.2025.
Суддя А.В. Сіпака