18 серпня 2025 року Справа № 280/3819/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Стрельнікової Н.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обеженою відповідальністю «ГРІН ХЕТ» до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Державної служби України з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови
Товариство з обеженою відповідальністю «ГРІН ХЕТ» (далі по тексту - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Державної служби України з питань праці (далі - відповідач, Міжрегіональне управління), у якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці № 908/11/28/РРО/45051521/ДПС/ІП-ФС від 13 березня 2025 року про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРІН ХЕТ» штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення у розмірі 8 000,00 грн.
В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що Порядок №509 підлягав застосуванню відповідачем в редакції, чинній до внесення в нього змін постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю". Так, пунктом 2 Порядку №509 у відповідній редакції передбачалося можливість накладення штрафу на підставі акта лише документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю, а не акта фактичної перевірки, що має місце в даному спорі. Відтак, посилання відповідача у постанові на акт фактичної перевірки, як на доказ, яким зафіксоване порушення позивачем законодавства про працю, на думку позивача, є безпідставним та протиправним.
Також по суті виявленого перевіркою порушення позивач у позові зазначає, що 28 січня 2025 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРІН ХЕТ» було видано Наказ № 35-к/тр про прийняття на роботу громадянки ОСОБА_1 . Згідно зазначеного наказу про прийняття на роботу, громадянка ОСОБА_1 була прийнята товариством на роботу з 29 січня 2025 року продавцем продовольчих товарів. Громадянка ОСОБА_1 до теперішнього часу працює на вказаній посаді, отримує заробітну плату, з якої утримуються податки та збори та на яку нараховується єдиний соціальний внесок. З технічних причин, через відключення електроенергії в умовах воєнного стану, повідомлення про прийняття працівника на роботу до ДПС подано ТОВ «ГРІН ХЕТ» із запізненням, а саме - о 13:25 год. 29.01.2025 року. На підставі наведеного просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 19.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Також ухвалою суду від 04.06.2025 було частково задоволено заяву позивача про забезпечення позову.
У відзиві на позовну заяву відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, зазначає, що застосування до позивачки штрафу за порушення законодавства про працю на підставі акта фактичної перевірки Головного управління ДПС у Кіровоградській області узгоджуються з вимогами чинного законодавства. Зауважує, що актом фактичної перевірки встановлено порушення статті 24 КЗпП України в частині допуску до роботи продавця без належного оформлення трудових відносин та укладання трудового договору. Відтак, вважає, що оскаржувана постанова прийнята Міжрегіональним управлінням на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначений законами України, а факти викладені у позовній заяві не спростовують виявлених порушень, а тому підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до наказу ГУ ДПС у Кіровоградській області від 29.01.2025 №133-и та направлень на проведення перевірки посадовими особами територіального податкового органу проведено фактичну перевірку Згідно з копією Акту від 31.01.2025 Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області проведено фактичну перевірку магазину - «Leprikon», за адресою : м.Кропивницький , вул. Полтавська, 81-А, за якою веде господарську діяльність позивач.
Під час проведення перевірки податковим органом встановлено факт використання найманої особи без оформлення трудових відносин, а саме продавця ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідно до акта фактичної перевірки від 31.01.2025 №908/11/28/РРО/45051521 29.01.2025 о 13 год 10 хв. на момент початку фактичної перевірки магазину - «Leprikon», продавець реалізовував товар та здійснював розрахункові операції щодо реалізації товару в магазині.
З наказом та направленням ознайомлена під особистий підпис.
Також відповідно до наданої інформації податковим органом, повідомлення про прийняття зазначеної особи - ОСОБА_1 на роботу до ТОВ «Грін ХЕТ» в установленому порядку не надавалось, зокрема на початок проведеної перевірки.
Копії матеріалів перевірки були направлені ГУ ДПС у Кіровоградській області до відповідача для прийняття мір фінансового впливу.
Враховуючи надані податковим органом документи відповідачем було прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу від 12.02.2025 щодо ТОВ «Грін ХЕТ» Призначено розгляд справи на 13.03.2025, запропоновано позивачу надати відповідні пояснення.
За результатами розгляду справи було відповідачем було прийнято постанову про накладення на позивача штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 13.03.2025 №908/11/28/РРО/45051521/ДПС/ІП-ФС у розмірі 8000 гривень за порушення ч. 4 ст. 24 КЗпП України. При цьому у постанові зазначено що ТОВ «ГРІН ХЕТ» було допущено до роботи працівника без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Далі у постанові зроблено висновок про те, що вищезазначене свідчить про порушення інших вимог законодавства про працю, крім передбачених абзацами 2-9 цієї частини.
Вважаючи вказану постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення протиправною, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правоввідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормами ст. 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Частиною 2 статті 2 Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Частиною 4 статті 24 КЗпП передбачено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною 1 статті 259 КЗПП, передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, а органи місцевого самоврядування - на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад (ч. 2 ст. 259 КЗПП).
Абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗПП передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.
Згідно частин 3, 4 статті 265 КЗПП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України. Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За змістом частин 5 статті 265 КЗПП України, у разі сплати юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, яка використовує найману працю, 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вручення постанови про накладення штрафу за порушення вимог законодавства про працю, передбаченого цією статтею, така постанова вважається виконаною.
Частиною 4 статті 265 КЗПП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" (далі - штрафи) визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок №509, у чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції) затверджений постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013.
Відповідно до пунктів 2, 3, 4 Порядку №509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).
Положеннями пункту 2 Порядку №509 визначені підстави за наявності яких можуть накладатися штрафи, в тому числі за наявності акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю (абзац 7).
Відповідно до п.3 Порядку №509 справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку. Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб'єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п'ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
За приписами пункту 4 Порядку №509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.
За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
Аналіз викладених норм, дає підстави для висновку, що роботодавці несуть відповідальність за використання найманої праці без оформлення трудових відносин у встановленому чинним законодавством порядку, тобто, без укладення трудового договору. При цьому, така відповідальність залежить від встановлення факту використання найманої праці.
Як свідчать матеріали справи, спірні відносини виникли з приводу порушення законодавства про працю та зайнятість населення.
З матеріалів справи, судом встановлено, що підставою для винесення оскаржуваної постанови, якою накладено штраф на позивача, слугував акт ДПС, складений за результатами фактичної перевірки, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, зокрема зафіксований факт використання позивачем праці неоформленого працівника ОСОБА_1 .
Суд критично ставиться до доводів позивача про те, що ОСОБА_1 була прийнята товариством на роботу з 29 січня 2025 року продавцем продовольчих товарів, а повідомлення про її прийняття на роботу було подано позивачем до ДПС із запізненням (о 13-25 год 29.01.2025) через відключення електроенергії в умовах воєнного стану. Так, суд звертає увагу на те, що позивачем не було надано документи, на які він посилається у позові ані під час проведення перевірки податковим органом, ані під час розгляду Міжрегіональним Управлінням Державної служби з питань праці справи про накладення штрафу. Позивач на розгляд справи уповноваженою особою про накладення штрафу не прибув, пояснення щодо проведеної перевірки та документи, які б спростовували порушення викладене в акті перевірки не надав. Також, повідомлення про прийняття на роботу особи - ОСОБА_1 було подано позивачем до ДПС вже в день проведення перевірки після її початку, тобто вже після допущення позивачем даної особи до виконання трудових функцій продавця. Натомість позивачем не надано суду доказів існування об'єктивної неможливості подати таке повідомення у строк, передбачений Законом.
Також, обгрунтовуючи протиправність оскаржуваної постанови про накладення штрафу позивач посилається на те, що у зв'язку з визнанням протиправною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823, на даний час відсутня норма, яка б установлювала повноваження Держпраці та її територіальних органів накладати штрафи на підставі акта фактичної перевірки податкового органу, а передбачена можливість накладення штрафів на підставі акта лише документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в процесі якої виявлені порушення законодавства про працю.
Щодо даного аргументу позивача, суд вказує, що питання щодо законності прийняття територіальними органами Держпраці постанов про накладення штрафу за порушення законодавства про працю на підставі акта фактичної перевірки, проведеної податковим органом, вже не раз було предметом розгляду судових справ Верховним Судом.
На даний час Верховним Судом сформована стала судова практика з цього питання, що знайшла своє відображення у постановах від 27.11.2024 у справі № 120/17056/23, від 16.10.2024 у справі № 520/31084/23, від 02.10.2024 у справі № 120/12494/23, від 02.10.2024 у справі № 560/11269/23, від 19.09.2024 у справі № 240/7766/23, від 13.08.2024 у справі № 120/15621/23.
Так, Верховний Суд вказує, що визнання нечинним Порядку № 823 не відновлює попередню редакцію Порядку № 509.
Також Верховний Суд зазначає, що згідно із частиною другою статті 259 КЗпП України центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, а органи місцевого самоврядування - на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад.
Отже, право здійснювати контроль за додержанням законодавства про працю на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з метою перевірки закріплено за податковими органами згідно з частиною другою статті 259 КЗпП України.
За змістом норм пункту 80.10 статті 80, пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України, якими регламентовано порядок оформлення результатів фактичної перевірки, результати такої перевірки у разі встановлення під час її проведення порушень оформлюються у формі акта, який складається та підписується посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності), є документом, що підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.
Тому суд констатує, що повноваження на проведення перевірки стосовно дотримання фізичними особами-підприємцями вимог законодавства про працю, виявлення, оформлення і фіксацію відповідних порушень (зокрема в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту)) належать податковому органу відповідно до закону.
Одночасно з цим повноваження щодо притягнення до відповідальності за вищевказані правопорушення у спосіб накладення штрафу за законом надані центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Суд зазначає, що у разі виявлення податковим органом фактів порушення вимог законодавства про працю та фіксації їх у складеному цим органом акті перевірки і надання останнього Держпраці в порядку взаємодії цих органів для виконання покладених на них завдань, Держпраці, відповідно до закону, наділена повноваженнями притягати до відповідальності суб'єктів таких правопорушень, зокрема накладати штрафи у розмірі та в порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Разом з тим, стосовно доводів позивача, що підстави для застосування штрафу були відсутні з огляду на норми ст. 16 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк приписів про усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю), штрафи, передбачені статтею 265 Кодексу законів про працю України, не застосовуються.
Таким чином, суд вважає, що застосування штрафу до позивача, мало відбутися лише у разі направлення відповідачем позивачу припису про усунення порушення із встановленням строку для усунення такого порушення.
Також, обов'язковою умовою застосування штрафу до позивача є перевірка виконання в повному обсязі та у встановлений строк такого припису.
Судом встановлено, що відповідачем не надано, а матеріали справи не містять доказів направлення відповідачем позивачу припису про усунення порушення із встановленням строку для усунення такого порушення, а також доказів перевірки відсутності усунення порушення позивачем на момент винесення спірної постанови, що свідчить про її протиправність.
Крім того, стосовно підстави прийняття постанови, а саме посилання відповідача у спірній постанові на те, що позивачем не було подано до Державної податкової служби повідомлення про прийняття ОСОБА_1 на роботу, суд зауважує таке.
Положення абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України не передбачає застосування штрафу до суб'єкта господарювання у зв'язку з відсутністю повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.
Відсутність повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу не свідчить про те, що між працівником та роботодавцем не оформлено трудовий договір, оскільки законодавець не пов'язує чинність трудового договору із наявністю відповідного повідомлення.
Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 23.04.2020 року у справі №440/45/19, від 24.09.2020 року у справі №200/929/19-а, від 21.05.2021 року у справі №183/6018/18.
Аналогічна правова позиція була також висловлена Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові від 23 червня 2022 року по справі №600/4982/21-а, Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 23 лютого 2023 року по справі №340/3284/22.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі вищезазначеного суд доходить висновку, що відповідачем під час розгляду справи не було доведено, що ним в порядок та спосіб, що передбачені законом, за наявності для цього фактичних та правових підстав було обґрунтовано винесено оскаржувану постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ХЕТ" підлягають задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що позивачем при поданні позову було сплачено судовий збір у розмірі 3028 грн. та за подання заяви про забезпечення позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 726,72 грн.
Оскільки заяву позивача про забезпечення позову ухвалою суду було задоволено і адміністративний позов підлягає задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 + 726,72 = 3754,72 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Товариства з обеженою відповідальністю «ГРІН ХЕТ» (69014, м. Запоріжжя, вул. Магістралбна 43-А, ЄДРПОУ 45051521) до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Державної служби України з питань праці (49064, м. Дніпро, вул. Коксохімічна, б. 1, ЄДРПОУ 44729283) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці № 908/11/28/РРО/45051521/ДПС/ІП-ФС від 13 березня 2025 року про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРІН ХЕТ» штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення у розмірі 8000,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІН ХЕТ» витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 3754,72 (три тисячі сімсот п'ятдесят чотири) грн. 72 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Н.В. Стрельнікова