18 серпня 2025 року Справа № 280/6610/25 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Кисіль Р..В, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни (Гагарінське плато, 5/3, оф. 26, м. Одеса, 65009), до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
31.07.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивачка), в особі представника - адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни, до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивачка просить суд:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачці відповідно до довідки Державної установи “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Запорізькій області» №33/28-2846 від 28.12.2021 року про розмір грошового забезпечення з 01.01.2018 року по 31.03.2019 року, виходячи із 100 % суми підвищення пенсії без урахування розстрочки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» № 103 від 21.02.2018 року, з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачці пенсії відповідно до довідки Державної установи “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Запорізькій області» №33/28-2846 від 28.12.2021 року про розмір грошового забезпечення з урахуванням окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення з 01.01.2018 року по 31.03.2019 року, виходячи із 100 % суми підвищення пенсії без урахування розстрочки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» №103 від 21.02.2018 року, з основним розміром 73% грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум.
Ухвалою суду від 04.08.2025, яка була отримана представником позивача 04.08.2025, позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня одержання ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
11.08.2025 засобами системи «Електронний суд» від представника позивача до суду надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, в обґрунтування якої посилається на ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Просить вважати поважною причину пропуску процесуального строку на подання позову та поновити пропущений з поважних причин строк звернення до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку поважності наведених у заяві причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, необхідно зазначити таке.
Частиною 1 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмежено, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.
За приписами частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (частина 6 статті 161 КАС України).
Згідно з частиною 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Зокрема, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.
Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 31 березня 2020 року по справі № 807/235/16 (адміністративне провадження № К/9901/49805/18).
При цьому, з наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
При цьому, також слід зазначити, що процесуальний строк звернення до суду та строк (період), встановлений статтею 51 Закону №2262-ХІІ, за який підлягає виплаті пенсія у зв'язку з її непроведенням перерахунку з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, є різними за своїм правовим значенням.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а зазначено, що питання щодо застосування строків звернення до адміністративного суду, що передує вирішенню спору по суті, слід розмежовувати з питанням щодо застосування строку (періоду), за який проводиться перерахунок пенсії, у разі встановлення судом вини пенсійного органу відповідно до статті 46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії, яка є тотожною статті 51 Закону №2262-ХІІ). У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду зазначала, що буквальне тлумачення наведеної вище норми права дає підстави вважати, що ці норми стосуються вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини пенсійного органу.
Заявляючи публічно-правовий спір у даній справі, позивач просить суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки Державної установи “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Запорізькій області» №33/28-2846 від 28.12.2021 року про розмір грошового забезпечення з 01.01.2018 року по 31.03.2019 року.
При цьому, згідно відомостей автоматизованої системи документообігу суду та Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що 07.02.2022 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якій позивачка, крім іншого, просила суд: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні з 01.04.2019 року перерахунку пенсії у відповідності до вимог статей 43, 51 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виходячи із грошового забезпечення, зазначеного у довідці Державної установи “Територіальне медичне об'єднання МВС України по Запорізькій області» №33/28-2846 від 28.12.2021р., із врахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у відповідності до вимог статей 43, 51 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», провести з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі 73% грошового забезпечення, зазначеного у довідці Державної установи “Територіальне медичне об'єднання МВС України по Запорізькій області» №33/28-2846 від 28.12.2021р., з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19.05.2022 у справі №280/2098/22, яке набрало законної сили 21.07.2022, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі Довідки про грошове забезпечення для нарахування пенсії №33/28-2846 від 28.12.2021, виданої Державною установою “Територіальне медичне об'єднання МВС України по Запорізькій області», виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 73% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Отже, очевидно, що принаймні станом на дату звернення до суду з позовом про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії на підставі довідки про грошове забезпечення для нарахування пенсії №33/28-2846 від 28.12.2021, виданої Державною установою “Територіальне медичне об'єднання МВС України по Запорізькій області» (тобто станом на 07.02.2022) позивачка достеменно була обізнана про те, що відповідач виплачує їй пенсію без врахування такої довідки, і позивачка заявляла судовий спір про визнання таких дій відповідача протиправними.
У даній справі спірні правовідносини фактично стосуються складових грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача за період з 01.01.2018 по 31.03.2019 згідно тієї самої довідки, заявлені з підстав зміни судової практики у подібних правовідносинах, проте за інший період, водночас, з питання перерахунку пенсії з 01.01.2018 на підставі довідки про грошове забезпечення для нарахування пенсії №33/28-2846 від 28.12.2021, виданої Державною установою “Територіальне медичне об'єднання МВС України по Запорізькій області» позивач звернувся до відповідача лише у березні 2025 року, тобто більш ніж через три роки з дати отримання відповідної довідки для перерахунку пенсії, а відповідний спір позивачем заявлено лише 29.07.2025 (подання позову до суду засобами поштового зв'язку).
Належних доказів на підтвердження існування обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду, позивачка суду не надала.
Посилання представника на норми ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є очевидно необґрунтованим, оскільки в даному випадку позивачці не нараховувалась пенсія за зазначеною довідкою в період з 01.03.2018 по 31.03.2019.
Відтак, причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, наведені в заяві, не можна визнати поважними, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами.
За приписами частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з частиною 2 статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З огляду на викладене, оскільки позивач не подав до суду належних доказів поважності пропуску строку звернення до суду з даною позовною заявою, а наведені позивачем причини пропуску строку є неповажними, наявні підстави для повернення позовної заяви позивачці.
Керуючись статтями 169, 241, 243, 248 КАС України, суддя
Визнати неповажними підстави поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни (Гагарінське плато, 5/3, оф. 26, м. Одеса, 65009), до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни (Гагарінське плато, 5/3, оф. 26, м. Одеса, 65009), до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,- повернути позивачці.
Роз'яснити, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя Р.В. Кисіль