18 серпня 2025 року Справа № 280/8882/24 Провадження № ПР/280/11/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОМИШУВАСЬКИЙ ЗАВОД МЕТАЛЕВИХ ВИРОБІВ" до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,
У провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОМИШУВАСЬКИЙ ЗАВОД МЕТАЛЕВИХ ВИРОБІВ" (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області № 0041100410 від 05.04.2024.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 23.05.2025 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
28.05.2025 представником відповідача подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску місячного строку звернення до адміністративного суду з позовом.
04.06.2025 представником позивача, у відповіді на відзив, висловлено заперечення щодо клопотання відповідача та зазначено, що для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Ухвалою суду від 09.06.2025 провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №500/2276/24 щодо строку звернення до суду з позовами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Ухвалою суду від 04.08.2025 поновлено провадження по справі.
Ухвалою суду від 04.08.2025 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення копії даної ухвали шляхом звернення до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом із наданням доказів поважності причин пропуску такого строку.
11.08.2025 представник позивача подав заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій посилається на те, що рішення ДПС України за результатами адміністративного оскарження отримано 25.06.2024; позов подано 20.09.2024 - у межах тримісячного строку, встановленого ч. 4 ст. 122 КАС України. Таким чином, на момент подання позову строк звернення не був порушений. Оскільки граничний строк для оскарження до суду податкового повідомлення-рішення, встановлений пунктом 56.19 статті 56 ПК України, є меншим за строк для звернення до суду, встановлений частиною четвертою статті 122 КАС України, позивач мав усі підстави вважати, що у цьому випадку застосовується норма пункту 56.21 статті 56 ПК України. Ця норма передбачає, що у разі, коли норми цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта або норми різних законів чи одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та допускають неоднозначне (множинне) тлумачення прав і обов'язків платників податків або контролюючих органів, рішення приймається на користь платника податків. Вважає, що обраний позивачем порядок обчислення строку узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду викладеними, зокрема, у постановах від 03.11.2022 у справі №140/1770/19, від 13.04.2023 у справі №320/12137/20, а також з посиялдовною практикою Верховного Суду, зокрема, постанови від 28.11.2023 у справі № 160/2659/23; від 23.02.2024 у справі № 280/10527/22; від 10.04.2024 у справі № 500/377/24 тощо. Вважає, що це свідчить про те, що позиція позивача не була помилковою, а ґрунтувалась на сталому та авторитетному тлумаченні норм права. Просить визнати поважними причини пропуску строку з огляду на добросовісність дій позивача, наявність усталеної на момент подання позову судової практики та зміну підходу лише після подання позовної заяви та поновити строк.
14.08.2025 представник відповідача подав заперечення на заяву про поновлення процесуального строку в яких зазначає, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 уже сформував правовий висновок, відповідно до якого норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац 3 пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті. Справа №500/2486/19 є повністю подібною до справи №500/2276/24 і за предметом спору, і за суб'єктним складом, і за правовою природою правовідносин. Отже, судова практика Верховного Суду є усталеною і тривалий час незмінною, тому у платників податків не повинно бути двозначного розуміння положень чинного законодавства щодо строку звернення до суду з позовними вимогами про оскарження податкових повідомлень-рішень після процедури адміністративного оскарження цих повідомлень-рішень. Таким чином, враховуючи усталену судову практику, яка вже тривалий час (з 26.11.2020) існувала до виникнення спірних правовідносин у цій справі, зазначаємо, що останнім днем строку звернення до суду з позовом про скасування спірного податкового повідомлення-рішення є 26 липня 2024 року, тоді як позивач звернувся до суду з позовом 20 вересня 2024 року, тобто з пропущенням встановленого строку майже на два місяці. Просить визнати, зазначені позивачем у заяві про поновлення процесуального строку, причини пропуску процесуального строку звернення до суду із позовною заявою неповажними та залишити позовну заяву без розгляду.
Надаючи оцінку поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним, позовом, наведеним позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду, суд виходить з такого.
Згідно частиною 1 та 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 ПК України, зі змісту якої вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.
Відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Зі змісту пунктів 56.2, 56.3, 56.18 статті 56, пункту 57.3 статті 57 ПК України слідує, що процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення розпочинається з дня подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, яка засвідчує безпосередню незгоду платника з визначеними йому грошовими зобов'язаннями, і закінчується настанням однієї з подій, передбачених пунктом 56.17 статті 56 ПК України, зокрема, днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Верховний Суд у постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19 сформував правовий висновок, відповідно до якого норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини 4 статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац 3 пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.07.2025 у справі №500/2276/24 зазначила, що за сформованою судовою практикою, яка є обов'язковою для врахування, строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання за умови попереднього використання досудового порядку становить один місяць, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.
У даній справі позивачем заявлено позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.04.2024 №0041100410.
З матеріалів позовної заяви встановлено, що позивач скористався процедурою адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення контролюючого органу від 05.04.2024 №0041100410, за результатом якої Державною податковою службою України було прийнято рішення від 20.06.2024 №18628/6/99-00-06-03-01-06, яким податкове повідомлення-рішення від 05.04.2024 №0041100410 залишено без змін, а скаргу без задоволення.
Рішення Державної податкової служби України від 20.06.2024 №18628/6/99-00-06-03-01-06 про результати розгляду скарги отримано позивачем 25.06.2024, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та не заперечується сторонами, отже, строк звернення до суду з даним позовом сплив 25.07.2024.
Водночас, позовну заяву подано до адміністративного суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, лише 20.09.2024.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Інститут строків в судовому процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Слід зазначити, що суд може встановити наявність підстав для поновлення строку звернення до суду виключно з ініціативи та в межах наведених доводів особи, яка подала позовну заяву. При цьому поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі, підтверджені належними доказами, обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Поважність причин пропуску строку звернення до суду суд оцінює у кожному конкретному випадку з метою визначення правових наслідків.
Необхідно вказати, що Верховний Суд в постанові від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 зазначив, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
У заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду позивач зазначає, що для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України, у зв'язку з неоднозначним (множинним) тлумаченням прав і обов'язків платників податків. Лише постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.07.2025 у справі № 500/2276/24 перше чітко надано перевагу одномісячному строку з п. 56.19 ПКУ у спорах після адміністративного оскарження. Тобто зміна підходу сталася після подання позову 20.09.2024.
Разом із тим, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.07.2025 у справі №500/2276/24 виклала позицію щодо наявності підстав для відступу від своїх висновків, викладених у постановах від 19 січня 2023 року у справі № 140/1770/19 та від 13 квітня 2023 року у справі №320/12137/20, та які посилається позивач.
Зокрема, в межах розгляду справи № 140/1770/19 суди встановили законність вимоги фізичної особи - підприємця до Державної податкової служби про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області на свою користь заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість у розмірі, який підтверджено судовими рішеннями, що набрали законної сили.
Ключовим питанням у цій справі був безпосередньо строк реалізації позивачем права з відшкодування податку на додану вартість та спосіб (порядок і строк) його судового захисту за правового регулювання та обставин, що склалися, а саме строку звернення до суду, встановленого статтею 122 КАС України та статтею 102 ПК України.
У свою чергу предметом розгляду справи № 320/12137/20 була правомірність вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю до Головного управління Державної податкової служби про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області на свою користь: пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості; збитків; інфляційних витрат; 3 відсотків річних; моральної шкоди.
Головним питанням у межах розгляду цієї справи стало дотримання позивачем строку звернення до суду, встановленого статтею 102 ПК України.
Велика Палата за результатом розгляду справи № 140/1770/19 дійшла, зокрема, таких висновків:
«98. ПК України не містить прямої норми, яка б визначала строки звернення до суду із вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв'язку з несвоєчасним відшкодуванням ПДВ державою.
99. Строк давності у 1095 днів, встановлений статтею 102 ПК України, поширюється, зокрема, на право контролюючого органу щодо проведення перевірки та самостійного визначення суми грошових зобов'язань (пункт 102.1); стягнення податкового боргу (пункт 102.4); право платника податків на подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування (пункт 102.5); право платника податків на оскарження в суді податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу (пункт 56.18 статті 56).
100. При цьому положення пункту 102.5 статті 102 ПК України не регулюють питань строків звернення до адміністративного суду, а встановлюють лише строк для подання платником податків заяви до контролюючого органу про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом.
101. У справі, що розглядається, відсутні підстави для врахування й положень норми пункту 56.18 статті 56 ПК України, оскільки остання, встановлюючи спеціальні строки звернення до суду, є відсильною до статті 102 цього Кодексу та регулює виключно правовідносини щодо оскарження податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу…>
Ураховуючи наведене, стаття 102 ПК України, у тому числі й пункт 102.5 цієї статті, не є тим «іншим законом», яким установлені спеціальні строки звернення до суду із вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв'язку із несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості з ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, а тому підлягають застосуванню положення частини другої статті 122 КАС України, якою встановлений загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду».
Разом із цим у межах розгляду вказаних справ перед Великою Палатою не ставилося питання і не надавалася правова оцінка щодо застосування норм пунктів 56.18 та 56.19 статті 56 ПК України в контексті процесуальних строків звернення до суду з позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання, тому Велика Палата не формулювала нових правових висновків, що строк давності у 1095 днів, встановлений статтею 102 ПК України, є процесуальним строком звернення до суду для реалізації платником податків права оскаржити в суді зазначені рішення.
Таким чином, висновок Великої Палати, викладений у постановах від 19 січня 2023 року у справі № 140/1770/19 та від 13 квітня 2023 року у справі №320/12137/20, не змінює та не протирічить судовій практиці щодо строків оскарження податкових повідомлень-рішень або інших рішень контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання після процедури адміністративного оскарження, сформованої у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19.
Оскільки строк давності не є процесуальним строком, а отже, не визначає строк звернення до суду із позовом, тому не містять протиріч із усталеною судовою практикою щодо строку звернення до суду і наведені у зазначених постановах висновки про те, що право платника податків на оскарження в суді податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу (пункт 56.18 статті 56) може бути реалізовано протягом строку давності у 1095 днів, встановленого статтею 102 ПК України.
Вищенаведеними висновками Великої Палати Верховного Суду спростовуються доводи позивача про необхідність застосування передбачених ч.4 ст.122 КАС України строків звернення до адміністративного суду у спірних правовідносинах, а практика Верховного Суду щодо необхідності застосування пункту 56.19 статті 56 ПК України як спеціальної норми щодо частини 4 статті 122 КАС України, у справах щодо оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження) є сталою та послідовною, починаючи з 2020 року, отже, під час подання даного позову до адміністративного суду позивач не мав правомірних очувань на її незастосування.
Крім того, безпідставними є посилання представника позивача на постанови Верховного Суду від 28.11.2023 у справі № 160/2659/23, від 23.02.2024 у справі №280/10527/22, від 10.04.2024 у справі № 500/377/24, оскільки за даними Єдиного державного реєстру судових рішень (електронний ресурс: https://reyestr.court.gov.ua/) у справах № 160/2659/23 та № 500/377/24 рішення, прийняті судами першої інстанції,ї в апеляційному та/або касаційному порядку не оскаржувались, а справи з номером №280/10527/22 взагалі не існує.
Відтак, причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, наведені в заяві, не можна визнати поважними.
Належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження існування обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду, позивач суду не надав.
Згідно частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись ст.ст.122, 123, 240, 241, 243, 248, 295 КАС України, суд -
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОМИШУВАСЬКИЙ ЗАВОД МЕТАЛЕВИХ ВИРОБІВ" до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.
У задоволенні заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОМИШУВАСЬКИЙ ЗАВОД МЕТАЛЕВИХ ВИРОБІВ" до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОМИШУВАСЬКИЙ ЗАВОД МЕТАЛЕВИХ ВИРОБІВ" до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без розгляду.
Роз'яснити, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 18.08.2025.
Суддя М.О. Семененко