про залишення позовної заяви без руху
18 серпня 2025 року м. Житомир
справа № 240/17648/25
категорія 106030200
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Горовенко А.В., розглядаючи позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати грошового забезпечення з 22.12.2022 по 31.12.2022, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат з 22.12.2022 по 31.12.2022, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати грошового забезпечення з 01.01.2023 по 19.05.2023 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат з 01.01.2023 по 20.05.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не обчислення та не виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 03.08.2023;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та провести виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 03.08.2023.
Відповідно до ухвали суду від 11 липня 2025 року провадження у справі відкрито, розгляд справи ухвалено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження).
Ухвалою суду від 15.08.2025 залучено до участі у розгляді справи, як співвідповідача - Військову частину НОМЕР_2 .
30 липня 2025 року від Військової частини НОМЕР_1 через систему "Електронний суд" надійшло клопотання (за вх. №60307/25) про залишення позову без розгляду.
В обґрунтування поданої заяви зазначає, що відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.08.2023 №216 позивача звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та з усіх видів забезпечення з 03.08.2023.
Зазначає, що всі складові грошового забезпечення позивача при звільненні, зазначено в наказі командира, який є підставою для складання роздавальної відомості на виплату всіх належних йому сум. Крім того, під час звільнення позивачу видано наказ про виключення із списків військової частини, надано грошовий та речовий атестат.
Наголошує, що на дату звільнення позивач був належним чином повідомлений про складові під час обрахунку грошового забезпечення та компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток, та крім цього, під час нарахування та зарахування грошового забезпечення на картковий рахунок в серпні 2023 року звільнений військовослужбовець за мобілізацією претензій не надавав.
Вказує, що звільнившись з військової служби позивач не звертається до військової частини протягом 3 місячного строку з питань невірного обрахунку (до 08.11.2023), а подає позов до суду в травні 2025 року, тобто майже через 2 роки після звільнення, у зв'язку з чим просить застосувати до спірних правовідносин приписи ст.123 КАС України та залишити позовну заяву без розгляду в зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
Суд розглянувши подане клопотання, зазначає наступне.
Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 2, 5 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Статтею 47 Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України) роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (зі змінами, внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин від 1 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022).
Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, та з огляду на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшов таких висновків:
Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин) (підпункти 65.1-65.2 пункту 65 постанови).
В названій постанові Верховний Суд зазначив, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
Матеріали справи свідчать, що позивач, не погоджуючись із порядком нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 22.12.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2023 по 19.05.2023, а також, вважаючи протиправними дії відповідача щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 03.08.2023 звернувся до суду із цим позовом.
Позовну заяву було подано до суду через систему "Електронний суд" лише 08.07.2025, тобто з пропуском строку звернення до суду, визначеного КЗпП України.
Одночасно з позовною заявою було подано заяву (за вх. №55664/25) про поновлення процесуального строку.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду вказує, що у період з 25.02.2022 по 03.08.2023 проходив військову службу, після звільнення з військової служби за певний термін в сімейному колі адаптувався до цивільного життя, проходив відповідне лікування у певних закладах та 04.06.2025 звернувся до представника за правовою допомогою.
Як свідчать матеріали справи, а саме виписка із медичної карти стаціонарного хворого, видана КНП "Обласний медичний спеціалізований центр" Житомирської обласної ради 18.04.2025, ОСОБА_1 вперше лікувався з 07.08.2024 по 14.08.2024 з діагнозом: Постравматичний стресовий розлад зі стійкою інсомнією складного генезу.
Водночас, суд вказує, що за період з 03.08.2023 по 07.08.2024 (тобто, протягом більш ніж три місяці, що у сукупності перевищує строк звернення до суду у цій категорії справ) у матеріалах позовної заяви відсутні докази об'єктивної неможливості позивача звернутися до суду, зокрема, у зв'язку з перебуванням на лікуванні в закладах охорони здоров'я, що дає підстави для висновку, що у цей період позивач не був позбавлений можливості звернутись до суду з вказаним позовом.
Крім цього, відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №216 від 03.08.2023, вказаним наказом визначені види грошового забезпечення, що підлягали виплаті позивачу при звільненні зі служби у відповідача.
Також, суд звертає увагу, що грошове забезпечення є щомісячною грошовою виплатою.
Отже, саме з дня отримання щомісячного грошового забезпечення особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Суд наголошує, що отримання представником позивачем листа від 07.07.2025 у відповідь на його запит не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру забезпечення, своєчасність/несвоєчасність його нарахування, тощо.
Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що строк коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свого права, з урахування вказаних обставин справи, виникає з моменту ознайомлення позивача з наказом про звільнення з військової служби, тобто з 03.08.2023. Проте, зважаючи на дату звернення позивача до суду - 08.07.2025 (шляхом подання позовної заяви через "Електронний суд"), останнім пропущений тримісячний строк звернення до суду, з моменту коли особа повинна була дізнатися про порушення її прав.
Суд зазначає, що відповідно до ухвали суду від 11.07.2025 про відкриття провадження у справі, заяву позивача про поновлення строку звернення до суду задоволено, визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду із позовною заявою, з тих підстав, що суд на момент відкриття провадження у справі дійшов висновку про поважність причин пропуску строку звернення до суду оскільки, як вказував позивач, він дізнався про порушення своїх прав лише 07.07.2025.
Суд зауважує, що вирішення питання про поновлення строку звернення до суду, суд здійснює виключно з ініціативи та у межах наведених доводів заінтересованої особи.
Частиною 6 статті 161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Таким чином, позивачеві слід надати пояснення та докази на їх підтвердження, що свідчать про обставин, які об'єктивно перешкоджали позивачеві звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені ст.122 КАС України.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що при подачі позову до суду позивачем не дотримано вимог ст.ст.160, 161, 171 КАС України, а провадження у справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вказаним вимогам КАС України.
Відповідно до частини 13 статті 171 КАС України, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
З огляду на викладене, позовну заяву слід залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків шляхом подання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доказами на підтвердження поважності причин його пропуску.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -
ухвалив:
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, - залишити без руху.
2. Встановити позивачу строк для усунення зазначених недоліків позовної заяви - 5 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
3. Роз'яснити позивачу, що у випадку невиконання вимог ухвали у встановлений судом строк позовну заяву буде повернено.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя А.В. Горовенко