(про відмову у забезпеченні позову)
18 серпня 2025 року м. Житомир справа № 240/20215/25
категорія 113080000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Г.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі адміністративного позову,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду, до подачі позову, звернувся ОСОБА_1 із заявою про забезпечення позову, у якій просить заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії, пов'язані з заходами призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_1 , окрім внесення інформації в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення з військового обліку відповідно до п. з ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язати вчинити дії.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, представник заявника зазначив, що 22.03.2019 відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» позивача виключено з військового обліку у зв'язку з визнанням військово-лікарською комісією непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі ст. 23-А Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року №2 402.
Проте в серпні 2025 року ОСОБА_1 отримав повістку, якою зобов'язаний з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_1 20.08.2025.
Як вбачається з даних додатку «Резерв +» інформація про виключення ОСОБА_1 з військового обліку в Єдиному державному реєстрі призовників, військовослужбовців та резервістів відсутня.
На думку представника заявника, станом на момент звернення до суду з даною заявою існують підстави стверджувати, що ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснюються заходи щодо призову заявника на військову службу під час мобілізації, тобто йдеться про зміну його статусу «непридатного до військової служби з виключенням з військового обліку» на «військовозобов'язаного» з подальшим статусом військовослужбовця.
Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Приписами пунктів 2, 3 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Суд не вважає за необхідне повідомлення учасників справи та виклик особи, яка подала заяву про забезпечення позову, а також вказує на відсутність необхідності для призначення її розгляду у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін. Відтак, розгляд поданої заяви проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.
Розглянувши заяву про забезпечення позову та вивчивши надані докази на її підтвердження, суд приходить до висновку про відсутність достатніх обґрунтованих правових підстав для її задоволення, виходячи з такого.
Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно частини 2 названої правової норми забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Тобто, вжиття заходів забезпечення адміністративного позову нерозривно пов'язано з підставами та предметом адміністративного позову і ними обумовлюється. Забезпечення позову допускається, якщо не вжиття цих заходів може ускладнити або призвести до неможливості виконання рішення суду.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Приписами частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
За змістом приписів частин 4, 5 та 6 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України залежно від обставин справи, суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
З правового аналізу наведених норм слідує, що законодавством передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, установити, чи існує хоча б одна з названих підстав.
Тобто, необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, а також вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
З огляду на наведене, суд, вирішуючи питання про забезпечення позову, надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому, регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише певної особи, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв адекватності (відповідності вимогам, виключно в межах яких допускається застосування відповідних заходів; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову) та співмірності (співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів). Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
На думку представника заявника, існує очевидна загроза заподіяння шкоди правам та інтересам заявника шляхом його ймовірного неправомірного затримання або примусового доставлення до ТЦК, не дивлячись на те, що він 22.03.2019 визнаний військово - лікарською комісією непридатним, проте інформація про це в "Резерв+" відсутня.
Разом з тим, суд зазначає, що сам по собі факт невідображення в електронному військово-обліковому документі "Резерв+" даних щодо непридатності заявника до військової служби не вказує на очевидність протиправних дій відповідача. Посилання на те, що відносно заявника відповідач може прийняти рішення про затримання та доставлення до ТЦК, що порушить його права на свободу пересування (стаття 33 Конституції України), носить характер припущення та не підтверджене належними, достовірними та достатніми доказами.
Наведені представником заявника у заяві про забезпечення позову аргументи про можливе затримання заявника на цій стадії судового процесу не дають підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він планує звернутися до суду в майбутньому.
Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, що ймовірно можуть бути порушені у майбутньому, а можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Сама ж лише незгода позивача із діями суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Таким чином, наведені обставини не є обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, оскільки матеріали заяви про забезпечення позову не містять об'єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів.
З огляду на викладене, зважаючи на фактичні обставини справи, виходячи із пов'язаності заходів до забезпечення позову з його предметом, суд вважає, що представником заявника не наведено обґрунтованих підстав, які вказували б на існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справ, у зв'язку з чим заява про забезпечення позову є передчасною та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ухвалив:
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Г.В. Чернова