18 серпня 2025 року м. Житомир справа № 240/13079/24
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не виплаті рівноцінної грошової компенсації податку на доходи фізичних осіб утриманого із індексації нарахованої за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі № 240/15711/23;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити рівноцінну грошову компенсацію податку на доходи фізичних осіб утриманого із індексації нарахованої за період з 01.01.1016 року по 28.02.2018 року на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі № 240/15711/23.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі 240/15711/23 Військова частина НОМЕР_1 доплатила позивачу належні суми індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, однак незаконно при виплаті таких коштів утримала із нарахованого грошового забезпечення податок з доходів фізичних осіб та не здійснила йому виплату рівноцінної компенсації такого податку. Вважаючи бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати йому рівноцінної компенсації утриманих із нарахованого за час проходження військової служби грошового забезпечення сум податку з доходів фізичних осіб протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.
До суду надійшов відзив на позов, в якому представник Військової частини НОМЕР_1 просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі № 240/15711/21 відповідач доплатив позивачу 12.06.2024 року належні суми індексації (67318, 31 грн) за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року (даний факт не оспорюється позивачем), а не виплачувалося саме грошове забезпечення, тому ця виплата не є грошовим забезпеченням, та не пов'язана з виконанням обов'язків несення служби, а має характер виплати, що здійснена на підставі виконання рішення суду (є компенсаційною виплатою), відтак на неї не поширюються положення абзацу 2 підпункту 1.7. частини 161 підрозділу 10 розділу XX та п. 168.5 ст. 168 ПК України, а також положення Порядку №44 щодо компенсації сум податку на доходи фізичних осіб, та ці норми права до виниклих правовідносин не застосовуються.
Положенням ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, судом встановлене наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу частини з 07.06.2021.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду, прийнятим у справі №240/15711/23 від 29 вересня 2023 року, яке набрало законної сили, зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 01.03.2018 із встановленням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року.
Як свідчать матеріали справи, на виконання судового рішення відповідач доплатив позивачу належні суми грошового забезпечення, при цьому утримав із нарахованого грошового забезпечення податок з доходів фізичних осіб та не здійснив йому виплату рівноцінної компенсації такого податку.
Не погоджуючись з таким розрахунком, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вказує наступне.
Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначаються Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (далі - Порядок № 44).
Згідно з пунктами 2 Порядку грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" (п.3 Порядку №44).
Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення (п.4 Порядку № 44).
Пунктом 5 вказаного Порядку передбачено, що грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення).
Абзацом 3 пункту 242 вказаного Положення визначено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Відповідно до п.168.5 ст.168 Податкового кодексу України (далі - ПК України) суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім'ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
У контексті викладених норм слідує висновок, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів, виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення та виплачується установами, що утримують військовослужбовців за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Отже, при нарахуванні грошового забезпечення військовослужбовцям утримана сума податку з доходів фізичних осіб підлягає поверненню шляхом виплати відповідної компенсації в розмірі суми утриманого податку.
Під час судового розгляду даної справи, встановлено, що позивачу на виконання рішення суду здійснено нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 01.03.2018 із встановленням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року.
Однак під час її виплати військовою частиною утримано із нарахованого позивачу грошового забезпечення податок з доходів фізичних осіб та безпідставно не здійснено виплату рівноцінної компенсації такого податку, передбаченої положеннями Порядку №44.
Таким чином, саме неправомірні дії відповідача слугували підставою несвоєчасної виплати позивачу грошового забезпечення у належному розмірі (не в день звільнення і проведення розрахунку), а тому суд критично оцінює доводи представника відповідача щодо відсутності підстав для виплати позивачу такої грошової компенсації враховуючи втрату позивачем статусу військовослужбовця на момент її виплати.
Як підсумок, суд вважає, що при належному виконанні відповідачем своїх зобов'язань та виплаті позивачу грошового забезпечення в повному розмірі грошова компенсація у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення, мала бути виплачена йому одночасно з виплатою грошового забезпечення за наявності у позивача статусу військовослужбовця.
Подібна правова позиція також висловлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.07.2020 у справі №814/142/17.
За таких обставин, суд дійшов висновку щодо протиправності дій відповідача по утриманню податку на доходи фізичних осіб без рівноцінної компенсації втрат доходів при проведенні позивачу доплати грошового забезпечення на виконання рішення суду та наявності підстав для зобов'язання військової частина НОМЕР_1 нарахувати та виплатити недоотриману суму грошового забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при проведенні доплати грошової допомоги при звільненні.
У контексті оцінки доводів учасників справи, суд вважає за необхідне звернути увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, які беруть участь у розгляді даних спірних відносин суд вважає, що ключові аргументи отримали достатню оцінку.
Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного суду є захист порушених прав фізичних осіб з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно позовні вимоги не можуть бути спрямовані у майбутнє, оскільки задоволення такого позову буде суперечити меті і завданню адміністративного судочинства. Тому суд вважає, що порушене право підлягає захисту станом на час вирішення справи, а тому суд задовольняє позовні вимоги в цій частині шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку по день ухвалення рішення.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Так, суд, проаналізувавши позовні вимоги та з'ясувавши всі обставини справи та оцінивши докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Зважаючи на відсутність судових витрат у даній адміністративній справі питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246,256 КАС України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 рівноцінної грошової компенсації податку на доходи фізичних осіб утриманого із індексації грошового забезпечення нарахованої за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29.09.2023 у справі №240/15711/21.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_4 та виплатити ОСОБА_1 рівноцінну грошову компенсацію податку на доходи фізичних осіб утриманого із індексації грошового забезпечення нарахованої за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29.09.2023 у справі №240/15711/21.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.С. Токарева
18.08.25