18 серпня 2025 року м. Житомир справа № 240/24070/24
категорія 112010201
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (далі - відповідач, ГУ НП в Житомирській області), у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо незарахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки, наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію вислугу років з 03.08.2004 по 22.10.2020 у Державній кримінально-виконавчій службі;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки, наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію вислугу років з 03.08.2004 по 22.10.2020 у Державній кримінально-виконавчій службі.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в період з 03.08.2004 по 22.10.2020 проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби та вислуга років на день звільнення становила 19 років 00 місяців 27 днів. З 26.10.2020 прийнятий на службу до органів Національної поліції України. У листопаді 2024 року звернувся до відповідача із рапортом про зарахування до вислуги років служби в Державній кримінально-виконавчій службі та встановлення надбавки за вислугу років з урахуванням проходження вищевказаної служби. Однак, відповідач повідомив про відмову в зарахуванні до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової відпустки, з тих підстав, що відповідно до статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» період проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі переліком обрахунку стажу служби в поліції не передбачений.
Позивач, вважаючи, що відмова є протиправною і порушує його права і законні інтереси, оскільки він має право на зарахування вказаного стажу, звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами.
Відповідач надіслав заперечення на позовну заяву, у яких, заперечуючи проти позову, зазначає, що період проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі переліком обрахунку стажу служби в поліції не передбачений Законом України "Про Національну поліцію", а тому просить повністю відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у письмовому провадженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.
Позивач з 03.08.2004 по 22.10.2020 проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби.
Згідно довідки Державної установи "Житомирська установа виконання покарань (№8)" від 12.11.2024 №3/10734 вислуга позивача станом на 22.10.2024 становить: у календаному обчисленні 19 років 00 місяців 27 днів, у пільговому обчисленні 26 років 04 місяці 11 днів.
Згідно із витягу з наказу Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 22.10.2020 №285/ос, позивача призначено з 26.10.2020 помічником чергового сектору патрульної поліції №2 Радомишльського відділення поліції Коростишівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області.
У листопаді 2024 року позивач звернувся до відповідача із рапортом про зарахування до вислуги років служби в Державній кримінально-виконавчій службі та встановлення надбавки за вислугу років з урахуванням проходження вищевказаної служби.
Листом від 12.11.2024 відповідач повідомив про відмову в зарахуванні до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової відпустки, з тих підстав, що відповідно до статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» період проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі переліком обрахунку стажу служби в поліції не передбачений.
Не погодившись із відмовою відповідача в зарахуванні до вислуги років у поліції періоду служби в Державній кримінально-виконавчій службі, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до частин першої, другої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Приписами статті 78 Закону №580-VIII передбачено, що стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
Частиною другою статті 78 Закону №580-VIII визначено, що до стажу служби в поліції зараховуються:
1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;
2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;
3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;
4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;
5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони;
6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.
Спір у даній справі виник з приводу бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо незарахування працюючому поліцейському стажу роботи в органах Державної служби з надзвичайних ситуацій до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення позивачеві надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки.
01 січня 2004 року набрав чинності Кримінально-виконавчий кодекс України, пунктом 5 розділу Прикінцеві положенняякого було установлено, що до законодавчого врегулювання питань проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань та його соціального захисту на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи поширюються дія статей 22 і 23 Закону України "Про міліцію", а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ.
23 червня 2005 року прийнятий Закон України №2713-IV "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" (далі - Закон №2713-IV), що набрав чинності 20 липня 2005 року. Закон визначає правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону №2713-IV Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.
Як установлено частиною першою статті 14 Закону №2713-IV, до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби).
За приписами частини другої статті 14 названого Закону служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.
За змістом частини четвертої статті 14 Закону №2713-IV громадяни України, які вперше зараховуються на посади рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби та у відповідних випадках пройшли встановлений строк випробування, складають присягу.
Також відповідно до частин шостої, сьомої статті 14 цього Закону особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюються такі спеціальні звання: 1) рядовий склад: рядовий внутрішньої служби; 2) молодший начальницький склад: молодший сержант внутрішньої служби; сержант внутрішньої служби; старший сержант внутрішньої служби; старшина внутрішньої служби; прапорщик внутрішньої служби; старший прапорщик внутрішньої служби; 3) середній начальницький склад: молодший лейтенант внутрішньої служби; лейтенант внутрішньої служби; старший лейтенант внутрішньої служби; капітан внутрішньої служби; 4) старший начальницький склад: майор внутрішньої служби; підполковник внутрішньої служби; полковник внутрішньої служби; 5) вищий начальницький склад: генерал-майор внутрішньої служби; генерал-лейтенант внутрішньої служби; генерал-полковник внутрішньої служби. Присвоєння і позбавлення спеціальних звань, а також пониження і поновлення у спеціальному званні здійснюються в установленому порядку.
Частина п'ята статті 23 Закону №2713-IV передбачає, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
У попередніх редакціях частини п'ятої статті 23 цього Закону (до змін від 10 листопада 2015 року та від 06 грудня 2016 року) було передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюються дія статей 22 і 23 Закону України "Про міліцію", а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ. На працівників кримінально-виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників органів внутрішніх справ, які не мають спеціальних звань.
Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV. Згідно з преамбулою Статуту його дія поширюється і на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та податкової міліції, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Верховний Суд у постанові від 20 жовтня 2022 року у справі №160/11127/20 (стосувався зарахування позивачу до стажу служби в поліції наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років з 13 травня 2010 року по 03 липня 2017 року у Державній кримінально-виконавчій службі) дійшов правового висновку, що на працівників кримінально-виконавчої служби (окрім тих, на яких розповсюджується дія Закону України "Про державну службу"), під час проходження ними служби в період, що досліджується (з 03.08.2004 по 22.10.2020), розповсюджується дія нормативно-правових актів органів внутрішніх справ України, а в подальшому - поліції, в тому числі й дія статей 22, 23 Закону України "Про міліцію" та відповідні норми Закону України "Про Національну поліцію", Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114, Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України. Тобто, всі обов'язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції, її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань.
Аналізуючи повноваження, завдання та функції відповідних органів, Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі №826/16143/18, у якій склалися подібні правовідносини, дійшов висновків про те, що і податкова міліція, і відповідні підрозділи поліції здійснюють оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Верховний Суд погодився із висновком судів попередніх інстанцій щодо тотожності правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в органах податкової міліції, вказавши, що визначаючи наявність чи відсутність права на зарахування спірного стажу служби необхідно враховувати не підпорядкування органів державної влади, а суть діяльності особи, функції, які нею виконувались та визначення чинним на момент проходження служби, статусу такої служби.
Верховний Суд у своїх висновках вказував, що з огляду на тотожність правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в установі виконання покарань, діяльність позивача, функції, які ним виконувались на момент проходження служби, статус позивача, до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки, підлягає зарахуванню стаж служби позивача в Державній кримінально-виконавчій службі України.
Цей висновок підтриманий Верховним Судом у постановах від 20 жовтня 2022 року у справі №160/11127/20 та від 01 серпня 2023 року у справі №240/30024/21, який зазначив, що служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України прирівнюється до служби в органах внутрішніх справ України, оскільки здійснювалась вона в порядку, установленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а тому має такий же правовий статус і повинна в силу пункту 3 частини другої статті 78 Закону №580-VIII зараховуватися до стажу служби в поліції.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач з 03.08.2004 по 22.10.2020 проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби на посадах середнього та старшого начальницького складу.
З огляду на наведене, на позивача під час проходження служби у період з 03.08.2004 по 22.10.2020 в органах Державної кримінально-виконавчої служби України розповсюджувалася дія нормативно-правових актів органів внутрішніх справ України (пізніше - поліції) та він мав такий же правовий статус, як особи середнього та старшого начальницького складу в органах внутрішніх справ України, а в подальшому - поліції.
Стаж служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, позивачу не зараховано.
За встановлених обставин справи, аналізу норм чинного законодавства, визначених частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку про задоволення позову у спосіб визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо незарахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції наявний на момент прийняття на службу вислугу років у Державній кримінально-виконавчій службі України з 03.08.2004 по 22.10.2020 та зобов'язання відповідача зарахувати позивачу до стажу служби в поліції службу у Державній кримінально-виконавчій службі з 03.08.2004 по 22.10.2020 (з метою визначення надбавки за вислугу років та права на додаткову оплачувану відпустку).
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відтак, суд, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також позивач просив стягнути з відповідача судові витрати, що складаються зі сплати судового збору та понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.
Проте позивачем до матеріалів позову не додано документів, які б підтверджували понесення витрат на правову допомогу, відтак суд позбавлений можливості визначити їх розмір та реальність їх понесення, тому вважає за доцільне відмовити у відшкодуванні витрат на на професійну правничу допомогу.
За змістом частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, оскільки матеріалами справ підтверджено сплату судового збору позивачем, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1211,20 грн. сплаченого судового збору.
Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (Старий бульвар, 5/37, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10008, РНОКПП/ЄДРПОУ: 40108625) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо незарахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки, наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію вислугу років з 03.08.2004 по 22.10.2020 у Державній кримінально-виконавчій службі.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки, наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію вислугу років з 03.08.2004 по 22.10.2020 у Державній кримінально-виконавчій службі.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Житомирській області судовий збір у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.В. Чернова
18.08.25