18 серпня 2025 року м. Житомир справа № 240/315/25
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління пенсійного Фонду України в Харківській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі також ГУ ПФУ в Житомирській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі також ГУ ПФУ в Харківській області), у якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області та скасувати рішення №063550004571 від 31.10.2024 Головного управління Пенсійного фонду в Харківський області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії відповідно до ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Житомирської області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний лахист громаду, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи», з 01.07.2024.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що є потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, а тому має повне право на застосування щодо неї початкової величини 3 роки та право на зниження пенсійного віку на 6 років. Позивач 23.10.2024 звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення їй як пенсії зі зменшенням пенсійного віку на підставі ст.55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Спірним рішенням ГУ ПФУ в Харківській області №063550004571 від 31.10.2024 їй відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку з тієї підстави, що згідно поданих документів не доведено проживання в зоні гарантованого добровільного відселення 3 роки станом на 01.01.1993. На думку відповідачів, такий період взагалі відсутній. Позивач не погоджується з такими твердженнями і зазначає, що народилася і виросла в с.Виступовичі Овруцького району Житомирської області, яке відноситься до 2 зони забруднення; з 26.04.1986 по 26.08.1987 проживала в зоні гарантованого добровільного відселення (3 зона) (с.Станційне Лугинського району); з 28.08.1997 по 20.05.1998 проживала в АДРЕСА_1 , а з 20.05.1998 і дотепер проживає в АДРЕСА_2 (3 зона), а тому вважає, що має повне право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку у відповідності до ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали Чорнобильської катастрофи», у зв'язку з чим просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 10.01.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Від ГУ ПФУ в Житомирській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказав, що пунктом 1 ч. 2 статті 55 Закону №796 зазначено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали та додатково або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років мають право виходу на пенсію із зменшенням пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання, але не більше 6 років; початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки можлива лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії з 26.04.1986 по 31.07.1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Право на пенсію зі зниженням пенсійного віку на умовахстатті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»визначається з урахуванням періодів проживання або роботи на території радіоактивного забруднення та за наявності необхідного страхового стажу, водночас застосування як першої, так і другої умови, можливе у разі постійного проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року щонайменше 3 роки. Згідно опрацьованих документів встановлено, що період проживання позивача у 3 зоні становить 0 років 0 місяців 0 днів. При цьому, зазначає, що позивач хоч і має посвідчення особи, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи 3 категорії, однак документально не підтверджує період проживання (роботи) станом на 01.01.1993 в зоні гарантованого добровільного відселення. Натомість підтверджено, що з 01.09.1987 по 16.06.1992 позивач навчалася у Одеському технологічному інституті харчової промисловості (м.Одеса не відноситься до зон радіоактивного забруднення). Таким чином, оскільки документально підтверджено, що у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року позивач не проживала не менше 3 років, просить у задоволенні позову відмовити.
Від ГУ ПФУ в Харківській області відзив на позовну заяву не надходив.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у письмовому провадженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.
ОСОБА_1 відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого облдержадміністрацією (категорія 3), має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи.
Позивач 23.10.2024 звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно дост. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За принципом екстериторіальності вказану заяву розглянуто ГУ ПФУ в Харківській області, за результатами розгляду якої 31.10.2024 прийнято рішення №063550004571 про відмову в призначенні пенсії з підстав не підтвердження періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років. Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 зареєстрована в с.Лугини Коростенського району Житомирської області з 20.05.1998. Враховуючи зазначене, прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 у переході на інший вид пенсії у зв'язку із відсутністю підтверджуючих документів про факт проживання в зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії до 01.01.1993.
ГУ ПФУ в Житомирській області листом від 07.11.2024 повідомило позивачці про спірне рішення про відмову у призначенні пенсії.
Позивачка, вважаючи такі дії відповідачів протиправними, звернулася до суду з вказаним позовом.
Суд, надаючи правову оцінку встановленим обставинам, зазначає таке.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно зі ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислуги років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави щодо тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсії, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.03.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), який набрав чинності 01.01.2004.
Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії за віком встановлено ст.26 Закону №1058-IV.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII).
Згідно ст.49 Закону №796-XII, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
За приписами ст.15 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом №796-XII або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Статтею 55 Закону №796-XII визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.
Відповідно до абз.1 ч.1 ст. 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Абзацом 5 пункту 2 частини 1статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років.
При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Судом встановлено, що спір між позивачем і відповідачами у даній справі виник щодо наявності чи відсутності факту постійного проживання чи постійної роботи позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше трьох років та, відповідно, її права користуватися пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема, щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.
Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженогопостановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005(далі - Порядок №22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи») (абз.9 пп.5 п.2.1 розділу ІІ).
Суд зазначає, що ст.14 Закону №796-XII визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій. До них, зокрема, належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.
Документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»є посвідчення “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» (ч.3ст.65 Закону №796-XII).
Відповідно до ст.15 Закону №796-XII, довідка про період проживання, роботи на цих територіях, є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях.
Слід зазначити, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом саме фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення, зокрема, у зв'язку із постійним проживанням в такій місцевості, з огляду на тривалий вплив радіації на організм людини.
Відповідачі наголошують на відсутності у позивача права на призначення їй пенсії зі зменшенням пенсійного віку на підставі абзацу п'ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII, оскільки вона документально не підтвердила період її проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 не менше 3 років.
Суд погоджується з вказаними твердженнями відповідачів, оскільки вони повністю підтверджуються матеріалами справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач разом із заявою про призначення пенсії від 23.10.2024 додала такі документи:
1. Трудову книжку серії НОМЕР_2 .
2. Диплом серії НОМЕР_3 про період навчання з 1987 р. по 1992 р. в Одеському технологічному інституті харчової промисловості.
3. Посвідчення постраждалого від наслідків ЧАЕС серії НОМЕР_1 .
4. Витяг з реєстру територіальної громади про місце реєстрації в с.Лугини Коростенського району Житомирської області.
Судом встановлено, що згідно витягу з реєстру Лугинської територіальної громади ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 - з 20.05.1998 по теперішній час.
Згідно трудової книжки НОМЕР_4 , виданої 06.01.1993, ОСОБА_1 у період з 01.09.1987 по 16.06.1992 навчалася у Одеському технологічному інституті харчової промисловості, а з 05.01.1993 по 14.02.2003 працювала на Корсунь-Шевченківському заводі продтоварів (перейменований в ЗАТ "Світоч - Рось", ЗАТ "Рось- Кондитер"), тобто в населених пунктах, територія яких не відноситься до зони радіоактивного забруднення.
Тобто, записами в трудовій книжці про місце роботи з 05.01.1993 по 14.02.2003 повністю спростовується факт саме проживання позивачки з 20.05.1998 року в с.Лугини.
Решту довідок про місце реєстрації позивачки суд не бере до уваги, оскільки вона їх із заявою про призначення до пенсійного органу не подавала і ці довідки не були предметом розгляду останнього під час вирішення питання про призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку.
При цьому суд зазначає, що підставою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні радіаційного забруднення.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 29 січня 2020 року у справі № 572/245/17 та від 17 червня 2020 року у справі № 572/456/17.
Крім того, у постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 556/1172/17, від 11 березня 2024 року у справі № 500/2422/23, від 19 вересня 2024 року у справі № 460/23707/22, від 02 жовтня 2024 року у справі № 500/551/23 Верховний Суд також зазначив про те, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням, або у зв'язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
На підставі викладеного, враховуючи наведені висновки та встановлений абзацом 2 підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 перелік документів, що подається особою для призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку, суд зауважує, що наявність посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень абзацу п'ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII.
Як зазначалося вище, вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або роботою на цій території.
У контексті обставин цієї справи суд враховує, що оскільки навчання зазвичай є тривалим періодом, протягом якого особа постійно перебуває (проживає) в певному місці, такі періоди можуть бути прирівняні до постійного проживання або роботи в зоні радіаційного забруднення і враховані під час призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку лише за умови, що останні безпосередньо проходили в забрудненій зоні і зазначене буде підтверджено відповідними документами, які однозначно вказують на місцезнаходження позивача у радіоактивній зоні протягом відповідного періоду (довідка з гуртожитку навчального закладу, в якому проживав позивач під час навчання; тощо).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.11.2024 у справі № 460/19947/23.
Верховний Суд у постанові від 17 червня 2020 року справі №572/456/17, виходячи з того, що підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні радіоактивного забруднення, наголосив, що під час розгляду справи щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ потрібно перевірити, чи постійно проживав або постійно працював позивач у зоні гарантованого добровільного відселення.
Підсумовуючи викладене, суд наголошує, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом саме фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення, зокрема, у зв'язку із постійним проживанням (роботою) у такій місцевості, з огляду на тривалий вплив радіації на організм людини.
Враховуючи вищевикладене та надавши правову оцінку поданим доказам, суд приходить до висновку про правомірність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №063550004571 від 31.10.2024 про відмову у призначенні пенсії позивачу, оскільки з наданих суду доказів не підтверджено період проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років, що є недостатнім для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.
Положеннями частини третьоїстатті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суб'єкта владних повноважень має бути прийнято, у тому числі, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно і розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, оскільки доводи позивача повністю спростовуються поясненнями та доказами, які надали відповідачі.
Відповідно до положень ст. 139 КАС України питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 КАС України, суд
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) до Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10003, ЄДРПОУ 13559341), Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, м.Харків, 61022, ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.В. Чернова
18.08.25