15 серпня 2025 року м. Житомир справа № 640/9158/20
категорія 111031200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Нагірняк М.Ф., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві, Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві, Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення №45227-1305 від 28.04.2017 року, яким визначено податкові зобов'язання із земельного податку за 2017 рік в розмірі 13 415,08 грн.
Як зазначено в позові, вказаним податковим повідомленням - рішенням протиправно визначено податкові зобов'язання із земельного податку за користування земельною ділянкою, на якій розміщено нежитлове приміщення №71 в літ.А2 за адресою: АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_1 ). Позивач підтверджує, що є власником 1/2 частини вказаного нежитлового приміщення, яке використовує у своїй господарській діяльності як фізична особа-підприємець.
Позивач з 25.11.2002 року має статус фізичної особи-підприємця, з 01.01.2012 року перебуває на спрощеній системі оподаткування і основним видом її діяльності є "надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. На думку Позивача, наявність в неї статусу платника єдиного податку третьої групи та використання вказаного нерухомого майна у своїй господарській діяльності звільняє її від сплати земельного податку.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.09.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, адміністративну справу було призначено до розгляду за правилам спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
13 грудня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2825-ІХ «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі по тексту Закон України № 2825-ІХ), який набрав чинності 15 грудня 2022 року.
На підставі статті 1 Закону України № 2825-ІХ ОАСК ліквідований.
На виконання положень п.2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" №2825-ІХ та відповідно Порядку передачі судових справ нерозглянутих Окружним адміністративним судом м. Києва, затвердженого наказом ДСА України від 16.09.2024 №399, дана адміністративна справа скерована до Житомирського окружного адміністративного суду.
Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями Житомирського окружного адміністративного суду адміністративну справу передано на розгляд головуючому судді Нагірняку М.Ф.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 20.03.2025 року справу прийнято до провадження та продовжено судовий розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представник Відповідача, Головного управління ДфС у м.Києві, направив до суду відзив на позов, в якому проти позову заперечується і зазначається, що Позивач є власником нежитлове приміщення в багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_1 ), площею 56,38 кв.м. а тому є платником земельного податку за земельну ділянку, на якій розташована вказана будівля, пропорційно своєї частки. В зв'язку з цим, на думку представника Відповідача, податковим ораному на підставі та у відповідності до вимог Податкового кодексу України оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями Позивачу був визначений розмір земельного податку за земельну ділянку, на якій розташоване нерухоме майно, що належить Позивачу, за 2017 рік. У відзиві наведено розрахунок податкового зобов'язання із врахуванням нормативної грошової оцінки вказаної земельної ділянки несільськогосподарського призначення відповідно до п.2 рішення Київської міської ради від 26.07.2007 року №43/1877 із змінами та доповненнями
На підтвердження своїх доводів та щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення представником Відповідача наведено правові позиції Верховного Суду, які викладені конкретних адміністративних справах.
У відповіді на відзив Позивач стверджує про безпідставність доводів представника податкового органу. Додатково зазначає, що відповідно до вимог пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного реєстру. Разом з тим, як зазначає Позивач, згідно відомостей Публічної кадастрової карти України відомості про земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:76:024:0031, на яку посилається представник Відповідача у відзиві, відсутній.
22.04.2025 року на адресу суду надійшли додаткові пояснення представника Відповідача, в яких наведені обґрунтування правомірності оскаржуваних рішень, які є аналогічними, що були наведені у відзиві на позов. Одночасно заявлено клопотання про залишення позову без розгляду по причині пропуску Позивачем строку звернення до суду.
Ухвалою суду від 07.05.2025 року позовна заява була залишена без руху та надано Позивачу строк для усунення її недоліків шляхом подання до суду обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для поновлення такого строку, які є об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами поважності причин пропуску строку звернення.
23.05.2025 року представник Позивача подав до суду клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якому зазначив, що на час звернення Позивача до суду з даним позовом превалювала судова практика щодо трьохрічного строку позовної давності для даної категорії позовів.
Ухвалою суду від 28.05.2025 року продовжено судовий розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження та залучено в якості співвідповідача у справі №640/9158/20 Головне управління ДПС у м. Києві.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд робить висновок, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.
Судом встановлено та визнається сторонами, що Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , є власником нежитлового приміщення в багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_1 ), площею 146,50 кв.м. згідно дублікату договору дарування від 04.12.2002 року (а.с.18).
Копія дублікату договору долучена до позову та досліджена судом.
Згідно договору оренди від 06.08.2015 року Позивач вказане нежитлове приміщення передала в оренду ТОВ "Хостели України" для розміщення закладу громадського харчування (а.с.20-23).
Копія договору долучена до позову та досліджена судом.
Судом встановлено та визнається сторонами, що Відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення №45227-1305 від 28.04.2017 року, яким визначено Позивачу податкові зобов'язання із земельного податку за 2017 рік на 13 415,08 грн.
Як зазначено в даному оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, вказані податкові зобов'язання із земельного податку Позивачу були розраховані податковим органом у відповідності до повноважень, передбачених підпунктом 54.3.3. пункту 54.3 статті Податкового кодексу України, та у відповідності до вимог пункту 286.5 статті 286 цього ж Кодексу.
Відповідно до доводів Відповідача, наведених у відзиві на позов та в додаткових письмових поясненнях, вказані суми земельного податку Позивачу були нараховані за 2017 рік за земельну ділянку площею 0,005638га., на якій розташована нежитлова будівля, власником якої є Позивач, за адресою: АДРЕСА_1 (теперішня АДРЕСА_2 ).
Суть спірних відносин по даній справі зведена до правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Відповідача щодо наявності підстав для нарахування відповідних сум земельного податку за 2017 рік за земельну ділянку площею 0,005638 га., на якій розташована нежитлова будівля, власником якої є Позивач, за адресою: АДРЕСА_1 (теперішня АДРЕСА_2 ).
Вказані спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку, підстав та порядку нарахування земельного податку регулюються правовими нормами Податкового кодексу України, що були чинні на день виникнення таких відносин.
Безспірно, правовими нормами пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.
Суд враховує, що всупереч вказаним вимогам Податкового кодексу України до оскаржуваних податкових повідомлень - рішень не долучено детальних розрахунків суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку за спірний період 2017року. Копії такого розрахунку Відповідачем не долучено ні до відзиву на позов ні до додаткових пояснень.
Згідно доводів Позивача, наведених у позові, Позивач не набув права власності ні на права користування спірною земельною ділянкою в установленому порядку, а тому не може бути платником земельного податку за спірну земельну ділянку незважаючи на наявність права власності на будівлю, що розташована на цій земельній ділянці.
Суд вважає обґрунтованими такі доводи Позивача з огляду на таке.
За приписами пункту 287.6 статі 286 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.
Тобто, законодавець вказаною правовою нормою прямо зазначив, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах, але з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.
В зв'язку з цим суд вважає безпідставними та помилковими доводи представника Відповідача, на ведені у відзиві на позов та в додаткових поясненнях, що у нового власника нерухомого майна обов'язок сплати земельного податку за земельну ділянку, на якій розміщена така нерухомість, виникає з дати державної реєстрації права власності на таку нерухомість.
Представник Відповідача не врахував, що Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" № 71-VIII від 28.12.2014 (надалі - Закон № 71-VIII) до пункту 287.6 статті 287 цього Кодексу були внесені зміни, якими слова "нерухоме майно" замінено словами "таку земельну ділянку". Вказаний Закон № 71-VIII набув чинності з 01.01.2015 року.
Тобто, з 01.01.2015 року у нового власника нерухомого майна обов'язок сплати земельного податку за земельну ділянку, на якій розміщена така нерухомість, виникає з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, а не з дати реєстрації права власності на нерухоме майно.
Спірні відносини між сторонами мали місце в 2017 році, а тому при вирішенні спору щодо правомірності нарахування податку на земельні ділянки слід застосовувати положення пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України в редакції після 01.01.2015 року, тобто із змінами внесеними Законом № 71-VIII.
В зв'язку з цим суд вважає безпідставними доводи представника Відповідача щодо необхідності врахування при вирішенні даного спору правових висновків Верховного Суду, так як наведені Відповідачем рішення Верховного Суду містять правові висновки щодо трактування положень пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України в редакції до 01.01.2015 року.
Більш того, в наведеній Відповідачем постанові Верховного Суду від 23.05.2019 року у справі № 826/1430/16 зроблено правовий висновок відносно положень пункту 287.8 статті 287 Податкового кодексу України щодо особливостей виникнення обов'язку сплати земельного податку власниками нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
В наведеній Відповідачем постанові Верховного Суду від 27.01.2020 року у справі № 804/886/18 зроблено висновок щодо моменту припинення обов'язку сплати земельного податку у зв'язку із припиненням права власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці.
Такий висновок Верховним Судом в даній справі зроблено з посиланням на позицію Верховного Суду України щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові від 7 липня 2015 року у справі 826/12388/13-а, тобто до внесення Законом № 71-VIII змін до положень пункту 287.8 статті 287 Податкового кодексу України.
Таким чином, Позивач як власник нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 (теперішня АДРЕСА_2 ) набуває обов'язку сплати земельного податку за земельну ділянку, на якій розміщена вказана нерухомість, відповідно до вимог положень пункту 287.8 статті 287 Податкового кодексу України із змінами, внесеними Законом № 71-VIII, з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, а не з дати реєстрації права власності на нерухоме майно.
Жодних належних та відповідних доказів (відомостей з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно) суду не надано.
Більш того, Відповідачем визнається відсутність у Позивача права власності чи права користування на спірну земельну ділянку за даними Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Одночасно суд зазначає, що Відповідачем суду не надано жодних належних доказів на підтвердження того, що спірна частина нерухомого майна знаходиться в багатоквартирному будинку, що змовило б застосування вимог пункту 287.8 статті 287 Податкового кодексу України.
Більш того, згідно досліджених судом копій правочинів, довідки з Державного реєстру речових прав та Витягу із Державного земельного кадастру засвідчують, що будівля за адресою: АДРЕСА_1 (теперішня вул.Євгена Чикаленка) є багатоповерховою забудовою, що не ототожнюється із "багатоквартирним будинком".
Одночасно суд зазначає, що відсутність детальних розрахунків суми податку, які, зокрема, але не виключно, мають містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку за спірний 2017 рік, виключає можливість суду перевірити доводи Позивача щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині розрахунку сум земельного податку.
Суд звертає увагу, що відповідно до вимог ст.1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж.
До Державного земельного кадастру включаються, окрім іншого, відомості про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (пункт ч.1 ст.15 цього ж Закону).
Одночасно суд враховує, що відповідно до вимог частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, окрім іншого, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), розсудливо.
Зазначене свідчить, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у місті Києві №45227-1305 від 28.04.2017 року, яким визначено податкові зобов'язання із земельного податку за 2017 рік, яким ОСОБА_1 , як власнику нежитлового приміщення, загальною площею 56,38 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (теперішня АДРЕСА_2 ), визначені податкові зобов'язання в розмірі 13 415,08 грн. із земельного податку за користування земельною ділянкою, на якій розміщена нерухомість, прийняте не на підставі та не у відповідності до вимог чинного законодавства, без врахуванням всіх обставин, що мали значення для його прийняття, а тому є протиправним та підлягає скасуванню а позов - задоволенню.
Одночасно суд зазначає про безпідставність доводів Відповідача про пропуск Позивачем строку звернення до суду з даним позовом.
По-перше, Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів щодо дати вручення Позивачу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
По-друге, суд вважає обґрунтованими доводи представника Позивача щодо наявної в спірний період судової практики про строк в 1095 днів для звернення до суду з даним позовом. За приписами підпункту 112.8.3 пункту 112.8 статті 112 Податкового кодексу України вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла у відповідності до правових висновків Верховного Суду, викладених у рішенні за результатами розгляду зразкової справи, які в подальшому було змінено за наслідками перегляду Великою Палатою Верховного Суду, є самостійною обставиною, звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до вимог ст.ст.139-143 КАС України судові витрати ОСОБА_1 у вигляді судового збору в сумі 840,00 грн. підлягають відшкодуванню шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві та до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у місті Києві №45227-1305 від 28.04.2017 року, яким визначено ОСОБА_1 податкові зобов'язання із земельного податку за 2017 рік.
Судові витрати ОСОБА_1 у вигляді судового збору в сумі 840,00 грн. підлягають відшкодуванню шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.Ф. Нагірняк
15.08.25