Україна
Донецький окружний адміністративний суд
15 серпня 2025 року Справа№200/3271/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волгіної Н.П., розглянувши в письмовому порядку в спрощеному позовному провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 через свого представника, адвоката Савицького Романа Євгенійовича, звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка полягає у не застосуванні п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 в редакції, чинній з 29 січня 2020 року, при обчисленні в період з 29 січня 2020 року по 1 травня 2023 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,14 вказаної постанови;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити позивачу за період з 29 січня 2020 року по 1 травня 2023 року перерахунок грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 1 січня 2020 року, Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 1 січня 2021 року, Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 1 січня 2022 року та Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 1 січня 2023 року відповідно та на відповідний тарифний коефіцієнт, провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум (а.с. 1-5).
Ухвалою суду від 12 травня 2025 року відкрито провадження у справі; призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); запропоновано відповідачу надати суду відзив на позов та докази на підтвердження зазначеного у відзиві; зобов'язано відповідача надати суду додаткові докази (а.с. 18-20).
3 червня 2025 року від відповідача до суду надійшов відзив на позов та додаткові докази по справі (а.с. 24-34).
Суд вважає за необхідне зазначити, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку із військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан із 5 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженими відповідними законами, дія воєнного стану неодноразово продовжувалась та станом на час розгляду справи в Україні продовжує діяти воєнний стан.
В обґрунтування позовних вимог у позові зазначено наступне.
Позивач у період з 29 січня 2020 року по 1 травня 2023 року проходила військову службу за контрактом у Військовій частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Після виключення зі списків особового складу військової частини позивачу стало відомо, що в період з 29 січня 2020 року розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями для обчислення розміру перерахованих пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 повинні визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом за 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт за відповідною або аналогічною посадою.
На переконання позивача при перерахунку грошового забезпечення слід виходити із прожиткового мінімуму на відповідний рік, а не прожиткового мінімуму, встановленого станом на 1 січня 2018 року.
9 квітня 2025 року позивач звернулась до відповідача з проханням здійснити перерахунок її грошового забезпечення та виплатити його в повному розмірі.
Листом від 30 квітня 2025 року відповідач повідомив, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України здійснювалась у межах та у спосіб, що визначені законодавством України.
Позивач вважає протиправним не здійснення відповідачем нарахування їй грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 1 травня 2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 1 січня 2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 1 січня 2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 1 січня 2022 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 1 січня 2023 року відповідно та на відповідний тарифний коефіцієнт, та просить позов задовольнити (а.с. 1-5).
У відзиві на позов Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України заперечує проти задоволення позовних вимог позивача, обґрунтовуючи заперечення наступним.
Позивач проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 НГУ в період з 26 лютого 2016 року по 7 серпня 2023 року.
30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (Постанова № 704), якою затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, додаткові види грошового забезпечення та розміри надбавки за вислугу років, у тому числі військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (набрала чинності з 1 березня 2018 року).
Пунктом 4 зазначеної постанови (в первісній редакції) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Водночас, пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VІІІ, який набрав чинності 1 січня 2017 року, установлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Постановою Кабінету Міністрів України № 103 (яка набрала чинності 24 лютого 2018 року) (Постанова № 103) до Постанови № 704 внесені зміни, внаслідок яких п. 4 викладено у новій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Після скасування даного пункту норми Постанови № 704 не приведені у відповідність чинному законодавству.
Правове регулювання розміру посадового окладу встановлюється Кабінетом Міністрів України шляхом прийняття відповідних нормативно-правових актів, відтак підстави для визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, 1 січня 2021 року, 1 січня 2022 року, 1 січня 2023 року , на відповідний тарифний коефіцієнт відсутні.
Також зазначає про те, що позивач звернулась до суду із даним позовом із пропуском строку для такого звернення.
Просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог (а.с. 27-28).
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), є громадянкою України, паспорт № НОМЕР_2 від 31 серпня 2023 року; РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного проживання згідно з довідкою від 21 серпня 2023 року № 3505-5002916965 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 ; має статус учасника бойових дій відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 від 18 травня 2016 року (а.с. 9-11).
Відповідач, Військова частина НОМЕР_1 Національної Гвардії України (далі - в/ч НОМЕР_1 ), код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 , є суб'єктом владних повноважень та належним відповідачем у справі (а.с. 25).
Як встановлено судом на підставі матеріалів справи, позивач з 24 лютого 2016 року по 18 квітня 2025 року проходила військову службу у в/ч НОМЕР_1 (а.с. 27, 30-34).
Так, наказом (по стройовій частині) командира в/ч НОМЕР_1 , полковника ОСОБА_2 , від 26 лютого 2016 року № 50 старшого солдата ОСОБА_1 , переміщену згідно з наказом командувача Національної гвардії України від 12 лютого 2016 року № 18 о/с для подальшого проходження служби, зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення з 24 лютого 2016 року. Вислуга років на військовій службі складає станом на 23 лютого 2016 року: у календарному обчисленні - 2 роки 6 місяців 18 днів; у пільговому обчисленні - не має (а.с. 29).
Наказом (по стройовій частині) командира в/ч НОМЕР_1 , полковника ОСОБА_3 , від 7 серпня 2023 року № 237 припинено (розірвано) контракт про проходження військової служби у Національній гвардії України та виключено із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення старшого солдата ОСОБА_1 (Г-015982), звільнену відповідно до п. «г» […] п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з військової служби наказом командира військової частини по особовому складу від 2 серпня 2023 року № 42 о/с у запас 7 серпня 2023 року, для взяття на військовий облік направлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 ) (а.с. 30).
За поясненням відповідача, при розрахунку грошового забезпечення позивача у спірний період застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений станом на 1 січня 2018 року (а.с. 27-28).
Наведене підтверджується архівними відомостями №№ 564 - 567 від 30 травня 2025 року (а.с. 31-34).
9 квітня 2025 року позивач звернулась до командира в/ч НОМЕР_1 із заявою щодо (в тому числі) здійснення перерахунку грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року (включно), з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт встановлений» (а.с. 12).
Листом від 30 квітня 2025 року (вих. № 25/35/12-К-115-ЕП) в/ч НОМЕР_1 повідомила позивачу, що починаючи з 1 березня 2018 року до цього часу грошове забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України визначається згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Розмір посадового окладу обчисляється шляхом множення 1 762,00 грн на тарифний коефіцієнт, який визначений додатком 1 до постанови № 704, та тарифний розряд по посаді, яку обіймає військовослужбовець. Розмір окладу за військовим званням обчислюється шляхом множення 1762,00 грн на тарифний коефіцієнт, який визначений додатком 14 до постанови № 704, відповідно до військового звання військовослужбовця. Розмір надбавки за вислугу років визначається відповідно додатка 167 до постанови № 704 та залежить від вислуги років військовослужбовця. […] (а.с. 12).
Будучи не згодною із тим, що при нарахуванні їй грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 1 травня 2023 року (включно) відповідачем не враховувався в якості розрахункової величини прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2020 року, 1 січня 2021 року, 1 січня 2022 року, 1 січня 2023 року, позивач звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом.
Щодо тверджень відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду із даним позовом, суд зазначає, що питання дотримання ОСОБА_1 зазначеного строку було вирішено судом при відкритті провадження у справі, зокрема, в ухвалі суду від 12 травня 2025 року наведено висновок про те, що враховуючи додані до позову документи (зокрема, відсутність доказів на підтвердження того, що відповідачем при виключенні позивача зі списків військової частини (або раніше) надавались повідомлення про суми грошового забезпечення, нараховані та виплачені позивачеві протягом спірного періоду) - даний позов подано позивачем до суду без порушення процесуального строку.
Також цієї ж ухвалою відповідача було зобов'язано надати суду, в тому числі, докази на підтвердження надання позивачу документа/документів щодо розміру та складових нарахованого та виплаченого за спірний період грошового забезпечення.
Станом на час розгляду справи такі докази суду не надані.
Враховуючи наведене, відповідачем не спростовано висновок суду, наведений в ухвалі про відкриття провадження у справі, про подання позивачем даного до Донецького окружного адміністративного суду без порушення процесуального строку.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до ст.ст. 1 - 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військово-службовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Частиною 1 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що держава гарантує військовослуж-бовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 1 березня 2018 року (далі - Постанова № 704), затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.
Відповідно до п. 2 Постанови № 704 грошове забезпечення військовослужбовців складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Згідно із п. 4 Постанови № 704 (в первісній редакції) розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, яка набрала чинності 24 лютого 2018 року, до Постанови № 704 внесено зміни, зокрема пункт 4 Постанови № 704 викладено в наступній редакції:
"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
При цьому зміст приміток до додатків 1 та 14 Постанови № 704 змін не зазнав.
Отже, з 24 лютого 2018 року було змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме - замість «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)» передбачено використання «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Відтак, зміни до п. 4 Постанови № 704, внесені пунктом 6 Постанови № 103, з 29 січня 2020 року не підлягають застосуванню.
Таким чином, відповідно до п. 4 Постанови № 704 в редакції, яка діяла до внесення змін пунктом 6 Постанови № 103, та вимог п. 1 Приміток до додатку 1 та Примітки до додатку 14 до Постанови № 704, розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29 січня 2020 року мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Верховний Суд у постановах від 12 вересня 2022 року у справі № 500/1813/21, від 15 червня 2023 року у справі № 380/13603/21, від 5 червня 2024 року у справі № 420/18318/23, від 30 квітня 2025 року у справі № 620/9741/24 та інших, виснував, що оскільки зміни, внесені Постановою № 103, зокрема, до п. 4 Постанови № 704, визнані у судовому порядку нечинними, то з 29 січня 2020 року діє редакція п. 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін і в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується розрахункова величина «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року», а не «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року».
У постанові від 12 вересня 2022 року у справі № 500/1813/21 Верховний Суд, зокрема, сформулював наступні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах:
(1) з 1 січня 2020 року положення п. 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
(2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування п. 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через збільшення на відповідний рік);
(3) встановлене положеннями п. 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи наведене, суд висновує про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині неправомірності нарахування та виплати йому відповідачем у період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року (включно) грошового забезпечення, розрахованого із врахуванням в якості розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2018 року замість застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2020 року, 1 січня 2021 року, 1 січня 2022 року та 1 січня 2023 року, встановлених відповідними законами.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року № 294-IX установлено з 1 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 2102,00 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року № 1082-IX установлено з 1 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 2 грудня 2021 року № 1928-IX установлено з 1 січня 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 2481,00 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 3 листопада 2022 року № 2710-IX установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 2684,00 грн.
Саме наведені розміри прожиткового мінімуму на відповідний рік (2020, 2021, 2022 та 2023) мали бути застосовані відповідачем при розрахунку розміру грошового забезпечення позивача у період з 29 січня 2020 року по 1 травня 2023 року (включно).
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з приписами п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору.
Враховуючи наведене, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 12, 72-77, 94, 139, 192-193, 242-246, 262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка виразилась у не нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 1 травня 2023 року із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України про Державний бюджет України на 2020 рік, 2021 рік, 2022 рік, 2023 рік - станом на 1 січня відповідного року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року (включно), визначивши його розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 1 січня 2020 року на відповідні тарифні коефіцієнти згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та провести виплату перерахованого грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, визначивши його розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 1 січня 2021 року на відповідні тарифні коефіцієнти згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та провести виплату перерахованого грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року (включно), визначивши його розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 1 січня 2022 року на відповідні тарифні коефіцієнти згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та провести виплату перерахованого грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 1 січня 2023 року по 1 травня 2023 року (включно), визначивши його розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 1 січня 2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та провести виплату перерахованого грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.П. Волгіна