Україна
Донецький окружний адміністративний суд
18 серпня 2025 року Справа№640/17360/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черникової А.О., за участю секретаря судового засідання Сафронової Ю.Л. , розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛБЮ» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕГО БУД ЮЕЙ» (далі-позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 січня 2022 року №0000740/0706 та №0000741/0706.
В обґрунтування позовних вимог представник позивач зазначив, що висновки, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими та не підтвердженими, а тому, як наслідок, спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Наголошено, що господарські операції, які були предметом дослідження під час перевірки, мали на меті рух матеріальних активів, є реальними та підтверджуються первинними документами та даними бухгалтерського обліку.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 жовтня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 1 листопада 2022 року о 10:30 год.
Підготовче засідання відкладено на 23 січня 2023 року.
Представник відповідача надав до суду відзив, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки висновки акту перевірки є обґрунтованими та підтвердженими, а доводи, наведені в позові, є безпідставними та такими, що не узгоджуються з нормами діючого законодавства.
Представник позивача надав до суду відповідь на відзив, в якому наголошував на невірності висновків контролюючого органу та протиправності спірних податкових повідомлень-рішень.
Законом України «Про внесення зміни до п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення», Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» (далі - Закон № 3863-ІХ) викладено в новій редакції.
Так, приписами п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» установлено, що інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена ч. 1 ст. 27, ч. 3 ст. 276, ст. ст. 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена ч. 1 ст. 27, ч. 3 ст. 276, ст.ст. 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
На виконання вимог Закону № 3863-ІХ наказом ДСА України від 16 вересня 2024 року №399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок № 399).
Пунктом 22 Порядку № 399 встановлено, що на підставі отриманих примірників протоколу та переліку судових справ відповідальною особою протягом семи робочих днів після завершення автоматизованого розподілу судових справ передаються судові справи до судів, визначених за результатами автоматизованого розподілу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 травня 2025 року, справу № 640/17360/22 передано для розгляду судді Черниковій А.О.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року прийнято адміністративну справу № 640/17360/22 до провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі, про дату та час підготовчого засідання сторін буде повідомлено додатково.
25 липня 2025 року від представника позивача надійшло клопотання про закриття підготовчого провадження у відсутність представника позивача та розгляд справи в письмовому провадженні.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року замінено найменування позивача у справі №640/17360/22 з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕГО БУД ЮЕЙ» на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛБЮ». Закрито підготовче провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛБЮ» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Призначено справу №640/17360/22 до судового розгляду по суті в порядку письмового провадження без виклику сторін.
Представник відповідача повторно подав до суду відзив, в якому зазначив аргументи, аналогічні викладеним у перше поданому відзиві.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Головним управлінням ДПС у м. Києві згідно з наказами від 28.10.2021 № 8478-п та від 23.11.2021 № 9296-п проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «ЛЕГО БУД ЮЕЙ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 15.08.2018 по 31.12.2020, валютного законодавства за період з 15.08.2018 по 31.12.2020, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавства за період з 15.08.2018 по 31.12.2020, іншого законодавства за відповідний період, за результатами якої складено акт № 91760/ж5/26-15-07-06-01-10/42396958 від 10.12.2021.
В акті перевірки зроблено висновок, що ТОВ «ЛЕГО БУД ЮЕЙ» порушило:
- п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 1 130 187 грн за період 2018-2020 роки;
- п.198.1., п. 198.3. п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого, занижено податок на додану вартість в періоді, на загальну суму 1 250 764,86 грн за період 2018-2020 роки.
На підставі акту документальної планової виїзної перевірки від 10.12.2021 № 91760/ж5/26-15-07-06-01-10/42396958 було винесено податкові повідомлення-рішення:
- від 11.01.2022 № 0000741/0706 Форми «Р» з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 338 564 грн, в т.ч. основний платіж в розмірі 1 130 187 грн, штрафна санкція - 208 377 грн.
- від 11.01.2022 № 0000740/0706 Форми «Р» з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 563 456 грн, в т.ч. основний платіж в розмірі 1 250 765 грн, штрафна санкція - 312 691 грн.
Не погоджуючись з висновками акта та прийнятими на їх основі податковими повідомленнями-рішеннями від 11.01.2022, ТОВ «ЛЕГО БУД ЮЕЙ» було оскаржено останні в адміністративному порядку до ДПС України.
Відповідно до рішення про результати розгляду скарги ДПС України від 10.08.2022 №8923/6/99-00-06-01-01-06 скаргу ТОВ «ЛЕГО БУД ЮЕЙ» було залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення 11.01.2022 № 0000741/0706, №0000740/0706 - без змін.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно достатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.
Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Положеннями підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Згідно з п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважаться дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку
- дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку: б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін. а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни.
Відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість у разі якщо вони призначаються для їх використання або починають використовуватися в неоподатковуваних ПДВ операціях або в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені у статті 198 ПК України.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Згідно пункту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Як визначено пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Отже, право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) та в подальшому на віднесення цих сум до бюджетного відшкодування виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів, а підставою для нарахування податкового кредиту є видана зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Аналіз наведених норм свідчить, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Згідно з п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Як вбачається з акту перевірки, податковим органом вказано про не підтвердження реальності здійснення зафіксованих в бухгалтерському обліку позивача господарських операцій між позивачем та ТОВ «ЛАЙФ ПАРАДАЙС», код 41851428, ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС ЛІДЕРБУДІНВЕСТ», код 42373396, ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА БУДСЕРВІСГРУП», код 42545226, ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «САНВЕСТ», код 41690479, ТОВ «СПЕЦОПТСТРОЙ», код 42555014.
За висновком податкового органу, при дослідженні ланцюга постачання товарів/виконання робіт, придбаних позивачем у вищенаведених контрагентів, встановлено відсутність реального ланцюга постачання товарно-матеріальних цінностей/виконання робіт, відсутні технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, вбачається формальне оформлення господарських операцій без мети економічної вигоди та діяльність, спрямована на надання податкової вигоди третім особам та мінімізацію сплати податків.
З акту перевірки вбачається, що висновки щодо нереальності господарських операцій позивача зі спірними контрагентами ґрунтуються на отриманій податковій інформації, згідно з якої в контрагентів відсутні на підприємстві власних основних засобів складських приміщень, транспортних засобів, трудових ресурсів, тощо.
Також вказано на відомості з кримінальних проваджень щодо директорів контрагентів, які в рамках досудових розслідувань свідчили про непричетність до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності відповідних підприємств.
Вказане, за висновком податкового органу свідчить про відсутність реального ланцюга постачання товарно-матеріальних цінностей, відсутні технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, вбачається формальне оформлення підприємствами господарських операцій без мети економічної вигоди, та діяльність спрямовану на надання податкової вигоди третім особам та мінімізацію сплати податків.
При цьому, слід звернути увагу, що в акті перевірки по кожному з зазначених вище контрагентів наведено перелік первинних документів, досліджених під час перевірки, у тому числі, договори, податкові накладні, акти виконаних робіт, платіжні документи тощо.
Будь-які зауваження щодо складання податкових накладних та інших первинних документів податкового та бухгалтерського обліку, або їх відсутності в акті перевірки не зазначено.
Отже, як підтверджено матеріалами справи і не спростовано відповідачем, в підтвердження реальності господарських операцій та правомірності включення сум податку на прибуток та до складу податкового кредиту з ПДВ/сум витрат по укладеним договорам позивачем надані відповідні документи бухгалтерського та податкового обліку.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА БУДСЕРВІСГРУП» укладено договір підряду від 28.02.2019 № 2802-19, до вказаного договору між сторонами підписано специфікації та додаток 1 до договору «Кошторис».
Одним з видів діяльності ТОВ «ЛЕГО БУД ЮЕЙ» є будівництво житлових і нежитлових будівель.
На момент взаємовідносин з контрагентом ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА БУДСЕРВІСГРУП», одним з видів діяльності ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА БУДСЕРВІСГРУП» було будівництво житлових і нежитлових будівель.
На час проведення господарських операцій між ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА БУДСЕРВІСГРУП», останнє мало відповідну господарську правосуб'єктність: в установленому законом порядку було зареєстрований як юридична особа, взято на податковий облік як платник податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались. Вказані обставини підтверджується інформацією, розміщеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та в Реєстрі платників податку на додану вартість.
На виконання умов договору року ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА БУДСЕРВІСГРУП» на адресу ТОВ «ЛЕГО БУД ЮЕЙ» надано ремонтно-оздоблювальні, монтажні роботи. На імя позивача контрагентом виписано податкові накладні.
Також на підтвердження здійснення розрахунку позивачем до матеріалів справи долучено платіжні доручення.
Факт отримання ремонтно-будівельних робіт підтверджується актами виконаних робіт, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631.
Отже, господарські операції, які були предметом дослідження під час перевірки, мали на меті саме рух матеріальних активів, оскільки ТОВ «ЛЕГО БУД ЮЕЙ» в подальшому реалізовувало отримані роботи іншим суб'єктам господарювання, що також підтверджується первинними документами та даними бухгалтерського обліку.
Зокрема, замовниками виступали ТОВ «ДЦ Україна» з мережею магазинів Watsons, ТОВ «ВВ ВКФ» з мережею магазинів Лібраріум, ТОВ «ФС ТРЕЙД» з мережею магазинів сумок так аксесуарів, ТОВ «ВІТАЛЮКС» з мережею аптек, ТОВ «СВП ПЛЮС» з мережею магазинів Kyivstar, Vodafone, Life, ТОВ «СОТА-АЛЬЯНС» з мережею магазинів Kyivstar, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено первинну документацію.
Між позивачем та ТОВ «ЛАЙФ ПАРАДАЙС» укладено договори підряду, відповідно до яких контрагентом виконувались будівельно-оздоблювальні, монтажні роботи. Оплата за виконану роботу проведена в повному обсязі, що не заперечується сторонами, та підтверджується банківською випискою та платіжними дорученнями. Крім того, сформовано податкову накладну, яка надіслана ТОВ «ЛАЙФ ПАРАДАЙС» до Єдиного реєстру податкових накладних та зареєстрована податковим органом.
На час проведення господарських операцій між ТОВ «ЛАЙФ ПАРАДАЙС», останнє мало відповідну господарську правосуб'єктність: в установленому законом порядку було зареєстрований як юридична особа, взято на податковий облік як платник податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались.
Вказані обставини підтверджується інформацією, розміщеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та в Реєстрі платників податку на додану вартість.
Факт отримання ремонтно-будівельних робіт підтверджується актом виконаних робіт, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631.
Тобто, господарські операції, які були предметом дослідження під час перевірки, мали на меті саме рух матеріальних активів, оскільки ТОВ «ЛЕГО БУД ЮЕЙ» в подальшому реалізовувало отримані роботи іншим суб'єктам господарювання, що також підтверджується первинними документами та даними бухгалтерського обліку. Зокрема, замовниками виступали ТОВ «ДЦ Україна» з мережею магазинів Watsons, ТОВ «АДД- ЕНЕРГІЯ», ТОВ «ХЕНРІСІЯ ПРОПЕРТІС ЮКРЕЙН» офісне приміщення, ТОВ «ІЛ Моліно 7» з мережею ресторанів IL MOLINO,
Щодо контрагента ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС ЛІДЕРБУДІНВЕСТ» суд зазначає, що з вказаним контрагентом та позивачем укладено договір субпідряду, у межах якого субпідрядником надано ремонтно-оздоблювальні, монтажні роботи.
На момент взаємовідносин з контрагентом ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС ЛІДЕРБУДІНВЕСТ», основними видами діяльності ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС ЛІДЕРБУДІНВЕСТ» було будівництво житлових і нежитлових будівель.
На час проведення господарських операцій між ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС ЛІДЕРБУДІНВЕСТ», останнє мало відповідну господарську правосуб'єктність: в установленому законом порядку було зареєстрований як юридична особа, взято на податковий облік як платник податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались. Вказані обставини підтверджується інформацією, розміщеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та в Реєстрі платників податку на додану вартість.
Оплата за виконану роботу проведена в повному обсязі, що не заперечується сторонами, та підтверджується банківською випискою та платіжними дорученнями. Крім того, сформовано податкову накладну, яка надіслана ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС ЛІДЕРБУДІНВЕСТ» до Єдиного реєстру податкових накладних та зареєстрована податковим органом.
Факт отримання ремонтно-будівельних робіт підтверджується актом виконаних робіт, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631.
Таким чином, суд дійшов висновку, що господарські операції, які були предметом дослідження під час перевірки, мали на меті саме рух матеріальних активів, оскільки ТОВ «ЛЕГО БУД ЮЕЙ» в подальшому реалізовувало отримані роботи іншим суб'єктам господарювання, що також підтверджується первинними документами та даними бухгалтерського обліку. Зокрема, замовниками виступали ТОВ «ДЦ Україна» з мережею магазинів Watsons, ТОВ «ВВ ВКФ» з мережею магазинів Лібраріум, ТОВ «ПАСТА І БАСТА» з мережею ресторанів IL MOLINO.
Аналогічно, між позивачем та ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «САНВЕСТ» укладено договір підряду, за яким останнім надавались ремонтно-оздоблювальні, монтажні роботи.
На момент взаємовідносин з контрагентом ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «САНВЕСТ», основними видами діяльності ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «САНВЕСТ» було будівництво житлових і нежитлових будівель.
На час проведення господарських операцій між ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «САНВЕСТ», останнє мало відповідну господарську правосуб'єктність: в установленому законом порядку було зареєстрований як юридична особа, взято на податковий облік як платник податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались. Вказані обставини підтверджується інформацією, розміщеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та в Реєстрі платників податку на додану вартість.
Оплата за виконану роботу проведена в повному обсязі, що не заперечується сторонами, та підтверджується банківською випискою та платіжними дорученнями. Крім того, сформовано податкову накладну, яка надіслана ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «САНВЕСТ» до Єдиного реєстру податкових накладних та зареєстрована податковим органом.
Факт отримання ремонтно-будівельних робіт підтверджується актом виконаних робіт, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631.
Тобто, господарські операції, які були предметом дослідження під час перевірки, мали на меті саме рух матеріальних активів, оскільки ТОВ «ЛЕГО БУД ЮЕЙ» в подальшому реалізовувало отримані роботи іншим суб'єктам господарювання, що також підтверджується первинними документами та даними бухгалтерського обліку. Зокрема, замовниками виступали ТОВ «ДЦ Україна» з мережею магазинів Watsons, ТОВ «ВВ ВКФ» з мережею магазинів Лібраріум, ТОВ «ХЕНРІСІЯ ПРОПЕРТІС ЮКРЕЙН» офісне приміщення.
Також, позивачем було укладено договір підряду з ТОВ «СПЕЦОПТСТРОЙ», відповідно до якого останній на адресу ТОВ «ЛЕГО БУД ЮЕЙ» надавав ремонтно-оздоблювальні, монтажні роботи.
На момент взаємовідносин з контрагентом ТОВ «СПЕЦОПТСТРОЙ», основними видами діяльності ТОВ «СПЕЦОПТСТРОЙ» було будівництво житлових і нежитлових будівель.
На час проведення господарських операцій між ТОВ «СПЕЦОПТСТРОЙ», останнє мало відповідну господарську правосуб'єктність: в установленому законом порядку було зареєстрований як юридична особа, взято на податковий облік як платник податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались.
Вказані обставини підтверджується інформацією, розміщеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та в Реєстрі платників податку на додану вартість.
Оплата за виконану роботу проведена в повному обсязі, що не заперечується сторонами, та підтверджується банківською випискою та платіжними дорученнями. Крім того, сформовано податкову накладну, яка надіслана ТОВ «СПЕЦОПТСТРОЙ» до Єдиного реєстру податкових накладних та зареєстрована податковим органом.
Факт отримання ремонтно-будівельних робіт підтверджується актом виконаних робіт, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631.
Тобто, господарські операції, які були предметом дослідження під час перевірки, мали на меті саме рух матеріальних активів, оскільки ТОВ «ЛЕГО БУД ЮЕЙ» в подальшому реалізовувало отримані роботи іншим суб'єктам господарювання, що також підтверджується первинними документами та даними бухгалтерського обліку. Зокрема, замовниками виступали ТОВ «ДЦ Україна» з мережею магазинів Watsons, ДП «КАПАРОЛ Україна» з мережею магазинів фарб, декоративних матеріалів, ТОВ «СВП ПЛЮС» з мережею магазинів Kyivstar, Vodafone, Life, ТОВ «ІЛ Моліно 3», ТОВ «ІЛ Моліно 4» з мережею ресторанів IL MOLINO.
Посилання відповідача на певне недотримання податкового законодавства контрагентами позивача є неприйнятними.
Так, законодавством України, зокрема ПК України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов'язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, подання звітності, сплати податків до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника. Не передбачено ні право, ні зобов'язання будь-якої із сторін правочину здійснювати контроль щодо показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності, що подана іншою стороною правочину. При цьому відповідно до законодавства кожний платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.
Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, відповідно до якого до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник. Притягнення ж до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та вимогам законодавства.
Податковий кодекс України визначає податкову накладну, як єдиний документ, який підтверджує суми податкового кредиту і на підставі якого платник податків має право формувати податковий кредит. При цьому, податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від факту декларування та сплати контрагентом його зобов'язань.
Податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, виписані контрагентом, який на момент спірних правовідносин був зареєстрований платником ПДВ, що не спростовано в акті документальної перевірки відповідачем та зареєстровані в ЄРПН.
Стаття 6 КАС України передбачає принцип верховенства права при здійсненні адміністративного судочинства. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
В рішеннях Європейського суду з прав людини, що прийняті в справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03), Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03) наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв'язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами. Зокрема, зазначено, що платник податку на додану вартість не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо такий платник не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
Європейський суд з прав людини визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом. Аналогічні положення містяться й в Конституції України.
Посилання відповідача на те, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені на підставі аналізу баз даних АІС «Податковий блок» щодо контрагентів є неприйнятними, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контроль-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відноситься. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.
Податкова інформація носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.
Отже, посилання податкового органу на податкову інформацію є недоречним, оскільки автоматизоване співставлення, або перевірка податкової звітності не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення податкових зобов'язань, а тому добуті таким чином докази не можуть визнаватись належними відповідно до норм адміністративного судочинства (постанова Верховного Суду від 17 травня 2022 року №808/2099/17).
Наявна в інформаційно-аналітичних базах інформація відносно контрагента суб'єкта господарювання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону (аналогічний висновок викладений Верховним судом у постановах Верховного Суду від 17 вересня 2021 року у справі №440/2536/19, від 24 листопада 2021 року у справі №420/1109/20).
Відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постановах від 02.06.2023 у справі №820/924/17, від 15.03.2023 у справі №640/7791/19, від 10.11.2022 у справі № 640/11120/21 та інших.
З позиції суду, платник податків не повинен перевіряти кількість працюючих осіб у контрагента, під час поставки товару/надання послуг. Контрагент самостійно обирає модель ведення підприємницької діяльності та самостійно буде вирішувати, чи достатньо працюючих осіб для поставлення товару/надання відповідних послуг покупцю/замовнику, чи потрібно залучати інших осіб, які також можуть працювати за цивільно-правовими договорами, або іншими видами договорів, які не заборонені чинним законодавством.
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, зокрема і щодо сплати податкових зобов'язань контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об'єкта витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
Зазначений висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 02.04.2019 у справі №811/1772/13-а, від 11.11.2020 у справі №320/1147/19, від 24.11.2020 у справі №813/3034/15 від 19.05.2022 у справі №1640/2968/18.
У спорах щодо оскарження рішень податкових органів з оцінки питань щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, наявності або відсутності окремих документів, а також недоліки в їх оформленні, відсутності ТТН, порушення податкової дисципліни по ланцюгу постачання, які не можуть бути безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій та для позбавлення суб'єкта господарювання податкового кредиту (постанова Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі № 120/712/20-а).
Крім того, не беруться до уваги посилання відповідача на здійснення досудових розслідувань у кримінальних провадженнях відносно контрагентів позивача з огляду на наступне.
Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 01.12.2015 у справі №826/15034/17 (№21-3788а15), що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, у зв'язку із чим господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.
Велика Палата Верховного Суду виснувала, що суб'єкт господарювання з ознаками фіктивності є правосуб'єктним, незважаючи на дефекти при його створенні чи мету діяльності, а це суперечить висновкам Верховного Суду України про те, що «господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку».
Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію, відповідно до якої вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв'язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв'язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.
При цьому, слід наголосити, що податковим органом зазначено про наявність кримінального провадження, однак жодних вироків до суду не було надано.
Будь-яких доказів залучення позивача до схеми незаконного формування податкового кредиту, відповідачем до суду надано не було.
Крім того, податковим органом не доведено, що між позивачем та зазначеними контрагентами мали місце злагоджені узгоджені дії, спрямовані на формальне оформлення господарських операцій без їх фактичного вчинення для отримання податкових вигід, а тому, висновки відповідача, викладені в акті перевірки є лише недостовірними домислами та припущеннями.
У будь-якому випадку, реалізуючи господарську компетенцію при укладенні та виконанні господарських договорів, сторони цього договору можуть вимагати від контрагента дотримання умов цих договорів, тією мірою якою дозволяють його (їх) умови. Перекладати на сторону договору обов'язки контролю свого контрагента за межами взаємовідносин, як того вимагає податковий орган, знаходиться за межами господарської компетенції суб'єкта господарювання та не входить до прав та обов'язків платника податку. Це в свою чергу у межах спірних відносин позивача як платника податку покладає додаткове не передбачене законом обтяження, що є недопустимим.
Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.
Підсумовуючи, суд зазначає, що відповідачем не подано жодних належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його безпосередніх контрагентів, зокрема, вироку по кримінальній справі щодо таких контрагентів, в якому досліджувались відповідні господарські операції, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект або інших відомостей, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постанові Верховного Суду від 23.07.2020, який має бути врахований судом при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Можливі порушення контрагентами, в даному випадку другого порядку, правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення платником податків вимог закону щодо формування даних податкової звітності, тому платник податків не повинен зазнавати негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 09.10.2018 у справі №815/3459/17 та від 10.11.2020 у справі №822/6302/15.
Таким чином, суд вважає, що позивачем в повному обсязі підтверджено реальність господарських взаємовідносин з контрагентами, отримання позивачем відповідних послуг із подальшим їх використанням у власній господарській діяльності у відповідності до умов наведених договорів. Матеріали справи підтверджують рух коштів та матеріальних цінностей, зміну майнового стану сторін укладених правочинів, відповідність господарських операцій вимогам законодавства та наявність ділової мети таких господарських взаємовідносин, а тому висновки контролюючого органу про фіктивність господарських операцій є безпідставним та таким, що ґрунтується виключно на припущеннях.
З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, беручи до уваги наведені вище висновки Верховного Суду, суд вважає, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є безпідставними, а спірні податкові повідомлення-рішення не може вважатись правомірними та підлягають скасуванню.
Інші доводи скаржника, викладені сторонами, висновків суду першої інстанції не спростовують.
При цьому, суд звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи задоволення позову, на користь позивача слід присудити понесені ним судові витрати в розмірі 24 810,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 72-77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛБЮ» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 11 січня 2022 року №0000740/0706 та №0000741/0706.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (зареєстроване місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19; код ЄДРПОУ 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛБЮ» (02055; м. Київ,вул. Княжий Затон, буд. 2/30,код ЄДРПОУ 42396958) судовий збір у розмірі 24 810,00 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року № 2825-IX до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.О.Черникова