Україна
Донецький окружний адміністративний суд
17 липня 2025 року Справа№640/5054/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Куденкова К.О., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною і скасування вимоги, визнання протиправною бездіяльності і зобов'язання вчинити певні дії,-
У лютому 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС), в якому просить: - визнати протиправною і скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14 травня 2019 року № Ф - 62491-17 У; - визнати протиправним і скасувати нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 16 757,84 грн, який обліковується в інтегрованій картці платника; - визнати протиправною бездіяльність щодо не підготування висновку про повернення 21 026,06 грн та не подання його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів; - зобов'язати підготувати висновок про повернення 21 026,06 грн та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що оскаржувана вимога є протиправною, оскільки в нього відсутній обов'язок сплачувати єдиний соціальний внесок як фізична особа - підприємець. Також вважає, що податковий орган протиправно втрутився у його право власності, оскільки наклав на нього грошові зобов'язання, правові підстави яких відсутні у законі. Тим самим було порушено ст. 41 та 67 Конституції України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2022 року відкрито провадження у справі. Визнано поважним пропуск ОСОБА_1 строку звернення з позовною заявою до адміністративного суду. Поновлено ОСОБА_1 строк звернення з позовною заявою до адміністративного суду.
Цю справу передано до Донецького окружного адміністративного суду відповідно до пункту 2 розділу II Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді Куденкову К.О.
Ухвалою суду від 17.03.2025 адміністративну справу прийнято до провадження, витребувані докази.
Ухвалою суду від 16.05.2025 розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Також зобов'язано Головне управління ДПС м. Києві в п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали надати до Донецького окружного адміністративного суду розрахунок до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14 травня 2019 року № Ф - 62491-17 У (із зазначенням періодів, за які виникла недоїмка з єдиного внеску), відомості і відповідне документальне підтвердження щодо вручення ОСОБА_1 вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14 травня 2019 року № Ф - 62491-17, а також всіх документів які були або мали бути враховані у спірних правовідносинах.
Указана ухвала отримана відповідачем 21.05.2025 в Електронному кабінеті Електронного суду.
Відповідач надав заяву від 18.06.2025, в якій зазначив, що Станом на 30.04.2019, згідно з даними інформаційно - комунікаційних систем Головного управління ДПС у м. Києві, в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 за кодом платежу 71040000 (для фізичних осіб - підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) обліковувалась заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 21 026,06 гривень. Тому засобами ІКС в автоматичному режимі сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2019 № Ф-62491-17 та направлено на податкову адресу платника. Також зазначає, що жодна норма податкового законодавства не зобов'язує податковий орган здійснювати заходи для з'ясування причин невручення вимоги про сплату боргу (недоїмки), чи для вжиття додаткових заходів (як-то електронні засоби зв'язку, кур'єрська доставка тощо).
Ухвалою суду від 18.06.2025 закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 17 липня 2025 року.
Представники сторін до судового засідання не з'явилися, про дату, час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином. Про причини неявки суд не повідомили.
Перешкоди для розгляду справи в судовому засіданні, визначені ст. 205 КАС України - відсутні.
Приписами ч. 9 ст. 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Частиною 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.
Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені сторонами обставини, дійшов наступних висновків.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з 19.06.2008 до 08.09.2021 був зареєстрований як фізична особа-підприємець.
Водночас з індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) випливає, що з лютого 2017 року до червня 2021 року позивач працював у Приватному акціонерному товаристві «КАРТЕЛЬ» (ідентифікаційний код 31201893) та йому за цей період роботодавцем нараховувався дохід, з якого сплачені страхові внески. Також наявні відомості про отримання доходів від інших страхувальників за інші періоди і сплату страхових внесків. Крім того, відомості щодо отримання позивачем доходів як фізичною особою-підприємцем з 2014 року не наведено.
Головним управлінням ДФС у м. Києві складена вимога про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2019 № Ф-62491-17, згідно з якою ОСОБА_1 має сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску в розмірі 21026,06 грн (станом на 30.04.2019).
Указана вимога була надіслана позивачу, але повернута Укрпоштою із довідкою від 18.06.2019 щодо закінчення встановленого строку зберігання.
У наступному ГУ ДПС складена вимога про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2019 № Ф-62491-17-У, згідно з якою ОСОБА_1 має сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску в розмірі 21026,06 грн. Водночас зазначено, що станом на станом на 10.08.2021 недоїмка позивача з єдиного внеску становить 37783,90 грн (різниця 16 757,84 грн).
Зі спірної вимоги випливає, що указані суми недоїмки визначені на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
З інформації від 28.01.2022 про виконавче провадження № 66597257 випливає, що на підставі вказаної вимоги відкрито виконавче провадження, а 21.09.2021 прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із фактичним повним виконанням рішення.
Відповідно до квитанції від 15.09.2021 № 38969197-1 від 20.09.2021 позивачем сплачено 23428,80 грн, отримувач Дарницький відділ Державної виконавчої служби у місті Києві, призначення платежу: оплата за ВП № 66597257.
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 01.11.2021, якою просив перерахувати надміру або помилково сплачені кошти в сумі 21026,06 грн. До цієї заяви додана копія вказаної квитанції і копія довідки форми ОК-5.
ГУ ДПС листом від 102172/6/26-15-24-07-10 від 10.11.2021 повідомило позивача про відсутність законних підстав повернення сплаченого єдиного внеску в сумі 21026,06 грн
Спірні правовідносини виникли з приводу правомірності формування відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску платнику.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI) передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Суд зазначає, що позивач був платником єдиного внеску згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI.
Приписами абзаців першого і другого ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VI встановлено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з податковим органом за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.
Верховний Суд, зокрема, у постановах від 17 серпня 2020 року у справі № 140/1679/19 від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19), від 4 грудня 2019 року (справа №440/2149/19), від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18), дійшов правового висновку, що метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Отже, саме задля досягнення вищевказаної мети збору Єдиного внеску законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності. З огляду на викладене фізична особа - підприємець зобов'язана сплачувати Єдиний внесок не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником Єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору Єдиного внеску досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний. Інше тлумачення норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» спричинило б подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Отже, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в спірний період нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов'язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.
Наведене відповідає висновкам Верховного Суду, які викладені в постанові від 22 липня 2021 року у справі № 320/2655/20.
Як було зазначено, в індивідуальних відомостях про застраховану (форма ОК-5) відсутня інформація про отримання доходу позивачем як фізичною особою-підприємцем з 2014 року.
Відповідач не надав доказів здійснення позивачем підприємницької діяльності.
Водночас судом установлено, що в окремі періоди з 2014 року позивач отримував доходи від страхувальників, з яких було сплачено єдиний внесок, зокрема, за період з лютого 2017 року.
Ухвалою суду від 16.05.2025 зобов'язано Головне управління ДПС м. Києві в п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали надати до Донецького окружного адміністративного суду розрахунок до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14 травня 2019 року № Ф - 62491-17 У (із зазначенням періодів, за які виникла недоїмка з єдиного внеску).
Відповідач не надав до суду вказаний розрахунок.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Ураховуючи наведене, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірності нарахування позивачу заборгованості зі сплати єдиного внеску.
Пунктом 1 підрозділу 1 розділу ІІ Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказ Міністерства фінансів України 12 січня 2021 року № 5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 березня 2021 року за № 321/35943, передбачено, що для забезпечення ведення оперативного обліку податків, зборів, платежів, єдиного внеску в ІКС ДПС відкриваються ІКП за кожним кодом класифікації доходів бюджету / технологічним кодом єдиного внеску щодо кожного платника, територіального органу ДПС, що відповідає місцю обліку платника або обліку об'єкта оподаткування, коду території територіальної громади згідно з Кодифікатором адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 26 листопада 2020 року № 290 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 12 січня 2021 року № 3).
ІКП містить інформацію про первинні показники оперативного обліку, облікові операції та первинні показники оперативного обліку, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.
Приписами п. 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 травня 2015 року за № 508/26953 (далі - Інструкція № 449), передбачено, що в разі виявлення податковим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий податковий орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена податковими органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Суд вважає, що у позивача наявний законний інтерес щодо правильного відображення в ІКП стану його розрахунків за зобов'язаннями з єдиного внеску, у тому числі оскільки на підставі цих відомостей до нього можуть застосовуватися передбачені законодавством заходи впливу і стягнення.
Відповідно до ч. 13 ст. 9 Закону №2464-VI суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Відповідно до п. 5 Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 № 6, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2016 року за № 193/28323, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, було передбачено, що повернення Коштів здійснюється у випадках: 1) надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на відповідний рахунок 3719; 2) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на невідповідний рахунок 3719; 3) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на рахунок з обліку доходів бюджету; 4) помилкової сплати податкових зобов'язань з податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій та пені, передбачених Податковим кодексом України, на рахунок 3719.
Приписами пунктів 6 - 10 указаного Порядку передбачено, що Повернення Коштів здійснюється на підставі заяви Платника про таке повернення (далі - Заява).
У разі відмови в задоволенні Заяви про повернення Коштів з рахунку 3719 Платнику єдиного внеску підрозділом органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, надається повідомлення за підписом посадової особи із зазначенням причин відмови.
У разі задоволення Заяви про повернення Коштів з рахунку 3719 підрозділ органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, передає Заяву з відміткою про підтвердження повернення Коштів до підрозділу органу доходів і зборів, відповідального за ведення обліку платежів та складання звітності.
Підрозділ органу доходів і зборів, відповідальний за ведення обліку платежів та складання звітності, у строк не більше ніж три робочих дні з дня отримання Заяви з відміткою про підтвердження повернення Коштів, на підставі даних інформаційної системи готує висновок за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку (далі - Висновок) та два примірники Реєстру висновків про повернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску (далі - Реєстр висновків) за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку. Висновки реєструються в журналі обліку висновків про повернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку та протягом одного робочого дня від дати їх реєстрації разом з примірником Реєстру висновків передаються до підрозділу органу доходів і зборів, відповідального за ведення фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку.
На підставі Висновку та у строк не пізніше ніж три робочих дні з дня його реєстрації підрозділ органу доходів і зборів, відповідальний за ведення фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку, нижчого рівня оформлює розрахунковий документ на повернення Коштів з рахунку 3719, на який їх було сплачено, та направляє його відповідному управлінню (відділенню) Державної казначейської служби України у районі, районі у місті, місті обласного, республіканського значення (далі - управління (відділення) Казначейства).
Управління (відділення) Казначейства на підставі розрахункового документа органу доходів і зборів нижчого рівня перераховує Кошти за рахунок поточних надходжень за день з відповідного рахунку 3719 на рахунок Платника, зазначений у Заяві, відкритий у банку або органі Казначейства.
Для повернення сум єдиного внеску та/або сум застосованих фінансових санкцій, помилково сплачених на невідповідний рахунок 3719, підрозділ органу доходів і зборів, відповідальний за ведення фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку, нижчого рівня оформлює розрахунковий документ на перерахування Коштів на відповідний рахунок 3719 за Заявою та передає управлінню (відділенню) Казначейства не пізніше двох робочих днів з дня надходження Висновку.
Повернення Платникам Коштів здійснюється підрозділом органу доходів і зборів, відповідальним за ведення фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку, нижчого рівня за рахунок поточних надходжень на рахунок 3719, на який сплачено Кошти, що повертаються.
У разі якщо дата повернення Платникам Коштів припадає на два останніх робочих дні поточного місяця, то таке повернення переноситься на перший робочий день наступного місяця.
Згідно з п. 5 Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 23 липня 2021 року № 417, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 вересня 2021 року за № 1185/36807, передбачено, що повернення коштів здійснюється у випадках: 1) надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на належний рахунок 3556; 2) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій не на належний рахунок 3556; 3) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на бюджетний рахунок за надходженнями; 4) помилкової сплати податкових зобов'язань з податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій та пені, передбачених Кодексом та іншими законами, на рахунок 3556; 5) виявлення технічної та/або методологічної помилки за сумами, які були зараховані на рахунок 3556 з єдиного рахунку.
Приписами пунктів 6, 12 і 13 указаного Порядку передбачено, що повернення здійснюється на підставі заяви Платника про повернення коштів.
У разі якщо за результатами розгляду Заяви встановлено правомірність повернення коштів самостійний структурний підрозділ територіального органу ДПС, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, вносить до Журналу відмітку про правомірність повернення відповідної суми коштів, формує та реєструє в Журналі Висновок.
На кожний сформований Висновок накладається кваліфікований електронний підпис керівника структурного підрозділу, що сформував Висновок.
Сформований Висновок з накладеним кваліфікованим електронним підписом самостійний структурний підрозділ територіального органу ДПС, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, засобами інформаційно-телекомунікаційної системи діловодства надсилає до самостійного структурного підрозділу територіального органу ДПС, на який покладено функцію ведення бухгалтерського обліку. Усі реквізити Висновку, в тому числі кваліфікований електронний підпис, посада, власне ім'я та прізвище керівника самостійного структурного підрозділу територіального органу ДПС, який підписав Висновок, мають бути візуалізовані.
У разі відсутності технічної можливості сформувати та підписати Висновок засобами інформаційно-телекомунікаційної системи податкових органів, самостійний структурний підрозділ територіального органу ДПС, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, формує такий Висновок у паперовій формі, підписує його та разом із супровідним листом надає структурному підрозділу територіального органу ДПС, на який покладено функцію ведення бухгалтерського обліку.
Самостійним структурним підрозділом територіального органу ДПС, на який покладено функцію ведення бухгалтерського обліку, ведеться облік Висновків та заключень територіальних органів ДПС на повернення коштів, які надійшли з єдиного рахунку на рахунок 3556 внаслідок виявлення технологічної та/або методологічної помилки (підпункт 5 пункту 5 цього Порядку) (далі - Заключення) в розрізі символів звітності в порядку черговості їх отримання цим структурним підрозділом.
На підставі Висновку та за умови наявності поточних надходжень за день на рахунку 3556 за відповідним символом звітності, у строк не пізніше ніж три робочих дні з дня його отримання самостійний структурний підрозділ територіального органу ДПС, на який покладено функцію ведення бухгалтерського обліку, засобами системи дистанційного обслуговування «Клієнт казначейства - Казначейство» (далі - система Казначейства) формує у встановленому порядку розрахунковий документ на повернення коштів з рахунку 3556, на який їх було сплачено, та подає його до відповідного головного управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві, Севастополі (далі - головне управління Казначейства).
Головне управління Казначейства виконує розрахунковий документ територіального органу ДПС за рахунок поточних надходжень за день на відповідний рахунок 3556.
Ураховуючи те, що відповідачем не було доведено правомірності нарахування позивачу єдиного внеску, суд вважає, що позивач ОСОБА_1 має право на повернення сплачених 21026,06 грн.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до квитанції № 13 від 08.02.2022 позивачем сплачено 2977,20 грн судового збору за подання позовної заяви.
Також до суду надано:
- копію договору № 01/09-21 від 10.09.2021, який укладено між позивачем, як клієнт, і Адвокатським об'єднанням «Україна Закон Право» про надання правової допомоги щодо оскарження вимоги від 14 травня 2019 року № Ф - 62491-17 У, а саме складання позовної заяви і заяви про визнання поважними підстав для поновлення строку звернення до суду. Загальний гонорар визначено в сумі 3500,00 грн, а саме 3000,00 грн за складання позовної заяви і 500,00 грн складання заяви щодо строків;
- акт отримання-надання правової допомоги №1 від 16.09.2021 до вказаного договору щодо надання правової допомоги, а саме складання позовної заяви 3000,00 і складання заяви щодо строків 500,00 грн;
- копія квитанції від 15.09.2021 № 781520047 на суму 3500,00 грн щодо оплати позивачем правової допомоги за вказаним договором.
Частиною 1 і п. 3 ч. 3 ст. 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Частинами 2-7 ст. 134 КАС України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, розподілу між сторонами разом підлягає витрати на правничу допомогу, що сплачені або підлягають сплаті.
Як було зазначено, відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
Верховний Суд у постанові від 16.05.2019 у справі №823/2638/18 зазначив, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права . Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.
Перевіривши надані позивачем докази витрат на професійну правничу допомогу згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України, суд зазначає, що у нього відсутні підстави для твердження про неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката.
Тому суд дійшов висновку, що рівень витрат на правничу допомогу відповідає критеріям співмірності необхідних і достатніх витрат.
У відповідності до ч. 1 і ч. 9 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Отже, стягненню на користь позивача підлягає 3500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу і 2977,20 грн сплаченого судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 90, 132-139, 143, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код: 44116011; 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) про визнання протиправною і скасування вимоги, визнання протиправною бездіяльності і зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити повністю.
Визнати протиправною і скасувати вимогу Головного управління ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 14 травня 2019 року № Ф - 62491-17 У.
Визнати протиправним і зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві скасувати нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 16 757,84 грн, який обліковується в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 .
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у м. Києві щодо не підготування і не подання до відповідного органу Державної казначейської служби України необхідних документів для повернення ОСОБА_1 21 026,06 грн.
Зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві підготувати підготування та подати до відповідного органу Державної казначейської служби України необхідні документи для повернення ОСОБА_1 21 026,06 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві суму судових витрат у розмірі 6477 (шість тисяч чотириста сімдесят сім) гривень 20 (двадцять) копійок.
Повне рішення суду складене 18 серпня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Куденков