Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення без розгляду позовної заяви
18 серпня 2025 року Справа №826/2098/18
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шинкарьової І.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про зобов'язати вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства оборони України про зобов'язання відповідача відкликати офіційний документ Міністерства оборони України - подання від 17.11.1993, про що повідомити позивача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2018 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.
Не погодившись із рішенням першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, скасовано ухвалу судді Окружного адміністративного суду м. Києва про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі від 09.02.2018, а справу направлено до Окружного адміністративного суду м. Києва для продовження розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.09.2018 закрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про зобов'язання відкликання офіційного документу - подання від 17.11.1993. Роз'яснено ОСОБА_1 , що розгляд таких справ відноситься до юрисдикції місцевих загальних судів у порядку цивільного судочинства.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018 ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.09.2018 про закриття провадження у справі скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.01.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.06.2019, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2019 позовну заяву залишено без розгляду.
Постановою Верховного Суду від 23.08.2022 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.06.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2019 у справі №826/2098/18 скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2022 прийнято справу №826/2098/18 до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. Запропоновано позивачу подати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з обґрунтованими поясненнями та доказами на їх підтвердження, що свідчать про існування обставин, що об'єктивно перешкоджали особисто позивачеві звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені ст.122 КАС України, з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 23.08.2022 по справі №826/2098/18.
Законом України “Про внесення зміни до п.2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» (далі - Закон № 3863-ІХ) п.2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (Відомості Верховної Ради України, 2023 р., № 29, ст. 111) викладено в новій редакції.
Приписами п.2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» установлено, що інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України “Про внесення зміни до п.2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена ч.1 ст.27, ч.3 ст. 276, ст. 289-1, 289-4 КАС України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена ч.1 ст.27, ч.3 ст.276, ст.289-1, 289-4 КАС України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
На виконання вимог Закону № 3863-ІХ наказом ДСА України від 16.09.2024 № 399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок № 399).
Пунктом 22 Порядку № 399 встановлено, що на підставі отриманих примірників протоколу та переліку судових справ відповідальною особою протягом семи робочих днів після завершення автоматизованого розподілу судових справ передаються судові справи до судів, визначених за результатами автоматизованого розподілу.
16.06.2025 адміністративна справа № 826/2098/18 надійшла до Донецького окружного адміністративного суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Шинкарьовій І.В.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23.06.2025 прийнято адміністративну справу до провадження. Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про зобов'язання вчинити дії залишено без руху. Надано позивачу термін протягом п'яти днів, починаючи з наступного дня після отримання цієї ухвали, впродовж якого позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із обґрунтуванням поважності підстав його пропуску і доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.
17.07.2025 до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків, однак, у поданій заяві про усунення недоліків не зазначено щодо поновлення строку звернення до адміністративного суду із обґрунтуванням поважності підстав його пропуску, а також не надано доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.
У зв'язку з чим, враховуючи, подану позивача заяву про усунення недоліків, з метою забезпечення позивачу доступу до правосуддя, ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23.06.2025 продовжено позивачу строк для усунення недоліків у справі №826/2098/18. Встановлено позивачу п'ятиденний строк з дня отримання цієї ухвали на усунення недоліків позовної заяви відповідно до ухвали суду від 23.06.2025, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із обґрунтуванням поважності підстав його пропуску і доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.
13.08.2025 на адресу суду від позивача надійшла заява, в якій позивачем зазначено про те, що строк звернення до суду не порушено. В обґрунтування заяви вказано, що позивачем постійно зініціювались та зініціюються чисельні звернення до низки органів державної влади, та крайня відповідь на звернення позивача була надана 04.01.2018, а звернення до суду з врахуванням отриманого поштового відправлення було 06.02.20218, тобто у місячний термін звернення до суду.
Розглянувши вказану заяву, суд зазначає таке.
У ч.1 ст.118 КАС України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У абз.1 ч.2 ст.122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У ч.5 ст. 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18.
Оскільки початок строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з'ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 17.11.1993 Головним управлінням кадрів Міністерства оборони України щодо ОСОБА_1 , заступника начальника управління кадрів Міністерства оборони України, складено подання про призначення на посаду заступника начальника кафедри тактики факультету загальної військової підготовки Київського військового інституту управління і зв'язку, в якому викладено відомості, які ОСОБА_1 вважає недостовірними.
Рішенням Військового суду Київського гарнізону від 29.09.1999 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління кадрів Міністерства оборони України про спростування відомостей, що не відповідають дійсності і викладені неправдиво, які містяться в поданні від 17.11.1993, у задоволенні позовних вимог відмовлено у зв'язку з пропуском однорічного строку позовної давності, передбаченого ст. 7 ЦК України.
При цьому, в рішенні зазначено, що суд, згідно досліджених доказів, знаходить, що відомості стосовно ОСОБА_1 , які містяться в поданні від 17.11.1993, не відповідають дійсності і викладені неправдиво.
06.02.2017 ОСОБА_1 звернувся до Міністра оборони України з проханням вилучити з його особової справи оригінал подання від 17.11.1993 Головного управління кадрів Міністерства оборони України з посиланням на рішення Військового суду Київського гарнізону від 29.09.1999 та ч. 5 ст. 277 ЦК України.
Листами від 12.04.2017 та від 04.01.2018 позивача повідомлено про відсутність в його особовій справі вказаного подання та про відмову в задоволенні його відповідних позовних вимог рішенням Військового суду Київського гарнізону від 29.09.1999.
У лютому 2018 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з цим позовом, посилаючись на рішення Військового суду Київського гарнізону від 29.09.1999, ч. 5 ст. 277 ЦК України.
Як встановлено судом, у рішенні Військового суду Київського гарнізону від 29.09.1999 зазначено про пропущення позивачем станом на 1999 рік однорічного строку позовної давності, що стало підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Станом на дату звернення позивача до Окружного адміністративного суду міста Києва у лютому 2018 року, строк звернення до суду щодо правовідносин, які виникли у 1993 році, очевидно є пропущеним.
При чому, строк звернення до суду в даному випадку розпочався саме у 1993 році, після того, як позивач ознайомився зі змістом подання від 17.11.1993.
Як вже зазначено вище, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.06.2019, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2019 позовну заяву залишено без розгляду.
Постановою Верховного Суду від 23.08.2022 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.06.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2019 у справі №826/2098/18 скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Верховний Суд в постанові від 23.08.2022 вказав наступне.
Так, ст.123 КАС України передбачено, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача є надання можливості останньому скористатись можливістю подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини поважності пропущеного строку ніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними.
Верховний Суд дійшов висновку, що вказані правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі (ч. 3,4 ст.123 КАС України).
Крім того, Верховний Суд відзначає, що оскільки ця справа розглядалась судом першої інстанції в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, то в даному випадку суд першої інстанції дійшовши висновку, що позов було подано після закінчення встановлених законом строків, повинен був вжити всіх заходів щодо надання можливості позивачу звернутися із відповідною заявою про поновлення пропущеного строку.
Як слідує з матеріалів справи, суд першої інстанції розглядаючи цю справу в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, дійшов висновку про звернення з позовом після закінчення встановленого законом строку та залишив позов без розгляду не надавши позивачу можливість подати заяву про поновлення пропущеного строку з вказанням поважності причин такого пропуску, чим порушив вимоги ст.123 КАС України, а апеляційний суд на це уваги не звернув.
Зважаючи на встановлені судами обставини справи, Верховний Суд не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необхідність залишення позову без розгляду, оскільки такий висновок без надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку є передчасним.
З урахуванням зазначених висновків Верховного Суду, залишаючи позовну заяву без руху, суд зазначив, що жодних поважних причин, які б об'єктивно унеможливили своєчасне подання позивачем позовної заяви у відповідності до процесуального законодавства, яке діяло станом на 1993 рік, коли йому стало відомо про порушення його прав та законних інтересів, або принаймні у 1999 році, коли він отримав рішення суду в іншій справі, та продовж наступних 14 років, ним не зазначено і будь-яких доказів суду не надано.
У зв'язку з цим, судом було надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із обґрунтуванням поважності підстав його пропуску і доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.
У поданій заяві позивач зазначив, що крайня відповідь на звернення позивача була надана 04.01.2018, а звернення до суду з врахуванням отриманого поштового відправлення було 06.02.20218, тобто у місячний термін звернення до суду.
Позивач наголошував на тому, що строк звернення до суду не порушив.
Разом з тим, суд зазначає, що посилання позивача на лист-відповідь Міноборони від 04.01.2018 на його звернення не надає підстав для поновлення йому вищезазначеного строку звернення з цим позовом. Крім того, з матеріалів справи не вбачається, чому позивач не подав відповідне звернення раніше та не звернувся до суду з позовом на захист своїх прав та інтересів.
В заяві також зазначалось, що позивачем постійно зініціювались та зініціюються чисельні звернення до низки органів державної влади, що дає підстави вважати про обізнаність позивача про порушення його прав підчас здійснення зазначених звернень.
Правова позиція Верховного Суду є послідовною у цьому питанні. Початок перебігу строку звернення до суду визначається моментом, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. У випадку триваючого правопорушення відлік починається з першого факту невиконання (ненарахування, невиплати, відмови у вчиненні дії), а не з дати отримання відповіді на звернення чи скаргу.
Верховний Суд підкреслює, що інше тлумачення призводило б до порушення принципу правової визначеності та можливості безпідставного подовження строків звернення до суду.
Відповідь органу не визначає початку перебігу строку звернення до суду, оскільки такий строк обчислюється з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Лист чи відмова органу лише підтверджує або спростовує обставини, але не створює його та не може вважатися відправною точкою для відліку строку.
На підставі викладеного, суд не приймає довід позивача, що він строк звернення до суду не порушив.
Відповідно до практики ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Положеннями ст.123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до ч. 15 ст. 171 КАС України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду. Позивачем заява про поновлення строку звернення до суду не надано.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених ч.3 та 4 ст. 123 цього Кодексу.
На підставі викладеного, враховуючи виявлення судом факту пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою, суд вважає за необхідне залишити позов без розгляду.
Керуючись статтями 171, 240, 243, 248, КАС України, суд-
Позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про зобов'язання вчинити дії залишити без розгляду.
Копію ухвали надіслати учасникам процесу.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя І.В. Шинкарьова