Номер провадження 22-ц/821/1116/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №705/3186/24 Категорія: 304090000 Єщенко О. І.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
14 серпня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Василенко Л.І., Карпенко О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Підодвірного Тараса Івановича на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 квітня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У травні 2024 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду із вказаним позовом до ОСОБА_1 , обгрунтовуючи його тим, що 01 вересня 2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінас» та ОСОБА_1 , за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінас», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1265-3350. Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор А6299, для підписання кредитного договору № 1265-3350 від 01 вересня 2023 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.
Згідно з умовами кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на таких умовах: сума кредиту - 15 000,00 грн; строк кредитування - 300 днів; базовий період* - 21 день; промо % ставка - 1,75% в день; знижена % ставка - 2,50 % в день; стандартна % ставка - 3,00 % в день.
Також Додатковою угодою від 04 вересня 2023 року до Договору про відкриття кредитної лінії № 1265-3350 від 01 вересня 2023 року кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 3 000,00 грн.
Відповідач всупереч умовам кредитного договору не повернув у повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконав всі інші свої грошові зобов'язання перед кредитодавцем навіть після спливу строку кредитування, встановленого умовами кредитного договору. Станом на 06 лютого 2024 року загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить: 96 897,50 грн, що складається з простроченої заборгованості за кредитом - 18 000,00 грн; простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 78 897,50 грн. Проте кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінас», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у сумі 6 897,50 грн за умови погашення позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 90 000,00 грн.
Керуючись такими доводами, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 не повну суму заборгованості за кредитним договором, а лише її частину, а саме: прострочену заборгованість за кредитом - 18 000,00 грн; прострочену заборгованість за нарахованими процентами - 72 000,00 грн, що разом становить 90 000,00 грн.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 квітня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінас» заборгованість за кредитним договором № 1265-3350 від 01 вересня 2023 року в розмірі 90 000,00 грн. та судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422, 40 грн.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог товариства, суд виснував про обгрунтованість таких вимог.
Не погоджуючись із вказаним рішення суду першої інстанції представник ОСОБА_1 - адвокат Підодвірний Т.І. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що рішення суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Апелянт зазначає, що чинним законодавством чітко передбачено яким саме чином повинен укладатись електронний договір та які документи підтверджують таке укладання договору, проте матеріали судової справи взагалі не містять жодного доказу, що нібито укладення договору 11 вересня 2023 року № 1265-3350 відбувалось в порядку, визначеному чинним законодавством. Зокрема, у матеріалах справи відсутні: оферта на укладення кредитного договору, акцепт оферти на укладення кредитного договору, відсутня інформація щодо того, чи проходила особа, яка нібито укладала кредитний договір ідентифікацію, як це передбачено чинним законодавством, відсутні докази проведення такої ідентифікації, відсутня відповідь особи, яка нібито проходила ідентифікацію про прийняття пропозиції (акцепт), відсутнє підтвердження вчинення електронного правочину, яке повинен був отримати позичальник, при укладанні договору.
Крім того, адвокат наполягає також і на тому, що договір не було підписано і ТОВ
«Укр Кредит Фінанс».
Скаржник наголошує, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами укладення кредитного договору 11 вересня 2023 року №1265-3350, а районний суд, безпідставно поклав обов'язок доведення не укладення кредитного договору та не отримання кредитних коштів на відповідача, тоді як позивач повинен був надати до суду належні та допустимі докази, які б доводили міркування позивача.
Окремо скаржник звертає увагу апеляційного суду на те, що перерахування відповідачеві певної суми коштів не підкріплено жодним належним та допустимим доказом, оскільки належними доказами, які підтверджують перерахунок ТОВ «Укр Кредит Фінанс» ОСОБА_1 певної суми можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до
вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Незважаючи на недоведеність позовних вимог позивачем, представник ОСОБА_1 також зазначає про неспіврозмірність заборгованості за нарахованими позивачем відсотками - 78 897, 50 грн із сумою кредиту у розмірі 18 000,00 грн, та наводить практику апеляційних судів щодо зменшення загального розміру відсотків.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Укр Кредит Фінанс» просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 квітня 2025 року залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
На спростування доводів апелянта щодо відсутності факту укладення договору, позивач описує послідовність дій користувача в Інформаційно-телекомунікаційній системі ОСОБА_1 в хронологічному порядку, починаючи з моменту входу відповідача на сайт кредитодавця, продовжуючи до входу в особистий кабінет, створення заявки, надсилання смс про схвалення заявки, надсилання емейлу про схвалення заявки, розміщення оферти в особовому кабінеті клієнта, підтвердження ознайомлення з офертою відповідача відправлення смс з одноразовим ідентифікатором для підписання, отримання повідомлення про прийняття (акцепт), введення одноразового ідентифікатора Перепелицею Я.А. та до моменту повідомлення про укладання договору та надання послуги, шляхом переказу грошових коштів на банківську картку зазначену відповідачем.
Зазначає, що відповідач підписав кредитний договір № 1265-3350 від 01 вересня 2023 року відповідно до розділу 12 Договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором A6299, а позивач засвідчив кваліфікованою електронною печаткою із позначкою часу.
Також позивач щодо аргументів апелянта про належності доказів щодо проведених фінансових операцій саме первинними документами, оформленими відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», вказує, що первинними документами саме з метою доказування в судових спорах можна вважати будь-який документ, що підтверджує реальність здійснення господарських операцій, хоча він таким може й не бути в розумінні бухгалтерського обліку.
Крім того, зазначає, що ТОВ «Укр Кредит Фінінс» є фінансовою установою, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, відповідно надати будь-який бухгалтерський документ по рахунку ОСОБА_1 чи будь яких документів про отримання чи використання відповідачем кредитних коштів є неможливим. Натомість, саме споживач має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорах, і він має можливість представити суду виписку з свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладених договорів.
Доводи апелянта щодо неналежності доказів перерахування коштів позичальнику спростовує посиланнями на лист (довідка) про перерахування коштів від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» щодо видачі кредиту ОСОБА_1 за договором № 1265-3350 від 01 вересня 2023 року та довідку про перерахування суми кредиту 1265-3350 від 01 вересня 2023 року є достовірними і належними доказами перерахування відповідачу коштів у сумі 15 000,00 грн та 3 000,00 грн.
Посилання апелянта щодо неспівмірності нарахованих процентів позивач заперечує погодженням умов щодо розміру та строку кредитного договору ОСОБА_1 шляхом електронного підпису договору одноразовим ідентифікатором A6299. Зазначає, що вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України. Ніяких штрафних санкцій відповідачу за прострочення виконання грошового зобов'язання, в тому числі нарахувань за ст. 625 ЦК України, за договором не відбувалось. Отже, позивач законно нарахував проценти за користування кредитом (згідно п. 4.10. та 10.1. кредитного договору) протягом строку договору, що визначені в п. 4.12. кредитного договору.
За правилами ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є вимоги про стягнення 90 000,00 грн. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам.
При розгляді справи встановлено, що на офіційному веб-сайті ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (creditkasa.com.ua) у вільному доступі для всіх клієнтів ТОВ «Укр Кредит Фінанс» розміщена повна інформація щодо договору кредиту та порядку його укладення, а саме, документи: Договір кредиту (примірний Договір на момент укладення); Правила надання грошових коштів у кредит (діючі на момент укладення договору); Згода на обробку персональних даних; Публічна інформація; Положення про конфіденційність. Крім того на веб-сайті ТОВ «Укр Кредит Фінанс» розміщена довідкова інформація з наданням розгорнутої інформації щодо порядку та умов надання послуг.
Основні кроки оформлення кредитної угоди за допомогою Веб-сайту:
- клієнт створює заявку на отримання кредиту;
- отримує дзвінок від співробітника ТОВ «Укр Кредит Фінанс», проходить перевірку та надає сканкопії документів (паспорту та ідентифікаційного коду) або верифікується за допомогою технології BankID; (BankID - спосіб електронної автентифікації громадян за допомогою їхніх даних в банку, де вони обслуговуються);
- отримує рішення кредитора щодо можливості надання кредиту;
- при позитивному рішенні щодо надання кредиту, клієнт отримує доступ до «особистого кабінету»;
- в «особистому кабінеті» клієнт отримує гіперпосилання для ознайомлення з офертою щодо укладення договору. Оферта, що міститься за гіперпосиланням, є пропозицією у розумінні ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» та, відповідно до ч. 5 ст. 11 цього Закону, включає умови, викладені у Правилах надання споживчих кредитів, що є невід'ємною частиною договору, що пропонується до укладення клієнту;
- клієнт самостійно вносить до інформаційно-телекомунікаційної системи кредитора номер своєї банківської картки, на яку бажає отримати кредит; (відповідно до Правил надання споживчих кредитів клієнт повинен володіти відкритим на власне ім'я банківським рахунком в українському банку, грошовими коштами на якому має змогу розпоряджатися; - діяти від власного імені, за власним інтересом, не отримувати кредит в якості представника, агента третьої особи і не діяти на користь третьої особи (вигодонабувача або бенефіціара)).
- після прийняття клієнтом оферти, йому на телефонний номер (зазначений клієнтом при реєстрації) надсилається одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору;
- клієнт в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитора, підписує кредитний договір шляхом введення одноразового ідентифікатора;
- після підписання кредитного договору інформаційно-телекомунікаційна система кредитора, в автоматичному режимі направляє екземпляр кредитного договору, Правила та інші супутні документи на e-mail вказаний клієнтом (також вони доступні 24/7 в особистому кабінеті клієнта);
- інформаційно-телекомунікаційна система кредитора, в автоматичному режимі перераховує кредитні кошти за реквізитами вказаними клієнтом.
Відповідно до Правил надання споживчих кредитів, клієнт заповнює заявку на отримання кредиту на сайті, обов'язково вказуючи всі дані, відмічені в заявці в якості обов'язкових для заповнення. У заявці клієнт зобов'язаний вказати повні, точні та достовірні дані про себе, які необхідні для прийняття кредитодавцем рішення про подальше надання кредиту клієнту. Клієнт несе особисту відповідальність за правильність та достовірність даних, зазначених під час укладання договору.
Як вбачається з вищенаведеного порядку, при укладенні договору відповідачем здійснені дії, які чітко свідчать про його свідомий вибір щодо укладення договору. Без відповідних дій з боку відповідача укладення договору було б неможливе.
01 вересня 2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою «Веб-сайту», який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр рКредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1265-3350.
Як вбачається зі змісту договору, відповідачу було надано кредит для задоволення особистих потреб у розмірі 15 000,00 грн, на таких умовах: сума кредиту - 15 000,00 грн; строк кредитування - 300 днів; базовий період* - 21 день; промо % ставка - 1,75% в день; знижена % ставка - 2,50 % в день; стандартна % ставка - 3,00 % в день.
У розділі 12 «Реквізити Сторін» кредитного договору №1265-3350 від 01 вересня 2023 року зазначено, що договір засвідчено кваліфікованою електронною печаткою із позначкою часу. Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором А6299, а позивач засвідчив кваліфікованою електронною печаткою із позначкою часу.
Протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису підтверджено підписання договору про відкриття кредитної лінії № 1265-3350.pdf (а.с. 85) ТОВ «Укр Кредит Фінанс) та накладення електронної печатки товариства, тому доводи апелянта щодо не підписання такого договору самим позикодавцем апеляційний суд оцінює критично.
Також Додатковою угодою від 04 вересня 2023 року до договору про відкриття кредитної лінії № 1265-3350 від 01 вересня 2023 року кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 3000,00 грн.
Як вбачається зі змісту договору, разом із Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспортом споживчого Кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором (Графік платежів за Договором) відповідно до Методики Національного банку України складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким Позичальник був попередньо ознайомлений. (п. 11.13 Договору)
У відповідності до норм ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Закону України «Про електронну комерцію».
Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо укладення договору в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Без введення позичальником відповідних даних, здійснення його верифікації, передання ним та отримання товариством персональних даних від відповідача з метою укладення договору, таке укладення кредитного договору є неможливим, а в матеріалах справи відсутні докази протиправності дій третіх осіб стосовно позивача, які стосуються підписання кредитного договору.
Також відповідач не спростував того, що телефонний номер, із використанням якого здійснювалося підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором кредитного договору, йому не належить.
Слід зазначити, що при отриманні кредиту позичальник заповнює відповідну анкету, яка містить інформацію про позичальника. Проте, ОСОБА_1 не спростовано відповідні відомості й не доведено, що вони не відповідають дійсності.
Апеляційний суд погоджується з висновком районного суду щодо того, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що наданий ним та зазначений у кредитному договорі картковий рахунок НОМЕР_1 йому не належить, хоча він не позбавлений можливості безперешкодно отримати докази про те, які банківські картки на його ім'я видавались. Заперечуючи також проти перерахування кредитних коштів, відповідач не був позбавлений можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому повний доступ до таких.
За змістом ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення по справі на користь протилежної сторони. Отже, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі, а не суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц вказала на те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує, оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Таким чином, за встановлених обставин справи та наданих сторонами доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, апеляційний суд вважає, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надало належні і допустимі докази укладення із ОСОБА_1 договору про відкриття кредитної лінії № №1265-3350 від 01 вересня 2023 року та отримання позичальником кредитних коштів в сумі 18 000,00 грн, які відповідач не спростував. Заперечення відповідача у даній справі щодо підписання договору та пеперахунку коштів на його виконання грунтуються на припущеннях.
Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Крім того, відповідач не оспорював укладення між ним та позивачем договір та з позовом про визнання його недійсним в цілому або в його частині до суду не звертався.
Отже, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і апеляційний суд, правильно визначив характер спірних правовідносин, застосував необхідні норми права, які регулюють порядок укладення правочину в електронній формі, а також порядок ідентифікації в інформаційній системі суб'єкта електронної комерції, зокрема статті 203, 207, 215, 626, 639 1054 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію», Закон України «Про інформацію», Закон України «Про захист персональних даних», Закон України «Про електронні довірчі послуги».
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
ТОВ «Укр Кредит Фінанс» свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надавши 01 вересня 2023 року відповідачу кредит в розмірі 15 000,00 грн та додаткових кредитних коштів у розмірі 3 000,00 грн, шляхом перерахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , яку останній вказав у договорі про відкриття кредитної лінії № 1265-3350 від 01 вересня 2023 року, що підтверджується листом АТ «КБ «ПриватБанк» про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платників LiqPay на підставі до № 4010 від 02 грудня 2019 року та довідкою про нарахування суми кредиту № 1265-3350 від 01 вересня 2023 року.
Підписуючи кредитний договір, у якому зазначені сума кредиту, строки його повернення, а також вказані проценти за користування кредитом, відповідач погодився із вказаними умовами договору та розмірами процентних ставок за користування кредитними коштами, які застосовуються у різні періоди користування кредитом, тому зобов'язаний договір виконувати в повному обсязі. Жодних порушень нарахувань чи неправильності вказаного розміру заборгованості щодо нарахованих процентів за користування кредитом, судом не встановлено. Зі змісту розрахунку позивача по процентах за наданим кредитом, позивач не перевищував встановлені договором ставки по процентах за наданим кредитом. Так само, нарахування процентів позивачем проведено виключно в межах обумовленого строку кредитування.
Доказів того, що ОСОБА_1 сплатив заборгованість за кредитним договором № 1265-3350, а також щодо неправомірності здійснення розрахунку заборгованості за наданим кредитом чи нарахування заборгованості за порушення грошового зобов'язання, суду не надано, також не надано спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості. Відтак, розрахунок заборгованості узгоджується зі змістом договору та є належним доказом.
Таким чином, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити у повному обсязі.
Такі висновки суду першої інстанції ґрунтуються на матеріалах справи і відповідають вимогам закону.
При цьому, необґрунтованим є посилання апелянта на правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 30 січня 2018 року у справі №161/16891/15-ц, про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розміру є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», з огляду на те, що такий висновок зроблено у інших кредитних відносинах, які виникли на підставі договору, укладеного в письмовій формі відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, а не в електронній формі з особливостями, встановленими Закону України «Про електронну комерцію».
В частині доводів адвоката відповідача щодо непропорційності суми процентів у співвідношенні до розміру тіла кредиту та необхідності застосування в цій частині положень Закону України «Про захист прав споживачів» апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України обов'язком позичальник є повернення кредиту та сплата процентів за його користування.
Згідно з ч. 2 ст. 10561 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Проценти за користування кредитними коштами, наданими по договору про відкриття кредитної лінії №1265-3350 ОСОБА_1 , а також порядок їх сплати, визначені у п.4.7, 4.9, 4.10, 10.1 (за програмою лояльності).
Наслідки невиконання або неналежного виконання позичальником обов'язків за договором окремо передбачені у розділі 8 договору. Зокрема, положеннями п. 8.2 договору визначено, що у разі несвоєчасного повернення отриманого кредиту позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 2 проценти від неповерненої суми кредиту за кожен день прострочення сплати за ст. 625 ЦК України. У п. 8.3 договору також визначено, що у разі не здійснення сплати процентів за користування кредитом у визначені цим договором терміни, позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю штраф у розмірі 10 % від суми кредиту. Сукупна сума неустойки, нарахованої за порушення зобов'язань позичальником на підставі цього пункту договору, не може перевищувати 50 % суми кредиту, одержаного позичальником за цим договором.
З наведеного вбачається, що при укладенні договору сторонами передбачені відсотки за користування кредитними коштами згідно з ст. ч. 2 ст. 10561 ЦК України, а також окремі види відповідальності у вигляді сплати неустойки та штрафу за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з розрахунком заборгованості по кредиту №1265-3350 від 01 вересня 2023 року, який відповідачем не спростовано, позичальнику були нараховані відсотки за користування кредитними коштами, узгоджені умовами договору. Нарахування пені, штрафів, індексу інфляції чи річних відсотків на прострочену суму заборгованості кредитодавцем не проводилося, тому зазначені заходи відповідальності не включені до суми боргу, яку позивач просив стягнути з позичальника у позові.
У постанові Великої Палати ВС від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 вказано, що відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Право кредитодавця нараховувати передбачені кредитом проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (строку, на який позичальник отримав кредит) чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
Колегія суддів доходить висновку, що позивач обґрунтовано нараховував проценти в межах строку, визначеного кредитним договором, що відображено у розрахунку заборгованості. Такі нарахування не суперечать встановленим обмеженням, передбаченим ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» та не є компенсацією у разі невиконання зобов'язань за договором в розумінні п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», тому підстав для застосування правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 щодо зменшення розміру неустойки, штрафу, так і процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України у випадку недотримання балансу між застосованими до порушника заходами відповідальності за прострочення грошового зобов'язання й оцінкою дійсного збитку ( п. 8.38 Постанови) та зменшення розміру відповідальності у даній справі немає.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення позивачем статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є помилковими, оскільки відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Суд першої інстанції правильно визначився з правовідносинами, що виникли в даному випадку та застосував закон, що їх регулює. За наслідком апеляційного перегляду порушень матеріального чи процесуального закону судом першої інстанції не встановлено.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі судове рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Підодвірного Тараса Івановича - залишити без задоволення.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 квітня 2025 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді