Справа №760/11890/24
2/760/4816/25
18 серпня 2025 року м. Київ
Суддя Солом'янського районного суду м. Києва Козленко Г.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного авіаційного університет про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
До Солом'янського районного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 із позовом до Національного авіаційного університету, в якому просив суд:
- стягнути з НАУ на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок протиправних дій НАУ, у розмірі 75000 (сімдесят п'ять тисяч) грн.
- стягнути з НАУ на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану внаслідок протиправних дій НАУ, у розмірі 75000 (сімдесят п'ять тисяч) грн.
В обгрунтування позову зазначено, що 29.06.2021 позивач уклав з Національним авіаційним університетом контракт № 580/ п.1.1.2 про прийняття на посаду доцента кафедри базових і спеціальних дисциплін інституту розвитку освіти на строк з «01» липня 2021 р. по «30» червня 2024 р.
Наказом НАУ № 211/к від 26.04.2022 було призупинено дію трудового договору з позивачем з 26.04.2022, чим було порушено, як зазначає позивач, право на працю.
За приписом Держпраці цей наказ було скасовано наказом НАУ від 13.03.2024 № 275/к про скасування наказу НАУ від 26.04.2022 р. № 211/к.
Звернення позивача до НАУ з проханням відшкодувати збитки, завдані наказом №211/к від 26.04.2022, виявились безрезультатними, відтак позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки позовні вимоги позивача є необгрунтованими та безпідставними, оскільки жодним чином не доведені факти завдання матеріальної та моральної шкоди відповідачем. Крім того, позовна заява подана після закінчення строку на звернення до суду.
Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій спростовує доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 17.10.2024 відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Національного авіаційного університет про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Вивчивши матеріали справи, письмові докази, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення, приходить до наступного висновку.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, та на підставі наявних у справі доказів суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 29.06.2021 ОСОБА_1 уклав контракт №580/п. 1.1.2 з науково-педагогічним працівником Національного авіаційного університету.
Згідно з витягом з наказу ректора Національного авіаційного університету №580/к від 29.06.2021 переукладено науково-педагогічним працівникам Інституту розвитку освіти університету строковий трудовий договір у зв'язку з обранням за конкурсом на умовах контракту: кафедра базових і спеціальних дисциплін ОСОБА_1 , кандидату фізико-математичних наук, доценту, доценту кафедри, на цій посаді на 3 роки з 01 липня 2021 р. по 30 червня 2024 р. з посадовим окладом 10 135 грн 85 коп. на місяць, 19 т.р. та встановити доплати в розмірі 15% від посадового окладу за науковий ступінь, 25% - за вчене звання за рахунок спец коштів 811/9.
25.11.2021 ОСОБА_1 , доцента кафедри базових і спеціальних дисциплін відсторонено від роботи без збереження заробітної плати працівника Інституту розвитку освіти з 25.11.2021 до усунення причин, що його зумовили, що підтверджується витягом з наказу т.в.о. ректора №1109/к від 25.11.2021.
Відповідно до витягу з наказу Національного авіаційного університету №211/к від 26.04.2022 ОСОБА_1 , кандидату фізико-математичних наук, доценту, доценту кафедри базових і спеціальних дисциплін, дію трудового договору призупинено у зв'язку із відсутністю можливості виходу на роботу та виконання своїх службових обов'язків відповідно до ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» з 26.04.2022.
Згідно з витягом з наказу ректора Національного авіаційного університету №717/к від 30.09.2022 ОСОБА_1 , кандидата фізико-математичних наук, доцента, доцента кафедри базових і спеціальних дисциплін Інституту розвитку освіту університету, з яким призупинено дію трудового договору, вважати таким, який приступив до роботи на цій посаді, та переведено за строковим договором на посаду доцента, код КП 2310.1, кафедри базових та спеціальних дисциплін Навчально-наукового інституту розвитку освіти університету з 01 жовтня 2022 р. по 30 червня 2023 р. (0,5 окладу - 5 491 грн 21 коп. на місяць), 19 т.р. та встановлено доплати в розмірі: 2% від встановленого розміру окладу за науковий ступінь, 4% - за вчене звання за рахунок спец коштів 811/9. Педагогічний стаж складає 42 роки 07 міс. 13 днів.
Відповідно до витягу з наказу ректора Національного авіаційного університету №387/к від 07.06.2023 звільнено ОСОБА_1 , кандидата фізико-математичних наук, доцента, доцента (0,75 окладу) кафедри базових та спеціальних дисциплін Навчально-наукового інституту розвитку освіти університету з роботи 30 червня 2023 р. у зв'язку із закінченням строку трудового договору, п. 2 ст. 36 КЗпП України. Виплатити грошову компенсацію за 94 календарні дні невикористаної щорічної відпустки за період роботи з 01.09.2021 по 25.04.2022 та з 01.10.2022 по 30.06.2023.
Згідно з наказом Національного авіаційного університету від 13.03.2024 №275/к скасовано наказ від 26.04.2022 №211/к щодо призупинення дії трудового договору з 26 квітня 2022 р. з ОСОБА_1 , кандидатом фізико-математичних наук, доцентом кафедри базових і спеціальних дисциплін.
Окрім того, в матеріалах справи наявний лист від Державної служби з питань праці від 13.03.2024 №Ц/1/530-ЦА-24 відповідно до якого вбачається, що за результатами проведення позапланового заходу державного контролю у Національному авіаційному університеті складено акт, керівнику вручено припис про скасування наказу (розпорядження) роботодавця про усунення порушень законодавства про працю щодо призупинення дії трудового договору.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що передбачено частиною другою ст. 77 ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб'єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.
Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов'язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.
Тобто сторона позивача не скористалась своїм правом та не виконала свій обов'язок, що полягає у поданні доказів.
При дослідженні судом доказів, він має за мету одержання необхідного їх обсягу, для вирішення справи висновку про їх реальне існування, проте такого реального існування судом при розгляді даної справи встановлено не було.
Особливість по доказуванню полягає в тому, що воно виступає як право і обов'язок осіб, які беруть участь у справі. Вони мають право подавати докази, брати участь в їх дослідженні, давати усні і письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування та заперечення, тобто мають право на доказування.
Сторони, подаючи докази, реалізують своє право по доказуванню і одночасно виконують обов'язок по доказуванню. Обов'язок по доказуванню покладається на того, хто звернувся за захистом до суду.
Право доказування виступає як можливість подання доказів, участь в їх дослідженні, попередній оцінці та гарантується сукупністю процесуальних засобів і реалізується по волі заінтересованих осіб особисто або за допомогою суду у відповідності з своїми інтересами та вибором способу поведінки.
Обов'язок по доказуванню полягає у необхідності виконання комплексу відповідних дій, який гарантується настанням несприятливих правових наслідків у випадку їх невиконання, зокрема, відмовою суду визнати наявність юридичного факту у разі невиконання стороною обов'язку по його доказуванню; якщо позивач не доведе підставу вимоги, то в позові належить відмовити.
Згідно з ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Невиконання обов'язку по доказуванню для сторін й інших суб'єктів правового спору матиме матеріально-правові і процесуально-правові наслідки.
Обов'язок довести факт завдання шкоди, того, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права покладається на позивача, однак позовна заява складається з 10-ти рядків та додатки до неї включають контракт №580/п.1.1.2 від 29.06.2021, супровідний лист про направлення наказу від 26.04.2022 №211/к, витяг з вказаного наказу, та наказ голови комісії з реорганізації НАУ від 13.03.2024 №2/к.
За положеннями ЦПК України рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях; суд приймає до уваги докази, які відповідають принципам належності, допустимості, достатності і достовірності.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов не є обґрунтованим, тому не може бути задоволений судом.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У разі відмови у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.
При зверненні до суду позивачем не було сплачено судовий збір, однак, виходячи з ціни позову, визначеної позивачем, судовий збір становить 1 500,00 грн та підлягає стягненню на користь держави.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
Керуючись ст.ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України, ст.ст. 1-23 ЦК України, ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Національного авіаційного університет про стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1 500,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.О. Козленко