Справа №760/5535/24
2/760/4660/25
15 серпня 2025 року м. Київ
Суддя Солом'янського районного суду міста Києва Козленко Г.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання протиправним та скасування акту, зобов'язання взяття на квартирний облік, -
До Солом'янського районного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати адміністративний акт Солом'янської районної адміністрації в місті Києві державної адміністрації про відмову у взятті на квартирний облік від 06.02.2024 ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Солом'янську районну адміністрацію в місті Києві державної адміністрації взяти на квартирний облік із занесенням до окремого списку ОСОБА_1 та членів його сім'ї;
- стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу.
В обґрунтування позову зазначено, що 09.01.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про взяття на квартирний облік, однак 06.03.2024 Солом'янська районна в м. Києві державна адміністрація відмовила у взятті на квартирний облік у зв'язку з тим, що за даними Реєстру територіальної громади міста Києва ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.01.2024 будинок АДРЕСА_1 є військовим містечком та не є об'єктом житлової нерухомості.
З огляду на вказане позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування зазначає, що згідно зі ст. 34 Житлового кодексу України та п. 13 Постанови Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11.12.1984 №470 «Про затвердження Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Україніській РСР», в редакції на час прийняття розпорядження, ( далі - Правила) на квартирний облік беруться громадяни, які потребують поліпшення житлових умов.
Потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни:
1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок. Цей рівень періодично переглядається вказаними органами;
2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам. Перелік випадків, коли жилі будинки (жилі приміщення) вважаються такими, що не відповідають санітарним і технічним вимогам, визначається Міністерством житлово-комунального господарства УРСР, Міністерством охорони здоров'я УРСР і Держбудом УРСР;
3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв'язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім'ї. Перелік зазначених захворювань затверджується Міністерством охорони здоров'я УРСР за погодженням з Українською республіканською радою професійних спілок. Порядок видачі медичних висновків зазначеним хворим встановлюється Міністерством охорони здоров'я УРСР;
4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів;
5) які проживають не менше 5 років за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності;
6) які проживають у гуртожитках;
7) які проживають в одній кімнаті по дві і більше сім'ї, незалежно від родинних відносин, або особи різної статі старші за 9 років, крім подружжя (в тому числі якщо займане ними жиле приміщення складається більш як з однієї кімнати);
8) внутрішньо переміщені особи з числа учасників бойових дій відповідно до пунктів 19 і 20 частини першої статті 6 та особи з інвалідністю внаслідок війни, визначені в пунктах 10-14 частини другої статті 7, та члени їх сімей, а також члени сімей загиблих, визначені абзацами четвертим - восьмим, чотирнадцятим, шістнадцятим - двадцять другим пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Усі перелічені підпункти пункту 13 Правил не дають позивачу підстав для визнання його потребуючим поліпшення житлових умов.
Позивач звернувся до Солом'янської районної державної адміністрації м. Києва і надавав відповідні документи, а саме: довідку про реєстрацію місця проживання в АДРЕСА_2 , копії договорів найму квартири, які підтверджують, що він проживає в м. Києві протягом останніх п'яти років але там не зареєстрований, довідку про перебування на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, довідку про відсутність у нього житла та інші.
Відповідно до протоколу громадської комісії з житлових питань при Солом'янській районній в місті Києві державній адміністрації від 15.01.2024 № 2, розглянувши заяву Позивача, комісія відмовила в зарахуванні на квартирний облік, відповідно до п.п. 1-8 п. 13 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР.
Окрім цього, відповідач зазначає, що Солом'янська районна в місті Києві державна адміністрація, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке вона вважає найкращим в залежності від певних обставин, що відповідає нормам чинного законодавства на підставі наявних документів.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 15.03.2024 відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання протиправним та скасування акту, зобов'язання взяття на квартирний облік.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно із ч. 1 ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується, зокрема, за принципом спеціалізації і визначається законом.
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання всіх правил юрисдикції та підсудності.
Відповідно до вимог ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних особистих прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є зазвичай фізична особа (стаття 19 ЦПК України).
Натомість публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих правовідносин з їх специфічними суб'єктами та їх підпорядкованістю.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають, зокрема, у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій; на публічно-правові спори, у тому числі на спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності (частина перша, пункт 1 частини другої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зазначеній редакції)).
Тому загальними критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути і пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (частина перша статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Отже, військова служба є різновидом служби публічної. Тому спори з приводу проходження військової служби, зокрема з приводу соціального захисту військовослужбовців (включно зі спорами з військовими частинами щодо реалізації гарантій забезпечення військовослужбовців житловими приміщеннями), належать до юрисдикції адміністративних судів.
Позивач, мотивуючи позов приписами Конституції України, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і Інструкції, затвердженої Наказом № 737, оскаржив діяння відповідача, житлова комісія якого не зарахувала позивача на квартирний облік як військовослужбовця. Соціальна гарантія, якої, як він вважав, його протиправно позбавили, передбачена для осіб, котрі проходять військову, тобто публічну службу. Інакше кажучи, право, яке позивач вважає порушеним, він набув саме у зв'язку з проходженням військової служби. Тому спір військовослужбовця з військовою частиною щодо реалізації цього права слід розглядати за правилами тієї юрисдикції, яка вирішує спори, з приводу проходження публічної служби (аналогічно, як і спори, пов'язані з реалізацією інших соціальних гарантій (пільг), визначених для військовослужбовців). З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду вважає, що спір позивача з відповідачем є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративного суду.
Отже, вимоги про відшкодування шкоди можна розглядати за правилами адміністративного судочинства тоді, коли ці вимоги стосуються шкоди, завданої, зокрема, протиправними діяннями суб'єкта владних повноважень, і заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір (наприклад, із вимогою визнати протиправним діяння цього суб'єкта та зобов'язати його вчинити певну дію) (постанова Великої Палати у справі №362/643/21 від 08.06.2022).
29 вересня 2020 року у постанові у справі № 712/5476/19 Велика Палата Верховного Суду вирішила, що спори про оскарження відмови у забезпеченні жилим приміщенням або у призначенні грошової компенсації за належні для отримання житлові приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей і про зобов'язання надати такі приміщення чи компенсацію стосуються проходження публічної (військової) служби, а також призначення і надання таких гарантій (пільг). Тому такі спори слід розглядати за правилами адміністративного судочинства (пункт 59).
Наведені норми права передбачають, що військова служба належить до служби публічної, тобто, в даному випадку зазначений спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки він виник щодо можливості реалізації позивачем права на соціальну гарантію, надану йому в силу особливого статусу військовослужбовця.
Враховуючи викладене, провадження у даній справі необхідно закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Одночасно суд роз'яснює позивачу право звернутись з відповідним позовом до Київського окружного адміністративного суду.
Керуючись статтями 2, 19, 255, 256, 258-260, 353-355 ЦПК України, суд
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання протиправним та скасування акту, зобов'язання взяття на квартирний облік - закрити.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Г.О. Козленко