Справа № 756/9998/25
Провадження № 1-кс/756/1864/25
28 липня 2025 року місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
слідчої судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря - ОСОБА_2 ,
представника заявника - ОСОБА_3 ,
особи, яка є власником майна - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах власника майна ОСОБА_4 на бездіяльність слідчих та прокурорів у межах кримінального провадження №12024100050002283 від 11 липня 2024 року,
До Оболонського районного суду міста Києва надійшла скарга ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого Оболонського УП ГУНП у м. Києві та прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва у кримінальному провадженні №12024100050002283, внесеного до Єдиного реєстру досудового розслідування 11 липня 2024 року.
Скарга обґрунтована тим, що 12 червня 2025 року на підставі ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 15 травня 2025 року (справа №756/6889/25) проведено обшук за адресою місця проживання ОСОБА_4 АДРЕСА_1 . Під час обшуку ОСОБА_4 добровільно надав для огляду працівникам поліції два своїх мобільні телефони IPHONE 11 PRO (IMEI НОМЕР_1 ), IPHONE 13 PRO (IMEI НОМЕР_2 ). Також він добровільно повідомив паролі захисту. Однак після проведення огляду працівники поліції незаконно прийняли рішення про їх вилучення. Представник зазначає, що ОСОБА_4 не причетний до подій, які зазначені в ухвалі про надання дозволу на обшук, вилучене майно не визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні, арешт на дане майно не накладався, а отже працівники Оболонського УП ГУНП у м. Києві безпідставно його утримують. 30 червня 2025 року представником ОСОБА_4 подано клопотання до Оболонського УП ГУНП у м. Києві про повернення вилучених мобільних телефонів під час обшуку. Однак ніякої відповіді не отримав. У зв'язку з чим адвокат ОСОБА_3 звертається до суду з даною скаргою та просить визнати факт бездіяльності слідчих СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві шляхом допущення ними порушень вимог Кримінально процесуального кодексу України та безпідставного утримання майна належного ОСОБА_4 , а також зобов'язати слідчих СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві повернути ОСОБА_4 вилучене під час обшуку 12 червня 2025 року майно, а саме мобільні телефони IPHONE 11 PRO (IMEI НОМЕР_1 ), IPHONE 13 PRO (IMEI НОМЕР_2 ).
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_6 стверджував, що його довіритель не має жодного відношення до даного кримінального провадження і під час обшуку він повідомив про те, що мобільні телефони належать йому на праві власності, жодного відношення до ОСОБА_7 не мають та надавши їх для огляду повідомив паролі захисту. У його присутності здійснено огляд мобільних телефонів, зокрема, соціальних мереж «Інстаграм», «Телеграм», які не містили жодних паролів захисту.
Власник майна ОСОБА_4 у судовому засіданні підтвердив обставини зазначені його представником.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволенні скарги та повідомив, що йому не відомо чи складений протокол огляду телефонів, однак і в засіданні його не надав. Водночас надав протокол обшуку від 12 червня 2025 року, з якого вбачається ідентифікація двох мобільних телефонів марки «IPHONE» з відповідними номерами IMEI: НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 . Також у підтвердження своїх заперечень на скаргу, прокурор посилався на постанову про приєднання до кримінального провадження предметів як речових доказів від 12 червня 2025 року та постанову призначення судової комп'ютерно-технічної експертизи від 13 червня 2025 року.
Суд вислухавши пояснення сторін, дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, дійшов такого висновку.
Слідчим суддею встановлено, що 12 червня 2025 року на підставі ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 15 травня 2025 року (справа №756/6889/25) проведено обшук за адресою місця проживання ОСОБА_4 АДРЕСА_1 . Під час обшуку ОСОБА_4 добровільно надав для огляду працівникам поліції два своїх мобільні телефони IPHONE 11 PRO (IMEI НОМЕР_1 ), IPHONE 13 PRO (IMEI НОМЕР_2 ). Також він добровільно повідомив паролі захисту. Однак після проведення огляду працівники поліції незаконно прийняли рішення про їх вилучення.
30 червня 2025 року представником ОСОБА_4 подано клопотання до Оболонського УП ГУНП у м. Києві про повернення вилучених мобільних телефонів під час обшуку. Однак ніякої відповіді не отримав.
Встановлено, що постановою слідчого СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві від 12 червня 2025 року зазначені мобільні телефони визнані речовими доказами у кримінальному провадженні №12024100050002283. Клопотання слідчого про накладення арешту на дане майно відсутні.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого само врядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Майнові права захищаються в Україні, як Конституцією, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема статтею 41 Конституції України, якими передбачено, що кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам, визначеним статтею 7 КПК України, у тому числі, щодо: верховенства права, законності, рівності перед законом поваги до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканність, забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень, змагальності сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередності дослідження показань, речей і документів, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, диспозитивності тощо.
Так, принцип змагальності розкривається у статті 22 КПК України, частинами першою та другою якої визначено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Завданням слідчого судді є здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування.
Слідчий суддя зауважує, що згідно з частиною 2 статті 168 КПК України тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.
Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
У разі необхідності слідчий чи прокурор виготовляє за допомогою технічних, програмно-технічних засобів, апаратно-програмних комплексів копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, електронних комунікаційних системах, інформаційно-комунікаційних системах, комп'ютерних системах, їх невід'ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.
Відповідно до частин 1, 2 статті 234 КПК України обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб. Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду.
Згідно з частиною 5 статті 236 КПК України обшук на підставі ухвали слідчого судді повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети обшуку. За рішенням слідчого чи прокурора може бути проведено обшук осіб, які перебувають в житлі чи іншому володінні, якщо є достатні підстави вважати, що вони переховують при собі предмети або документи, які мають значення для кримінального провадження.
Частиною 6 статті 236 КПК України встановлено, що слідчий, прокурор під час проведення обшуку має право відкривати закриті приміщення, сховища, речі, долати системи логічного захисту, якщо особа, присутня при обшуку, відмовляється їх відкрити чи зняти (деактивувати) систему логічного захисту або обшук здійснюється за відсутності осіб, зазначених у частині третій цієї статті.
Якщо під час обшуку слідчий, прокурор виявив доступ чи можливість доступу до комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, для виявлення яких не надано дозвіл на проведення обшуку, але щодо яких є достатні підстави вважати, що інформація, що на них міститься, має значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні, прокурор, слідчий має право здійснити пошук, виявлення та фіксацію комп'ютерних даних, що на них міститься, на місці проведення обшуку.
Особи, які володіють інформацією про зміст комп'ютерних даних та особливості функціонування комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, можуть повідомити про це слідчого, прокурора під час здійснення обшуку, відомості про що вносяться до протоколу обшуку.
Частиною 7 статті 237 КПК України передбачено, що вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Таким чином у даному випадку основним завданням для належного здійснення судового контролю у межах поданої скарги є надання правильної оцінки статусу вилучених мобільних телефонів під час обушку, які належать ОСОБА_4 .
Слідчий суддя вважає статус телефонів тимчасово вилученим майном, оскільки у судовому засіданні підтверджено факт не звернення слідчим або прокурором з клопотанням про арешт такого майна у встановлений законом строк, що також не спростовано прокурором у засіданні. Слідчий суддя вважає, що це є грубим порушенням протоколу 1 статті 1 Європейської конвенції про право власності.
Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Веуеіег проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява 8793/79, параграф 50). Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» п. 50, Series A N).
Слідчий суддя відзначає особливий статус вилученого майна, відсутності підтвердження про накладення арешту на такі мобільні телефони, а також те, що значення для кримінального провадження мають не сам пристрій, а відомості, які в ньому відшукано.
Слідчий суддя бере до уваги позицію, висловлену у постанові Верховного Суду від 10 вересня 2020 року в справі №751/6069/19, відповідно до якої матеріальний носій - це лише спосіб збереження інформації, який має значення тільки тоді, коли електронний документ виступає речовим доказом. Особливістю електронного документа є відсутністю «жорсткої» прив'язки до конкретного матеріального носія. Один і той же електронний документ може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення…записаний на оптичний диск - носій інформації, електронний файл у вигляді відеозапису, є оригіналом (відображенням) електронного документа…». Схожий висновок наведено у постанові Верховного суду від 29 березня 2021 року в справі №554/5090/16-к.
У пункті 1.2 Узагальнень про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування, які містяться у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 9-49/0/4-17 від 12 січня 2017 року звертається увага на випадки, за яких докази були одержані під час обшуку і не були визначені в ухвалі про обшук як майно, для виявлення якого надано дозвіл на обшук. У даній ситуації визнання такого майна речовими доказами без звернення з клопотанням про його арешт не може вважатись належним порядком забезпечення правомірності володіння відповідним майном органами досудового розслідування. Наведене ґрунтується на тому, що відповідно до частини 1 статті 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160 - 166, 170 - 174 цього Кодексу. Таким чином, правомірність володіння органами досудового розслідування майном, яке наділене ознаками речових доказів, має підтверджуватись в порядку, визначеному зазначеними статтями.
Як убачається з ухвали слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 15 травня 2025 року про надання дозволу на проведення обшуку, її резолютивна частина міститься застереження про те, що під час проведення обшуку вилучення мобільних телефонів можливо за умови, що за допомогою них ОСОБА_7 та ОСОБА_8 тримали зв'язок з іншими особами, які причетні до вчинення вказаного правопорушення, а також які використовувалися для вчинення кримінального правопорушення та на яких можуть міститися чи зберігатися відомості про обставини вчинення такого.
Органом досудового слідства під час розгляду цієї скарги не надано належних обґрунтувань тому, що під час здійснення обшуку і вилучення мобільних телефонів ОСОБА_4 , у них були достатні підстави вважати, що таке майно містить ознаки які викладенні в зазначеній ухвалі. При цьому відсутність протоколу огляду за наявності надання дозволу ОСОБА_4 оглянути телефони з видачею відповідних паролів захисту, відсутність дій спрямованих на перешкоджання будь-якого доступу до них, не дає підстави вважати, що майно вилучене правомірно з дотриманням вказаних вимог КПК України.
Слідчий суддя враховує, що матеріали які містяться у скарзі та пояснення сторін які підтверджують, що ОСОБА_4 добровільно під час обушку надав належні йому мобільні телефони, право власності на які ним повідомлено під час проведення обшуку і підтверджено в судовому засіданні, зокрема, надано дві автентичні коробки від таких пристроїв, які співпадають з номерами ІМЕІ, які зазначені в протоколі обшуку, а також надано чек на придбання одного з них.
Будь-яких доказів тому, що у вказаних мобільних пристроях містяться дані про обставини такого кримінального правопорушення суду не надано. При цьому ухвалою слідчого судді надано право на вилучення мобільних телефонів які належать ОСОБА_7 тобто визначенні родові ознаки майна, у зв'язку з особою ОСОБА_7 .
Частина 5 статті 171 КПК України вказує, що клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Враховуючи все зазначене вище, орган досудового слідства мав діяти в межах вимог статті 168, 236, 171 КПК України та звернутися з клопотанням про накладення арешту на майно, оскільки вказані мобільні телефони мають статус тимчасово вилученого майна.
Орган досудового розслідування не підтвердив факт правомірного втручання в основоположне право власності скаржника ОСОБА_4 .
Факт причетності його до кримінального правопорушення органом досудового слідства також не підтверджено. Водночас право власності на зазначені мобільні телефони, ОСОБА_4 підтверджено належними та допустимими доказами, оскільки арешт на таке майно не накладено, слідчий суддя вважає за необхідне задовольнити скаргу частково.
На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 303, 307, 372 КПК України, слідчий суддя-
Скаргу задовольнити частково.
Зобов'язати слідчих СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві повернути власнику ОСОБА_4 вилучене майно під час обшуку від 12 червня 2025 року у межах кримінального провадження №12024100050002283, а саме мобільні телефони IPHONE 11 PRO (IMEI НОМЕР_1 ), IPHONE 13 PRO (IMEI НОМЕР_2 ).
В решті скарги відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
СУДДЯ ОСОБА_9