Справа № 755/15577/25
"15" серпня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва (далі - Суд) у складі судді ОСОБА_1 одноособово розглянувши у порядку спрощеного провадження, відповідно до ст. 381, 382 Кримінального процесуального кодексу (далі КПК) України, без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, обвинувальний акт у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 серпня 2025 року за № 12025105040000728, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Києва, громадянка України, незаміжня, не має на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей, з середньою освітою, не працює, не являється інвалідом, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 309 Кримінального кодексу (далі КК) України, шляхом вивчення його (обвинувального акта) та доданих до нього матеріалів,
І. Загальна історія провадження та процедура
З обвинувального акта від 13 серпня 2025 року, який складено старшим дізнавачем ВД Дніпровського УП ГУ НП у місті Києві ОСОБА_3 та затверджено прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 ,слідує, що ОСОБА_5 обвинувачується у незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини, без мети збуту.
Саме досудове розслідування кримінального провадження здійснено згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими КПК України, з урахуванням положень Глави 25. Особливості досудового розслідування кримінальних проступків того ж Кодексу.
За його наслідками, на підставі отриманих від дізнавача матеріалів, у порядку ст. 301 КПК, прокурор встановивши, що підозрювана беззаперечно визнала свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згодна з розглядом обвинувального акта за його відсутності, прийняв рішення, відповідно до ч. 5 вказаної статті наведеного Кодексу та вимог ст. 302 КПК, про звернення до суду з обвинувальним актом, в якому зазначив клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Із долучених до обвинувального акта матеріалів слідує, що обвинувачена була представлена захисником, беззаперечно визнала свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згодна з розглядом обвинувального акта за її відсутності, їй відомі наслідки розгляду кримінального провадження у спрощеному провадженні, передбачені ч. 2 ст. 302 КПК України.
Відповідно, вказане клопотання прокурора було задоволено судом (див. ухвалу про призначення кримінального провадження до невідкладного судового розгляду) у т.ч. було визначено (1) розгляд обвинувального акта здійснювати без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, а (2) спрощене провадження щодо кримінального проступку здійснювати згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими КПК, з урахуванням положень § 1. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків Глави 30. Особливі порядки провадження в суді першої інстанції того ж Кодексу.
У зв'язку з чим, Суд розглянув цей обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, на підставі його вивчення та доданих до нього матеріалів із ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин, відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України, установивши таке.
ІІ. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення
ОСОБА_2 01 серпня 2025 року приблизно о 10 годині 15 хвилин перебувала за адресою: м. Київ, бульвар Верховної Ради, буд. 24-А, де на землі, біля дерева побачила ємність з полімерного матеріалу, в середині якого знаходилась кристалоподібна речовина білого кольору.
Будучи особою, яка періодично вживає психотропні речовини, ОСОБА_2 , припустила, що у знайденій ємності з полімерного матеріалу, міститься особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено PVP.
В цей час у ОСОБА_2 , виник протиправний умисел, спрямований на незаконне придбання особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено PVP, для власного вживання без мети збуту.
Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_2 , підняла із землі знайдену нею ємність з полімерного матеріалу та роздивившись її, впевнилась, що дійсно у даній ємності, міститься кристалоподібна речовина білого кольору, що містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, тим самим, вчинила безоплатне незаконне придбання для подальшого власного вживання без мети збуту, особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено PVP.
В цей час у ОСОБА_2 , виник протиправний умисел спрямований на незаконне зберігання для подальшого власного вживання особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено протиправний умисел, ОСОБА_2 помістила незаконно придбану нею ємність з РVР.
Продовжуючи свій полімерного матеріалу, в середині якої знаходилась кристалоподібна речовина білого кольору, що містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено PVP, до правої зовнішньої кишені штанів, в які була одягнена, та стала зберігати при собі, для власного вживання без мети подальшого збуту.
Після чого, ОСОБА_2 , зберігаючи при собі ємність з полімерного матеріалу, в середині якої знаходилась кристалоподібна речовина білого кольору, що містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено PVP, пішла далі по власним справам.
Того ж дня, тобто 01 серпня 2025 року приблизно о 10 годині 27 хвилин, за адресою: м. Київ, б-р. Верховної Ради, буд. 24-А, працівниками поліції було виявлено ОСОБА_2 , яка повідомила, що зберігає при собі ємність з полімерного матеріалу, в середині якої знаходилась кристалоподібна речовина білого кольору, що містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено РVР.
Після цього, на вказане місце за адресою: м. Київ, б-р. Верховної Ради, буд. 24-А, була викликана слідчо-оперативна група Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві.
В подальшому, 01 серпня 2025 року в період часу з 10 години 51 хвилин до 10 години 56 хвилини, за адресою: м. Київ, б-р. Верховної Ради, буд. 24-А, оперативним працівником карного розшуку за дорученням дізнавача відділу дізнання, у присутності двох запрошених понятих однієї статі та шляхом застосування безперервної відеофіксації було проведено обшук затриманої особи, в ході якого у ОСОБА_2 , у правій зовнішній кишені штанів, в які остання була одягнена, було виявлено та вилучено ємність з полімерного матеріалу, в середині якої знаходилась кристалоподібна речовина білого кольору, що містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено PVP, масою 0,434 г., яку вона незаконно придбала та зберігала при собі для власного вживання без мети збуту.
Згідно висновку експерта №СЕ-19/111-25/47794-НЗПРАП від 11 серпня 2025 року: надана на дослідження кристалоподібна речовина білого кольору містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено. Надана на дослідження кристалоподібна речовина білого кольору містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP. Маса PVP в речовині становить 0,434 г.
PVP, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року №770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» «Список №2 Особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено» в «Таблиці І», є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено.
Згідно наказу МОЗ України № 188 від 01 серпня 2000 року «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться в незаконному обігу», кримінальна відповідальність за придбання та зберігання особливо небезпечної психотропної речовини - PVP, у невеликих розмірах настає в тому разі, коли таке придбання та зберігання перевищує вагу зазначеної в таблиці граничної величини, а саме: 0,15 г.
ІІІ. Стаття (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, винним у вчиненні якого визнається обвинувачена
Отже, ураховуючи наведене у п. І, ІІ вироку, з'ясовано, що ОСОБА_2 своїми умисними діями вчинила незаконне придбання та зберігання психотропної речовини, без мети збуту, тобто кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України.
При цьому, Суд, здійснивши кримінально-правову оцінку поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, через визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу кримінального проступку, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння, вважає таку кваліфікацію дій обвинуваченої дійсною та вірною.
Позаяк, відповідно до положень п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 26 квітня 2002 року "Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів"(зі змінами та доповненнями згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №16, далі - Постанова) регламентовано, що незаконним придбанням наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів необхідно вважати їх купівлю, обмін на інші товари або речі, прийняття як плати за виконану роботу чи надані послуги, позики, подарунка або сплати боргу, привласнення знайденого. Під незаконним зберіганням потрібно розуміти будь-які умисні дії, пов'язані з фактичним незаконним перебуванням наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів чи прекурсорів у володінні винної особи (вона може тримати їх при собі, у будь-якому приміщенні, сховищі або в іншому місці). Відповідальність за незаконне зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів настає незалежно від його тривалості. Злочини, передбачені ст. 307, 309 або 311 КК, визнаються закінченими з моменту вчинення однієї із зазначених у диспозиціях цих статей альтернативних дій.
Тим самим, за цих обставин, відсутні підстави для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України.
ІV. Покарання
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому Суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
З урахуванням того, що за ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Конституційний Суд України в рішенні від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, зазначив таке: […] призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим […].
Згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи (як ті, що обтяжують, так і ті, що пом'якшують покарання) щодо всіх осіб незалежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину […] (абзаци сьомий, восьмий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини) .
В рішенні від 15 червня 2022 року № 4-р(II)/2022 Конституційний Суд України зазначає, що принцип індивідуалізації юридичної відповідальності […] має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов'язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, […].
Відповідно покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації, адже застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.
Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства (див. постанову Верховного Суду від 10 червня 2020 року в справі №161/7253/18).
В цій ситуації, обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченій, відповідно до ст. 66 КК України, Суд визнає щире каяття, яке полягає в т.ч. у визнанні обставин регламентованих ст. 91 КПК щодо події кримінального правопорушення, зокрема час, місце, спосіб учинення, та в розрізі того, що, щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася (див. п. 3 ПП ВСУ від 23 грудня 2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», постанову ВС від 22 березня 2018 року у справі № 759/7784/15-к), що власне є дійсним в цій ситуації та витікає в т.ч. з заяви про визнання своєї винуватості.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої не встановлено.
З огляду на, що Суд враховуючи дані про особу обвинуваченої (наведені у вступній частині вироку), ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме: класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення протиправних дій, та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції статті у виді штрафу.
Щодо вироку від 14 липня 2025 року у справі №754/3194/25, яким Деснянський районний судом м. Києва визнав її винуватою за ч. 2 ст. 27 - ч. 2 ст. 28 - ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 27 - ч. 2 ст. 28 - ч. 2 ст. 194 КК України, з урахуванням ст. 70 цього ж Кодексу, до покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, то нині, на це судове рішення, згідно даних ресурсу Судової влади України, подано апеляційну скаргу (див. відомості https://court.gov.ua/fair/ з параметром пошуку за номером справи).
Частина 2 статті 43 КПК вказує, що засудженим у кримінальному провадженні є обвинувачений, обвинувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили.
У свою чергу, норми ст. 532 КПК вирок або ухвала суду першої інстанції, ухвала слідчого судді, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок чи ухвала суду, ухвала слідчого судді не набрала законної сили.
Згідно із ч. 1 ст. 533 КПК вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов'язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.
Відповідно до ч. 2 ст. 534 КПК судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, підлягає безумовному виконанню.
Стаття 535 КПК судове рішення, що набрало законної сили, якщо інше не передбачено цим Кодексом, звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції.
Тобто, нині обставини визначені ст. 43, 532-535 КПК, за вироком від 14 липня 2025 року не настали. У порядку п. 11 ч. 1 ст. 537 КПК під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про застосування покарання за наявності кількох вироків.
Отже, питання щодо виконання вироків у разі настання у відношенні кожного з них обставин передбачених ст. 532 КПК (набрання законної сили) умови та порядок їх виконання можу бути визначений згідно із п. 11 ч. 1 ст. 537 КПК.
Таким чином, Суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання (штраф) є достатньою для виправлення обвинуваченої та попередження нових кримінальних правопорушень.
Таке покарання (штраф) перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, в той час, як покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами, зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, з урахуванням того, що оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого (див. постанову ВС від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18), що власне і має місце, в цій ситуації, при застосуванні наведеного судом покарання щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення.
У той час, як призначення будь-якого іншого виду покарання, в цій ситуації, в ключі характеристик особи, вчинюваного злочину, поведінки до та після, Суд сприймає, як діяння, яке б указувало на не можливість досягнення мети регламентованої ст. 50, 65 КК України.
V. Інші рішення щодо питань, які вирішуються судом
Процесуальні витрати вирішено відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.
Питання щодо речових доказів Суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 302, 368-371, 373-374, 376, 381-382 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
ОСОБА_2 визнати винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 309 Кримінального кодексу України та призначити покарання у виді штрафу у розмірі 2 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень на користь держави.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи у сумі 3 565, 60 грн.
Речові докази: PVP - знищити; оптичний носій інформації - залишити в матеріалах судового провадження.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії вироку, з урахуванням того, що відповідно до положень ч. 1 ст. 394 КПК України, вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст. 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Копію вироку надіслати учасникам судового провадження.
С у д д я ОСОБА_1