Номер провадження 1-кп/754/1090/25
Справа № 754/12423/25
Іменем України
18 серпня 2025 року м. Київ
Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження №12025100030001901 від 21.06.2025 року відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луцька, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України,
за участю сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілої: ОСОБА_5 ,
сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_6 ,
В провадження Деснянського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №12025100030001901 від 21.06.2025 року відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України.
В підготовчому судовому засіданні прокурор просить призначити кримінальне провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, на підставі обвинувального акта, вважаючи, що під час досудового розслідування були дотримані вимоги КПК України, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акта не вбачає.
Обвинувачений та захисник не заперечували з приводу призначення обвинувального акта до судового розгляду.
Потерпіла підтримала думку прокурора.
Крім того, прокурор в підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки існують ризики неналежного поводження обвинуваченого, а саме може ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення, незаконно впливати на потерпілу, свідків у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Потерпіла вирішення питання про продовження запобіжного заходу стосовно обвинуваченого довірила суду.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_6 та обвинувачений заперечували щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просили застосувати більш м'який запобіжний захід. Захисник наполягала на непідтвердженості ризиків, заявлених прокурором. Звертала увагу, що на досудовому слідстві обвинувачений повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, має намір повністю відшкодувати потерпілій майнову шкоду.
Суд, вислухавши думку учасників підготовчого судового розгляду, оглянувши обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, приходить до висновку про можливість призначення даного кримінального провадження до судового розгляду, за наступних підстав.
Так, дане кримінальне провадження підсудне Деснянському районному суду м. Києва відповідно до ст. ст. 32, 33 КПК України.
Підстав для прийняття рішень, передбачених п.п.1-4 ч.3 ст. 314 КПК України, немає.
Обвинувальний акт складено відповідно до вимог ч. 2 ст. 291 КПК України, тобто він містить відомості, які передбачені пп. 1-9 цієї частини та при його затвердженні прокурором дотримано вимог процесуального закону.
До обвинувального акта додані документи, передбачені нормою ч.4 ст.291 КПК України.
Реєстр матеріалів досудового розслідування відповідає вимогам ст. 109 КПК України та містить відомості, передбачені ч. 2 цієї статті.
Таким чином, підстав для повернення обвинувального акта прокурору, відповідно до п.3 ч.3 ст. 314 КПК України - немає.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність призначення кримінального провадження №12025100030001901 від 21.06.2025 року відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України, до судового розгляду по суті.
Щодо заявленого прокурором клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зазначає таке.
Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Так, відповідно до ст. 12 КПК України під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК.
Підозра у вчиненні інкримінованого правопорушення на даному етапі провадження є обґрунтованою і підтверджується фактом звернення прокурора з обвинувальним актом до суду.
Відповідно до вимог пункту 4 частини 2 статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, який відповідно до ст. 12 КК України класифікується як тяжкий, і за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
При цьому, врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства (рішення ЄСПЛ у справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993). Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів» (рішення ЄСПЛ «Ілійков проти Болгарії»)
У ч.1 ст. 178 КПК наведено перелік обставин, які суд має оцінити в сукупності при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу. Так суд бере до уваги, що ОСОБА_3 , раніше не судимий, неодружений, обвинувачується у вчиненні умисного, тяжкого злочину, є військовослужбовцем, опинившись на волі зможе ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення, незаконно впливати на потерпілу та свідків у даному кримінальному провадженні (які, з огляду на стадію судового провадження, судом ще не допитувались). Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, то, на переконання суду, будь-які докази, що підтверджують цей ризик, прокурором не надано. Разом з тим, враховуючи інші обґрунтовані ризики, відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду, та його належну поведінку.
Крім того, будь-яких обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.
При цьому суд виходить у тому числі з тих обставин, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , має досить високий ступінь суспільної небезпечності, наявність якої, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого. Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачених, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Обставини, зазначені захисником ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_3 , не можуть бути підставою для відмови в продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою та заміни на більш м'який запобіжний захід, оскільки вони не виключають наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченого переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків у даному кримінальному провадженні. При цьому суд зазначає, що показання, надані обвинуваченим на стадії досудового розслідування, у тому числі щодо визнання вини, суд наразі не може взяти до уваги, оскільки не сприймав їх особисто, з урахуванням того, що кримінальне провадження перебуває лише на стадії підготовчого судового засідання.
Враховуючи викладене, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених п.1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в підготовчому судовому засіданні не встановлено, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого щодо нього слід продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 194, 314-316 КПК України, суд
Кримінальне провадження №12025100030001901 від 21.06.2025 року відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України, призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Деснянського районного суду м. Києва на 28.08.2025 року на 12 год. 00 хв.
Кримінальне провадження розглядати суддею одноособово.
У відкрите судове засідання для розгляду кримінального провадження викликати: прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілу.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб до 16.10.2025 року (включно).
Ухвала суду в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому.
Головуючий: ОСОБА_1