Справа № 752/18913/25
Провадження № 1-кс/752/6595/25
12 серпня 2025 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання старшого слідчого в ОВС 1 відділу СУ ГУНП в АР Крим та м. Севастополі ОСОБА_5 , погоджене прокурором заступником начальника відділу прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Севастополь, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у кримінальному провадженні за № 12020010000000046 від 09.04.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 260, ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 110 КК України ,
До слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва надійшло клопотання cтаршого слідчого в ОВС 1 відділу СУ ГУНП в АР Крим та м. Севастополі ОСОБА_5 , погоджене прокурором у кримінальному проваджені - заступником начальника відділу прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12020010000000046 від 09.04.2020, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 260, ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 110 КК України.
Клопотання обґрунтоване тим, що слідчим управлінням ГУНП в АР Крим та м. Севастополі здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12020010000000046 від 09.04.2020, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 260, ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 111 КК України.
Слідчий у клопотанні зазначає, що починаючи з 19.02.2014 розпочато збройне вторгнення збройних сил російської федерації (далі - зс рф), приховане твердженням керівників рф про переміщення військових підрозділів в рамках звичайної ротації сил Чорноморського флоту, які у взаємодії з військовослужбовцями Чорноморського флоту рф та іншими підрозділами зс рф здійснили блокування й захоплення адміністративних будівель і ключових об'єктів військової та цивільної інфраструктури України, забезпечивши військову окупацію території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя.
20.03.2014 Державною Думою російської федерації прийнято федеральний конституційний закон від 21.03.2014 № 6-ФКЗ «Про прийняття Республіки Крим до складу російської федерації та утворення нових суб'єктів у складі російської федерації - Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя».
Згідно з вказаним законом, АР Крим та м. Севастополь, всупереч Хартії ООН від 26.06.1945, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією від 01.04.1999, Договору між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 20.04.2004, увійшли до складу рф.
Встановивши фактичну владу над Кримським півостровом, армією російської федерації, згідно із положеннями ст. 42 «Положення про закони і звичаї війни на суходолі», що є додатком до Гаазької «IV Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі» від 18.10.1907, здійснено тимчасову окупацію частини території іншої держави.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 23 лютого 2014 року на території м. Севастополя, а саме на площі ім. Нахімова, проведено «Митинг народной воли», на якому головою партії «Руський блок» ОСОБА_7 , мешканцями м. Севастополя ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та іншими запропоновано створити непередбачені Конституцією та законами України збройні загони самооборони під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », якими керував громадянин України ОСОБА_10 , та підпорядковувався керівникам «координаційної ради з організації управління містом» ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , а останні координували свої дії зі спецслужбами рф та командуванням чорноморського флоту.
Метою зазначеного незаконного збройного формування (далі - НЗФ) «Самооборона Севастополя» було надання підтримки проросійськи налаштованим рухам та партіям, що діяли на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя та сприяння військовим підрозділам зс рф у вчиненні дії по встановленню контролю над територією Кримського півострову, а також над органами виконавчої та законодавчої влади, органами місцевого самоврядування Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
Вказане формування мало організовану структуру військового типу, а саме єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність та дисципліну, а також за сприяння представників спецслужб та військових рф було озброєно вогнепальною зброєю.
У кожному структурному підрозділі НЗФ «Самооборона Севастополя» ставились завдання щоденної діяльності, які полягали в здійсненні методами військових операцій силової підтримки військових армії рф, переслідування громадян України на території м. Севастополя, депортації населення, протистояння правоохоронним органам державної виконавчої влади України, нападі на підприємства, установи, організації, громадян.
При цьому, учасники НЗФ «Самооборона Севастополя» діяли у тісній співпраці з зс рф, яка видала зброю членам вказаного незаконного збройного формування. Учасники НЗФ «Самооборона Севастополя» діяли на підтримку російських військ, приймали участь у блокуванні українських військових частин, здійснювали спільні чергування на укомплектованих зброєю блокпостах. Особи з числа мешканців м. Севастополя, які входили до складу НЗФ «Самооборона Севастополя», з метою здійснення шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, у тому числі від'єднання міста Севастополя від території України та приєднання до території рф, захоплювали українських військовослужбовців, журналістів та активістів, здійснювали напади на підприємства, установи, організації, зокрема: були заблоковані, а у подальшому захоплені будівлі органів прокуратури, міліції, військові частини Збройних Сил України: в/ч НОМЕР_1 (Штаб Командування ВМС України), НОМЕР_2 («Аеродром Бельбек»), НОМЕР_3 та інші.
З метою «легітимізації» окупації 16.03.2014 владою АРК за підтримки рф (у тому числі силової) проведено незаконний «референдум» для приєднання півострова до території рф всупереч ст. ст. 5, 72, 73 Конституції України. Результатом проведеного «референдуму» стали тимчасова окупація території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, а також їх «входження до складу рф» на правах суб'єкта федерації.
Внаслідок вказаних насильницьких агресивних дій рф Україна втратила ефективний контроль над територією Криму у зв'язку з її окупацією зс рф.
Приблизно 20-24.03.2014 керівником НЗФ «Самооборона Севастополя» ОСОБА_10 зазначене формування розформовано.
Приблизно у лютому 2014 року, більш точну дату та час органом досудового розслідування не встановлено, перебуваючи на території м. Севастополь, ОСОБА_6 , будучи громадянином України, однак маючи проросійську позицію, з метою сприяння армії рф в окупації та подальшому від'єднання міста Севастополя від території України та приєднання до території рф, усвідомлюючи незаконність створення НЗФ «Самооборона Севастополя», з метою участі у його діяльності, будучи достовірно обізнаним, що останнє не відноситься до збройних формувань, передбачених законодавством України, розуміючи роль та мету його діяльності, добровільно погодився на зайняття посади бійця у одному з підрозділів НЗФ «Самооборона Севастополя» - Добровільній народній дружині (далі по тексту - ДНД) «Рубіж», де брав активну участь.
Метою зазначеного формування було несення служби на блокпостах, шляхом погроз застосування фізичної сили та вогнепальної зброї, у випадку непокори, здійснював контрольно-пропускний режим, перевірку документів громадян, обшукував транспортні засоби, які рухались у напрямку м. Севастополь та спільно з іншими бійцями фізично затримували усіх українських активістів, які не підтримували пропаганду «Русской весны» та проведення майбутнього референдуму щодо приєднання території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя до складу рф.
Також у зазначеному формуванні було визначено механізм вступу до нього, порядок проходження служби, його учасникам ставились завдання щоденної діяльності, яка полягала в силовій підтримці незаконно створених структур, придушення організованого опору населення на окупованої території, встановлення режиму військового стану, протистояння правоохоронним органам державної виконавчої влади України, знищення їх матеріальних засобів.
Реалізуючи свій злочинний намір ОСОБА_6 , спільно з іншими особами ДНД «Рубіж», яка входила до складу НЗФ «Самооборона Севастополя», та мала на озброєнні придатну для використання вогнепальну, вибухову та іншу зброю, у період приблизно з кінця лютого до середини березня 2014 року, самовільно та незаконно, відповідно до розподіленої йому ролі, перебуваючи в межах міста Севастополь, активно приймав участь з виконання протиправних наказів невстановлених осіб, з числа «ватажків» вказаного збройного формування, зокрема, брав участь у блокаді та захопленні військових об'єктів.
19.03.2014, приблизно в денний час, ОСОБА_6 , будучи на посаді бійця так званої ДНД «Рубіж», яка входила до складу НЗФ «Самооборона Севастополя», знаходячись на території м. Севастополь, разом з учасниками ДНД «Рубіж», за силової підтримки невстановлених осіб з числа військовослужбовців зс рф, маючи на озброєнні вогнепальну, вибухову та іншу зброю, відповідно до розподіленої йому ролі, прибув до території військового містечка № 1, де розміщувались будівлі Командування ВМС ЗС України, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , з метою захоплення та подальшого контролю вказаної території.
Таким чином, ОСОБА_6 , виконуючи свої функції в складі збройного формування, виконуючи накази «ватажків» «Самооборони Севастополя», взяв участь у силовому штурмі військового містечка № НОМЕР_4 , де розміщувались будівлі Командування ВМС ЗС України, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , де під час скоординованих дій вищевказаними особами здійснено силовий штурм та захоплення зазначеної території, що унеможливило подальше використання ВМС ЗС України.
Внаслідок вказаних дій, ОСОБА_6 спільно з вищевказаними особами з числа учасників ДНД «Рубіж» та іншими особами, які входили до складу НЗФ «Самооборона Севастополя», проникнув на територію Командування ВМС ЗС України, захопивши її приміщення, об'єкти та контрольно-пропускний пункт.
Захоплення цієї території приміщення дало змогу незаконним збройним формуванням встановити над ним контроль, використовуючи ресурси Командування ВМС ЗС України, її матеріально-технічну базу та доступ до службової документації у власних цілях, зокрема, могло включати незаконне заволодіння інформацією з обмеженим доступом і подальше її використання для дискредитації органів державної влади України.
В результаті злочинних дій ОСОБА_6 , спрямованих на захоплення території військового містечка № 1, де розміщувались будівлі Командування ВМС ЗС України, розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Соловйова, 1, вчинено захоплення стратегічно важливого військового об'єкта, що призвело до його виведення з-під контролю української влади.
Ці дії створили пряму загрозу національній безпеці України та стали основою для подальшої дестабілізації ситуації на окупованій території. Вони також забезпечили незаконним збройним формуванням можливість контролювати важливі військові об'єкти, що сприяло інтеграції цих територій до військової структури Російської Федерації. Захоплення командування ВМС ЗС України стало важливим кроком у реалізації незаконних намірів окупаційної влади та сприяло ліквідації українських органів управління на зазначеній території, повний перехід під контроль російських окупаційних властей.
Дії ОСОБА_6 у вказаний період часу носили тривалий характер та виразились у тривалій активній участі у діяльності НЗФ «Самооборона Севастополя». При цьому, ОСОБА_6 усвідомлював, що вказане незаконне збройне формування, бійцем якого він являється, діє на території України незаконно та що його учасники застосовують зброю, чинять опір представникам влади з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, що призвело до порушення нормальної роботи транспорту, підприємств, установ та організацій, загострення міжнаціональних відносин та ускладнення відносин між державами, а також подальшої окупації території півострова Крим.
Вказані дії, спільно із діями інших загонів, що діяли у складі НЗФ «Самооборона Севастополя» сприяли тому, що 27 лютого 2014 року Верховна Рада Автономної Республіки Крим, всупереч чинного законодавства України, під тиском проросійських політичних сил, які представляла політична партія «Руська Єдність», та з врахуванням того, що депутати до приміщення Верховної Ради Автономної Республіки Крим були доставлені силою загонами самооборони, та наявністю у приміщенні будівлі парламенту озброєних військових, прийняла рішення про проведення не передбаченого законодавством України референдуму з питаннями про входження Автономної Республіки Крим та м. Севастополя до складу росії на правах суб'єкта російської федерації або відновлення Конституції Республіки Крим від 1992 року і залишення Криму у складі України.
У той же час, у приміщенні Верховної Ради АР Крим 06.03.2014 у порушення ч. 3 ст. 2, ст. 72, ст. 73, п. 2 ч. 1 ст. 85, ст. 132 Конституції України та п. 2 ч. 3 ст. 3, ст. ст. 18, 27 Закону України «Про всеукраїнський референдум» депутатами Верховної Ради АР Крим прийнято незаконну постанову № 1702-6/14 «О проведении общекрымского референдума», в якій визначено дату такого волевиявлення - 16.03.2014, на яке виносилося питання про входження АР Крим та м. Севастополя до складу російської федерації на правах суб'єкта федерації.
Відповідно до зазначеної постанови 16.03.2014 на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя проведено незаконний референдум, результатом якого стала тимчасова окупація території АР Крим і міста Севастополя, а також їх входження до складу російської федерації на правах суб'єкта федерації.
Результати «референдуму» не визнані жодною країною світу, крім російської федерації. Відповідно до п. 5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 68/262 від 27.03.2014 «Територіальна цілісність України», проведений 16.03.2014 в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі референдум не маючи законної сили не може бути основою для будь-якої зміни статусу Автономної Республіки Крим або м. Севастополя.
Також, в пункті 1 вказаної Резолюції зазначено, що Генеральна Асамблея ООН підтверджує свою прихильність суверенітету, політичної незалежності, єдності і територіальної цілісності України в її міжнародно визнаних кордонах.
У подальшому, 17.03.2014 депутатами Верховної Ради АР Крим прийнято постанову № 1745-6/14 «О независимости Крыма», згідно з якою на підставі, так званої, «Декларації про незалежність Республіки Крим», прийнятої на позачерговому пленарному засіданні Верховної Ради АР Крим 11.03.2014 та позачерговому пленарному засіданні Севастопольської міської ради 11.03.2014, створено нелегітимне державне утворення «Республика Крым».
Крім того, Верховною Радою АР Крим ухвалено постанову № 1748-6/14 від 17.03.2014 «О правоприемстве Республики Крым», пунктом 1 якої передбачено, що «с момента провозглашения Республики Крым как независимого суверенного государства высшим органом власти Республики Крым является Государственный Совет Республики Крым - парламент Республики Крым в депутатском составе шестого созыва Верховной Рады Автономной Республики Крым на срок полномочий до сентября 2015 года».
Надалі, 18.03.2014 між російською федерацією та представниками нелегітимного державного утворення «Республика Крым» ОСОБА_13 , ОСОБА_14 і ОСОБА_15 підписано «Договір між російською федерацією і Республікою Крим про прийняття в російську федерацію Республіки Крим та утворення в складі російської федерації нових суб'єктів».
20.03.2014 Державною Думою російської федерації прийнято федеральний конституційний закон від 21.03.2014 № 6-ФКЗ «Про прийняття Республіки Крим до складу російської федерації та утворення нових суб'єктів у складі російської федерації - Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя».
Згідно з вказаним законом, АР Крим та м. Севастополь, всупереч Хартії ООН від 26.06.1945, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією від 01.04.1999, Договору між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 20.04.2004, увійшли до складу рф.
Внаслідок вказаних насильницьких агресивних дій рф Україна втратила ефективний контроль над територією Кримського півострову у зв'язку з її окупацією зс рф.
Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється в участі у діяльності не передбаченого законом збройного формування, нападі на підприємства, установи, організації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 260 КК України.
Крім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що знаходячись на території м. Севастополя, приблизно у лютому 2014 року, точний час досудовим розслідуванням на даний час не встановлено, громадянин України ОСОБА_6 , маючи на меті зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, у тому числі від'єднання міста Севастополя від території України та його включення до складу території рф, перебуваючи на посаді «бійця» приймав участь у діяльності у так званій ДНД «Рубіж», яка входила до складу НЗФ «Самооборона Севастополя», учасники якого здійснювали блокаду та захоплення військових об'єктів та під час несення служби на блокпостах, шляхом погроз застосування фізичної сили та вогнепальної зброї, у випадку непокори українських активістів, здійснювали контрольно-пропускний режим, перевірку документів громадян, обшукували транспортні засоби, які рухались у напрямку м. Севастополь, фізично затримували усіх українських активістів, які не підтримували пропаганду «Русской весны» та проведення майбутнього референдуму щодо приєднання території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя до складу рф. При цьому він розумів, що основним завданням новоствореної організації буде допомога проросійським політичним партіям, що діють на території м. Севастополя, а також військовим іноземної держави, яка вчинила акт збройної агресії проти України у допомозі блокувати та захоплювати критичні інфраструктурні, адміністративні та військові об'єкти.
Таким чином, ОСОБА_6 усвідомлював, що діяльність вказаної організації спрямована на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
При цьому, ОСОБА_6 приймав активну участь у зазначеному незаконному збройному формуванні, яке повністю відповідало спільним «проросійськи» налаштованим планам і цілям цього формування, а також методам їх досягнення, мало організовану структуру військового типу, а саме єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність та дисципліну, а також озброєння вогнепальною зброєю, придатною для використання. Вказане формування дислокувались у районах міста Севастополя та мало загальну координацію керівництва.
У подальшому, діючи умисно, з метою зміни меж території та державного кордону України, спільно із іншими членами ДНД «Рубіж», яка входила до складу НЗФ «Самооборона Севастополя», виконуючи вказівки вищих керівників організації, надавав допомогу рф та військовим рф, які незаконно діяли на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
Реалізуючи свій злочинний намір ОСОБА_6 , спільно з іншими особами ДНД «Рубіж», яка входила до складу НЗФ «Самооборона Севастополя», та мала на озброєнні придатну для використання вогнепальну, вибухову та іншу зброю, у період приблизно з кінця лютого до середини березня 2014 року, самовільно та незаконно, відповідно до розподіленої йому ролі, перебуваючи в межах міста Севастополь, активно приймав участь з виконання протиправних наказів невстановлених осіб, з числа «ватажків» вказаного збройного формування, зокрема, брав участь у блокаді та захопленні військових об'єктів.
19.03.2014, приблизно в денний час, ОСОБА_6 , будучи на посаді бійця так званої ДНД «Рубіж», яка входила до складу НЗФ «Самооборона Севастополя», знаходячись на території м. Севастополь, разом з учасниками ДНД «Рубіж», за силової підтримки невстановлених осіб з числа військовослужбовців зс рф, маючи на озброєнні вогнепальну, вибухову та іншу зброю, відповідно до розподіленої йому ролі, прибув до території військового містечка № 1, де розміщувались будівлі Командування ВМС ЗС України, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , з метою захоплення та подальшого контролю вказаної території.
Таким чином, ОСОБА_6 , виконуючи свої функції в складі збройного формування, виконуючи накази «ватажків» «Самооборони Севастополя», взяв участь у силовому штурмі військового містечка № 1, де розміщувались будівлі Командування ВМС ЗС України, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , де під час скоординованих дій вищевказаними особами здійснено силовий штурм та захоплення зазначеної території, що унеможливило подальше використання ВМС ЗС України.
Внаслідок вказаних дій, ОСОБА_6 , спільно з вищевказаними особами з числа учасників ДНД «Рубіж» та іншими особами, які входили до складу НЗФ «Самооборона Севастополя», проникнув на територію Командування ВМС ЗС України, захопивши її приміщення, об'єкти та контрольно-пропускний пункт.
Захоплення цієї території приміщення дало змогу незаконним збройним формуванням встановити над ним контроль, використовуючи ресурси Командування ВМС ЗС України, її матеріально-технічну базу та доступ до службової документації у власних цілях, зокрема, могло включати незаконне заволодіння інформацією з обмеженим доступом і подальше її використання для дискредитації органів державної влади України.
В результаті злочинних дій ОСОБА_6 , спрямованих на захоплення території військового містечка № 1, де розміщувались будівлі Командування ВМС ЗС України, розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Соловйова, 1, вчинено захоплення стратегічно важливого військового об'єкта, що призвело до його виведення з-під контролю української влади.
Ці дії створили пряму загрозу національній безпеці України та стали основою для подальшої дестабілізації ситуації на окупованій території. Вони також забезпечили незаконним збройним формуванням можливість контролювати важливі військові об'єкти, що сприяло інтеграції цих територій до військової структури Російської Федерації. Захоплення командування ВМС ЗС України стало важливим кроком у реалізації незаконних намірів окупаційної влади та сприяло ліквідації українських органів управління на зазначеній території, повний перехід під контроль російських окупаційних властей.
Дії ОСОБА_6 у вказаний період часу носили тривалий характер та виразились у тривалій активній участі у діяльності НЗФ «Самооборона Севастополя». При цьому, ОСОБА_6 усвідомлював, що вказане незаконне збройне формування, бійцем якого він являється, діє на території України незаконно та що його учасники застосовують зброю, чинять опір представникам влади з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, що призвело до порушення нормальної роботи транспорту, підприємств, установ та організацій, загострення міжнаціональних відносин та ускладнення відносин між державами, а також подальшої окупації території півострова Крим.
Крім того, як встановлено досудовим розслідуванням 27.02.2014 Верховною Радою Автономної Республіки Крим, всупереч чинного законодавства України, прийнято рішення про проведення не передбаченого законодавством України референдуму з питаннями про входження Автономної Республіки Крим та м. Севастополя до складу росії на правах суб'єкта російської федерації або відновлення Конституції Республіки Крим від 1992 року і залишення Криму у складі України.
В свою чергу, продовжуючи вчинення протиправних дій, ОСОБА_6 , як боєць ДНД «Рубіж», яка входила до складу НЗФ «Самооборона Севастополя», спільно з особовим складом вказаного НЗФ, брав участь в охороні та забезпеченні проведення 16 березня 2014 року так званого «референдуму» на виборчих дільницях розташованих на території м. Севастополя з питання приєднання півострова до території рф всупереч ст. ст. 5, 72, 73 Конституції України. Результатом проведеного «референдуму» стали тимчасова окупація території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, а також їх входження до складу рф на правах суб'єкта федерації.
У той же час, у приміщенні Верховної Ради АР Крим 06.03.2014 у порушення ч. 3 ст. 2, ст. 72, ст. 73, п. 2 ч. 1 ст. 85, ст. 132 Конституції України та п. 2 ч. 3 ст. 3, ст. ст. 18, 27 Закону України «Про всеукраїнський референдум» депутатами Верховної Ради АР Крим прийнято незаконну постанову № 1702-6/14 «О проведении общекрымского референдума», в якій визначено дату такого волевиявлення - 16.03.2014, на яке виносилося питання про входження АР Крим та м. Севастополя до складу російської федерації на правах суб'єкта федерації.
Відповідно до зазначеної постанови 16.03.2014 на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя проведено незаконний референдум, результатом якого стала тимчасова окупація території АР Крим і міста Севастополя, а також їх входження до складу російської федерації на правах суб'єкта федерації.
Внаслідок вказаних насильницьких агресивних дій рф Україна втратила ефективний контроль над територією Кримського півострову у зв'язку з її окупацією зс рф.
Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється в умисних діях, що мали на меті зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України (в редакції Закону № 1183-VII станом на 02.02.2014).
Крім цього слідством встановлено, що знаходячись на території м. Севастополя, приблизно у лютому 2014 року, точний час досудовим розслідуванням на даний час не встановлено, громадянин України ОСОБА_6 , з метою заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, у тому числі від'єднання міста Севастополя від території України та його включення до складу території рф, перебуваючи на посаді «бійця» приймав участь у діяльності у так званій ДНД «Рубіж», яка входила до складу НЗФ «Самооборона Севастополя», учасники якого здійснювали блокаду та захоплення військових об'єктів та під час несення служби на блокпостах, шляхом погроз застосування фізичної сили та вогнепальної зброї, у випадку непокори українських активістів, здійснювали контрольно-пропускний режим, перевірку документів громадян, обшукували транспортні засоби, які рухались у напрямку м. Севастополь, фізично затримували усіх українських активістів, які не підтримували пропаганду «Русской весны» та проведення майбутнього референдуму щодо приєднання території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя до складу рф. При цьому він розумів, що основним завданням новоствореної організації буде допомога проросійським політичним партіям, що діють на території м. Севастополя, а також військовим іноземної держави, яка вчинила акт збройної агресії проти України у допомозі блокувати та захоплювати критичні інфраструктурні, адміністративні та військові об'єкти.
Таким чином, ОСОБА_6 усвідомлював, що діяльність вказаної організації спрямована на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності і недоторканості України.
При цьому, ОСОБА_6 приймав активну участь у зазначеному незаконному збройному формуванні, яке повністю відповідало спільним «проросійськи» налаштованим планам і цілям цього формування, а також методам їх досягнення, мало організовану структуру військового типу, а саме єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність та дисципліну, а також озброєння вогнепальною зброєю, придатною для використання. Вказане формування дислокувались у районах міста Севастополя та мало загальну координацію керівництва.
У подальшому, діючи умисно, спільно із іншими членами ДНД «Рубіж», яка входила до складу НЗФ «Самооборона Севастополя», виконуючи вказівки вищих керівників організації, надавав допомогу рф та військовим рф, які незаконно діяли на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
Реалізуючи свій злочинний намір ОСОБА_6 , спільно з іншими особами ДНД «Рубіж», яка входила до складу НЗФ «Самооборона Севастополя», та мала на озброєнні придатну для використання вогнепальну, вибухову та іншу зброю, у період приблизно з кінця лютого до середини березня 2014 року, самовільно та незаконно, відповідно до розподіленої йому ролі, перебуваючи в межах міста Севастополь, активно приймав участь з виконання протиправних наказів невстановлених осіб, з числа «ватажків» вказаного збройного формування, зокрема, брав участь у блокаді та захопленні військових об'єктів.
Так, 19.03.2014, приблизно в денний час, ОСОБА_6 , будучи на посаді бійця так званої ДНД «Рубіж», яка входила до складу НЗФ «Самооборона Севастополя», знаходячись на території м. Севастополь, разом з учасниками ДНД «Рубіж», за силової підтримки невстановлених осіб з числа військовослужбовців зс рф, маючи на озброєнні вогнепальну, вибухову та іншу зброю, відповідно до розподіленої йому ролі, прибув до території військового містечка № 1, де розміщувались будівлі Командування ВМС ЗС України, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , з метою захоплення та подальшого контролю вказаної території.
Таким чином, ОСОБА_6 , виконуючи свої функції в складі збройного формування, виконуючи накази «ватажків» «Самооборони Севастополя», взяв участь у силовому штурмі військового містечка № НОМЕР_4 , де розміщувались будівлі Командування ВМС ЗС України, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , де під час скоординованих дій вищевказаними особами здійснено силовий штурм та захоплення зазначеної території, що унеможливило подальше використання ВМС ЗС України.
Внаслідок вказаних дій, ОСОБА_6 , спільно з вищевказаними особами з числа учасників ДНД «Рубіж» та іншими особами, які входили до складу НЗФ «Самооборона Севастополя», проникнув на територію Командування ВМС ЗС України, захопивши її приміщення, об'єкти та контрольно-пропускний пункт.
Захоплення цієї території приміщення дало змогу незаконним збройним формуванням встановити над ним контроль, використовуючи ресурси Командування ВМС ЗС України, її матеріально-технічну базу та доступ до службової документації у власних цілях, зокрема, могло включати незаконне заволодіння інформацією з обмеженим доступом і подальше її використання для дискредитації органів державної влади України.
В результаті злочинних дій ОСОБА_6 , спрямованих на захоплення території військового містечка № 1, де розміщувались будівлі Командування ВМС ЗС України, розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Соловйова, 1, вчинено захоплення стратегічно важливого військового об'єкта, що призвело до його виведення з-під контролю української влади.
Ці дії створили пряму загрозу національній безпеці України та стали основою для подальшої дестабілізації ситуації на окупованій території. Вони також забезпечили незаконним збройним формуванням можливість контролювати важливі військові об'єкти, що сприяло інтеграції цих територій до військової структури Російської Федерації. Захоплення командування ВМС ЗС України стало важливим кроком у реалізації незаконних намірів окупаційної влади та сприяло ліквідації українських органів управління на зазначеній території, повний перехід під контроль російських окупаційних властей.
Дії ОСОБА_6 у вказаний період часу носили тривалий характер та виразились у тривалій активній участі у діяльності НЗФ «Самооборона Севастополя». При цьому, ОСОБА_6 усвідомлював, що вказане незаконне збройне формування, бійцем якого він являється, діє на території України незаконно та що його учасники застосовують зброю, чинять опір представникам влади з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, що призвело до порушення нормальної роботи транспорту, підприємств, установ та організацій, загострення міжнаціональних відносин та ускладнення відносин між державами, а також подальшої окупації території півострова Крим.
Крім того, як встановлено досудовим розслідуванням 27.02.2014 Верховною Радою Автономної Республіки Крим, всупереч чинного законодавства України, прийнято рішення про проведення не передбаченого законодавством України референдуму з питаннями про входження Автономної Республіки Крим та м. Севастополя до складу росії на правах суб'єкта російської федерації або відновлення Конституції Республіки Крим від 1992 року і залишення Криму у складі України.
В свою чергу, продовжуючи вчинення протиправних дій ОСОБА_6 , як боєць ДНД «Рубіж», яка входила до складу НЗФ «Самооборона Севастополя», спільно з особовим складом вказаного НЗФ, брав участь в охороні та забезпеченні проведення 16 березня 2014 року так званого «референдуму» на виборчих дільницях розташованих на території м. Севастополя з питання приєднання півострова до території рф всупереч ст. ст. 5,72, 73 Конституції України. Результатом проведеного «референдуму» стали тимчасова окупація території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, а також їх входження до складу рф на правах суб'єкта федерації.
У той же час, у приміщенні Верховної Ради АР Крим 06.03.2014 у порушення ч. 3 ст. 2, ст. 72, ст. 73, п. 2 ч. 1 ст. 85, ст. 132 Конституції України та п. 2 ч. 3 ст. 3, ст. ст. 18, 27 Закону України «Про всеукраїнський референдум» депутатами Верховної Ради АР Крим прийнято незаконну постанову № 1702-6/14 «О проведении общекрымского референдума», в якій визначено дату такого волевиявлення - 16.03.2014, на яке виносилося питання про входження АР Крим та м. Севастополя до складу російської федерації на правах суб'єкта федерації.
Відповідно до зазначеної постанови 16.03.2014 на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя проведено незаконний референдум, результатом якого стала тимчасова окупація території АР Крим і міста Севастополя, а також їх входження до складу російської федерації на правах суб'єкта федерації.
Внаслідок вказаних насильницьких агресивних дій рф Україна втратила ефективний контроль над територією Кримського півострову у зв'язку з її окупацією зс рф.
Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні державної зради, тобто діянні, умисно вчиненого громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, наданні іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 1183-VII станом на 02.02.2014).
03.04.2020 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України.
20.06.2025 ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 260, ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 110 КК України.
Підозра ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, обґрунтовується зібраними у ході досудового розслідування доказами.
Письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 особисто не вручено, оскільки останній перебуває на території Автономної республіки Крим, яка тимчасово окупована російською федерацією.
З метою виконання вимог КПК України, відомості щодо повідомлення про підозру, а також зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру ОСОБА_6 розміщено на сайті Національної поліції України, у черговому випуску газети «Урядовий кур'єр» та на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора.
Відповідно до рапорту працівника ВКП ГУНП в АР Крим та м. Севастополі інформація за останні 5 років щодо можливого перетину державного кордону та лінії розмежування з ТОТ АР Крим підозрюваним ОСОБА_6 відсутня. За оперативною інформацією розшукуваний ОСОБА_6 проживає за місцем реєстрації ТОТ м. Севастополь, зокрема: АДРЕСА_1 , та на материкову частину України з 2014 року не заїздив.
09.04.2020 постановою слідчого підозрюваного ОСОБА_6 оголошено у розшук, оскільки на даний момент під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного не відоме.
Повістки про виклик ОСОБА_6 на 24.06.2025, 25.06.2025, 26.06.2025 опубліковано в газеті «Урядовий кур'єр» від 20.06.2025 за № 124 (8049), та на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора 20.06.2025.
Однак, 24.06.2025, 25.06.2025, 26.06.2025 ОСОБА_6 до органу досудового розслідування не з'явився, поважних причин неприбуття не повідомив.
На обґрунтування необхідності обрання щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий посилається на ризики, передбачені пунктами 1, 5 частини 1 статті 177 КПК України.
Зазначає, що інші, більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть забезпечити досягнення мети їх застосування.
На підставі зазначеного слідчий просить про задоволення клопотання.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання з підстав, зазначених у ньому, просив задовольнити.
Захисник підозрюваного поклався на розсуд суду.
Підозрюваний ОСОБА_6 у судове засідання не прибув.
Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Встановлено, що слідчим управлінням ГУНП в АР Крим та м. Севастополі здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12020010000000046 від 09.04.2020, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 260, ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 111 КК України.
03.04.2020 складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України, а 20.06.2025 складено письмове повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 260, ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 110 КК України.
Відповідно до рапорту працівника ВКП ГУНП в АР Крим та м. Севастополі інформація за останні 5 років щодо можливого перетину державного кордону та лінії розмежування з ТОТ АР Крим ОСОБА_6 відсутня. За оперативною інформацією розшукуваний ОСОБА_6 проживає за місцем реєстрації ТОТ м. Севастополь, зокрема: АДРЕСА_1 , та на материкову частину України з 2014 року не заїздив.
Долучені до матеріалів клопотання відомості надають слідчому судді підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_6 переховується на території Автономної Республіки Крим, яка окупована державою-агресором - російською федерацією.
Вбачається, що з метою виконання вимог КПК України, повідомлення про підозру, а також про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру ОСОБА_6 розміщено на сайті Національної поліції України, у черговому випуску газети «Урядовий кур'єр» та на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора.
09.04.2020 постановою слідчого підозрюваного ОСОБА_6 оголошено у розшук, що підтверджується матеріалами справи.
Під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного слідчий суддя, серед іншого, також зобов'язаний встановити наявність достатніх підстав вважати, що такий підозрюваний оголошений у міжнародний розшук.
Кримінальний процесуальний кодекс України жодним чином не обумовлює ухвалення судового рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного доведеністю факту перебування такої особи у міжнародному розшуку, а лише визначає необхідність оголошення такого розшуку (ч. 6 ст. 193, ч. 2 ст. 281 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з'являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного.
Водночас вказана норма права не відокремлює оголошення особи в державний, міждержавний чи міжнародний розшук. Тобто, підставами для оголошення підозрюваного в розшук (державний, міждержавний, міжнародний) є відсутність під час досудового розслідування відомостей про його місцезнаходження або перебування такої особи за межами України та неявка без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик.
Вбачається, що повістки про виклик ОСОБА_6 на 24.06.2025, 25.06.2025, 26.06.2025 опубліковано в газеті «Урядовий кур'єр» від 20.06.2025 за № 124 (8049), та на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора 20.06.2025.
Однак, 24.06.2025, 25.06.2025, 26.06.2025 ОСОБА_6 до органу досудового розслідування не з'явився, поважних причин неприбуття не повідомив.
Вищезазначені факти свідчать, що підозрюваний ОСОБА_6 переховується від органів досудового розслідування та суду.
Зважаючи на викладене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав, з якими закон пов'язує можливість вирішення питання про обрання особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.
Відповідно до положень ст. 42 КПК України ОСОБА_6 має статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні і щодо нього може вирішуватися питання про обрання запобіжного заходу.
Щодо обґрунтованості підозри.
Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтована підозра», при оцінці цього питання слід звернутись до практики Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є джерелом права.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», наголошується, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Слідчий суддя вважає, що на час розгляду клопотання обґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 260, ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 110 КК України, є доведеною, тобто зазначені у клопотанні слідчого обставини і додані до нього матеріали кримінального провадження, у своїй сукупності підтверджують, що існують факти та інформація, які переконують у тому, що ОСОБА_6 міг вчинити зазначений вище злочин.
Підставами для обґрунтованої підозри про те, що ОСОБА_6 вчинив зазначені кримінальні правопорушення, є відомості, які містяться в наданих слідчому судді матеріалах кримінального провадження, зокрема копіях: протоколів допиту свідків ОСОБА_16 від 12.03.2020, ОСОБА_17 від 02.04.2020, 20.03.2020, ОСОБА_18 від 22.03.2025; протоколів пред'явлення особи для впізнання за фотознімками зі свідком ОСОБА_17 від 02.04.2020, 23.03.2025, зі свідком ОСОБА_18 від 22.03.2025; висновку судової портретної експертизи від 11.02.2025; інших матеріалів кримінального провадження у їх сукупності.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_6 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_6 вищезазначених кримінальних правопорушень за викладених у клопотанні обставин.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, на етапі досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою Кримінального закону ця особа підлягає відповідальності, оскільки належна оцінка представлених у справі доказів буде здійснена в межах судового провадження.
Щодо наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
Згідно положень статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу до підозрюваного є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити певні дії.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
Слідчий суддя вважає, що прокурор довів у судовому засіданні наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_6 може вчинити дії, передбачені пунктами 1, 5 частини 1 статті 177 КПК України.
Наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України є обґрунтованим з таких підстав.
ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину (ч. 2 ст. 110 КК України) та особливо тяжких злочинів (ч. 4 ст. 260, ч. 1 ст. 111 КК України), за вчинення яких законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Співставлення можливих негативних наслідків для підозрюваного у вигляді його можливого ув'язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження та характеру слідчих та процесуальних дій, які належить провести органу досудового розслідування.
Як встановлено під час розгляду клопотання, постановою слідчого від 09.04.2020 ОСОБА_6 оголошено у розшук.
Матеріали клопотання переконливо вказують на наявність обставин, які свідчать про ухилення ОСОБА_6 від органу досудового розслідування та суду.
Слідчий суддя, враховуючи тяжкість та характер злочинів у вчинені яких підозрюється ОСОБА_6 , обставини вчинення інкримінованих йому злочинів, особу підозрюваного, не виключає, що підозрюваний,усвідомлюючи міру покарання, яка може бути призначена у разі визнання його винуватим, будучи не ізольованим від суспільства, буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Також прокурором обґрунтовано наявність ризику, передбаченого п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи обставини даного кримінального провадження, а також відомості про те, що ОСОБА_6 перебував в лавах незаконного збройного формування, що підтримувалось російською федерацією, він може у подальшому бути задіяний у здійсненні збройної агресії відносно України. За таких обставин, на переконання слідчого судді, ризик, передбачений п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України, є доведеним.
З огляду на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого та особливо тяжких злочинів та доведених стороною обвинувачення ризиків, відомостей щодо особи підозрюваного, на даному етапі кримінального провадження, обрання відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою дієвості даного кримінального провадження.
Вирішуючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя у відповідності до статей 177, 178 КПК України враховує тяжкість покарання за інкриміновані діяння, зважає на відомості про те, що ОСОБА_6 оголошений у розшук, та вважає наявними підстави для обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для запобігання його подальшим спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
З огляду на викладене клопотання слідчого підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 32, 110, 131, 132, 176-178, 183-184, 193, 194, 206, 372 КПК України, слідчий суддя
Клопотання задовольнити.
Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України після затримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і не пізніше ніж через 48 годин з часу його доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя за участю підозрюваного повинен розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Слідчий суддя: ОСОБА_1