іменем України
15 серпня 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 750/816/25
Головуючий у першій інстанції - Рахманкулова І. П.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1156/25
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої - судді Мамонової О.Є.,
суддів - Онищенко О.І., Шитченко Н.В.,
із секретарем: Герасименко Ю.О.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 ,
особа, яка подала апеляційну скаргу: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),-
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним,-
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила визнати недійсним шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 27.11.2020 у Черкаському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що зроблений актовий запис №1682.
Позов обґрунтовувала тим, що 27.11.2020 між сторонами було зареєстровано шлюб, проте, станом на дату укладення цього шлюбу позивачка вже перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 , що був зареєстрований на території Азербайджанської Республіки 31.05.1990, та не розірваний до цього часу.
Зазначала, що шлюб, укладений між сторонами, був фіктивним та укладеним без наміру створення сім'ї і набуття прав та обов'язків подружжя. Відповідача вона бачила всього один раз за весь період перебування у шлюбі, безпосередньо під час його укладення. Шлюб був необхідний відповідачу для легалізації перебування на території України та отримання на його підставі посвідки на тимчасове проживання, а в подальшому на отримання посвідки на постійне проживання на території України.
Наголошувала, що з моменту укладення шлюбу сторони разом не проживали, не вели спільного господарства та не мали спільного сімейного бюджету. Шлюб був укладений лише з метою заробітку для неї, відповідач обіцяв винагороду та через два роки подати до органу РАГСу спільну заяву про скасування актового запису про шлюб, але натомість зник. Його місце знаходження наразі не відомо.
Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 14.03.2025 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним - задоволено.
Визнано недійсним з моменту укладення шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 27.11.2020 Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №1682.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211 грн 20 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
В апеляційній скарзі Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що районний суд при ухваленні оскаржуваного рішення не дослідив, що рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 16.07.2024 у справі №748/1820/24 було задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Таким чином, суд порушив пряму норму ст. 43 СК України та визнав недійсним шлюб, який розірваний за рішенням суду, а зазначене рішення суду не скасовано.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити заочне рішення суду першої інстанції без змін, як законне та винесене відповідно до норм чинного законодавства.
Зазначає, що Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) достеменно знав, що позивачка звернулася до суду із позовом про визнання шлюбу недійсним.
Наголошує, що у відповіді на адвокатський запит Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не зазначав, що визнати шлюб недійсним та анулювати актовий запис про реєстрацію шлюбу неможливо.
Указує, що нею доведено факт фіктивності шлюбу, оскільки шлюб укладався без мети реально створити сім'ю, після реєстрації шлюбу сторони не проживали разом, не мали спільних прав та інтересів, не вели спільного господарства та бюджету, не мали спільних дітей, особисто зустрілися лише під час реєстрації шлюбу.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 05.06.2025 справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи в приміщенні Чернігівського апеляційного суду за адресою: вул. Гетьмана Полуботка, 2, м. Чернігів, на 10:00 05.08.2025.
Сторони в судове засідання не з'явилися. Від представника ОСОБА_1 - адвоката Веремій Т.М. надійшла заява про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 05.08.2025 заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Веремій Т.М. про відкладення розгляду справи - задоволено частково у справі оголошено перерву до 10:30 15.08.2025.
15.08.2025 представник ОСОБА_1 - адвокат Веремій Т.М. звернулася до суду із заявою про відкладення розгляду справи, в якій просила відкласти розгляд справи у зв'язку із хворобою та перебуванням її на лікарняному. Зазначила, що підтверджуючі документи буде надано в наступному судовому засіданні.
Згідно з довідкою про доставку електронного документу судова повістка про виклик до суду доставлена ОСОБА_4 в її електронний кабінет 05.08.2025 о 18:57 (а.с. 121).
Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі (ч. 5 ст. 130 ЦПК України).
Згідно з довідкою про доставку електронного документу судова повістка про виклик до суду доставлена Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в його електронний кабінет 05.08.2025 о 18:57 (а.с. 120).
Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Оголошення про виклик ОСОБА_2 як відповідача у судове засідання 15.08.2025 на 10:30 опубліковано на офіційному веб-сайті судової влади України 05.08.2023 о 13:29 (а.с. 123).
Згідно із ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи та їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Апеляційний суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, оскільки поважність причин неявки представника позивача адвоката Веремій Т.М. судом апеляційної інстанції не встановлено, остання реалізувала своє право на викладення відповідних аргументів у відзиві на апеляційну скаргу, а також зважаючи на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що:
- оспорюваний шлюб між позивачкою та відповідачем був зареєстрований під час перебування позивачки в іншому шлюбі, зареєстрованому у 1990 році на території Республіки Азербайджан, який не був розірваний;
- позивачкою доведено факт фіктивності шлюбу, оскільки шлюб укладався без мети реально створити сім'ю, після реєстрації шлюбу подружжя не проживали разом, не мало спільних прав та обов'язків, не вели спільного господарства та бюджету, не мали спільних дітей, особисто зустрілися лише під час реєстрації шлюбу.
Проте з такими висновками районного суду не погоджується апеляційний суд з огляду на наступне.
Судом у справі встановлено, що 31.05.1990 ОСОБА_5 уклала шлюб з ОСОБА_3 (Акт №30), що підтверджується довідкою Кенгерлінського районного відділу реєстрації Нахічеванської Автономної Республіки Азербайджанської Республіки від 24.12.2024 № 91 (а.с. 6-9). Вказане також підтверджується довідкою відділу реєстрації актів цивільного стану Міністерства юстиції Нахічеванського центру «служба АСАН» Азербайджанської Республіки від 08.01.2025 №3-16-5/8-15-27/2025, згідно з якою ОСОБА_5 та ОСОБА_3 уклали шлюб 31.05.1990 (Акт №30). З метою визначення відомостей щодо розірвання шлюбу, зареєстрованого у виконавчому представництві села Карабаглар, проведено перевірку всіх актів цивільного стану, внесених до АІС «Акти цівільного стану» до 08.01.2025 та не знайдено запису акта про розірвання шлюбу (а.с. 10-13).
26.12.2018 ОСОБА_1 отримала посвідку на постійне проживання в Україні № НОМЕР_1 (а.с. 15).
27.11.2020 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, який зареєстровано Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №1682 (а.с. 14, 85).
Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 16.07.2024 (справа №748/1820/24), яке залишено без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 02.07.2025, позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу - задоволено. Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 27.11.2020 Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 1682 - розірвано (а.с. 84).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Частина 2 ст. 3 СК України передбачає, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Згідно ч. 1 ст. 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Недійсним є шлюб, зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі (ч. 1 ст. 39 СК України).
Відповідно до ст. 40 СК України шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка.
Згода особи не вважається вільною, зокрема, тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства.
Шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності.
Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя.
Шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо на момент розгляду справи судом відпали обставини, які засвідчували відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім'ю.
При вирішенні справи про визнання шлюбу недійсним суд бере до уваги, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення (ч. 2 ст. 41 СК України).
Недійсність шлюбу - це форма відмови держави від визнання укладеного шлюбу як юридично значущого акту, виражена в рішенні суду, винесеному в порядку цивільного судочинства у зв'язку з порушенням встановлених законом умов укладення шлюбу.
Визнання шлюбу недійсним тягне припинення всіх правових наслідків його укладення та є подібним за наслідками до розірвання шлюбу.
Згідно з ст. 42 СК України право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв'язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатність якої обмежена.
Розірвання шлюбу, смерть дружини або чоловіка не є перешкодою для визнання шлюбу недійсним (ч. 1 ст. 43 СК України).
Разом з цим, в силу ч. 2 ст. 43 СК України, якщо шлюб розірвано за рішенням суду, позов про визнання його недійсним може бути пред'явлено лише після скасування рішення суду про розірвання шлюбу.
Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", наявність рішення суду про розірвання шлюбу є перешкодою для визнання цього шлюбу недійсним.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 (справа №756/8186/17) вказано, що не може одночасно існувати два рішення суду з приводу спору між тим самим подружжям, як про розірвання шлюбу, так і про визнання цього шлюбу недійсним.
Отже, наявність чинного рішення суду про розірвання шлюбу є перешкодою для вирішення спору між сторонами такого шлюбу про визнання його недійсним.
Фактично ч. 2 ст. 43 СК України надає особі право на позов про визнання шлюбу недійсним тільки у разі відсутності чинного рішення суду про розірвання такого шлюбу.
При цьому з системного аналізу вищезазначених норм чинного законодавства України вбачається, що не може існувати два рішення суду з приводу спору між тим самим подружжям, як про розірвання шлюбу, так і про визнання цього шлюбу недійсним.
Це підтверджується і правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 07.06.2018 по справі № 554/6827/16-ц, від 23.10.2019 по справі №756/8186/17.
Вирішуючи конкуренцію між нормами частини першої статті 39 СК України та частини другої статті 43 СК України, Верховний Суд у постанові від 23.10.2019 у справі №756/8186/17 зазначив, що підлягає застосуванню остання норма, оскільки саме вона містить спеціальну умову для визнання шлюбу, який розірвано за рішенням суду, недійсним, а саме скасування рішення суду про розірвання шлюбу.
Як вже було зазначено вище, 27.11.2020 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, який зареєстровано Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №1682, про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 .
Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 16.07.2024, яке залишено без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 02.07.2025, позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу - задоволено. Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 27.11.2020 Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 1682 - розірвано.
Судом першої інстанції зазначене залишено поза увагою, питання того, що на час пред'явлення позову про визнання шлюбу недійсним, шлюб між сторонами було розірвано на підставі рішення суду судом не досліджувалось.
У даному випадку рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 16.07.2024 набрало законної сили та є чинним на час вирішення цього спору, а отже позивачка не може заявляти вимоги про визнання цього шлюбу недійсним.
Отже, доводи позивачки в цій справі, викладені в позовній заяві про фіктивність спірного шлюбу, незалежно від їх обґрунтованості, не можуть слугувати підставою для задоволення позовних вимог про визнання шлюбу недійсним, адже в позивачки в силу приписів ч. 2 ст. 43 СК України відсутнє право на пред'явлення таких позовних вимог за наявності чинного рішення суду про розірвання відповідного шлюбу між сторонами.
Крім того, не заслуговує на увагу і посилання позивачки у відзиві на апеляційну скаргу на те, що Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було відомо про наявність даної справи під час її розгляду у суді першої інстанції, адже особа, яка подала апеляційну скаргу до участі у справі районним судом залучена не була.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову про визнання шлюбу недійсним між тим самим подружжям, щодо якого ухвалено рішення про розірвання шлюбу. Таким чином, апеляційна скарга Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) підлягає задоволенню, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 14.03.2025 - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги з ОСОБА_1 на користь Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) підлягає стягненню 1 816,80 грн судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції, оплата якого підтверджена квитанцією (а.с. 83).
Керуючись ст. 141, 367, 374, п. 3 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу скаргою Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - задовольнити.
Заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 березня 2025 року - скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ЄДРПОУ 05387096, місцезнаходження юридичної особи: м. Черкаси, вул. Небесної сотні, буд. 3) 1816 грн 80 коп. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 18 серпня 2025 року.
Головуюча О.Є.Мамонова
Судді: О.І. Онищенко
Н.В. Шитченко