Справа №592/11325/25 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/370/25 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - особиста порука
Іменем України
12 серпня 2025 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 592/11325/25 за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 11.07.2025 про застосування запобіжного заходу у виді особистої поруки,
учасників кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_7 ,
підозрюваного - ОСОБА_8 ,
захисника - адвоката ОСОБА_9 ,
установила:
В поданій апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_10 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення застави, оскільки висновки слідчого судді суперечать фактичним обставинам, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обгрунтовано підозрюється ОСОБА_8 , спосіб його вчинення, специфіку військової служби, виконання ним бойових завдань в різних місцевостях, що перешкоджатиме своєчасному виконанню процесуальних обов'язків, а також те, що особи, які поручаються за підозрюваного безпосередньо до органу досудового розслідування з письмовими заявами не зверталися.
11.07.2025 до Ковпаківського районного суду м. Суми з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, погодженим із прокурором Роменської окружної прокуратури, звернувся слідчий СВ Сумського РУП ГУНП в Сумській області, яке обґрунтував тим, що ОСОБА_8 обгрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, за фактом умисного вбивства ОСОБА_11
10.07.2025 до ЄРДР за № 12025200480001853 були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, в цей же день ОСОБА_8 був затриманий в порядку ст. 208 КПК, а 11.07.2025 йому було вручене повідомлення про підозру у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Зважаючи на те, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, існують ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, тому слідчий просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою без права внесення застави.
Ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 11.07.2025 до ОСОБА_8 був застосований запобіжний захід у виді особистої поруки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , а також зобов'язано ОСОБА_8 прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та/або суду, а також виконувати передбачені ч. 5 ст. 194 КПК обов'язки: повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, роботи; утримуватися від спілкування зі свідком ОСОБА_16 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, доводи прокурора ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу, доводи підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_9 , які просили залишити без змін рішення слідчого судді, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказана вище апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає з таких підстав.
Зокрема, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, КПК та інших законів України (ч. 1, 2 ст. 1 КПК), а завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК).
Належна правова процедура - це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя, а застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, крім іншого, відносяться верховенство права і законність (п. 1, 2 ч. 1 ст. 7 КПК). При цьому принцип верховенства права у кримінальному провадженні і кримінальне процесуальне законодавство України застосовуються з урахуванням практики ЄСПЛ (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК), а у випадках, коли положення КПК не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК (ч. 6 ст. 9 КПК).
Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 131 КПК). При цьому застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК).
Відповідно ч. 1 ст. 176 КПК, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою, а згідно ч. 3 цієї статті слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам; найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК (ст. 177 КПК).
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного; 7) майновий стан підозрюваного; 8) наявність судимостей у підозрюваного; 9) дотримання підозрюваним умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї (ст. 178 КПК).
Здійснивши розгляд клопотання слідчого та відмовивши у його задоволенні, обравши інший запобіжний захід, слідчий суддя суду першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 такого запобіжного заходу як особиста порука з покладенням передбачених ч. 5 ст. 194 КПК обов'язків, а не застосування більш суворого запобіжного заходу у виді тримання під вартою і дотримався вимог ст. 176, 177, 178, 183 і 194 КПК, з'ясував і дослідив всі ті обставини, з якими кримінальний процесуальний закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу, у тому числі й найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме наявність у органу досудового розслідування обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого ОСОБА_8 правопорушення, існування ризиків, на які вказував слідчий, та можливість і достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання встановленим ризикам.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. Хоч КПК і не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Обґрунтованість підозри та існування передбачених ч. 1 ст. 177 КПК ризиків ніким з учасників кримінального провадження не оспорюється і наявні в матеріалах докази для визнання підозри обґрунтованою є достатніми, а доведення факту вчинення кримінального правопорушення є завданням подальшого досудового розслідування.
Висновки про ступінь ризиків та можливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені судом за результатами сукупного аналізу фактичних обставин кримінального правопорушення та особистих даних підозрюваної особи (характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців тощо), її поведінки під час досудового розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилитись від органів влади, способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків тощо).
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК (ч. 1 ст. 183 КПК).
Необхідно зауважити, що питанню суворості покарання не може надаватися надмірне (вирішальне) значення, оскільки потреба позбавлення волі підозрюваного не підлягає оцінюванню з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину (рішення ЄСПЛ від 01.06.2006 у справі «Мамедова проти Росії» (Mamedova v. Russia), заява № 7064/05), та повинна враховуватися у сукупності зі всіма іншими обставинами, з якими кримінальний процесуальний закон пов'язує застосування такого запобіжного заходу. При цьому підлягає врахуванню характер підозрюваного, його моральні якості, наявні кошти (матеріальне становище), зв'язки з державою, у якій його переслідують за законом, і його міжнародні контакти, його заяви щодо прагнення виїхати на постійне місце проживання за кордон, наявність у нього кількох паспортів; наявність даних про те, що підозрюваний раніше ухилявся від розслідування і суду, тощо.
Згідно рішення Комітету міністрів Ради Європи (далі - КМ РЄ), ухваленому на 1501 засіданні 13.06.2024 у м. Страсбург, крім іншого, делегатами було запропоновано органам влади пояснити причину збільшення кількості судових рішень про санкціонування тримання під вартою, надати вичерпну інформацію про практику національних судів щодо відповідного і достатнього обґрунтування рішень про тримання під вартою та щодо застосування альтернативних запобіжних заходів; ще раз закликали зібрати відповідну статистичну інформацію щодо середньої тривалості досудового тримання під вартою та швидкого перегляду його законності, вичерпну та консолідовану інформацію про всі відповідні заходи, вжиті або заплановані для усунення повного спектру порушень, виявлених ЄСПЛ. Також було наголошено, що національні суди під час здійснення правосуддя повинні керуватися практикою ЄСПЛ, забезпечувати дотримання гарантій, передбачених ст. 5 Конвенції щодо позбавлення волі, вдосконалювати практику щодо обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та розгляду альтернативних запобіжних заходів у кримінальних провадженнях, а також забезпечувати належну обґрунтованість рішень про обрання такого запобіжного заходу, а невиконання рішень ЄСПЛ призводить до негативних політичних та правових наслідків для міжнародного іміджу України.
Колегія суддів приходить до переконання, що у даному кримінальному провадженні слідчий суддя суду першої інстанції у повній мірі здійснив належну оцінку фактів, які стосувались питання необхідності тримання підозрюваного під вартою за обставин, які склалися на відповідній стадії провадження, а також розглянув можливість застосування до нього іншого, більш м'якого запобіжного заходу у виді особистої поруки 4-х осіб замість пропонованого стороною обвинувачення запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Враховуючи фактичні обставини кримінального провадження і мотиви як клопотання слідчого, так і доводи апеляційної скарги прокурора, колегія суддів приходить до переконання, що підозрюваний у даній конкретній ситуації в силу свого віку, психологічного розвитку, зав'язків, поведінки, проходження військової служби під час провадження тощо не має реальної можливості переховуватися від розслідування та правосуддя, що дає підставу очікувати, що цей ризик не справдиться, а однієї лише «інформації» про це явно недостатньо для тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2009 у справі «Олександр Макаров проти Росії» (Aleksandr Makarov v. Russia), заява № 15217/07).
Є безпідставними і доводи апеляційної скарги прокурора про те, що жоден більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою не зможе запобігти встановленим слідчим суддею ризикам, оскільки у клопотанні про застосування запобіжного заходу не зазначено, а під час його розгляду як в суді першої інстанції, так і при перегляді постановленого за результатами його розгляду рішення слідчого судді в апеляційному суді, не було встановлено того, що надані органом досудового розслідування докази доводять обставини, які б про це свідчили. При цьому слідчим суддею ураховані приписи п. 1 Рекомендації R (80) 11 Комітету Міністрів Ради Європи щодо досудового ув'язнення про те, що «тримання під вартою для суду повинно розглядатися як винятковий захід, який ніколи не повинен бути обов'язковим і використовуватися для цілей покарання».
Крім того, будь-яких доказів неналежної процесуальної поведінки підозрюваного за час досудового розслідування станом на апеляційний розгляд стороною обвинувачення колегії суддів надано не було, а на користь обґрунтованості рішення слідчого судді та достатності застосованого до підозрюваного запобіжного заходу у виді особистої поруки свідчить і той факт, що підозрюваний самостійно, за першої вимогою апеляційного суду та у визначений час з'явився в судове засідання для участі в розгляді вказаної вище апеляційної скарги прокурора, незважаючи на те, що в ній порушувалося питання про суттєве погіршення його правового становища і застосування до нього більш тяжкого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про можливість запобігання встановленим ним ризикам шляхом застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді особистої поруки.
Оскаржувана ухвала є законною, обґрунтованою та належним чином умотивованою, внаслідок чого це рішення слідчого судді підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга прокурора - без задоволення.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419 і 422 КПК України,
постановила:
Ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 11.07.2025 відносно ОСОБА_17 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4