Справа №588/1170/23 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Огієнко О. О.
Номер провадження 33/816/35/25 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.
Категорія 130 КУпАП
Іменем України
28 липня 2025 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 588/1170/23 за апеляційною скаргою захисника БОРИКИ О. на постанову судді Тростянецького районного суду Сумської області від 08.11.2023, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1
визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
установив:
В поданій апеляційній скарзі захисник БОРИКА О. В. просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову судді та закрити провадження у справі через відсутність складу правопорушення, оскільки його підзахисний т/з не керував, за кермом авто був ОСОБА_2 , показання якого разом з іншими свідками безпідставно не були узяті до уваги суддею. Також просить закрити провадження у справі через закінчення строку накладення стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП.
Постановою судді Тростянецького районного суду Сумської області від 08.11.2023 ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу на користь держави в сумі 17000 грн з позбавленням права керування т/з на строк 1 рік. Стягнуто на користь держави судовий збір в сумі 536,80 грн.
Згідно постанови судді, ОСОБА_3 30.05.2023 о 14:30 в м. Тростянець по вул. Миру, 26 керував т/з BMW 525D, н. з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, на місці зупинки т/з за допомогою газоаналізатора та в закладі охорони здоров'я відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР.
Будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце апеляційного розгляду у встановлений законом спосіб, ОСОБА_3 та його захисник Борика О. О. в судове засідання не з'явились, від захисника Борики О. О. до суду апеляційної інстанції надійшло чергове (п'яте) клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги через знаходження ОСОБА_3 на бойовому чергуванні, не надавши при цьому будь-яких доказів, а від ОСОБА_3 ніяких клопотань до суду апеляційної інстанції не надходило, тому апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутність цих осіб, оскільки це не суперечить вимогам ст. 268, 271 і 294 КУпАП і судовій практиці ЄСПЛ, згідно якої право на доступ до суду, закріплене у §1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 р (далі - Конвенція), «…не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання; Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції і повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець…» (рішення від 12.07.2001 у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс II проти Німеччини» (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany); «…заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання…» (рішення від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» (Uniуn Alimentaria Sanders S. A. v. Spain); «…обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається на відповідні державні судові органи; розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору; нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції…» (рішення від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України»); «…саме на національні суди покладено обов'язок створення умов для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним, суд має вирішувати, чи відкладати судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричиняє невиправдані затримки у провадженні…» (рішення від 06.09.2007 у справі «Цихановський проти України», від 18.10.2007 у справі «Коновалов проти України»).
Відповідно ч. 1 ст. 285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи і копія цієї постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено, а згідно ч. 2 ст. 294 цього Кодексу постанова судді може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, та з боку держави не повинно чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Враховуючи, що ОСОБА_3 копію постанови судді від 08.11.2023 отримав 15.11.2023, а апеляційна скарга подана захисником Борикою О. О. 20.11.2023, тому строк на апеляційне оскарження судового рішення підлягає поновленню, оскільки цей процесуальний термін пропущений з поважних (об'єктивних) причин.
Перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вказана вище апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Зокрема, розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії № ААД № 167793 від 30.05.2023, суддя суду першої інстанції цілком дійшов правильного висновку, що ОСОБА_3 керував т/з із ознаками алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження огляду на відповідний стан у встановленому законом порядку, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано та об'єктивно підтверджується наявними доказами, а саме:
- показаннями поліцейського ОСОБА_4 , згідно яких 30.05.2023 під час несення служби разом ОСОБА_5 , вони рухалися вул. Благовіщенською до центру м. Тростянець, оскільки отримали повідомлення, що в парку їздять на мопедах. По дорозі біля магазину помітили припаркований БМВ з реєстрацією не в Сумській області, який привернув увагу тим, що заїхав на бордюр. Потім побачили, що їм на зустріч їде цей БМВ, який повернув праворуч на вул. Миру. Було прийнято рішення зупинити даний автомобіль для того, щоб провести профілактичну бесіду щоб не їздили по бордюрах та перевірити водія. Увімкнувши проблискові маячки поїхали за автомобілем, але водій повернув праворуч та зупинився. З БМВ вийшли пасажири з переднього та заднього сидінь, а з водійських дверей вийшов ОСОБА_3 . Між ними та пасажирами БМВ почалася словесна перепалка. Пасажири т/з намагалися завадити спілкуванню з водієм, від якого відчувався запах алкоголю. ОСОБА_3 кілька разів пропонували пройти огляд на стан сп'яніння, але той відмовився. Сумнів у тому, що саме ОСОБА_3 керував т/з у них не було. Усього в т/з було 3-4 особи, хтось із присутніх говорив, що був за кермом автомобіля;
- аналогічними показаннями поліцейського ОСОБА_5 ;
- показаннями свідка ОСОБА_6 , в присутності якого ОСОБА_3 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння;
- письмовими поясненнями свідка ОСОБА_7 , в присутності якої ОСОБА_3 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння;
- відеозаписами з технічних засобів поліцейських, на яких зафіксовано рух т/з BMW 525D н. з. НОМЕР_1 , обставини зупинки даного т/з, встановлення особи, яка керувала т/з - ОСОБА_3 , відмова останнього в присутності двох свідків від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки т/з та в найближчому закладі охорони здоров'я, а також складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч. 1 ст. 251, ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, тому у вказаному протоколі поліцейського та у постанові судді присутнє посилання на порушення ОСОБА_3 вимог п. 2.5 ПДР, згідно яких водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану сп'яніння, процедура якого (огляду) законодавчо закріплена у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду».
У разі наявності підстав вважати, що водій т/з перебуває у стані сп'яніння, згідно з ознаками, визначеними в розділу I «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», така особа підлягає огляду на відповідний стан сп'яніння.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного сп'яніння і проведення такого огляду здійснюється в порядку, визначеному КМУ, а згідно вимог ч. 2-3 ст. 266 КУпАП огляд водія, зокрема на стан сп'яніння, проводиться: 1) поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення; 2) у закладі охорони здоров'я (в тому числі у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами), не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення в присутності поліцейського. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан сп'яніння затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан сп'яніння в інших закладах забороняється.
Водій т/з, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки т/з або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я, а у разі відмови водія т/з від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (ч. 6 ст. 266 КУпАП, п. 6, 8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду»).
Відеозапис подій наведеного вище правопорушення є об'єктивним доказом у справі і не залежить від суб'єктивного сприйняття будь-якою особою певних подій, а засвідчує, що у даній справі мала місце належна правова процедура та законний алгоритм дій поліцейських щодо забезпечення можливості проходження ОСОБА_3 огляду на стан алкогольного сп'яніння, тому фактична відмова останнього від проходження огляду на стан сп'яніння цілком логічно завершилось складенням відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. При цьому поліцейськими при складанні протоколу дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси ОСОБА_3 як учасника дорожнього руху, а сам протокол містить всі обов'язкові елементи, які закон встановлює до змісту протоколу (ст. 256 КУпАП), зокрема суть правопорушення (об'єктивна сторона) - відмова особи, яка керує т/з, від проходження відповідно установленого порядку огляду на стан алкгольного сп'яніння, конкретний пункт ПДР - 2.5 і нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Із самого відеозапису є очевидним, що він здійснений поліцейськими, які оформлювали матеріали справи про адміністративне правопорушення, а той факт, що зафіксовані на них події за участю ОСОБА_3 мали місце та стосуються саме цієї справи, ніким не оспорюється. При цьому доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які установлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо (ч. 1 ст. 251 КУпАП).
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 т/з не керував, а за кермом була інша особа, то апеляційний суд вважає їх безпідставними і такими, що задоволенню не підлягають, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи і суперечать наведеним вище доказам.
Як убачається з відеозаписів, в поле зору службового автомобіля поліцейських потрапляє т/з, який рухається по населеному пункту. Поліцейські починають рух в його напрямку з увімкненими проблисковими маячками. Далі камера поліцейських фіксує як даний т/з зупиняється і з переднього та заднього пасажирських місць виходять дві особи, а біля місця водія вже стоїть ОСОБА_3 , який в ході подальшої розмови з поліцейськими не заперечував, що керував т/з, і просив його вибачити. При перевірці документів у поліцейських виникла підозра, що ОСОБА_3 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, внаслідок чого останньому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, на що ОСОБА_3 відмовився.
Вищенаведене підтверджує не лише факт перебування ОСОБА_3 із ознаками алкогольного сп'яніння під час керування т/з, а й дотримання поліцейськими самої процедури відповідного огляду, що повністю відповідає імперативним приписам законодавства України про адміністративні правопорушення, які водій т/з зобов'язаний виконувати (п. 2.5 ПДР), так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди; ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02), а кожний т/з, який знаходиться в русі, повинен мати водія, який повинен контролювати свій т/з таким чином, щоб бути завжди у змозі належним чином їм управляти, бути ознайомленим з правилами дорожнього руху, приписами в області безпеки дорожнього руху, а також з такими факторами, які можуть вплинути на його поведінку (п. 1, 5 і 6 ст. 8 Конвенції про дорожній рух (Відень, 08.11.1968) та положень Європейської угоди, яка доповнює цю Конвенцію (Женева, 01.05.1971), тому доводи апеляційної скарги про порушення поліцейськими процедури огляду на стан алкогольного сп'яніння є необґрунтованими і на увагу апеляційного суду не заслуговують, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються відеозаписом події.
З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновком судді суду першої інстанції про невідповідність показань свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 фактичним обставинам справи та дослідженим доказам, тому доводи апеляційної скарги сторони захисту і з цього приводу також не заслуговують на увагу і задоволенню не підлягають.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення, крім іншого, є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП), а завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).
Послідовність викладення в диспозиціях наведених вище правових норм завдань дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів адміністративного судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, сумлінного виконання своїх обов'язків.
Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, одержаній унаслідок істотного порушення прав та свобод людини, тобто імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини.
Відтак, у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв'язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України, тому вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення огляду на стан сп'яніння на доказове значення отриманих у його результаті відомостей, суд повинен насамперед з'ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.
Враховуючи сукупність всіх фактичних обставин справи, здійснена апеляційним судом перевірка, безсторонній і неупереджений аналіз зазначених вище доказів дозволяє зробити однозначний та безсумнівний висновок, який виключає будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом цієї справи, а за вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення та в постанові судді обставин саме ОСОБА_3 керував т/з із ознаками алкогольного сп'яніння і відмовився від проходження огляду на стан сп'янінням в установленому законом порядку, так як будь-який обґрунтований сумнів був спростований фактами, встановленими в суді на підставі допустимих доказів, внаслідок чого доводи апеляційної скарги з цих підстав також є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Що стосується клопотання захисника про закриття провадження в справі на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП через закінчення на момент розгляду справи строку, передбаченого ст. 38 КУпАП, то це клопотання задоволенню не підлягає, оскільки згідно ч. 6 ст. 38 КУпАП, стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ст. 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення, тобто КУпАП пов'язує строк притягнення особи до відповідальності саме із строком накладення. При цьому стягнення було накладене суддею суду першої інстанції 08.11.2023, а правопорушення ОСОБА_3 вчинив 30.05.2023.
Тобто, а стягнення на ОСОБА_3 було накладене 08.11.2023 в межах строку, передбаченого ч. 6 ст. 38 КУпАП.
Суддя суду першої інстанції не вийшов за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, достатніх у своїй сукупності і взаємозв'язку для доведення вини ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення ст. 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
постановив:
Поновити захиснику БОРИЦІ О. строк на апеляційне оскарження постанови судді Тростянецького районного суду Сумської області від 08.11.2023.
Постанову судді Тростянецького районного суду Сумської області від 08.11.2023 відносно ОСОБА_10 залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника БОРИКИ О. на цю постанову - без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В. Ю. Рунов