18.08.25
22-ц/812/1470/25
Єдиний унікальний номер судової справи: 473/1474/25 Головуючий суду першої інстанції Лузан Л.В.
Провадження номер 22-ц/812/1470/25 Доповідач суду апеляційної інстанції Самчишина Н.В.
Постанова
Іменем України
18 серпня 2025 року м. Миколаїв справа №473/1474/25
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - судді Самчишиної Н.В.,
суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою її представником - адвокатом Дяченком Едуардом Володимировичем на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 червня 2025 року, ухвалене у складі головуючого судді Лузан Л.В., в приміщенні цього ж суду в м. Вознесенськ, повний тест судового рішення складено того ж дня, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (далі - ТОВ «ФК «Процент» або Товариство) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивований тим, що відповідно до укладеного між сторонами кредитного договору від 10 квітня 2024 року № 10081 відповідачка отримала кредит у розмірі 7 000 грн, строком на 365 днів (до 10 квітня 2025 року) шляхом переказу на її платіжну картку емітовану Акціонерним товариством «Універсал Банк» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % від суми кредиту за кожен день користування (912,5 % річних).
Кредитний договір був укладений в електронному вигляді та підписаний відповідачем 10 квітня 2024 року електронним підписом з одноразовим ідентифікатором в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua.
У зв'язку з порушенням відповідачкою грошових зобов'язань станом на 16 березня 2025 року утворилася заборгованість по нарахованим та несплаченим процентам за період з 10 квітня 2024 року по 16 березня 2025 року в розмірі 59 500 грн, що нараховані за ставкою 2,5 % за кожен день користування коштами.
Посилаючись на наведені обставини, ТОВ «ФК «Процент» просило суд стягнути з ОСОБА_1 вказану заборгованість за кредитним договором , а також судовий збір в розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 10 000 грн.
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 червня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Процент» заборгованість за кредитним договором № 10081 від 10 квітня 2024 року, що утворилася станом на 16 березня 2025 року, а саме - заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 29 155,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Процент» судові витрати в розмірі 3392грн.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції дійшов до висновку, що кредитний договір був вчинений в електронній формі. Зокрема, сторони з дотриманням положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» узгодили у договорі усі істотні умови, відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальниця погодилася з ними та підписала правочин за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Таким чином, на підставі вказаного договору відповідачка набула відповідні права та обов'язки позичальниці.
Доказів повернення кредитору отриманих у кредит коштів відповідачкою не надано.
Визначаючи розмір заборгованості за процентами суд зазначив, що оскільки договір укладений між сторонами після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, яким внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» (в частині обмеження розміру денної процентної ставки), проте без урахування його положень, а тому відповідні умови договору щодо нарахування процентів у розмірі, що перевищує 1,5 % на день, починаючи з 22 квітня 2024 року, а також умови договору щодо нарахування процентів у розмірі, що перевищує 1,0 % на день, починаючи з 20 серпня 2024 року, є нікчемними.
Таким чином, суд дійшов висновку, що до стягнення підлягає заборгованість за процентами в розмірі 29155,00 грн (1925,00 грн (за період з 10 квітня 2024 року по 21 квітня 2024 року, згідно наданого позивачем розрахунку) + 7000,00 грн х 1,5% х 120 дн. (за період з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року) + 7000,00 грн х 1% х 209 дн. (за період з 20 серпня 2024 року по 16 березня 2025 року)).
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Дяченка Е.В. подала апеляційну скаргу, де посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення просила його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Зазначала, що судом не враховано, що позивач фактично не підтвердив належними та допустимими доказами факт виконання свого зобов'язання щодо надання грошових коштів у сумі визначеній у п. 2.1. Кредитного договору, а, відповідно, не підтвердив і факт виникнення у відповідача обов'язку повернути кредит, сплатити комісію та проценти, у розмірі та на умовах зазначених в цьому договорі, та права вимоги первісного кредитора за цим договором. Зважаючи на той факт, що позивачем не надані будь-які первинні бухгалтерські документи, котрі підтверджують факт перерахування коштів відповідачу, а остання не визнає факт їх отримання, суд першої інстанції протиправно дійшов висновку про отримання вказаних коштів відповідачем.
Вказувала, що позивачем на підтвердження начебто укладання кредитного договору надані лише сам кредитний договір, Правила, довідку про переказ коштів на платіжну карту НОМЕР_1 . Жодних документів, як того вимагає статті 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», які підтверджують факт підписання відповідачкою кредитного договору Товариством не надано. Зокрема, не надано копії самої пропозиції (оферти) на укладання Кредитного договору та не надано копії відповіді від відповідачки про прийняття такої пропозиції (оферти), як зазначено у частині третій статті 11 вказаного Закону. Не надано підтверджень про надсилання пропозиції (оферти) відповідачу, як того вимагає стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію». Не надано відповіді про прийняття пропозиції (оферти) укласти Кредитний договір, як того вимагає частина восьма статті 11 вказаного Закону.
Також вказувала, що кредитний договір, так як він укладений під час дії вже Закону № 3498-ІХ від 22 листопада 2023 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», повинен передбачати максимальну денну процентну ставку не більше 1%. Водночас, пункт 1.2. розділу 1 цього Договору є нікчемними в силу того, що він передбачає денну проценту ставку 2,5%.
Окрему увагу суду звертала на те, що Законом № 3498-ІХ не встановлений чіткий розмір денної процентної ставки, а лише зазначено, що вона повинна бути не більше 1%. Тобто, застосований прийменник «не більше» означає те, що суд не має права категорично та на власний розсуд застосовувати саме 1% як розмір денної процентної ставки.
У зв'язку з тим, що пункт 1.2. розділу 1 Кредитного договору є недійсними (нікчемними), а будь-яких інших розмірів процентів не встановлено договором, то згідно частини першої статті 216 Цивільного кодексу України, відповідач повинна повернути позивачеві тільки тіло кредиту у розмірі 7000, однак вона цих коштів не отримувала.
Також відповідач зазначила, що у зв'язку із підготовкою апеляційної скарги та її розглядом, остання понесла витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн.
Докази понесення нею судових витрат будуть подані до суду до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Процент», посилаючись на необґрунтованість її доводів, просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Окрім цього, Товариство просило стягнути з ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн за складання та подання відзиву на апеляційну скаргу та зазначило, що на підтвердження витрат суду буде надано завірену копію акту приймання-передачі наданих послуг; завірену копію платіжної інструкції про сплату витрат на правову допомогу.
За приписами частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 23 липня 2025 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку частини першої статті 369 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що 10 квітня 2024 року ТОВ «ФК «Процент» уклало з відповідачкою кредитний договір №10081. Відповідно до вказаного договору ТОВ «ФК «Процент» зобов'язалося надати відповідачці кредит у розмірі 7000,00 грн зі строком користування коштами протягом 365 днів, а відповідачка зобов'язалася повернути кредит не пізніше 10 квітня 2025 року, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 2,5 % від суми кредиту за кожен день користування коштами (912,50 % річних).
При цьому, сторони погодили, що для мінімізації загальних витрат позичальниці за кредитом товариство рекомендує позичальниці здійснити повне погашення нарахованих процентів та кредиту згідно наступного розрахунку, а саме дата видачі кредиту 10 квітня 2024 року, дата платежу процентів першого періоду 30 квітня 2024 року, сума кредиту 7000,00 грн, нараховані проценти за користування кредитом 3500,00 грн, разом до сплати 10500,00 грн (п.1.4 кредитного договору).
Розмір та строки сплати позичальницею платежів за цим договором погоджений сторонами в додатку №1 до цього договору. Продовження строку надання кредиту вказаного в п. 1.3 договору не передбачено.
Сума кредиту та проценти за користування кредитом підлягають сплаті позичальницею шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок товариства, зазначений у пункті 9 цього договору у строки відповідно до графіку визначеному у додатку №1. Нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому, проценти за користування кредитом нараховуються щоденно, з дня його надання позичальнику (дня перерахування грошових коштів на електронний платіжний засіб позичальниці до дня повернення суми кредиту, визначеної у пункті 1.1 цього договору (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства, зазначений в пункті 9 цього договору) включно.
Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом (п.п. 1.8,1.9, 4.1-4.2 кредитного договору).
Відповідно до п. 4.4 кредитного договору, у разі прострочення з оплати чергового платежу нарахування процентів за кредитом, позичальниця зобов'язана протягом 30 календарних днів сплатити заборгованість по простроченим нарахованим процентам, строк платежу яких настав, а також фактично нараховані проценти за користування кредитом станом на дату оплати.
Договір укладено в інформаційно-телекомунікаційній системі на сайті https://procent.com.ua відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Кредитний договір відповідачем підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 063639.
Виконання Товариством зобов'язань за договором з перерахування відповідачу на картковий рахунок грошових коштів в розмірі 7 000 грн, підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Елаєнс» від 14 березня 2024 року щодо перерахування суми позики в розмірі 7000,00 грн, випискою про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської карти, емітованої на ім'я відповідачки, наданою АТ «Універсал Банк».
За розрахунком позивача у позичальниці станом на 16 березня 2025 року утворилася заборгованість по нарахованим та несплаченим процентам за період з 10 квітня 2024 року по 16 березня 2025 року в розмірі 59 500 грн, що нараховані за ставкою 2,5 % за кожен день користування коштами.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII(надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано законами України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»
Статтею 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» передбачено, що електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються підписувачем як підпис.
Згідно із частиною 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Частиною першою статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин 7, 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» норми вказаного Закону відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
При цьому, за змістом наведеного Закону електронним підписом, тобто одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Аналогічні за змістом висновки, викладені у численних постановах Верховного Суду, зокрема, у постановах від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19, від 09 вересня 2020 року по справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року по справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року по справі № 127/33824/19 тощо.
Таким чином апеляційний суд вважає, що вказаний кредитний договір, який укладений в електронній формі, відповідає вимогам Закону і доводить факт існування волевиявлення сторін на його укладання, оскільки письмова форма та порядок укладання договору відбулось шляхом підписання позичальником кредитного договору шляхом засвідчення одноразовим ідентифікатором 063639. Зазначені дії свідчать про укладання сторонами електронного договору.
Встановлено, що відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг та укладеного між сторонами кредитного договору від 10 квітня 2024 року № 10081 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наведені обставини свідчать про те, що між сторонами у цій справі виникли договірні зобов'язання, які випливають з кредитного договору, ними дотримано письмову форму укладення кредитного договору.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За правилами частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Всупереч умовам кредитного договору, відповідачка ОСОБА_1 не виконала свого зобов'язання та не здійснювала платежі в повному обсязі для погашення кредитної заборгованості, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.
Колегія суддів погоджується з розміром заборгованості за процентами за користування кредитом, який визначив суд першої інстанції, з огляду на таке.
Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності (частина 1 статті 5 ЦК України).
Метою Закону України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VIII (з подальшими змінами) (далі - Закон № 1734-VIII) є захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами (стаття 2 Закону № 1734-VIII).
Цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв'язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї (стаття 3 цього Закону) та застосовується до договорів про споживчий кредит, укладених після набранням чинності цим Законом (пункт 1 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 1734-VIII ).
Однак умови спірного кредитного договору від 10 квітня 2024 року та відповідні нарахування не повною мірою відповідають вимогам Закону України «Про споживче кредитування».
Зокрема, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX (який набрав чинності 24 грудня 2023 року) статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено: частиною 4 цієї статті, у якій зазначено формулу розрахунку денної процентної ставки за споживчим кредитом; частиною 5 цієї статті, у якій визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
При цьому, у пункті 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Отже, за встановленого, суд дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки кредитний договір укладений між сторонами після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, яким внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» (в частині обмеження розміру денної процентної ставки), проте без урахування його положень, а тому відповідні умови договору щодо нарахування процентів у розмірі, що перевищує 1,5 % на день, починаючи з 22 квітня 2024 року, а також умови договору щодо нарахування процентів у розмірі, що перевищує 1,0 % на день, починаючи з 20 серпня 2024 року, є нікчемними.
Тому загальний розмір заборгованості за процентами до стягнення становить 29 155 грн.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи по суті, у значній мірі зводяться до переоцінки доказів.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
У силу статті 141 ЦПК України судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за розгляд справи в апеляційному суді покласти на ОСОБА_1 в межах понесених нею сум.
Керуючись ст. ст. 367, 375, 382 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Дяченком Едуардом Володимировичем залишити без задоволення.
Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Головуючий Н.В. Самчишина
Судді: В.В. Коломієць
Т.В. Серебрякова
Повна постанова складена 18 серпня 2025 року