Провадження № 2/557/23/2025
Справа № 557/431/24
18 серпня 2025 року селище Гоща
Гощанський районний суд Рівненської області
в складі: головуючого судді Тишкуна П.В.
секретар судового засідання Гуменюк Н.П.
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника позивача адвоката Барилюк А.І.
відповідача ОСОБА_2
представника відповідачів адвоката Петрука О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданніув режимі відеоконференції в залі суду в селищі Гоща цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном
І. Суть спору.
ОСОБА_1 звернулася до Гощанського районного суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном зобов'язавши відповідачів усунути та не чинити перешкоди їй у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом надання постійного безперешкодного доступу до даного житлового приміщення та надати дублікати ключів від вхідних дверей квартири.
ІІ. Стислий виклад позицій учасників справи.
А. Позиція позивача.
На обгрунтування своїх вимог зазначає, що згідно розпорядження Тучинського дослідного господарства (Шубківське) Гощанського району Рівненської області від 23 грудня 1996 року №10 видано свідоцтво про право власності на житло від 23 грудня 1996 року, яке посвідчує, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві спільної часткової власності, зокрема по 1/6 частці ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . Квартира зареєстрована у Рівненському ОБТІ та записана у реєстрову книгу №2-185-421. Загальна площа квартири 63,2 кв.м.
ОСОБА_5 і ОСОБА_2 - батьки позивача, а ОСОБА_4 - брат, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 - сестри. Прізвище позивача після укладення шлюбу - ОСОБА_11 , що стверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 .
Відповідачі-мати та брат позивача, заперечують її право спільної часткової власності на вказане житло, не допускають у квартиру та не дають можливості користуватися нею. Ключі від замків вхідних дверей не надають.
Позивач вказує, що є матір'ю двох неповнолітніх дітей, має потребу у користуванні саме спірним житлом, оскільки дитина відвідує дитячий садочок, що розташований неподалік квартири, належної їй на праві спільної часткової власності. Вирішити питання через органи поліції не представилось можливим і їй було рекомендовано звернутися з позовом до суду. Вважає, що вказаними діями відповідачів порушуються її права як власника житла, що суперечить Конституції України, нормам Цивільного кодексу України і її порушене право підлягає захисту в судовому порядку шляхом усунення перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , зобов'язавши відповідачів надати їй ключі від вхідних дверей зазначеного житла.
Б. Позиція відповідачів.
06.05.2024 року представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 - адвокат Петрук О.В. подав відзиви своїх довірителів на позовну заяву, у яких, посилаючись на безпідставність позовних вимог, відповвдачі просили у задоволенні позову відмовити. Свою позицію обгрунтувують тим, що хоча позивач дійсно є співвласником квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 63,2 кв.м, але житлова площа її складає лише 37,1 кв.м, тобто на одного співвласника припадає 6,18 кв.м., а площа найменшої кімнати у будинку складає 7,3 кв.м. Такими чином позивач не може проживати у квартирі і відповідачі заперечують проти її вселення у дане житло. Крім того, ОСОБА_1 має власне житло (будинок) в АДРЕСА_3 , де і проживає з сім'єю і яке їй придбала матір ОСОБА_2 ще у 2010 році з домовленістю про те, що позивач не претендуватиме на квартиру. Інші співвласники квартири, які у ній не проживають та не претундують на дане житло, також проти проживання у ній позивача і, на їх думку, мають бути залучені позивачем в якості відповідачів у справі.
15.05.2024 ОСОБА_1 подала до суду відповідь на відзив, у якому зазначила, що заперечення відповідачів на позов не спростовують заявлені нею вимоги. Їй дійсно на праві власності належить житловий будинок у с.Полівці, проте твердження відповідача ОСОБА_2 , що даний будинок було придбано за її участі не підкріплені будь-якими доказами. Розрахунки позивачів житлової площі квартири та розміру такої на одного співвласника, які відповідачі наводять заперечуючи можливість її проживання у квартирі, не заслуговують на увагу, оскільки вона, як співвласник квартири ставить питання лише про усунення перешкод у користування нею, а не виділ їй частки нерухомого майна та визначення порядку користування ним. Щодо залучення до участі у справі в якості відповідачів інших співвласників квартири, які у ній не проживають та не претендують на неї, то це виключне право її як позивача. Всі твердження та заперечення відповідачів, викладені ними у відзиві, суперечать нормам ЦК України, які закріплюють непорушність права власності та дотримання його складових: володіння, користування та розрядження майном.
21.05.2024 відповідач ОСОБА_2 подала до суду заперечення на відповідь позивача на відзив. У своїх запереченнях вказала на те, що питання усунення перешкод у користуванні позивачем спірним житлом може вирішуватись лише за згодою усіх його співвласників (шести осіб). Оскільки позивач добровільно виселилась із спірної квартири ще у 2010 році, їй було придбано інше житло, то проживати у цьому житлі вона може лише за згодою усіх співвласників, що відповідає ст.358 ЦК України.
ІІІ. Рух справи та процесуальні дії суду.
Ухвалою Гощанського районного суду від 21.03.2024 року було задоволено заяву позивача про звільнення її від сплати судового збору.
Ухвалою Гощанського районного суду Рівненської області від 21.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Відповідачам надано строк для подання відзиву на позовну заяву
Ухвалами Гощанського районного суду Рівненської області від 01.04.2024, 22.05.2024, 18.09.2024, 30.09.2024 задоволено клопотання представника позивача про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.
Ухвалою Гощанського районного суду від 05.11.2024 року у задоволенні клопотання представника позивача про проведення судового засідання у режимі відеоконференції відмовлено.
Ухвалами Гощанського районного суду Рівненської області від 11.11.2024, 25.11.2024 задоволено клопотання представника позивача про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.
Протокольними ухвалами 17.04.2024, 03.05.2024, 05.06.2024, 20.06.2024, 14.08.2024, 19.09.2024, 23.10.2024, 20.11.2024 підготовчі судові засідання було відкладено за клопотаннями представників сторін.
Ухвалою суду від 09.12.2024 закрито підготовче провадження у справіта призначено її до розгляду по суті.
Протокольними ухвалами 23.01.2025, 14.02.205, 28.03.2025, 01.05.2025, 16.05.2025 судові засідання було відкладено за клопотаннями представників сторін.
Ухвалами Гощанського районного суду Рівненської області від 31.03.2025, 06.05.2025, 15.07.2025 задоволено клопотання представника позивача про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 31.03.2025 задоволено клопотання представника відповідачів про допит свідка в режимі відеоконференцзв'язку.
Згідно з ч. 1 ст.244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення. Відтак, суд 07.08.2025 перейшов до стадії ухвалення рішення.
Інші процесуальні дії по справі судом не здійснювалися.
IV. Пояснення учасників справи.
В судовому засіданні позивач та її представник -адвокат Барилюк А.І. позов підтримали повністю з підстав, викладених у ньому та просили його задовольнити повністю.
Представник відповідачів -адвокат Петрук О.В. та відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позову не визнали і просили у його задоволенні відмовити повністю з підстав, викладених у відзивах на позов.
V. Фактичні обставини справи, встановлені судом, зміст спірних правовідносин. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.
Як встановлено судом, відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 23.12.1996 року, квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві приватної спільної часткової власності, а саме по 1/6 частці- ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , ОСОБА_8 після реєстрації шлюбу 08.08.2018 року змінила прізвище на « ОСОБА_11 ».Таким чином позивачу на праві приватної спільної часткової власності належить 1/6 частка квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 разом з малолітніми дітьми: син ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , донька ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчать довідка Гощанської селищної ради №845 від 14.12.2023 року та витяг про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 10.12.2023 року. Даний будинок належить їй на праві власності згідно договору купівлі-продажу від 19.10.2020 року.
З довідки №18-25/426, виданої Тучинським старостинським округом Гощанської селищної ради 06.06.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 згідно з погосподарськими книгами с.Тучин Рівненської області за 2005-2016 роки, з 11.06.2005 по 12.01.2016 була зареєстрована за місцем проживання по АДРЕСА_2 .
Допитаний за клопотанням сторони позивача свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснив, що відповідач ОСОБА_2 проживає з ним в одному будинку. Йому відомо, що вона не допускає свою доньку ОСОБА_15 у квартиру, хоча та є власником її частини. На даний час позивач живе у будинку в с.Полівці з дітьми.
Судом були допитані за клопотанням сторони відповідача свідки ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 .
Так свідки ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , які є рідними сестрами позивача та доньками відповідача ОСОБА_2 і є співвласниками квартири по АДРЕСА_2 , в судовому засіданні пояснили, що за кошти сім'ї позивачу було придбано житловий будинок в с.Полівці, де вона і проживає з дітьми. Сама позивач коштів на придбання житла не мала. З квартири вона виселилась у будинок добровільно і живе там уже багато років. Вони допомагали робити ремонт власними коштами. Була усна домовленість, що ОСОБА_15 не претендуватиме на квартиру і проживатиме окремо, а у квартирі залишиться проживати їхня мама ОСОБА_2 . Вони також є власниками 1/6 частки квартири кожна, але не проживають у ній і не претендують на житло. ОСОБА_15 поводиться агресивно по відношенню до їх мами, через що та нервує і стан здоров'я мами погіршився. Вважають, що вимоги ОСОБА_1 є безпідставні та несправедливі.
Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснила, що їй відомі обставини придбання житлового будинку в с.Полівці сім'єю ОСОБА_21 . При оформлення позивач попросила свідка бути її представником. Сім'я вирішила придбати ОСОБА_15 , як матері-одиначці, власне житло, всі допомогли коштами та з ремонтом. Кошти за будинок, переоформлення його та земельної ділянки платила ОСОБА_2 .. Відповідач позичала частину коштів, якої не вистачало, в тому числі і у свідка. Позивач живе у будинку з дітьми, водить їх у садочок. Свідку відомо про спір у сім'ї з приводу квартири, так як ОСОБА_15 претендує на свою частку, хоча і не повинна з огляду на всі обставини.
Відповідно до ст. ст. 3, 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні й суспільні інтереси в спосіб, визначений законами України.
Як стверджує позивач, відповідачами у справі чиняться перешкоди у користуванні її частиною квартири, що полягають у відсутності доступу до житла незважаючи на її звернення.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.
Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно зі статтею 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною першою статті 383 ЦК України, статтею 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
У постановах від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 12.04.2023 у справі №130/3505/21 Верховний Суд наголосив на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню так, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Отже, на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Судом встановлено, що сторони є співвласниками спірної квартири і між ними виникли неприязні стосунки.
Відповідачами не оспорюється, що позивачу на праві приватної спільної часткової власності належить 1/6 квартири АДРЕСА_1 , як і те, що позивач позбавлений права вільно користуватися своєю власністю, оскільки вони чинять перешкоди їй у користуванні майном і ключів від замка вхідних дверей до спірної квартири позивачка не має.
Як вказує у позовній заяві позивач вона зверталась до ВП №5 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області із заявою, у якій повідомляла, що їй чиняться перешкоди у користуванні квартирою і в результаті такого звернення їй було рекомендовано звернутись до суду в порядку цивільного судочинства з позовом про усунення перешкод у користуванні спільною власністю.
За таких обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення вимоги про усунення ОСОБА_1 перешкод у користуванні спільною квартирою та похідної вимоги про надання ключів від вхідних дверей до квартири.
Статтею 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Позивач ставить питання про надання їй постійного та безперешкодного доступу до квартири.
Зі змісту позову, а також пояснень відповідачки вбачається, що угоди про порядок користування спільним майном співвласниками не досягнуто. Відповідач заперечує не лише проти користування позивачем квартирою, але і проти її доступу до неї посилаючись на усні домовленості між ними та належність позивачу іншого житла.
З технічного паспорту квартири АДРЕСА_1 вбачається, що загальна площа її становить 63,2 кв.м, житлова(основна) -37,1 кв.м., допоміжна (підсобна) - 24,7 кв.м. та 1,4 кв.м. літніх неопалювальних приміщень (балкон, лоджія). Квартира складається з трьох житлових кімнат площею, 16.9 кв.м., 12.9 кв.м та 7.3 кв.м, коридору 12.3 кв.м., кухні 8.7 кв.м.,ванної 2.5 кв.м., туалету 1.2 кв.м., лоджії 1.4 кв.м.
Виходячи з того, що житлова площа квартири складає 37,1 кв.м, а у складі її три житлові кімнати і хоча вона на праві спільної власності належить шести особам на кожного з яких припадає по 6,18 кв.м. житлової площі, але фактично у ній проживають лише два власники, а інші такого наміру не мають, суд дійшов висновку, що позивачу може бути виділена у користування ізольована житлова кімната наближена площею до її ідеальної частки.
На підставі ст.141 ЦПК України судові витрати слід покласти на відповідачів.
Враховуючи викладене,керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 258-259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, ст.ст.319, 321, 386, 391 ЦК України, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_4 усунути та не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом надання постійного безперешкодного доступу до вказаного житлового приміщення та надати дублікати ключів від вхідних дверей квартири АДРЕСА_1 .
Стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі 1211 (одну тисячу дві одинадцять двадцять) гривень 20 коп. по 605 (шістсот п'ять) гривень 60 коп. з кожного.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідач: ОСОБА_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
С у д д я П.В. Тишкун