Провадження № 2-а/537/14/2025
Справа № 537/1029/25
28.07.2025 року м. Кременчук
Крюківський районний суд м. Кременчука в складі
головуючої судді Мурашової Н.В.,
за участі секретаря Дьяченко В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні суду в м. Кременчук в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
Короткий зміст заявлених вимог.
13.02.2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, поданим його представником адвокатом Гонтарем В.М., до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ТЦК), начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 (далі начальника ТЦК), в якому просили визнати протиправною та скасувати постанову начальника ТЦК №2573/М/2024 від 09.12.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, із накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн., а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
В обґрунтування позову зазначено, що постановою начальника ТЦК №2573/ НОМЕР_1 від 09.12.2024 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. за те, що в порушення вимог ч.6 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та абз.3 п.п.10-1 п.1 Правил військового обліку, які є додатком 2 до Порядку організації та ведення військовго обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року, 06.12.2024 року не пред'явив на вимогу уповноваженого представника ТЦК військово-обліковий документ.
Проте позивач вважав таку постанову незаконною з підстав, що з дотриманням вимог Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 року, ст.210, ч.3 ст.210-1 КУпАП, ОСОБА_1 пред'являв начальнику ТЦК електронний війоськово-обліковий документ із застосунком «Резерв+», який містив актуальні на той час та оновлені дані стосовно нього. Отже ТЦК мав можливість та отримав із Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів АІТС «ОБЕРІГ» персональні дані військовозобов'язаного ОСОБА_1 про те, що він перебуває на військовому обліку у ТЦК, оскільки у нього були всі документи , що посвідчували його особу, а тому у відповідача не було підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП із накладенням стягнення.
Разом з тим, при розгляді справи про адміністративне правопорушення було допущено численні порушення вимог КУпАП. Так, ОСОБА_1 безпідставно тримали в ТЦК протягом 06-07 грудня 2024 року. Жодних доказів на підтвердження обставин, викладених у оскаржуваній постанові, - не зазначено у постанові начальника ТЦК.
Щодо строків звернення до суду з позовом, повідомлено, що з 09.12.2024 року по 11.12.2024 року ОСОБА_1 хворів, лікувався дома, що підтверджено довідкою лікаря від 09.12.2024 року, тому не міг бути присутнім при винесенні оскаржуваної постанови. Жодних документів про наслідки розгляду справи ОСОБА_1 не отримував. Його представник адвокат Гонтар В.М. 09.12.2024 року зробив адвокатський запит до ТЦК з проханням надіслати постанову, проте його запит повернули без розгляду з підстав допущення помилки в написанні назви ТЦК. На повторний адвокатський запит, адвокат Гонтар В.М. отримав оскаржувану постанову поштою 06.02.2025 року. Позов ОСОБА_1 найдішов до суду 13.02.2025 року Отже вважали, що строк оскарження постанови пропущений з поважних причин.
За таких обставин ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав.
Рух справи.
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 17.02.2025 позов ОСОБА_3 залишено без руху. (а.с.29-30).
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 03.03.2025 відкрито провадження у справі за позовом Волошина А.Ю. за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Задоволено клопотаня представника позивача, поновлено строк для оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення. (а.с. 38-39).
Позиція учасників справи в судовому засіданні.
В судове засідання учасники та їх представники не з'явилися, хоча повідомлені належним чином про місце і час розгляду справи.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Гонтар В.М. подав заяву про розгляд справи без їх участі, просив задовольнити позов.
Відповідачі не подали відзив на позов чи заяв про відкладення розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За таких обставин суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників.
Обставини, установлені судом.
06.12.2024 року оператор мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 солдат ОСОБА_4 склав протокол про адміністративне правопорушення №2573/М/2024 щодо ОСОБА_1 , в якому зазначив дані про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності. Суть адміністративного правопорушення: 06.12.2024 року о 12:30 год. в приміщенні ТЦК установлено, що ОСОБА_1 не має при собі військово-облікового документу військовозобов'язаного та не пред'явив його на вимогу уповноваженого представника ТЦК. Таке діяння є порушенням вимог ч.6 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 3 п.п. 10-1 п.1 Правил військового обліку, які є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року, що містить склад правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП. (а.с. 20-21).
Повісткою №037106 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив ОСОБА_1 про його явку з вказівкою адреси у каб. №203, 09.12.2024 року о 12:00 год. для уточнення персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими данними Єдиного державного реєєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів та проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. При собі мати паспорт громадянина України, довідку про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків, військово-обліковий документ, мобілізаційне розпорядження (за наявності). (а.с.24).
Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 №2573/М/2024 від 09.12.2024 року розглянуто справу про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП щодо ОСОБА_1 , установлено, що 06.12.2024 року відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП у зв'язку з відсутністю військово-облікового документу військовозобов'язаного та не пред'явлення його на вимогу уповноваженого представника ТЦК, що є порушенням вимог ч.6 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз 3 п.п. 10-1 п.1 Правил військового обліку, які є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року. Права за ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП ОСОБА_1 були роз'яснені. Повідомлено про місце і час розгляду справи 09.12.2024 року о 12:00 год. в приміщенні ТЦК каб. 302. Проте ОСОБА_1 , будучі належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи не прибув на місце, не заявив клопотання про відкладення розгляду справи. Тому справу було розглянуто без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Дослідивши матеріали справи було установлено наступне: Громадянин ОСОБА_1 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 під час перевірки облікових даних не пред'явив військово-обліковий документ на вимогу уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв'язку з його відсутністю, про що був складений протокол. В ході розгляду справи установлено, що ОСОБА_1 за наведених обставин скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, тому на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. (а.с. 22-23).
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Дослідивши подані докази, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.
Згідно Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 року, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Вказані Укази президента затверджені Верховною Радою України, а саме ЗУ «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року №64/2022» від 24.02.2022 року №2102-IX, ЗУ «Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 року №65/2022» від 03.03.2022 року №2105-IX.
В подальшому воєнний стан та загальна мобілізація в Україні неодноразово продовжувалися, в останнє Законом України від 15.07.2025 №4524-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», Законом України від 15.07.2025 року № 4525-IX «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку проведення загальної мобілізації" від 14.07.2025 року №479/2025» до 05.11.2025 року.
Отже воєнний стан та проведення загальної мобілізації в Україні діє з 24.02.2022 року по теперішній час.
Диспозиція частини третьої статті 210-1 КУпАП, передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Відповідно до ч.6 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Установити, що вимоги, зазначені у частині шостій статті 22, щодо здійснення уповноваженими представниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки фото- і відеофіксації процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, застосовуються з 17.07.2024 р. згідно із Законом № 3633-IX від 11.04.2024.
Відповідно до абз.3 п.п.10-1 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які є Додатком №2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року № 1487 ( в редакції на момент вчинення правопорушення), у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред'являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон.
Підпункт 10-1 пункту 1 виключено з Правил на підставі Постанови КМУ №916 від 30.07.2025 року.
Позивач ОСОБА_1 заперечує факт не пред'явлення ним військово-облікового документу 06.12.2024 року на вимогу уповноваженого працівника ІНФОРМАЦІЯ_3 та зазначає, що відповідачами не надано доказів вчинення ним такого правопорушення, більш того такі докази не зазначені начальником ТЦК в оскаржуваній постанові, якою його було визнано винуватим по цьому факту за ч.3 ст.210-1 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення.
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Суд, відкриваючи провадження у справі, надав відповідачу можливість подати відзив на позов та, ураховуючи принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі (пункт 4 частини третьої статті 2 КАС України).
Водночас відповідачі не подали відзивів (заперечень) на позов.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Cтаттею 251 КУпАП установлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Така правова позиція узгоджується з позиціями, що викладені у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16, від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17 та від 05.03.2020 у справі № 607/7987/17.
У відповідності до ч. 1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ч.ч.1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
За визначенням ст. 73, ст.74 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданого позову суд виходить з такого.
Суд вбачає недотримання процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, в частині незазначення в оскаржуваній постанові жодного доказу на підтвердження вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь-яку фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, як того вимагає ч.6 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" з 17.07.2024 року, згідно із Законом № 3633-IX від 11.04.2024 року.
У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами ст.73, ст.74 КАС України не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Також, суд звертає увагу на те, що процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі №295/3099/17.
З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо порушення відповідачем процедури притягнення його до адміністративної відповідальності.
Отже, суд вважає за необхідне, в межах повноважень наданих ст.286 КАСУ, скасувати оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень - постанову по справі про адміністративне правопорушення №2573/М/2024 від 09.12.2024 року, якою ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні 06.12.2024 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, із накладенням стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 грн., а також закрити справу про адміністративне правопорушення.
Такий висновок суду першої інстанції відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 13.02.2020 року у справі №524/9716/16-а.
Навіть сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності (постанова від 15 травня 2019 року у справі № 537/2088/17).
Судді не можуть покладатися на свідчення суб'єкта владних повноважень, який виніс постанову про штраф. (Постанова Верховного Суду від 29.04.2020 р. у справі № 161/5372/17).
Рапорт суб'єкта владних повноважень не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення. (Постанова Верховного Суду від 20.05.2020 р. у справі № 524/5741/16-а).
У ст.62 Конституції України установлено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. (Постанова ВС/КАС від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а).
Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом (стаття 245).
Отже, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення, обставин, що мають правове значення для вирішення спору. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Щодо судових витрат.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 слід стягнути судовий збір в сумі 484,48 грн.
Керуючись ст.ст. 77, 243-246, 250, 286 КАС України, ст. ст. 251, 283 КУпАП, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати по справі про адміністративне правопорушення №2573/М2024, винесену 09.12.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, із накладенням стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 грн.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 484,48 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 48 коп.
Інформація про сторони:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 , виданий 29.07.1998 року Крюківським РВ УМВС України в Полтавській області, місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;
відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ;
відповідач: начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 , робоча адреса: АДРЕСА_2 .
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://dg.hr.court.gov.ua/sud2011/ на Офіційному веб-порталі судової влади України.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до ст.286 КАС України подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 15.08.2025 року.
Суддя Мурашова Н.В.