Справа № 583/2378/25
2/583/971/25
18 серпня 2025 року м.Охтирка
Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого судді Соколової Н.О.,
з участю секретаря судового засідання Добровольської А.А.,
представника позивача - адвоката Райх Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Охтирка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Чернеччинської сільської ради Охтирського району про позбавлення батьківських прав
30.05.2025 до суду звернулася представник позивачки - адвокат Райх Л.М. і просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав стосовно його неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Свої вимоги мотивувала тим, що позивачка перебувала в шлюбі з ОСОБА_2 , який був зареєстрований 29 жовтня 2021 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис № 4987. Від шлюбу сторони мають малолітню доньку, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Спільне життя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не склалося.
У зв'язку з військовою агресією РФ, на початку повномасштабного вторгнення на територію України, вона, ще будучи вагітною, була вимушена виїхати за кордон. Дитина народилась в Польщі.
06 січня 2025 року Охтирським міськрайонним судом Сумської області шлюб між сторонами було розірвано.
З самого народження дитина проживає разом зі своєю матір'ю. Вона самостійно утримує та виховує свою доньку, намагаючись здійснювати її виховання та утримання в повній мірі. Вона добре харчується, отримує необхідне медичне обслуговування та веде активний спосіб життя.
З моменту народження дитини, батько жодного разу не виявив бажання побачити свою доньку. Матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, самоухиляється від виконання обов'язків по їх утриманню та вихованню, не цікавиться її здоров'ям, хоча з боку позивачки жодних перешкод цьому не здійснюється. Крім того, в телефонній розмові відповідач сам заявив позивачці, що дитина його не цікавить і будь-яка інформація, пов'язана з її життям не викликає в нього жодного інтересу. Він не має до неї ніяких батьківських почуттів. Для нього ця дитина є незнайомою й сторонньою, а тому й не має наміру брати участі у її вихованні.
Враховуючи вищевикладене, позивачка звертається до суду з вищевказаним позовом і просить його задовольнити.
18.06.2025 ухвалою суду було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
04.07.2025 на електронну пошту суду надійшла заява від ОСОБА_2 , в якій він вказав, що визнає позовні вимоги, наслідки визнання позову йому відомі та зрозумілі, просив розглянути справу без його участі.
04.07.2025 судом було закрито підготовче провадження і справу було призначено до розгляду, витребувано від органу опіки та піклування висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідача.
В судовому засіданні представник позовні вимоги підтримали з наведених у позові підстав. Також вказала, що з відповідача стягуються аліменти на утримання дитини, однак позивачка відправляє їх відповідачу, оскільки ображена його ставленням до дитини. Відповідач жодного разу не просиав позивачку показати дитину, спілкуючись по відеозв'язку, неодноразово говорив, що дитина для нього чужа і він не має будь - якого бажання з нею спілкуватися. Просила задовольнити позовні вимоги.
Відповідач в суд не з'явився, надав заяву, підписану електронним ключем, в якій зазначив, що визнає позовні вимоги, наслідки визнання позову йому відомі та зрозумілі, просив розглянути справу без його участі та задовольнити позов.
Представник третьої особи в суд не з'явився. На виконання ухвали суду дали висновок органу опіки і піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов такого.
Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в шлюбі з 29.10.2021, який був зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис № 4987 ( а.с. 15).
Від шлюбу сторони мають малолітню доньку, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується повною Випискою свідоцтва про народження дитини, яке видане Управлінням реєстрації Актів громадянського стану в місті столиці Варшава, актовий запис № 1465011/00/AU/2022/610380 ( а.с. 15 зворот).
Як вбачається з рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06.01.2025 №583/6112/24 шлюб між сторонами був розірваний (а.с. 16) .
Судом встановлено, що за рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 17.04.2024 №583/1192/24 з ОСОБА_2 стягнено аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку щомісяця.
В матеріалах справи наявний Висновок органу опіки і піклування Чернеччинської сільської ради від 31.07.2025, в якому зазначено, що з Пологівського старостинського округу до органу опіки та піклування надійшла довідка - характеристика ОСОБА_2 , відповідно до якої відповідач має позитивні характеризуючи дані, є військовослужбовцем. Також вказано, що 25.07.2025 ОСОБА_2 було запрошено на засідання комісії з питань захисту прав дитини Чернеччинської сільської ради, однак у зв'язку з несенням служби особисто прибути не зміг, у телефонному режимі пояснив, що дійсно не має до дитини ніяких почуттів і не бажає підтримувати родинні зв'язку, вважає дитину чужою, тому не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав, ознайомлений та погоджується з питанням виплати аліментів на дитину. Враховуючи правове регулювання позбавлення батьківських прав, документи, які були надані на розгляд органу опіки та піклування Чернеччинської сільської ради та приймаючи до уваги такі встановлені факти як проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 з матір'ю закордоном та несення військової служби батьком ОСОБА_2 , внаслідок чого він об'єктивно позбавлений можливості приймати участь у вихованні дитини, не оспорює факт сплати аліментів на дитину, однак сам висловлює позицію погодження з позбавленням батьківських прав, орган опіки та піклування Чернеччинської сільської ради, будучи на стороні захисту прав малолітніх дітей, при вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , поклався на розсуд суду.
З встановлених судом обставин вбачається, що спірні правовідносини є сімейними. Для надання оцінки наявним правовідносинам та вирішення справи слід врахувати таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з вимогами ч.ч. 1, 7 ст. 7 СК України сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
За приписами ст. 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Як вбачається з абз. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.
Таким чином права батьків і дітей становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у право на повагу до приватного і сімейного життя. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, однак права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, які повинні бути в першу чергу враховані судом, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 у справі № 402/428/16-ц, провадження № 14-327цс18.
Відповідно до ч. ч.1, 6 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Згідно з вимогами ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Положеннями ст. 150 СК України встановлено, що обов'язок батьків щодо виховання та розвитку дитини.
Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
В ч. 1 ст. 164 СК України передбачені підстави позбавлення батьківських прав, зокрема, визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Отже, ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками, що має систематичний та постійних характер, та має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
За приписами ст. 166 СК України позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.
Таким чином, вирішення питання про позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки, а також достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька, як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку.
Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка посилається на те, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню малолітньої дитини.
Разом з тим, в ході розгляду справи встановлено, що відповідач не має можливості спілкування з донькою, зокрема, через її перебування закордоном, в той час коли сам ОСОБА_2 перебуває на службі у Збройних Силах України.
Крім цього, за рішенням суду з відповідача стягуються аліменти, тобто відповідач матеріально утримує дочку.
Посилання представника позивача на те, що позивачка повертає отримані від відповідача аліменти не підтверджені жодними доказами.
Тому, на переконання суду, обставини, які склалися, не свідчать про ухилення від виконання батьківських обов'язків з боку відповідача.
Суд враховує, що доказами ухилення батьків від виконання своїх обов'язків є відсутність піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя тощо. Однак такі обставини мають доводити саме ухилення батьків від виконання своїх обов'язків, тобто умисну поведінку, спрямовану на нехтування батьківських обов'язків, а не просто свідчити про пасивну поведінку особи по відношенню до дитини.
Відповідно до ч.ч. 4-6 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
З огляду на викладене, суд погоджується з доводами органу опіки та піклування. У своєму висновку, посилаючись на норми законодавства, орган опіки та піклування зазначив, що позиція батька прямо суперечить моральним засадам суспільства та чинному законодавству.
Суд не приймає визнання відповідачем позову щодо позбавлення його батьківських прав, з огляду на таке.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову в прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. У даному випадку суд не бере до уваги визнання відповідачем позову, оскільки така відмова, на думку суду, порушує права дитини.
Прохання відповідача позбавити його батьківського права не узгоджується з приписами п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, що вказує на необхідність з'ясування обставин саме ухилення від виконання батьківського обов'язку.
Відповідно до ч. 3 ст. 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.12.2018 у справі № 404/6391/16-ц (провадження № 61-40224св18) вказано, що позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
У справі «Мамчур проти України» (Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним
Європейський суд з прав людини у справі «Савіни проти України» зазначив, що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.
З урахуванням наведених норм права, які покликані на забезпечення перш за все інтересів дитини, установлених судом обставин, відсутності належних і допустимих доказів ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, суд доходить висновку, що спільне прохання сторін до суду позбавити відповідача батьківського права зумовлене створенням між собою штучного спору з приводу позбавлення батьківських прав, а не утворенням для відповідача негативних наслідків у виді позбавлення батьківських прав і не відповідає інтересами самої дитини.
Таким чином, за обставин недоведеності свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками, а також беручи до уваги, що він не вчиняв щодо дитини жорстокого поводження, не має інших аморальних характеристик, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для позбавлення його батьківських прав, оскільки інтересам дитини не слугує розірвання її зв'язку із батьком.
Враховуючи викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про відсутність підстав у задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 5, 12, 42, 77-80, 141, 200, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Чернеччинської сільської ради Охтирського району про позбавлення батьківських прав.
Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Третя особа: Орган опіки та піклування Чернеччинської сільської ради, Україна, Сумська область, Охтирський район, с. Чернеччина, вул. Заводська, 2, ЄДРПОУ 04389940.
Суддя Охтирського міськрайсуду
Сумської області Наталія СОКОЛОВА