Справа № 365/689/25
Номер провадження: 3/365/284/25
іменем України
"18" серпня 2025 р. селище Згурівка
Суддя Згурівського районного суду Київської області Солдатова Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 3, за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , справу про адміністративне правопорушення за адміністративним матеріалом, який надійшов від Сектору поліцейської діяльності № 2 Відділу поліції № 1 Броварського РУП ГУНП в Київській області відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Усівка Згурівського району Київської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , працездатного, який працює санітаром у ТОВ "УМКА", реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,
за ч. 3 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 855291 від 09.08.2025, складеного поліцейським РПП СПД № 2 ВП № 1 Броварського РУП ГУНП в Київській області старшим сержантом поліції Старосійським О.В., 09.08.2025 приблизно о 20 год. в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно матері ОСОБА_2 , а саме: виражався нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, внаслідок чого було завдано шкоду психологічному здоров'ю ОСОБА_2 .
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 3 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення як повторне протягом року вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) психологічного характеру, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Прокурор, повідомлений про розгляд справи з огляду на рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2016 року у справі «Карелін проти Росії» щодо визнання порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині неупередженості суду через відсутність сторони звинувачення у справі про адміністративне правопорушення, а також з огляду на повноваження прокурора, визначені статтею 250 КУпАП, на розгляд справи не з'явився, що не перешкоджає розгляду.
У судовому засіданні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 свою вину не визнав та пояснив наступне. Він зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , проте фактично проживає з сім'єю в орендованому будинку по АДРЕСА_2 . 09.08.2025, коли він їхав з роботи, йому подзвонила мати, ОСОБА_2 , та сказала, щоб він брав дітей та приходив до них у гості. По приїзду додому він взяв дітей та пішов до матері в гості. Там вони випили пива, спілкувалися. Мати почала чіплятись до нього, щоб він лишав дітей у них, а не наймав няньку, проте він категорично відмовився. У зв'язку з цим у них виник словесний конфлікт. Зазначив, що він категорично проти, щоб діти залишались під наглядом його матері, оскільки у матері вже відібрали його племінницю, опікуном якої вона була, та він не хоче, щоб і його дітей забрали органи опіки. Після цього він забрав дітей та пішов до іншої людини в гості. Там він спілкувався з господарями, діти грались. Через деякий час прибігла мати та влаштувала скандал, почала кричати на всю вулицю, ображати його та вимагала, щоб він віддав дітей, сказала, що викличе поліцію. Він визнає, що в ході конфлікту казав на адресу матері нецензурні слова, проте домашнього насильства не вчиняв. Коли він повертався додому, біля двору матері вже стояла поліція та на нього склали протокол. З протоколом він категорично не згоден, зазначених у протоколі подій насправді не було. Його мати постійно влаштовує скандали, а потім викликає на нього поліцію.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частина 3 статті 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Частина 1 статті 173-2 КУпАП передбачає відповідальність вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Частина 2 статті 173-2 КУпАП передбачає відповідальність діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Згідно ст. 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави Стаття 28 Конституції декларує право кожного на повагу до його гідності. В цій нормі також зазначено, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У рішенні по справі «Опуз проти Туреччини» (Opuz v. Turkey) no. 33401/02 від 09 червня 2009 року Європейський суд з прав людини прийшов до висновку, що насильство в сім'ї не є приватною чи сімейною справою, але є проблемою, яка зачіпає суспільні інтереси, що в свою чергу вимагає ефективних дій з боку держави. Суд також зазначив, що недостатньо мати закони щодо протидії домашньому насильству, більш важливішим є наявність ефективних механізмів їхньої реалізації.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, повторно вчинила домашнє насильство.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», під домашнім насильством слід вважати будь-які діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
При цьому, психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Тобто, словесні образи (в тому числі, нецензурна лексика), погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, набувають характеру психологічного насильства за умови, коли вони спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері та за умови, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи. Ці умови не є альтернативними та мають оцінюватися у їх сукупності.
Пунктами 4 та 7 частини 2 статті 3Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); батьки (мати, батько) і дитина (діти).
Однак важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».
Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.
Конфлікт: особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.
Не будь-який конфлікт між членами сім'ї набуває ознак домашнього насильства.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
В судовому засіданні досліджені наявні в матеріалах справи докази, а саме:
-протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 855291 від 09.08.2025 (а.с. 1, 2);
-копія рапорту від 09.08.2025, в якому зазначено, що 09.08.2025 о 20:15 год. заявниця ОСОБА_2 на службу 102 повідомила, що за адресою: АДРЕСА_3 , виник конфлікт з сином, наразі покинув місце проживання. ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння (а.с. 3-4);
-копія форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, відповідно до якої визначено рівень небезпеки як «низький» (а.с. 5-7);
-копія термінового заборонного припису серії АА № 523433 від 09.08.2025, а саме заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою строком на 3 доби (а.с. 8);
-копія письмових пояснень ОСОБА_2 , де зазначено, зокрема, що близько 20:00 вона пішла до сусіда, там де перебував її син ОСОБА_1 у п'яному вигляді, забрати його дітей до місця свого проживання, в ході чого у неї виник словесний конфлікт з ОСОБА_3 під час чого він почав її ображати нецензурними словами, кидався в бійку, внаслідок цих дій було завдано шкоди її психічному здоров'ю, вона боялася за своє життя, перебувала в стресі, була емоційно невпевненою і нездатною себе захистити, та після цього вона викликала наряд поліції (а.с. 11);
-копія постанови Згурівського районного суду Київської області від 19.06.2025 у справі № 365/514/25 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (а.с. 12-14);
-довідка про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, а саме 23.12.2024 за ч. 2 ст. 178 КУпАП, 19.06.2025 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (а.с. 15).
Відповідно до положення ч. 2 ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Невід'ємною складовою інкримінованого адміністративного правопорушення повинно бути вчинення будь-яких діянь психологічного характеру (зокрема, словесні образи (в тому числі, нецензурна лексика), які спрямовані на обмеження волевиявлення особи та викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
ОСОБА_1 не заперечує, що під час словесного конфлікту виражався на адресу матері, ОСОБА_2 , нецензурною лексикою, проте в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що словесні образи (нецензурна лексика) ОСОБА_1 під час конфлікту була спрямована на обмеження волевиявлення його матері. Крім того, окрім письмових пояснень ОСОБА_2 , жодних доказів того, що внаслідок дій ОСОБА_1 було завдано шкоди психічному здоров'ю ОСОБА_2 . Тобто, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що дії ОСОБА_1 містять ознаки домашнього насильства психологічного характеру. Натомість з матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник конфлікт, у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 втручалася у процес вихованням ОСОБА_1 його дітей.
З огляду на наведене, сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації не може свідчити про вчинення психологічного насильства в розумінні вимог ст. 173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22.12.2010 № 23-рп/2010 зазначає, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпція, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У своїй постанові від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а Верховний Суд зазначає, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Отже, враховуючи обставини справи суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки, притаманні домашньому насильству психологічного характеру, за вчинення якого передбачена відповідальність за ст. 173-2 КУпАП, а наявні ознаки конфліктної ситуації між ним та співмешканкою.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.
Керуючись ст. 173-2, 245, 247, 251, 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили постановою апеляційного суду, яку винесено за наслідками розгляду справи по суті.
Постанова судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Згурівський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Суддя Т.М. Солдатова