Справа № 355/1499/25
Провадження № 2/355/922/25
05 серпня 2025 року Баришивський районний суд Київської області
у складі: головуючого-судді Чехова С.І.
за участю секретаря: Котенко Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Баришівка за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Айконс» Пархомчука Сергія Валерійовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
До суду звернувся представник ТОВ «Фінансова компанія «Айконс» Пархомчук С.В. з позовною заявою у якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Айконс» заборгованість за кредитним договором №2999300621/525837 від 26 червня 2020 року в сумі 8500,00 гривень, а також судові витрати по сплаті судового збору під час подачі позовної заяви до суду у сумі 2422,40 гривень.
Свої позовні вимоги представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Айконс» Пархомчук С.В. обґрунтував тим, що 26 червня 2020 року між ТОВ «Кредитна Установа «Європейська кредитна група» та відповідач ОСОБА_1 уклали кредитний договір №2999300621/525837 від 26 червня 2020 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був підписаний на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст.641,644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права та обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору. Відповідно до кредитного договору, товариство зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором на наступних умовах: сума кредиту- 2000,00 гривень, дата надання кредиту-26 червня 2020 року, строк кредиту-30 днів, стандартна процентна ставка-2,50% в день. Прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 2000,00 гривень, прострочена заборгованість за процентами в розмір 6500,00 гривень.
20 серпня 2021 року між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс груп» укладено договір факторингу №1-20/08/2021 відповідно до умов якого ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» відступила ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників тому числі право вимоги за кредитним договором 2999300621/525837 від 26 червня 2020 року укладеним з відповідачем ОСОБА_1
25 серпня 2021 року ТОВ «Фінансова компанія Сіті Фінанс груп» як новий кредитор, відповідно до умов договору про відступлення прав вимоги №1-25/08/2021 відступив право вимоги кредитним договором 2999300621/525837 від 26 червня 2020 року укладеним з ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «АЙКОНС» у зв'язку з чим останній набув право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 ..
Представник позивача від ТОВ «Фінансова компанія «АЙКОНС» до судового засідання не з'явився, однак повідомив про можливість розгляду справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримує просить задовольнити. У разі неявки до суду відповідача не заперечує проти розгляду справи заочно.
Відповідач ОСОБА_1 до судового засідання не з'явилась була належно повідомлена про час, місце розгляду справи на 05 серпня 2025 року о 11 годині 45 хвилин отримавши особисто повістку та ухвалу суду 31 липня 2025 року, на що вказує повернуте поштове повідомлення про вручення поштового відправлення, причину неявки не повідомила, яку слід вважати неповажною. Відзиву стосовно позовних вимог не надала.
Суд прийшов до такого висновку відповідно до п.п.3,4 ч.8, ч.11 ст.128 ЦПК України слід, що днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до положень ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З таких підстав суд вирішив розглядати справу заочно.
Суд дослідив матеріали справи, а саме:
Індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту №2999300621/525837 від 26 червня 2020 року, який укладений між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ОСОБА_1 про надання грошових коштів у позики в тому числі і на умовах фінансового кредиту. Відповідно до п.1. кредитного договору, товариство зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором на наступних умовах: сума кредиту- 2000,00 гривень, дата надання кредиту-26 червня 2020 року строк кредиту-30 днів, стандартна процентна ставка-2,50% в день. Підписаний електронним підписом R98453(а.с.18)
Копію довідки про ідентифікацію надану директором ТОВ «Кредитна станова «Європейська кредитна група» Каплунова Т.С. з якої слід, що клієнт ОСОБА_1 з яким укладено договір №2999300621/525837 від 26 червня 2020 року ідентифікований ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» акцепт договору позичальником здійснювалось в інформаційно-телекомунікаційній системі www/eurogroshi/com/ua, одноразовий ідентифікатор R98453, дата відправки ідентифікатора позичальнику 26 червня 2020 року .(а.с.13)
Копію договору факторингу №1-20/08/21 від 20 серпня 2021 року слід, що ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс груп» уклали договір факторингу виходячи з того, що клієнт володіє, використовує та розпоряджається правами грошової вимоги да третіх осіб-боржників, пов'язаними з отриманнями боржниками кредитами у відповідності до укладених кредитних договорів, погашення боржниками заборгованості за якими не відбулось в строк з тих чи інших причин. Відповідно до п.1.1 на умовах, встановлених цим договором та у відповідності до ст.73 ЦК України, фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості). Відповідно до п.8.2.1 клієнт слід, що клієнт зобов'язаний передати фактору реєстр боржників в електронній формі на електронному носієві за формою в додатку №1-1 до цього договору, з усіма заповненими даними про боржників, які обов'язково повинні міститись в реєстрі боржників. Згідно п.8.2.2. за фактом передачі реєстру боржників сторони підписують акт приймання-передачі реєстр боржників.(а.с.19)
Копію витягу з реєстру боржників до договору факторингу №1-20/08/2021 з якого слід, що ОСОБА_1 знаходиться в реєстрі боржників.(а.с.12)
Копію договору про відступлення №1-25/08/2021 від 25 серпня 2021 року слід, що ТОВ «Фінансова компанія «Сіті фінанс груп» та ТОВ «Фінансова компанія «АЙКОНС» уклали договір відступлення права вимоги згідно якого п.1.1 В порядку та на умовах визначених договором, кредитор відступає за плату новому кредитору належні йому права вимоги за кредитним договором, а новий кредитор заміняє кредитора як сторону -кредитора у кредитному договорі, та приймає на себе всі його права та обов'язки за кредитним договором. Новий кредитор сплачує кредитору вартість прав вимоги, що відступають (відчужують) в порядку та на умовах, передбачених договором. При цьому новий кредитор набуватиме статус правонаступника кредитора відповідно до чинного законодавства України у виконавчому провадженні та усіх судових спорах, пов'язаному з правом вимоги. Відповідно до п.1.6 у дату відступлення прав вимоги кредитор вважається таким, що відступив та передав, а новий кредитор таким, що прийняв та набув всіх прав у кредитора, щодо боржників зазначених у додатку №1 до цього договору. Відповідно до п.2.1 Загальна вартість прав вимоги за договором становить 263014.52 гривень. Відповідно до п.4.1 в дату відступлення прав вимоги за кредитним договором згідно умов договору, кредитор передає, а новий кредитор зобов'язаний прийняти документи, про що складається Акт приймання -передачі. Відповідно до п.7.2 додаткові угоди, додатки до Договору а також Акт приймання-передачі документації є невід'ємними частинами договору.(а.с.14-15)
Копію витягу з реєстру боржників до договору факторингу №1-25/08/2021 від 25 серпня 2021 року з якого слід, що ОСОБА_1 знаходиться в реєстрі боржників.(а.с.11)
Копію платіжної інструкції кредитового переказу коштів №3169 від 25 серпня 2021 року згідно якої ТОВ «Фінансова компанія «Айконс» перерахувала ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс груп» 263014 гривень 52 копійок оплата згідно договору відступлення права вимоги №1-25/08/2021 від 25 серпня 2021 року.(а.с.35)
Копію виписки з особового рахунка за кредитним договором №2999300621/525837 ОСОБА_1 з якого слід, що заборгованість перед ТОВ «Фінансова компанія «АЙКОНС» складає 8500,00 гривень.(а.с.10)
Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до положень ч.1 ст. 2 ЦПК України слід, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Згідно з положеннями ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
На підставі ч.1ч.7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом
Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Як слід з ч.1 ст. 207 ЦК України, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно п.п.5,6,7 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» слід, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Аналогічною правовою позицією є Постанова Верховного Суду №61-20799св19 у справі №561/77/19 від 16 грудня 2020 року щодо належності та законності підписання кредитних договорів за допомогою одноразового ідентифікатора та висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
З викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
За ч.1 ст. 526 ЦК України слід, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як слід з ст.536 ЦК України, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 512 ЦК України слід, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);2) правонаступництва;3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
З ст.514 ЦК України слід, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).
За положеннями частини 1 статті 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як слід за ст. 1077 ЦПК України, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
За ст. 1078 ЦК України слід, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
За ст.1082 ЦК України слід, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Як слід з правової позиції Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2021 року (справа №301/2368/14-ц) де було зазначено, що вирішуючи питання про перехід до нового кредитора права грошової вимоги слід звернути увагу на наявність доказів на підтвердження обставин здійснення повної оплати за кожним договором відступлення на час або після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов'язань за договором. На необхідність перевірки факту перерахування коштів на виконання умов договору про відступлення права вимоги також посилався Верховний суд у постанові від 29 вересня 2021 року в справі №2-879/11(провадження №61-10005св21) з огляду на умови такого договору, зокрема щодо набуття новим кредитором права вимоги до боржника після здійснення оплати за вказаним договором.
В Постанові Верховний Суд зауважив, що: «Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.»
Аналогічна позиція стосовно первинних документів відображена і в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.06.2018 у справі № 364/737/17, де зазначено, що розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані банком у позовній заяві. Позивачем не надано доказів на підтвердження розміру наданого відповідачу кредиту, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованих суми боргу, процентів та штрафних санкцій відповідачу не є можливим, отже суди дійшли правильного висновку, що доводи позивача щодо тіла кредиту, розміру нарахованих сум не підтверджені належними доказами.
Така ж позиція була висловлена і в Ухвалі Верховного Суду України від 15.06.2011 по справі №6-4882св11 згідно якої, належними доказами, що підтверджують наявність або відсутність заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені в порядку ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", які встановлюють розмір заборгованості.
Отже, як вбачається із сталої судової практики Верховного суду, належними та допустимими доказами, які б могли підтвердити отримання Відповідачем коштів є первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", які встановлюють розмір заборгованості.
Отже, банківські виписки з рахунків позичальника, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Доказів таких розрахунків стороною позивача надано не було.
Дана позиція суду узгоджується з висновками ВС від 24 травня 2018 року у справі №630/366/16-ц та від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц.
Отже звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, надав докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.
Позивач не позбавлений можливості подати до суду клопотання про витребування з банку-емітенту картки відомостей щодо належних відповідачу карток та руху коштів по рахунку.
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа №755/18920/18, провадження № 61-17205ск19.
Як було встановлено судом відповідач уклав кредитний договір про надання фінансового кредиту з первісним кредитором який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора. Стороною позивача не було надано доказів про отримання відповідачем від первісного кредитора, кредитних коштів які б підтверджували факт виконання зобов'язання первинного кредитора, перед відповідачем стосовно укладеного договору.
У своєму листі директор ТОВ «Платежі онлайн» Дмитро Ткаченко прямо вказав на звернення сторони позивача до власника надавачем платіжних услуг стосовно відповідача ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк»(а.с.21-22)
Суд не може визнати належним та допустимим доказом, виписку з особового рахунку за кредитним договором відповідача ОСОБА_1 який наданий стороною позивача оскільки вона не відповідає вимогам бухгалтерського обліку з нього не видно руху коштів про рахунку, номер рахунку. Виписку з особового рахунку цієї картки на огляд суду надано не було.
Крім того у договорах факторингу між первинним кредитором, вторинним кредитором а в подальшому з стороною позивача прямо вказано про конкретні дії виконання цих договорів а саме акту прийому передачі та реєстр боржників, плата за право відступлення. Стороною позивача не було надано доказів виконання договору факторингу у яких повинно було зазначено, посилання на пункти договору за якими виконується договір факторингу, акту прийому передачі реєстрів боржників де вказується кількість боржників яких приймає сторона фактору, загальна сума заборгованості боржників яку фактор отримує для подальшого стягнення як сторона яка набула право на стягнення заборгованості за кредитними договорами. Стороною позивача не було надано доказів про знаходження відповідача в реєстрі боржників, з наданої виписки не видно його знаходження у черги боржників, під яким номером він там знаходиться. З таких підстав у задоволенні позовних вимог позивачу слід відмовити.
Відповідно до ч.1, п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України слід, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2,4,12,13,81,141,229,263-265 ЦПК України, ст.ст.205,207,512,514, ч.1ст.526, ч.1ст.610, ст.626, ст.ст.638, ст.639, ч.1ст.1048, ст.ст.1052,1054,1077,1078, ч.1 ст.1082 ЦК України,
У задоволенні позовних вимог представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Айконс» Пархомчука Сергія Валерійовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом який його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити рішення в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом 30 днів, з дня його проголошення, шляхом направлення скарги через Баришівський районний суд.
Рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 11 серпня 2025 року.
Суддя Баришівського
районного суду С. І. Чехов