Справа № 278/3330/24
11 липня 2025 року м. Житомир
Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Дубовік О.М., за участю секретаря судового засідання Кравчук Д. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області, про позбавлення батьківських прав, -
14.06.2024 позивач звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо малолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В обґрунтування позову вказано, що 15.11.2008 між позивачкою та відповідачем був укладений шлюб, який розірваний рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 28.12.2015. У шлюбі народились діти - син ОСОБА_5 та донька ОСОБА_6 .
З моменту розірвання шлюбу між сторонами діти проживають за адресою позивачки та повністю перебувають на її утриманні. Відповідач ОСОБА_2 жодного разу не провідав дітей коли вони хворіли, не цікавився станом їх здоров'я та не надавав будь-якої матеріальної допомоги на лікування, не купував одягу, речей необхідної індивідуальної гігієни, не брав участі у їх особистому житті, не відвідував навчального закладу та не цікавився навчанням і розвитком дітей. На думку позивача, зазначені обставини є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав, у зв'язку з його ухиленням від виконання батьківських обов'язків.
Ухвалою суду від 15.07.2024 позов було залишено без руху та надано позивачу десяти денний строк для усунення недоліків (а.с. 36).
03.08.2024 до суду надійшла заява позивачки про усунення виявлених недоліків (а.с. 41).
Ухвалою суду від 13.09.2024 у справі було відкрито провадження та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження (а.с. 44).
Заяв по суті справи до суду не надійшло.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не надав до суду відзив на позовну заяву.
10.10.2024 ухвалою суду витребувано висновок Органу опіки та піклування виконавчого комітету Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області (а.с. 65).
28.11.2024 представником органу опіки та піклування виконавчого комітету Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області надано до суду висновок щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав (а.с. 77-79).
У судовому засіданні позивач позов підтримала та просила задоволити з підстав, викладених у позові. Додатково пояснила, що відповідач із дітьми не спілкується, донька взагалі не знає батька, з відповідача стягуються аліменти у примусовому порядку. Із днем народження дітей вітає, дарує по тисячі гривень кожному. До дітей не дзвонить, не відвідує, іноді дає сину грошові кошти. Суду повідомила, що заборгованості по оплаті аліментів на утримання дітей відповідач не має.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, - ОСОБА_7 при розгляді справи позовні вимоги не підтримала; вважає за недоцільне позбавлення батьківських прав відповідача із підстав, викладених у висновку, який надано суду. Також вказала, що були проведені бесіди із дітьми, які виявляють бажання спілкуватись із батьком. Окремо наголосила, що у відповідача є інша родина та 3 дітей.
Відповідач у судових засіданнях позов не визнав; заперечував щодо викладених обставин, просив відмовити в задоволенні позову. Вказав, що фінансово підтримує дітей, поповнює мобільний рахунок, передає продукти для дітей, не завжди має можливість відвідувати дітей, оскільки є війсковослужбовцем. Також вказує, що позивачка налаштовує дітей проти нього, не дає можливості кудись поїхати із дітьми. Сина бачив близько місяця тому, доньку - більше місяця. На телефонні дзвінки діти не відповідають; останнього разу, місяць тому, давав сину гроші у сумі 500 гривень, а для молодшої доньки солодощі. Бажає спілкуватись та опікуватись дітьми, просив суд не позбавляти його батьківських прав. Фінансово допомагає дітям за можливістю, оскільки від іншого шлюбу має дітей.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII, зобов'язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України "Про охорону дитинства").
Статтею 141 СК України передбачено рівні права та обов'язки обох батьків щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до частини другої статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 . Його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 01.07.2010 (а.с. 12).
ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_4 . ЇЇ батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 25.09.2012 (а.с. 13).
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 12.12.2013 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку (доходів) щомісячно, починаючи з 13.11.2013 року і до повноліття дітей (а.с. 16).
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 28.12.2015 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано (а.с. 15).
Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов проживання від 31.05.2024, під час обстеження, встановлено, що діти проживають за адресою: АДРЕСА_1 разом із матір'ю (а.с. 11).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, допитавши свідків, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Звертаючись до суду із позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав ОСОБА_1 , як на підставу заявлених вимог, посилалась на те, що діти повністю перебувають на утриманні позивача, відповідач нехтує своїми батьківськими обов'язками, не цікавиться розвитком дітей та їх станом здоров'я, усі питання щодо виховання дітей вирішуються особисто нею.
Відповідно до довідки №139 від 20.05.2024, виданої начальником служби у справах дітей Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області Вергун Т. вбачається, що діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані та проживають із матір'ю за місцем її реєстрації (а.с. 7).
Зі змісту характеристики, яка видана директором Левківського ліцею ОСОБА_8 та класним керівником ОСОБА_9 , ОСОБА_4 навчається у ліцей з першого класу, на даний час є ученицею 5 класу. Учениця систематично відвідує навчальний заклад, забезпечена всім необхідним, завжди охайно вдягнена. Розвиток, поведінка та навчання дитини має належний рівень. Мама ОСОБА_1 приділяє велику увагу вихованню дитини, відвідує батьківські збори та хвилюється за її навчання (а.с. 8).
Характеристикою на ОСОБА_10 учня 8-го класу, яка видана директором Левківського ліцею ОСОБА_8 та класним керівником ОСОБА_11 встановлено, що хлопець навчається у ліцеї із першого класу. Зарекомендував себе як здібний, старанний учень. Мама приділяє належну увагу вихованню сина, підтримує зв'язок із класним керівником, регулярно відвідує батьківські збори, цікавиться успіхами сина у навчанні і його поведінці (а.с. 9).
Свідок ОСОБА_12 , яка є матір'ю позивачки, вказала, що внук бажає спілкуватись із батьком, останній раз бачився із дітьми місяць тому, давав гроші та солодощі, аліменти сплачує, на дзвінки дітей не відповідає.
У судовому засіданні заслухано думку дитини - ОСОБА_3 , який вказав, що живе із мамою. Повідомив, що батько декілька разів приїздив до них на дні народження. Також 26.06.2025 вітав його із днем народження та зустрічались. Вказав, що кошти батько дає, якщо він попросить, самостійно не дає. Виявляє бажання спілкуватись із батьком у подальшому, хотів щоб позбавили батька батьківських прав, бо батько постійно зайнятий і не приділяє нам уваги.
Донька сторін - ОСОБА_4 під час з'ясування її думки вказала, що проживає із мамою. Із татом давно не бачилась, він не телефонує їй; вказала, що навіть не має номеру телефона батька. Через ОСОБА_13 передає і їй смаколики. Із татом не дуже хотіла б спілкуватись, проте хотіла б ближче познайомитись із ним.
Таким чином, з досліджених судом письмових доказів та показів свідків, встановлено, що ОСОБА_14 та ОСОБА_4 проживають із мамою - позивачем ОСОБА_15 , яка фактично здійснює догляд, виховання та матеріальне забезпечення дітей, що не заперечував і відповідач. Судом встановлено, що відповідач дійсно неналежним чином виконує свої батьківські обов'язки, допускає нехтування ними по відношенню до малолітніх дітей.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє дійти висновку, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
В пунктах 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" судам надано роз'яснення, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
'Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.
Водночас, саме на суд покладено обов'язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Приписами ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Верховний Суд у постанові №753/9433/17 від 09.11.2020 року зазначив, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі "Мамчур проти України", заява №10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі "М. С. проти України", заява №2091/13).
Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц, провадження №14-327цс18.
Відповідно до частин п'ятої та шостої статті 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Згідно з висновком органу опіки та піклування Глибочицької сільської ради, як органу опіки та піклування, щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , який затверджений рішенням Виконавчого комітету Глибочицької сільської ради №5 від 21.11.2024, догляд за малолітніми дітьми ОСОБА_16 та ОСОБА_4 здійснює мати ОСОБА_1 , яка створила необхідні умови для проживання та виховання дитини, дбає про його виховання та розвиток, має намір у подальшому встановити опіку над онуком. В ході бесіди із дітьми з'ясовано, що діти з батьком спілкуються здебільш на вулиці або за місцем проживання батька. Більше із батьком спілкується ОСОБА_5 . Зі слів хлопчика, батько допомагає йому ремонтувати велосипед, скутер, дає кошти на бензин, за зверненням допомагає фінансово і крім аліментів. ОСОБА_5 і надалі хоче спілкуватись із батьком, знайомий із членами родини батька - його дружиною та дітьми. Під час бесіди із ОСОБА_6 з'ясовано, що вона не так часто спілкується із батьком як брат, а лише тоді коли батько приходить до них додому. Розповіла, що батько через брата передає їй кошти та смаколики. Дівчинка хоче вільно спілкуватись з батьком. На підставі наведених вище фактів, виходячи з інтересів дітей, виконавчий комітет Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області, як орган опіки та піклування, вважає за недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 77-79).
Таким чином, суд визнає висновок органу опіки і піклування належним та допустимим доказом у справі та приймає його до уваги.
Встановивши фактичні обставини даної справи і дослідивши надані сторонами докази на їх підтвердження, суд дійшов висновку, що позивачем не надано беззаперечних доказів, які б свідчили про наявність винної поведінки відповідача по ухиленню від виконання своїх обов'язків щодо виховання та утримання дітей. Судом встановлено, які фактичні обставини впливають на виконання батьком своїх обов'язків відносно дітей, з одночасним урахуванням поведінки матері дитини, а також відповідача.
Судом встановлено, що доводи позивача про те, що відповідач взагалі не цікавився життям дітей не в повній мірі відповідають фактичним обставинам. Так, під час розгляду справи судом з'ясовано, що при зверненні дітей до відповідача з питань, що стосуються їх, він приходив, не відмовлявся, йшов на контакт з дітьми, вітає їх із днями народжень, допомагає сини ремонтувати велосипед та скутер, надає кошти, сплачує аліменти. Так, не заперечувалось сторонами, що відповідач приходить та спілкується із дітьми, але рідко.
З пояснень як позивача, так і відповідача, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем існують напружені відносини, певна конфліктна ситуація, що також спричиняє неактивну участь батька в житті дітей.
Суд вважає, що відносини між відповідачем та дітьми можуть бути викликані недостатністю спілкування з батьком та його проживанням виключно з матір'ю, що призводить до того, що формування відношення дітей до батька відбувається лише за її впливом, яка має негативне ставлення до позивача.
Незважаючи на те, що відповідач допускає нехтування своїми обов'язками щодо дітей, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на ОСОБА_2 , адже позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батька у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у його діях.
Відповідач ОСОБА_2 проявляє бажання щодо участі у вихованні та спілкуванні із дітьми, про що ним повідомлялося у судовому засіданні та наданими поясненнями самих дітей, а також допитаною у судовому засіданні бабусею. Право батька на спілкування з дітьми є його незаперечним правом, а спілкування дітей з батьком відповідає їх інтересам.
Суд вважає, що сам по собі факт, що відповідач заперечує проти позбавлення його батьківських прав, бере участь в засіданнях з розгляду даного питання, свідчить про те, що відповідач не втратив інтересу до дітей, його поведінка може бути виправлена.
Таким чином, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв'язку судом встановлено, що у діях відповідача відсутня винна поведінка та умисне нехтування ОСОБА_2 своїми батьківськими обов'язками, беручи до уваги той факт, що батько дітей бажає продовжувати спілкуватися із ними, виходячи як з найкращих інтересів дітей, з метою уникнення від абсолютного розриву сімейних зв'язків між батьком і дітьми, суд дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову.
На переконання суду, позбавлення відповідача батьківських прав може призвести до остаточної втрати родинних зв'язків між батьком та дітьми, що є неприпустимим.
Відповідно до положень статей 141 ЦПК України, оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, питання про розподіл судових витрат суд не вирішує.
Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у цивільній справі за позовом останньої до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП відсутній у матеріалах справи;
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області, місце знаходження: Житомирська область, Житомирський район, с. Глибочиця, вул. Михайла Грушевського, 2, ЄДРПОУ: 04348289.
Повне рішення складено та підписано 18.08.2025.
Суддя О. М. Дубовік