Справа № 278/2594/25
Провадження по справі №2/276/650/25
18 серпня 2025 року селище Хорошів
Хорошівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Збаражського А.М.
при секретарі судового засідання Ігнатенко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селище Хорошів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на реєстрацію дитини за місцем проживання матері без згоди батька, третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Виконавчий комітет Ржищівської міської ради Обухівського району Київської області (орган опікти та піклування),-
Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про надання дозволу на реєстрацію дитини за місцем проживання матері без згоди батька, третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Виконавчий комітет Ржищівської міської ради Обухівського району Київської області (орган опікти та піклування).
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона проживала в цивільному шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відповідачем за даним позовом, з 2011 року. ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився спільний син - ОСОБА_3 . Проте, починаючи з березня 2022 року, вона з відповідачем припинила стосунки і стали проживати окремо. На даний час відповідач проходить військову службу в Збройних Силах України. Рішенням Ржищівського міського суду Київської області від 13.09.2024 суд присудив стягувати з відповідача аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитини відповідного віку, починаючи з дня її звернення з даним позовом до суду і до досягнення дитиною повноліття. На даний час дитина проживає разом з нею та її новим чоловіком ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний вище будинок належить її чоловікові на праві власності. Разом з тим, на сьогоднішній день вона разом з дитиною все ще зареєстрована за адресою своїх батьків: АДРЕСА_2 . Тому, коли вона звернулася до Центру надання адміністративних послуг за місцем її фактичного проживання із заявою про зняття з реєстрації місця проживання та про реєстрацію місця проживання дитини, їй було відмовлено по суті цієї заяви у зв'язку з відсутністю відповідної письмової згоди батька дитини. Позивач неодноразово телефонувала до відповідача з проханням, щоб останній надав письмову згоду на реєстрацію дитини за їх новим місцем проживання, однак останній на її звернення взагалі не реагує, тому вона змушена звернутися до суду. Наразі, позивач не може влаштувати дитину в дошкільний навчальний заклад за місцем її фактичного проживання, що порушує право дитини на освіту.
Позивач просить суд надати їй дозвіл на зняття із зареєстрованого місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_2 , без згоди батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; надати їй дозвіл на реєстрацію місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з нею за адресою: АДРЕСА_3 , без згоди батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Ухвалою Хорошівського районного суду Житомирської області від 08.07.2025 у вказаній цивільній справі було відкрито спрощене позовне провадження та призначене судове засідання.
В судове засідання позивач не з'явилась, в своїй позовній заяві просить справу розглядати без її участі , заперечень проти заочного розгляду справи не висловила.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями та оголошеннями на офіційному сайті Судової влади, про причини своєї неявки суд не повідомив, у зв'язку з чим суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Органу опіки та піклування виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області, в судове засідання також не з'явився, надіслав до суду клопотання про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги підтримав.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об'єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.
Статтею 55 Конституції України та статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства та змагальності сторін (статті 12, 13 ЦПК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).
Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про його народження серія НОМЕР_2 , виданим 04.03.2020 Подільським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с. 13).
Малолітній син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований разом з матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягами з реєстру Конотопської територіальної громади від 08.01.2025 та 19.05.2025 року (а.с. 14, 11).
Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 07 листопада 2024 року у Кагарлицькому відділі державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області ЦМУ МЮ ( м. Київ), актовий запис № 178, після державної реєстрації змінила своє прізвище « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 » ( а.с.16).
Відповідно до копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №202277312 від 28.02.2020, ОСОБА_4 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 ( а.с.17).
Згідно акту обстеження житлового будинку на предмет проживання громадян від 07.03.2025 року слідує, що разом з ОСОБА_4 , власником будинку АДРЕСА_3 , проживає гр. ОСОБА_7 , 1986 р.н., з її малолітнім сином ОСОБА_3 , 2020 р.н. Дані громадяни проживають в цьому будинку з початку війни, а саме - з 03 березня 2022 року ( а.с.18).
Відповідно виконавчого листа Ржищівського міського суду Київської області від 13.09.2024 по справі №374/87/24 суд присудив стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитини відповідного віку, починаючи з 19 березня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття ( а.с.15).
ОСОБА_2 проходить військову службу в Збройних Силах України, про що свідчить довідка військової частини НОМЕР_4 від 04.08.2023 ( а.с.12).
28.02.2025 року позивач зверталась до Виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області із заявою про реєстрацію місця проживання (перебування) з одночасним зняттям із задекларованого/зареєстрованого місця проживання, проте їй було відмовлено у реєстрації, у зв'язку з ненаданням письмової згоди батька на зняття з реєстрації та на реєстрацію іншого місця проживання дитини (а.с. 19 ).
Згідно із ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Основним законом, який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток, встановлює основні засади державної політики у цій сфері є Закон України "Про охорону дитинства". За змістом статей 11, 18 вказаного Закону кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Відповідно до вимог ст. ст. 150, 155 СК України, здійснюючи свої права та виконуючи обов'язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, усупереч яким не можуть здійснюватись батьківські права. З аналізу вище зазначених норм та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, в рішеннях стосовно дітей їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
Ухвалюючи рішення у справі "М. С. проти України" від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ указав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв'язки із сім'єю, крім випадків, коли доведено, що сім'я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі "Мамчур проти України", заява № 10383/09).
Відповідно до ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
За приписами частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Згідно ч. 3 ст. 5 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) дитини віком до 10 років є задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) її батьків або інших законних представників чи одного з них, з яким проживає дитина, за згодою іншого з батьків або законних представників.
Частиною 4 статті 7 вказаного Закону визначено, що декларування місця проживання дитини віком до 14 років здійснюється одним із її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників дитини.
Частина 5 вказаної статті Закону передбачає, що згода іншого з батьків або законних представників дитини підтверджується електронним підписом, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису відповідно до Закону України "Про особливості надання публічних (електронних публічних) послуг", або засвідчується електронним підписом, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису нотаріуса. У разі якщо місце проживання батьків або інших законних представників дитини зареєстровано/задекларовано за однією адресою, згода іншого з батьків або законних представників не надається.
Відповідно до п. 33 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265, подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи віком до 14 років здійснюється одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування). Згода батьків або інших законних представників може бути надана у присутності особи, яка приймає заяву про реєстрацію місця проживання, або засвідчена нотаріально в установленому законодавством порядку.
Пункт 51 вказаного Порядку визначає, що подання заяви про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) дитини віком до 14 років або особи, визнаної судом обмежено дієздатною або недієздатною, здійснюється одним із батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників.
При цьому згідно п.п. 64, 65 Порядку задеклароване/зареєстроване місце проживання дитини віком до 14 років може бути знято за заявою одного з батьків, поданою в електронній формі з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. Зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання дитини віком до 14 років підтверджується електронними підписами батьків, що базуються на кваліфікованих сертифікатах електронних підписів, у разі подання заяви в електронній формі або за письмовою згодою другого з батьків, що надається у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).
Чинним законодавством передбачено право одного з батьків у разі відсутності згоди іншого вирішити це питання в судовому порядку.
При вирішенні судом даного роду справ підлягає з'ясуванню питання, чи була вказана відмова одного з батьків безпідставною, або ж вона викликана певними обставинами.
Такі висновки відображені у постанові від 20 жовтня 2021 року Верховного Суду у справі № 752/2951/20.
В даному випадку місце проживання дитини разом з матір'ю фактично визначено шляхом домовленості між сторонами та не оспорювалося відповідачем, оскільки дитина, як вбачається з досліджених письмових доказів, з самого свого народження зареєстрована та мешкає разом з матір'ю - позивачем у справі.
При цьому на даний час позивач разом з дитиною змінила місце проживання та мешкає у будинку свого чоловіка ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов'язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його. Іноземець чи особа без громадянства, які отримали довідку про звернення за захистом в Україні, можуть зареєструвати місце свого перебування в Україні.
Втім, наведені вище вимоги нормативних актів не дають змоги позивачу за відсутності згоди батька зареєструвати своє та дитини нове місце проживання.
Принцип «забезпечення якнайкращих інтересів дитини», закріплений у Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року № 44/25, ратифікованій Україною 27 лютого 1991 року, вимагає, щоб в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділялась якнайкращому забезпеченню інтересів дитини .
Так, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що Конвенція покликана гарантувати не теоретичні чи ілюзорні права, а права практичні та ефективні (справа "Байт і Кеннеді проти Німеччини (п. 67) "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II, проти Німеччини" .
Судом встановлено, що невизначеність реєстрації місця проживання малолітньої дитини за фактичним місцем проживання зі своєю матір'ю суперечить її інтересам та суттєво обмежує реалізацію її прав, гарантованих Конституцією та законами України, зокрема, права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, права на освіту, охорону здоров'я та соціальний захист.
Тому з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на реєстрацію дитини за місцем проживання матері без згоди батька.
При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 1211 грн. 20 коп., який у відповідності до ст.ст. 133, 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на її користь.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 129 Конституції України, ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, ст.ст. 7, 155, 160 СК України, ст. 29, 310 ЦК України, Законом України «Про охорону дитинства», Законом України«Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», Правилами реєстрації місця проживання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 02 березня 2016 року, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 247, 259, 263, 264-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на реєстрацію дитини за місцем проживання матері без згоди батька, третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Виконавчий комітет Ржищівської міської ради Обухівського району Київської області (орган опікти та піклування), задовольнити.
Надати дозвіл ОСОБА_1 на зняття із зареєстрованого місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_2 , без згоди батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Надати дозвіл ОСОБА_1 на реєстрацію місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з нею ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , за адресою: АДРЕСА_3 , без згоди батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211 ( одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок на відшкодування сплаченого судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право на оскарження заочного рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку після закінчення строку для подання апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 .
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Виконавчий комітет Ржищівської міської ради Обухівського району Київської області (орган опікти та піклування), місце знаходження: Київська область, м. Ржищів, вул. Соборна,22 ; Код ЄДРПОУ: 35486602.
Суддя: А.М.Збаражський